Рішення № 32516138, 16.07.2013, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2013 р. Справа № 5024/296/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Херсонського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі

позивача -1 - Чорноморського біосферного заповідника Національної академії наук України м. Гола Пристань Херсонської області

позивача -2 - Голопристанської районної державної адміністрації м.Гола Пристань Херсонської області

до відповідача-1 - Голопристанського районного товариства мисливців та рибалок «Голопристанська Чайка» м.Гола Пристань Херсонської області

до відповідача-2 - Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства м.Херсон

про визнання недійсним договору

за участю старшого прокурора Херсонської міжрайонної природоохоронної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері Корецької Л.В., прокурора прокуратури Суворовського району м.Херсона Марченко Г.С.

та представників сторін:

від позивача - 1 - уповноважена особа Хіменко С.М.

від позивача - 2 - не прибув

від відповідача -1 - уповноважена особа Нефьодова Л.С.

від відповідача-2 - уповноважені особи Гончарук Д.В., Райчук П.Ф.

Херсонський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Чорноморського біосферного заповідника Національної академії наук України (позивач-1) та Голопристанської районної державної адміністрації (позивач-2) звернувся до суду з позовом до Голопристанського районного товариства мисливців та рибалок "Голопристанська Чайка" (відповідача-1) та Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства (відповідача-2) про визнання недійсним на майбутнє укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2 договору від 12.11.2007року про умови ведення мисливського господарства та полювання в адміністративних межах території Краснознам'янської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, загальною площею 10407, 6 га.

Підставами позовних вимог прокурор зазначає ст.ст. 203, 215 ЦК України та посилається на те, що спірний договір не відповідає вимогам пункту 3.3.4 Положення про Чорноморський біосферний заповідник, а також статті 20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» відповідно до яких забороняється полювання на території та на об'єктах природно-заповідного фонду, однак в користування відповідача-1 передані 2467,8 га мисливських угідь які є охороною зоною Чорноморського біосферного заповідника.

Крім того прокурор зазначає, що рішення Херсонської обласної ради від 04.10.2007року № 413 "Про надання мисливських угідь у користування", на підставі якого укладався спірний договір, є незаконним та суперечить вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим зазначене рішення визнане незаконним та скасоване постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012року, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.04.2013року.

За поясненнями прокурора частина території площею 2467,8 га, яка знаходиться в складі 10407,6 га угідь що передавалися відповідачем-2 відповідачу-1 у користування під мисливські угіддя, є охоронною зоною Чорноморського біосферного заповідника, де полювання заборонено згідно з законом та положенням про Чорноморський біосферний заповідник.

Крім того, прокурор просить поновити строк звернення до суду з позовом, посилаючись на те, що йому стало відомо про існування оскаржуваного договору лише під час прокурорської перевірки, яка була здійснена за матеріалами Чорноморського біосферного заповідника що надійшли від прокуратури Херсонської області 11.11.2010року, а результати перевірки оформлені довідкою від 14.02.2011року.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012року по справі № 2-а-1179/11/2170 скасовано постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06.07.2011року, позов задоволено, визнано незаконним та скасовано рішення Херсонської обласної ради № 413 від 04 жовтня 2007року "Про надання мисливських угідь у користування".

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 27.08.2012 року зупинено провадження по справі до розгляду касаційної скарги Херсонської обласної ради та касаційної скарги Голопристанського районного товариства мисливців та рибалок "Голопристанська Чайка" по справі № 2-а-1179/11/2170 за позовом Херсонського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Чорноморського біосферного заповідника Національної академії наук України та Голопристанської районної державної адміністрації до Херсонської обласної ради, третя особа - Голопристанське районне товариство мисливців і рибалок "Голопристанська Чайка" про визнання незаконним та скасування рішення Херсонської обласної ради № 413 від 04.10.2007року.

У зв'язку з тим, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.04.2013року касаційну скаргу Голопристанського районного товариства мисливців та рибалок "Голопристанська Чайка" залишено без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012року залишено без змін, ухвалою від 27.06.2013року провадження у справі поновлено.

Справа розглядалася з перервою, яка відповідно до ст.77 ГПК України оголошувалася в засіданні 09.07.2013року до 16.07.2013року.

В засіданні суду 16.07.2013року прокурор позовні вимоги підтримав повністю та уточнив, що він просить визнати недійсним на майбутнє спірний договір, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2 на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України як такий що не відповідає вимогам законодавства, оскільки рішення Херсонської обласної ради №413 від 04.10.2007року, відповідно до якого надавалася в користування територія для ведення мисливського господарства площею 10407,6га та укладався спірний договір, визнано незаконним та скасовано повністю.

Позивач-1 та позивач-2 позовні вимоги прокурора підтримали повністю.

Відповідач-1 позовні вимоги не визнає, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що прокурором і позивачами не надано належних доказів на підтвердження передачі в користування відповідача-1 мисливських угідь які є охороною зоною Чорноморського біосферного заповідника. Відповідач-1 також посилається на те, що прокурор звернувся з позовом за межами строку позовної давності і підстави його поновлення відсутні, тому він просить застосувати позовну давність та відмовити в задоволенні позову.

Відповідач-2 вважає позовні вимоги обґрунтованими, тому не заперечує проти задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши прокурора та представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

12 листопада 2007року між Голопристанським районним товариством мисливців та рибалок «Голопристанська Чайка» (відповідач-1) та Херсонським обласним управлінням лісового та мисливського господарства (відповідач-2) укладено договір про умови ведення мисливського господарства.

Договір укладався відповідно до рішення Херсонської обласної ради народних депутатів №413 від 04.10.2007року.

Згідно з зазначеним договором в користування відповідача-1 передана територія для ведення мисливського господарства загальною площею 10407,6 га, в тому числі: польові 10374,6 га, водно-болотні 33 га.

Строк дії договору сторонами узгоджено пунктом 5.2 - з моменту його підписання до 04 жовтня 2056року.

Херсонський міжрайонний природоохоронний прокурор 23.02.2011року звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Чорноморського біосферного заповідника Національної академії наук України (позивач-1) та Голопристанської районної державної адміністрації (позивач-2) яким просить визнати недійсним договір від 12.11.2007року на майбутнє з посиланням на те, що договір укладений з порушенням вимог закону.

Відповідно до наказу Генеральної прокуратури України №108ш від 12 липня 2012року (пункт 1) ліквідовано Херсонську міжрайонну природоохоронну прокуратуру та утворено Херсонську міжрайонну прокуратуру з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, тому суд здійснює процесуальну заміну Херсонського міжрайонного природоохоронного прокурора на Херсонського міжрайонного природоохоронного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері.

Розглядаючи позовні вимоги суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, частиною 1 цієї статті визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Матеріалами справи доведено, що рішенням 19 сесії п'ятого скликання Херсонської обласної ради №413 від 04.10.2007року надані у користування Голопристанському районному товариству мисливців та рибалок «Голопристанська Чайка» (відповідач-1) мисливські угіддя загальною площею 10407,6 га в адміністративних межах території Краснознам'янської сільської ради Голопристанського району Херсонської області терміном на 49 років за умови надання переважного права полювання на цій території мисливцям району.

Зазначене рішення було предметом оскарження до Херсонського окружного адміністративного суду, який постановою від 06.07.2011року по справі №2-а-1179/11/2170 відмовив Херсонському міжрайонному природоохоронному прокурору в задоволені позовних вимог. Зазначена постанова була скасована постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012року, якою позовні вимоги задоволені та визнано незаконним і скасовано рішення Херсонської обласної ради №413 від 04.10.2007року. Постанова апеляційного суду залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.04.2013року.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання забороняється полювання в заборонених для цього місцях, зокрема, на територіях і об'єктах природно - заповідного фонду, де це заборонено відповідно до положень про них.

Згідно з пунктом 3.3.4 Положення про Чорноморський біосферний заповіднику на території охоронних зон заповідника заборонено полювання (за винятком ділянок у кварталах охоронних зон 61, 64 де полювання дозволено під контролем заповідника на площі біля 250га).

При розгляді справи №2-а-1179/11/2170 судами було встановлено, що рішенням Голопристанської районної ради №167/7 від 21.05.1985року затверджено охоронні зони Чорноморського заповідника АН УРСР. Площа охоронної зони Чорноморського біосферного заповідника, що увійшла до площі наданих в користування відповідачу-1 мисливських угідь, становить 2467,8 га.

Як зазначено в постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012року та ухвалі суду касаційної інстанції від 24.04.2013року, при винесенні рішення №413 від 04.10.2007року Херсонською обласною радою не було враховано, що передана в користування відповідача-1 частина території площею приблизно 2467,8га була охоронною зоною Чорноморського біосферного заповідника, де полювання заборонено.

Із довідки Херсонського міжрайонного природоохоронного прокурора від 14.02.2011року щодо законності наданні в користування мисливських угідь Голопристанському районному товариству мисливців і рибалок «Голопристанська чайка» також вбачається, що під час прокурорської перевірки встановлено, що при укладанні спірного договору не було враховано, що відповідно до інформації та картографічних матеріалів Державного підприємства «Херсонський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» площа охоронної зони Чорноморського біосферного заповідника , що увійшла до площі наданих в користування відповідачу-1 мисливських угідь, враховуючи похибку 3%, становить 2467,8га (аркуші справи 71-74 том 1).

З урахуванням того, що Голопристанському районному товариству мисливців і рибалок «Голопристанська чайка» в числі переданих в користування угідь загальною площею 10407,6га, було передано, в тому числі, землі на яких встановлено охоронні зони Чорноморського біосферного заповідника площею 2467,8га на території яких полювання (мисливство) заборонено, апеляційний та касаційний адміністративні суди прийшли до висновку щодо протиправності рішення Херсонської обласної ради №413 від 04.10.2007року «Про надання мисливських угідь у користування», а тому визнали його незаконним та скасували.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти встановлені постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.04.2013року щодо незаконної передачі в користування відповідача-1 частини території площею приблизно 2467,8га, яка є охоронною зоною Чорноморського біосферного заповідника, де полювання заборонено, є обов'язковими і повинні враховуватися господарським судом при вирішенні даної справи.

При зверненні з позовом прокурор також посилався на порушення при укладенні спірного договору ст.20 закону України «Про мисливське господарство та полювання», оскільки до переданих в користування відповідача-1 угідь площею 10407,6 га (пункт 1.2 договору) увійшла площа охоронної зони Чорноморського біосферного заповідника, яка, враховуючи похибку 3%, становить саме 2467,8га.

Таким чином, пункт 1.2 спірного договору від 12.11.2007року в частині передачі в користування відповідача-1 частини території площею приблизно 2467,8га, яка є охоронною зоною Чорноморського біосферного заповідника, не відповідає вимога ст.. 20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», тому на підставі ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України позовні вимоги підлягають задоволенню частково. Пункт 1.2 договору від 12.11.2007року є недійсним на майбутнє в частині передачі в користування Голопристанському районному товариству мисливців та рибалок «Голопристанська Чайка» частини території площею приблизно 2467,8га, яка є охоронною зоною Чорноморського біосферного заповідника.

При цьому суд виходить із того, що доказами у справі є будь-які фактичні данні, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст.32 ГПК України). Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України). Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Прокурором та позивачами не надано доказів які б відповідали принципам належності та допустимості в розумінні ст. 32, 34 ГПК України та підтверджували б той факт, що договір від 12.11.2007року не відповідає вимогам закону в частині передачі в користування відповідача-1 всієї площі мисливських угідь, тобто 10407,6га, а їх посилання на те, що рішення Херсонської обласної ради від 04.10.2007року №413 визнано незаконним повністю, не може бути підставою визнання недійсним договору в цілому, оскільки постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012року та ухвалою суду касаційної інстанції від 24.04.2013року, зазначено, що при винесенні рішення №413 від 04.10.2007року Херсонською обласною радою не було враховано, що не вся площа, передана в користування відповідача-1, а лише її частина площею приблизно 2467,8га була охоронною зоною Чорноморського біосферного заповідника, де полювання заборонено.

Будь-яких належних доказів, які б свідчили про те, що договір про умови ведення мисливського господарства від 12.11.2007 року не відповідає вимогам ст.. 20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» в частині передачі в користування відповідача-1 усієї площі угідь (10407,6га) прокурором та позивачами суду не надано, тому відсутні підстави визнання недійсним договору від 12.11.2007року в цілому.

До того ж рішенням Голопристанської районної ради народних депутатів №167/7 від 21.05.1985року «Про затвердження меж охоронної зони Чорноморського державного заповідника АН УРСР» (аркуші справи 25-26 том 1) затверджені охоронні зони Чорноморського державного заповідника АН УРСР» на площі 9411,0 га, тобто менше ніж загальна площа угідь переданих відповідачу-1 за спірним договором (10407,6га).

Таким чином, при укладені договору від 12 листопада 2007року між Херсонським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Голопристанським районним товариством мисливців та рибалок «Голопристанська Чайка» були порушені права позивачів, оскільки договір в частині передачі в користування відповідача-1 2467,8 га мисливських угідь.

В той же час, при розгляді клопотання прокурора про поновлення строку позовної давності та заяви відповідача-1 про застосування позовної давності, суд виходить із наступного.

Згідно ст. 256 Цивільного Кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлена тривалістю в три роки. За загальним правилом цей строк застосовується до захисту всіх цивільних прав незалежно від статусу уповноваженого суб'єкта та характеру спірних відносин.

За змістом статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Частина 1 зазначеної норми пов'язує початок перебігу строку позовної давності лише з обізнаністю тієї особи, якій належить порушене право. Навіть якщо інша особа буде здійснювати свої повноваження щодо представництва інтересів потерпілого суб'єкта, перебіг строку позовної давності почнеться з моменту, коли потерпілий сам дізнався про факт порушення його права. Зазначене враховується і в разі звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати спірні правовідносини (позивача).

Звертаючись з позовом, прокурор просив поновити строку позовної давності, посилаючись на те, що йому стало відомо про існування оскаржуваного договору лише під час перевірки, яка була здійснена за матеріалами Чорноморського біосферного заповідника які надійшли від прокуратури Херсонської області 11.11.2010року, а результати перевірки оформлені довідкою від 14.02.2011року.

При цьому, в засіданні суду прокурор послався на Постанову Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів». Зазначене посилання є помилковим, оскільки пунктом 4.1 (абзац 1) Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013року « Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» зазначено: якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права, або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

Однак прокурор посилається на абзац 2 пункту 4.1 цієї Постанови яка визначає порядок перебігу позовної давності, коли згідно з законом позивачем у справі виступає прокурор, тобто коли відсутній орган уповноважений державою здійснювати відповідні повноваження.

Оскільки прокурор звернувся з позовом не як позивач, а в інтересах держави в особі позивача-1 та позивача-2, при поновлені строку позовної давності та застосуванні наслідків спливу позовної давності за заявою відповідача-1 слід виходити з того, коли про порушення свого права була обізнана та особа, якій належить порушене право, тобто хоча б один із позивачів.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач-1 звертався до директора Чорноморського біосферного заповідника з листом від 18.07.2006року про надання висновків науково-технічної ради щодо можливості використання прилеглих до території заповідника земель з метою подальшого погодження надання їх в користування мисливському товариству. Зазначений лист було отримано позивачем-1 20.07.2006року (вхідний номер 118/49).

Позивачу-2 також було відомо в вересні 2006року про передачу в користування відповідача-1 мисливських угідь, що підтверджується листом Голопристанської районної державної адміністрації від 08.09.2006року №01-23/1525 відповідно до якого позивач-2 не заперечує проти передачі відповідачу-1 мисливських угідь на території Краснознам'янської сільської ради та повідомляє, що вони не входять до охоронної зони Тендрівської та Ягорлицької заток Чорноморського біосферного заповідника.

Із змісту листа Чорноморського біосферного заповідника №118/286 від 08.11.2010року на адресу Херсонського міжрайонного природоохоронного прокурора також вбачається, що позивач-1 був обізнаний про укладення спірного договору ще в листопаді 2007року, оскільки він посилається на те, що саме з листопада 2007року відповідач-1 здійснює полювання на території охоронної зони Чорноморського біосферного заповідника. Він зазначає цим листом, що законність та сам факт передачі в користування відповідачу-1 охоронної території як мисливських угідь у нього викликає сумніви.

З урахуванням зазначеного, посилання прокурора на пропуск строку позовної давності з поважних причин не підтверджені жодними належними та допустимими доказами і не обґрунтовані об'єктивними обставинами, які б унеможливлювали або значно утруднювали своєчасне звернення з позовом, тому відсутні підстави визнати причини пропуску позовної давності поважними, так як позивачам було відомо про їх порушене право значно раніше проведеної прокурором перевірки і вони мали право своєчасно звернутися з позовом.

З урахуванням вищезазначеного суд дійшов до висновку, що позивачі, як особи, чиї права порушені, довідалися, або могли довідатися про порушення їх прав в будь-якому разі в листопаді 2007 року, тому з урахуванням вимог статті 257 ЦК України з позовом необхідно було звернутися до грудня 2010року. Фактично прокурор звернувся з позовом 23.02.2011року, тобто з перебігом загального строку позовної давностіё що відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України є підставою для відмови у позові, оскільки про застосування позовної давності просить відповідач-1.

За змістом статті 267 ЦК України, якщо при розгляді спору судом буде встановлено, що право позивача, про захист якого він просить, не порушено, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав. Якщо ж буде встановлено, що таке право позивача порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, ухвалюється рішення про відмову в позові у зв'язку із закінченням строку давності.

Аналогічна позиція наведена і в пункті 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»..

Таким чином, оскільки в ході судового розгляду справи встановлено, що право позивачів, про захист якого в їх інтересах звернувся прокурор, спірним договором від 12.11.2007року порушено і строк позовної давності, про застосування якого просить відповідач-1, пропущено без поважних причин, в задоволені позову слід відмовити у зв'язку з закінченням строку позовної давності.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Здійснити процесуальну заміну Херсонського міжрайонного природоохоронного прокурора на Херсонського міжрайонного природоохоронного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері.

2.Відмовити в задоволені позовних вимог про визнання недійсним договору про умови ведення мисливського господарства від 12 листопада 2007року, укладеного між Херсонським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Голопристанським районним товариством мисливців та рибалок «Голопристанська Чайка».

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22 липня 2013р.

Суддя З.І. Ємленінова