Рішення № 32515872, 15.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3836/13 15.07.13

За позовом Приватного підприємства «Євро-Альянс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛН»-Інвест Груп»

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: Демченко К.М. довіреність №1 від 04.03.2013.

Суть спору: Приватне підприємство "Євро-Альянс" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛН" - Інвест Груп" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.11.2009, укладеного між ПП "Євро-Альянс" та ТОВ "ЛН" - Інвест Груп", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є., застосування наслідків недійсності даного договору та визнання відсутнім права відповідача на нерухоме майно за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Бірюзова Маршала, 58.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний договір купівлі-продажу укладено позивачем, щодо якого порушено справу про банкрутство, із заінтересованою особою в розумінні ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", чим завдано значних збитків кредиторам боржника (позивача), а відтак він є недійсним в силу вимог ст. 203 Цивільного кодексу України та ч. 11 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.03.2013 порушено провадження у справі №910/3836/13 та призначено розгляд справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.03.2013 заяву Приватного підприємства "Євро-Альянс" про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково. Вжито заходи до забезпечення позову у справі № 910/3836/13 шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛН" - Інвест груп" відчужувати та будь-яким іншим чином розпоряджатися, в тому числі, але не виключно, міняти, дарувати, продавати, передавати в іпотеку, оренду, позичку, управління, до статутного капіталу юридичних осіб тощо, нежитловим приміщенням, яке знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Бірюзова Маршала, 58 та заборони реєстраційній службі Полтавського міського управління юстиції Полтавської області вчиняти дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав та їх обтяжень щодо нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Бірюзова Маршала, 58.

10.04.2013 відповідач, через відділ діловодства суду, подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив в повному обсязі, посилаючись на їх необґрунтованість, оскільки відповідно до постанови господарського суду Харківської області від 22.09.2010 № Б-39/47-10 ПП "Євро-Альянс" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, у зв'язку з чим, ліквідатор Овдусенко В.В. не має права на подання даної позовної заяви з підстав ч. 11 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка є спеціальною і застосовується виключно в стадії санації. Крім того, відповідач наголошує на тому, що спірний договір укладений особами, що мали необхідний обсяг цивільної дієздатності за наявності вільного волевиявлення та у відповідності до їх внутрішньої волі, а позивачем не надано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження заінтересованості відповідача по відношенню до ПП "Євро-Альянс", як і не надано належних доказів на підтвердження завдання збитків кредиторам та розміру таких збитків від укладання спірного договору купівлі-продажу, який укладений до порушення провадження у справі та виконаний відповідачем в повному обсязі. Також, відповідач зазначає, що позовні вимоги в частині визнання відсутнім права ТОВ "ЛН"-Інвест Груп" на відчужене нежитлове приміщення не відповідає передбаченим законодавством способам захисту порушеного права.

11.04.2013 відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, з огляду на те, що з моменту укладання та виконання спірного договору купівлі-продажу та поданням даного позову пройшло більше трьох років.

Крім того, представник відповідача заявив клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, на підставі ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 81 ГПК України та клопотання про витребування доказів, а саме: витребувати у ліквідатора ПП "Євро-Альянс" баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів ПП "Євро-Альянс" за 2008, 2009 та 2010 роки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.04.2013 відкладено розгляд справи на 25.04.2013.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва від 25.04.2013 справу №910/3836/13 передано на розгляд судді Босому В.П., у зв'язку із перебуванням судді Васильченко Т.В. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.04.2013, на підставі ст. 86 ГПК України, справу № 910/3836/13 прийнято до провадження суддею Босим В.П. та призначено розгляд справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 13.05.2013 справу №910/3836/13 передано судді Васильченко Т.В., у зв'язку із виходом судді Васильченко Т.В. з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.05.2013, на підставі ст. 86 ГПК України, справу прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено справу до розгляду на 03.06.2013.

03.06.2013 відповідач, через відділ діловодства суду, подав заяву про скасування заходів до забезпечення позову.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 03.06.2013 справу № 910/3836/13 передано на розгляд судді Босому В.П., у зв'язку із перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.06.2013, на підставі ст. 86 ГПК України, справу № 910/3836/13 прийнято до провадження суддею Босим В.П. та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 10.06.2013 справу № 910/3836/13 передано для розгляду судді Васильченко Т.В., у зв'язку із виходом судді Васильченко Т.В. з лікарняного.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.06.2013, на підставі ст. 86 ГПК України, справу № 910/3836/13 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено справу до розгляду на 15.07.2013.

Розглянувши в судовому засіданні 15.07.2013 клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, на підставі ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 81 ГПК України та витребування у ліквідатора ПП "Євро-Альянс" балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух коштів, звіту про власний капітал та примітки до звітів ПП "Євро-Альянс" за 2008, 2009 та 2010 роки, суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні, з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.

В судовому засіданні 15.07.2013 представник відповідача проти позовних вимог заперечив в повному обсязі, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Представник позивача в судові засідання не з'являвся, хоча про час і місце судових засідань повідомлявся належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень, з відмітками про отримання; про причини неявки представника суд не повідомляв; клопотань або заяв до суду не надіслав.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для чергового відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 15.07.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, які приймали участь під час розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

05 листопада 2009 року, між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень (далі - договір), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є. та зареєстрований за №7845, згідно умов якого продавець передає у власність, а покупець приймає і зобов'язується оплатити 21/100 частини житлового будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями у місті Полтава по вулиці Бірюзова Маршала, 58, які складаються з нежитлових приміщень (торгово-виставковий комплекс) загальною площею 763,2 кв.м. та належать продавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САС № 769388, виданого 16 жовтня 2009 року Управлінням житлового комунального господарства міста Полтави, на підставі рішення виконкому № 461 від 13 жовтня 2009 року, взамін договору купівлі-продажу, посвідченого Медвєдєвою В.І., приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу, 02 червня 2006 року за реєстр. № 2238 (п. 1 договору).

Згідно п. п. 2, 3 спірного договору продаж вчинено за погодженою сторонами сумою: 1085482 (один мільйон вісімдесят п'ять тисяч чотириста вісімдесят дві) грн. 80 коп., з ПДВ., яку покупець зобов'язується передати продавцю протягом одного місяця з дати укладання цього договору шляхом безготівкового перерахування на банківський рахунок або, за погодженням сторін, - іншим шляхом.

Право власності на нежиле приміщення виникає у покупця з моменту державної реєстрації договору.

Згідно з висновком про вартість майна, що зроблений ТОВ "Інтерколір" станом на 31 серпня 2009 року (сертифікат №6926/08 від 25 квітня 2008 року, свідоцтво про реєстрацію у ДРО № 3549, видане ФДМ України 07 липня 2005 року) ринкова вартість нежилого приміщення, що відчужується, становить 904 569,00 грн. (без ПДВ).

За умовами п. 12 договір купівлі-продажу після підписання сторонами та нотаріального посвідчення підлягає державній реєстрації і з моменту державної реєстрації договору він вважається вчиненим, укладеним і відбувається перехід права власності.

На виконання спірного договору позивач передав, а відповідач прийняв у власність нежитлові приміщення (торгово-виставковий комплекс) загальною площею 763,2 кв.м, що підтверджується актом приймання-передачі від 05.11.2009, який підписаний обома сторонами без заперечень та скріплений печатками підприємств.

17.11.2009 на підставі договору купівлі-продажу від 05.11.2009 проведена державна реєстрація права власності на 21/100 частин нежитлового приміщення по вул. Маршала Бірюзова, 58 у м. Полтава за ТОВ "ЛН" - Інвест Груп" про що свідчить свідоцтво про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17.11.2009.

В свою чергу, відповідач 29.12.2009 сплатив позивачу повну вартість предмету спірного договору в сумі 1085482,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3 від 29.12.2009.

Позивач, посилаючись на те, що оспорюваний договір купівлі-продажу укладено позивачем, щодо якого порушено справу про банкрутство, із заінтересованою особою (відповідач) в розумінні ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", чим завдано значних збитків кредиторам боржника (позивача), просить визнати його недійсним на підстав вимог ст. 203 Цивільного кодексу України і ч. 11 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", застосувати наслідки недійсності договору та визнати відсутнім у відповідача права на спірне майно.

Відповідач проти вимог позивача заперечує, з підстав того, що ліквідатор Овдусенко В.В. не має права на подання даної позовної заяви з підстав ч. 11 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка є спеціальною і застосовується виключно в стадії санації та наголошує на тому, що договір купівлі-продажу укладений особами, які мали необхідний обсяг цивільної дієздатності за наявності вільного волевиявлення та у відповідності до їх внутрішньої волі, а позивачем не надано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження заінтересованості відповідача по відношенню до ПП "Євро-Альянс", як і не надано належних доказів на підтвердження завдання збитків кредиторам та розміру таких збитків від укладання спірного договору, який укладений до порушення провадження у справі та виконаний відповідачем в повному обсязі.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 202, частини 2 статті 203, статей 205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені ст.ст. 215, 216 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Позивач вважає, що спірний договір суперечить нормам ст. 203 Цивільного кодексу України та п. 11 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме укладений позивачем, щодо якого порушено справу про банкрутство, із заінтересованою особою, в результаті чого кредиторам боржника (позивача) завдано значних збитків.

Так, ухвалою господарського суду Харківської області від 30.04.2010 порушено провадження у справі № Б-39/47-10 про банкрутство Приватного підприємства "Євро-Альянс".

Постановою господарського суду Харківської області від 22.09.2010 у справі № Б-39/47-10 визнано Приватне підприємство "Євро-Альянс" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Родзинського А.А.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.05.2012 у справі № Б-39/47-10 призначено ліквідатором Приватного підприємства "Євро-Альянс" арбітражного керуючого Овдусенка В.В.

Відповідно до суті й мети судової процедури ліквідації банкрута статтею 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) (в редакції чинній на дату визнання позивача банкрутом) визначено повноваження ліквідатора, зокрема передбачено право ліквідатора подавати до господарського суду заяви про визнання угод боржника недійсними на підставах передбачених ч.10 ст.17 Закону, а саме укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо: виконання договору завдає збитків боржнику; договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника та виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Як встановлено під час розгляду даної справи, спірний договір купівлі-продажу від 05.11.2009 укладений до порушення провадження у справі про банкрутство відповідача (30.04.2010) та виконаний як покупцем (відповідачем) в повному обсязі, про що свідчить платіжне доручення №3 від 29.12.2009 так і продавцем (позивачем), про що свідчить акт приймання-передачі від 05.11.2009.

Відтак, оскільки умови договору купівлі-продажу погоджені та виконані сторонами в повному обсязі 29.12.2009, тобто до порушення провадження у справі про банкрутство ПП "Євро-Альянс" (30.04.2010), суд приходить до висновку про неможливість застосування до спірного договору норм ч.10 ст. 17 Закону.

До того ж, згідно ч. 10 ст. 17 Закону необхідною умовою для визнання угоди недійсною є наявність обставин завдання чи можливості завдання збитків кредиторам в результаті її укладання, втім позивач не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження завдання чи можливості завдання збитків кредиторам позивача та розмір таких збитків в результаті укладання оспорюваного договору.

В свою чергу, приписами частини 11 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною, якщо: угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки; угода укладена боржником з окремим кредитором чи іншою особою протягом шести місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію, і надає перевагу одному кредитору перед іншими або пов'язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у зв'язку з його виходом зі складу учасників боржника.

Все отримане за такою угодою повертається сторонам, а розгляд заяв керуючого санацією про визнання угод недійсними і повернення всього отриманого за такою угодою здійснюється господарським судом у процедурі провадження у справі про банкрутство.

Тобто, наведена норма є спеціальною і передбачена для застосування судом виключно на стадії санації за відповідною заявою керуючого санацією, що свідчить про відсутність у ліквідатора правових підстав для звернення до господарського суду з заявою про визнання недійсною угоди боржника з підстав, передбачених даною нормою.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України №Б40/29/26/2/62-00 від 26.09.2006, №10/176 від 20.06.2006, №5/320/06 від 13.05.2008 та постановах Вищого господарського суду України №5/769/07 від 11.02.2009, №17/42-Б-10 від 13.12.2011 та ін.

При цьому, слід зауважити, що частиною 11 статті 17 Закону передбачено, що угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною, якщо угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, керівник боржника, особи, що входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі і звільнені з роботи за рік до порушення провадження у справі про банкрутство, а також особи, які знаходяться у родинних стосунках із зазначеними особами та підприємцем (фізичною особою) - боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки.

Як зазначає позивач, ПП "Євро-Альянс" належить до компанії "ЛІГА-НОВА", до якої також належать ПП "Альянс-Інвест" та ПП "Меблевий Альянс", які створили ТОВ «ЛН» - Інвест Груп» і Романовський Олег Дмитрович був директором ПП "Євро-Альянс" та співвласником та директором з питань бюджетного планування компанії "ЛІГА-НОВА".

Втім, згідно статуту відповідача, станом на час укладання спірного договору засновниками ТОВ "ЛН"-Інвест Груп" були Вінічук Віталій Вікторович, Гій Галина Григорівна, Свірська Наталія Олександрівна, Свірська Оксана Леонідівна, а керівником згідно довідки з ЄДРПОУ була Свірська Наталія Олександрівна.

Таким чином, у суду відсутні підстави для висновку, що спірний договір укладено позивачем із заінтересованою особою в розумінні статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", враховуючи, що позивачем не надано доказів на підтвердження визначених законодавством критеріїв.

Тоді як, згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позаяк, позивач в порушення наведених процесуальних норм не надав належних доказів у підтвердження заявлених позовних вимог в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу, а доводи викладені в позовній заяві є лише припущеннями і при цьому, судом встановлено відсутність у ліквідатора позивача правових підстав для звернення до господарського суду з заявою про визнання недійсною угоди боржника з підстав, передбачених ч. 10 ст. 17 Закону, а норми ч. 11 вказаної статті, на яку посилається позивач в позовній заяві, є спеціальними і передбачені для застосування судом виключно на стадії санації за відповідною заявою керуючого санацією.

Не встановлено судом і інших, визначених нормами чинного законодавства підстав для визнання договору купівлі-продажу від 05.11.2009 недійсним, оскільки в момент вчинення правочину сторонами були дотримані всі, передбачені ст. 203 Цивільного кодексу України, вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

За таких обставин, оскільки в порушення вимог статей 33, 34 ГПК України позивач не довів за допомогою належних і допустимих доказів факту укладання спірного договору купівлі-продажу із заінтересованою особою, в результаті якого кредиторам боржника (позивача) завдано значних збитків у зв'язку з відчуженням нерухомого майна і інших підстав для визнання оскаржуваного договору недійсним судом не встановлено, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.11.2009, укладеного між ПП "Євро-Альянс" та ТОВ "ЛН" - Інвест Груп", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є. та зареєстрованим за №7845.

При цьому, оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині визнання спірного договору недійсним, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про застосування наслідків недійсності договору купівлі-продажу від 05.11.2009 та визнання відсутнім права у відповідача на нерухоме майно, яке є предметом спірного договору купівлі-продажу, які є похідними від позовної вимоги про визнання недійним договору.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, то суд відзначає, що строк позовної давності, як спосіб захисту порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає, оскільки суд відмовляє в позові по суті в зв'язку з безпідставністю позовних вимог і питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення.

З урахуванням викладеного вище суд прийшов до висновку про недоведеність позивачем своїх позовних вимог належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити, з покладенням судового збору на позивача у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з цим, відповідно до ст. 68 Господарського процесуального кодексу України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Відтак, у зв'язку з вирішенням справи по суті та прийняттям рішення про відмову у позові заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду міста Києва від 01.03.2013 у даній справі підлягають скасуванню, у зв'язку з чим заява відповідача про скасування заходів забезпечення позову підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Скасувати заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду міста Києва від 01.03.2013 у справі № 910/3836/13.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.07.2013.

Суддя Т.В. Васильченко