Рішення № 32515855, 18.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9301/13 18.07.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд - 2"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційно-дослідне бюро нанотехнологічної індустрії"

про стягнення 22127,33 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - Тужиліна К.М., довіреність № 0399 від 08.04.2013;

від відповідача - не з'явилися.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство "Трест "Київміськбуд-2" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційно-дослідне бюро нанотехнологічної індустрії" про стягнення 22455,59 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу нерухомого майна №1209/2 від 12.09.2012, з яких: 19018,00 грн. - основний борг, 2863,55 грн. - пеня та 574,04 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов вказаного договору передав відповідачу товар, а останній в порушення умов договору зобов'язання по оплаті поставленого товару в повному обсязі не виконав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2013 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду.

19.06.2013 позивач через відділ діловодства суду подав заяву про зменшення позовних вимог, а саме в частині стягнення з відповідача пені, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача 22127,33 грн. заборгованості, з якої: 19018,00 грн. - основний борг, 2535,29 грн. - пеня, 574,04 грн. - 3 % річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно абз. 1 п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Подана позивачем 19.06.2013 заява про зменшення позовних вимог відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, у зв'язку з чим приймається судом до розгляду, а відтак, новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є: 22127,33 грн., з яких: 19018,00 грн. - основний борг, 2535,29 грн. - пеня, 574,04 грн. - 3 % річних.

В судовому засіданні 18.07.2013 представник позивача позовні вимоги, в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог, підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не з'явилявся, про час і місце судових засідань повідомлявся належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення, з відмітками про отримання, про причини неявки представника суд не повідомив; відзив на позов, клопотань або заяв до суду не надіслав.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для чергового відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 18.07.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

12.09.2012 між позивачем, як продавцем та відповідачем, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити товар в кількостях та за ціною (вартістю) визначеною в додатку №1 до даного договору (п.1.1 договору).

Сторонами не оспорювалася правомірність зазначеного договору, а тому в силу встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, цей договір купівлі-продажу є дійсним, а його положення беруться судом до уваги при розгляді спору.

Як вбачається зі специфікації, оформленої додатком № 1 до договору, продавець передає у власність покупця побутові приміщення, інвентаризаційні номери: №№ 139166, 139233/2, 139164, 139206, загальною вартістю 72000,00 грн.

Оплата вартості (ціни) товару здійснюється покупцем на умовах 100 % оплати протягом 2 (двох) банківських днів з дати підписання даного договору (п. 3.3. договору).

Відповідно до умов договору факт передачі товару у власність покупця оформляється сторонами шляхом підписання двостороннього акта прийому-передачі товару, який підписується обома сторонами у момент приймання-передачі товару.

Позивач, на виконання взятих на себе зобов'язань за договором та на погоджених між сторонами умовах, передав відповідачеві визначений у специфікації товар на загальну суму 72000,00 грн., що підтверджується актом прийому-передачі товару (побутових приміщень) від 12.09.2012, який підписаний обома сторонами без заперечень та скріплений печатками підприємств. При цьому, в акті зазначено, що з боку відповідача до прийнятого товару (приміщень) зауважень не має.

Натомість відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за спірним договором оплату отриманого товару не здійснив, внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилась заборгованість за поставлений товар в сумі 19018,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, а за умовами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відтак, враховуючи, що факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 19018,00 грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

П. 5.2 договору сторони встановили, що у випадку порушення покупцем строків оплати за товар, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день такої прострочки.

Оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за поставлений йому товар, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 5.2 договору, позивачем нараховано за період з 15.09.2012 по 13.03.2013 з урахуванням здійснення часткових оплат та заявлено до стягнення пеню в сумі, згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог, 2535,29 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Окрім того, оскільки у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 574,04 грн. за період з 15.09.2012 по 24.04.2013 з урахуванням часткових оплат.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 572,96 грн. згідно наведеного нижче розрахунку, оскільки позивачем при розрахунку 3 % річних не було враховано, що в 2012 році 366 днів, а не 365, як враховував позивач у розрахунку (74018*3/100/366*11 (з 15.09.2012 по 25.09.2012) = 66,74 грн.; 64018*3/100/366*27 (з 26.09.2012 по 22.10.2012) = 141,68 грн.; 54018*3/100/366*8 (з 23.10.2012 по 30.10.2012) = 35,42 грн.; 44018*3/100/366*14 (з 31.10.2012 по 13.11.2012) = 50,51 грн.; 34018*3/100/366*3 (з 14.11.2012 по 16.11.2012) = 8,37 грн.; 30018*3/100/366*5 (з 17.11.2012 по 21.11.2012) = 12,30 грн.; 28018*3/100/366*8 (з 22.11.2012 по 29.11.2012) = 18,37 грн.; 24018*3/100/366*7 (з 30.11.2012 по 06.12.2012) =13,78 грн.; 22018*3/100/366*8 (з 07.12.2012 по 14.12.2012) =14,44 грн.; 20018*3/100/366*17 (з 15.12.2012 по 31.12.2012) = 27,89 грн.; 20018*3/100/365*56 (з 01.01.2013 по 25.02.2013) = 92,14 грн.; 19518*3/100/365*16 (з 26.02.2013 по 13.03.2013) = 25,67 грн.; 19018*3/100/365*42 (з 14.03.2013 по 24.04.2013) = 65,65 грн.)

Таким чином загальна сума 3 % річних, яка підлягає стягненню з відповідача становить 572,96 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3 % річних в сумі 1,08 грн. позивачу належить відмовити.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов'язку оплатити отриманий товар у заявленому позивачем розмірі.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір розподіляється пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 43,33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційно-дослідне бюро нанотехнологічної індустрії" (02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, буд. 9, офіс 2; ідентифікаційний код 36068634) на користь Публічного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-2" (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 26-А; ідентифікаційний код 04012661) 19018 (дев'ятнадцять тисяч сто вісімнадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 2535 (дві тисячі п'ятсот тридцять п'ять) грн. 29 коп. пені, 572 (п'ятсот сімдесят дві) грн. 96 коп. 3 % річних та 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 42 коп. витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу, після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.07.2013.

Суддя Т.В.Васильченко