Рішення № 32515186, 14.05.2013, Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 682/540/13-ц

Провадження № 2/682/296/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2013 року Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Воробченко Л.А.

при секретарі Кушнір З.В.

з участю позивачки ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_2

представників відповідачки ОСОБА_3, ОСОБА_4

представника управління Держземагенства Костюк С.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Славута цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Славутської міської ради Хмельницької області, Управління Держземагенства у Славутському районі Хмельницької області, третя особа Славутська державна нотаріальна контора про визнання незаконними рішень, скасування державних актів та свідоцтва про право на спадщину за законом,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_7, Славутської міської ради Хмельницької області, Управління Держземагенства у Славутському районі Хмельницької області, третя особа без самостійних вимог Славутська державна нотаріальна контора про визнання незаконними рішень, скасування державних актів та свідоцтва про право на спадщину за законом посилаючись на те, що рішенням виконкому Славутської міської ради № 90 від 16.03.1993 року їй безкоштовно у приватну власність передано земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, яка є не співмірною з належною їй частиною житлового будинку та надвірними будівлями до нього, про що вона дізналась в грудні 2012 року коли звернулась до КП «Славутський міський центр земельно-кадастрових робіт» для виготовлення технічної документації на належну їй частину земельної ділянки, отримання кадастрового номеру та акту на земельну ділянку нового зразка де виявилось, що належна їй ? частина хліва літери «В» розміщена на земельній ділянці відповідачки ОСОБА_7, яка даного факту не визнає, що позбавляє її права власності на сарай та земельну ділянку під ним.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги пітримала і пояснила що їй на праві власності, згідно договору дарування, належить 36/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями, в тому числі право власності на 1/2 частину хліва літери "В" в АДРЕСА_2 і 25/100 частини будинковолодіння її суміжному землевласнику ОСОБА_8 в АДРЕСА_1 після смерті якого успадкувала відповідачка ОСОБА_7 Вона маючи право власності на 36/100 будинковолодіння, в тому числі на 1/2 частину хліва літери "В", 11.11.1994 року звернулась до виконкому Славутської міської ради з заявою про передачу їй безкоштовно у приватну власність земельної ділянки на якій розміщена належна їй на праві власності частина житлового будинку з надвірними будівлями. В цей же день з аналогічною заявою до виконкому Славутської міської ради звернувся і власник 25/100 частини будинку з надвірними будівлями ОСОБА_8 11.11.1994 року обмір земельних ділянок її та суміжного землекористувача ОСОБА_8 не проводився і акту установлення та погодження меж в цей день вона не підписувала, з абрисом земельної ділянки не знайомилась. З заявою на вилучення в неї та передачу суміжному землевласнику ОСОБА_8 земельної ділянки під хлівом літери «В» до виконкому міської ради вона не зверталась і угоди з ОСОБА_8 не укладала. Згідно рішення виконкому Славутської міської ради № 90 від 16.03.1995 року їй безкоштовно передано у власність земельну ділянку площею 417 кв. м, а ОСОБА_8 -704 кв.м., що є неспівмірно з належною їй на праві власності частиною житлового будинку з надвірними будівлями і позбавляє її права власності на ? частину хліва літери «В» та земельну ділянку під ним, про що вона дізналась в грудні 2012 року коли звернулась до КП «Славутський міський центр земельно-кадастрових робіт» для виготовлення технічної документації на належну їй частину земельної ділянки, отримання кадастрового номеру та акту на земельну ділянку нового зразка відповідно до вимог закону де виявилось, що належна їй ? частина хліва літери «В» розміщена на земельній ділянці відповідачки ОСОБА_7 Акту установлення та погодження меж між землекористувачами, складений у її відсутності 11.11.1994 року, як окремого документу, вона не підписувала, однак не виключає, що могла підписати в сукупності з іншими документами при одержанні державного акта на земельну ділянку, не знаючи про порушення свого права на власність та земельну ділянку, яка знаходиться під належною їй на праві власності ? частиною хлівом літери «В». Оскільки відповідачка ОСОБА_7 зеперечує факт її права власності на ? частину хліва літери «В» та земельну ділянку під ним і добровільно врегулювати спірну ситуацію відмовляється тому вона звертається до суду і просить визнати незаконним рішення виконкому Славутської міської ради № 90 від 16.03.1995 року, яким позбавлено її права користування власністю, скасувати видані на підставі вказаного рішення державні акти на право приватної власності на землю її та суміжного землевласника ОСОБА_8 та свідоцтво про право на спадщину відповідачки ОСОБА_7. Вважає, що строк позовної давності не пропустила, оскільки про порушення свого права дізналася в грудні 2012 року.

Представник позивачки в судовому засіданні ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала і дала аналогічні пояснення.

Відповідачка ОСОБА_7 письмовою заявою до суду посилаючись на перестарілий вік просить справу слухати в її відсутності і подала суду письмове заперечення, в якому позову не визнає і в задоволенні його просить відмовити посилаючись на те, що позивачка безпідставно вважає, що ? частина хліва літери «В» належить їй, оскільки вказаний хлів знаходиться на належній їй в порядку спадкування земельній ділянці про що позивачка підписала акт установлення і погодження меж між землекористувачами. Звертаючись до суду з даним позовом позивачка без поважних причин пропустила встановлений законом строк позовної давності. Вимоги позивачки вважає безпідставними і в позові просить відмовити.

Представник відповідачки в судовому засіданні ОСОБА_3 позову не визнала і дала аналогічні пояснення викладеним в запереченні позивачки.

Представник відповідачки в судовому засіданні ОСОБА_4 позову не визнав і дав аналогічні пояснення викладеним в запереченні позивачки.

Представник Славутської міської ради Хмельницької області - Славутський міський голова Сидор В.Б. письмовою заявою до суду (а.с.38,107) проти позову заперечив посилаючись на відсутність в позові доказів порушення норм законодавства при прийнятті рішення від 16.03.1995 року № 90 і просить справу слухати без представника Славутської міської ради.

Представник Управління Дерземагенства у Славутському районі Хмельницької області Костюк С.К. позов визнала частково і пояснила, що рішення викокому Славутської міської ради № 90 від 16.03.1995 року, яким передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,0417 га в АДРЕСА_2 для обслуговування житлового будинку та ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,0704 га в АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку вважає незаконним посилаючись на те, що вказане рішення прийняте з порушенням норм законодавства, оскільки розміри земельної ділянки не відповідають розміру належної суміжним землевласникам частини будинковолодіння, відсутня заява позивачки ОСОБА_1 про те, що вона відмовляється від земельної ділянки під належною їй на праві власності ? частиною хліва літери «В», відсутнє рішення виконкому міської ради про вилучення у позивачки і передачу суміжному землевласнику ОСОБА_8 земельної ділянки під ? частиною хліва літери «В», що належить на праві власності позивачці, в актах установлення і погодження меж землекористування № 237 та № 238 від 11.11.1994 року не зазначено, що позивачка ОСОБА_1 передає право власності на земельну ділянку під належною їй на праві власності ? частиною хліва літери «В» суміжному землекористувачу ОСОБА_8, абриси виконані без зазначення та розміщення будівель на земельних ділянках, каталоги коордитат кутів зовнішніх меж землекористування виконані без врахування права власності позивачки ОСОБА_1 на ? частину хліва літери «В», що порушує право позивачки та позбавляє її можливості користуватися та обслуговувати належну їй частину хліва літери «В» і суперечить вимогам діючого законодавства, про що позивачка дізналась в грудні 2012 року коли звернулась до компетентних органів для виготовлення технічної документації на належну їй частину земельної ділянки, отримання кадастрового номеру та акту на земельну ділянку нового зразка відповідно до вимог закону. Дізнавшись про порушення свого права в грудні 2012 року строк позовної давності позивачка не пропустила і вимоги позивачки в частині визнання незаконним рішення виконкому Славутської міської ради вважає необхідним задовольнити. Вимоги ж позивачки в частині скасування державних актів на право приватної власності на землю вважає безпідставними, оскільки вказані державні акти є похідними від рішення виконкому про передачу землі у власність тому при визнанні незаконним рішення виконкому державні акти анулюються.

Представник третьої особи завідувач Славутської державної нотраліьної контори Бондар Н.М. письмовою заявою до суду (а.с.115 ) просить справу слухати у її відсутності.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення частково виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підствах, що не заборонені законом, зокрема правочинів.

Відповідно до ст.373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Відровідно до ст.377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Згідно договору дарування від 13 липня 1993 року (а.с.12-13) вбачається, що ОСОБА_13 подарувала, а позивачка ОСОБА_1 прийняла в дар 36/100 частини жилого будинку з надвірними будівлями до цієї частини будинку в АДРЕСА_2, який розташований на земельній ділянці площею 1500 кв.м. На цій земельній ділянці розташований цегляний, критий асбофанерою жилий будинок жилою площею 62,9 кв.м., а також надвірні будівлі: два хліви з відходів фаянсового заводу, силікатно-блочний хлів та дерев'яний паркан зазначені по плану під літерами «А.Б.В.Г.,№». Вказаний договір 13 липня 1993 року посвідчено старшим державним нотаріусом Славутської державної нотаріальної контори і зареєстровано в реєстрі за № 1-1710. Право власності на 36/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями до цієї частини будинку зареєстроване в Славутському БТІ 07.08.2000 року за № 139.

З довідки-харктеристики Славутського БТІ № 154 від 12.07.1993 року (а.с.125) вбачається, що ОСОБА_13 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом належало 36/100 будинковолодіння АДРЕСА_2, зареєстроване в бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі під реєстровим № 139 та відчужується ОСОБА_1 36/100 частини будинку, яка складається з коридора площею 5,5 кв.м, кімнати 15,2 кв.м, кімнати 9,4 кв.м, 1/2 частини хліва «В», частина паркану.

З довідки Комунального підприємства «Славутське бюро технічної інвентаризації» № 29 від 21.03.2013 року (а.с.70) вбачається, що за позивачкою ОСОБА_1 зареєстровано 36/100 частини будинковолодіння АДРЕСА_2 згідно договору дарування від 13 липня 1993 року, реєстраційний номер 1-1710, загальна площа 36/100 частини складає 54,9 кв.м, жила площа 40,6 кв.м та ? частина хліва літ.»В».

Згідно договору дарування від 18 квітня 1989 року (а.с.27-28) ОСОБА_8 прийняв в дар 19/100 частини жилого будинку з надвірними будівлями до цієї частини будинку в АДРЕСА_2, який розташований на земельній ділянці площею 1500 кв.м. На цій земельній ділянці розташований один одноповерховий цегляний, критий асбофанерою жилий будинок загальною площею 107,9 кв.м. в т.ч., жилою площею 62,9 кв.м., а також надвірні будівлі: два хліви з відходів фаянсового заводу, сарай із силікатних блоків та штахетна огорожа зазначені в плані під літерами «Б.В.Г., №1». Вказаний договір 18 квітня 1989 року посвідчено державним нотаріусом Славутської державної нотаріальної контори і зареєстровано в реєстрі за № 2-794. Право власності на 19/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями до цієї частини будинку зареєстроване в Шепетіському міжміському БТІ 03.05.1989 року за № 139.

Згідно договору дарування від 22 травня 1989 року (а.с.29-30) ОСОБА_8 прийняв в дар 6/100 частини жилого будинку з надвірними будівлями до цієї частини будинку в АДРЕСА_2, який розташований на земельній ділянці площею 1500 кв.м. На даній земельній ділянці розташований цегляний, критий шифером жилий будинок загальною площею 107,9 кв.м. в т.ч., жилою площею 62,9 кв.м., а також надвірні будівлі: два сараї з відходів фаянсового заводу, зазначених в плані під літерами «Б.В.», сарай із силікатних блоків під літерою «Г», штахетна огорожа №1. Вказаний договір 22 травня 1989 року посвідчено державним нотаріусом Славутської державної нотаріальної контори і зареєстровано в реєстрі за № 2- 1072. Право власності на 6/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями до цієї частини будинку зареєстроване в Шепетіському міжміському БТІ 30.06.1989 року за № 139.

З рішення виконкому Славутської міської ради № 90 від 16.03.1995 року (а.с.9) вбачається, що даним рішенням безкоштовно у приватну власність передано присадибні земельні ділянки позивачці ОСОБА_6 АДРЕСА_2 площею 417 кв.м., ОСОБА_8 АДРЕСА_1 площею 704 кв.м.

З спадкової справи (а.с.25-37) вбачається, що 26.09.2007 року після смерті ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 спадщину прийняла його дружина ОСОБА_7, якій 15.02.2008 року державним нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину за законом: на 25/100 частин житлового будинку, житловою площею 14,9 кв.м з частиною хлівів, що знаходиться в АДРЕСА_2 та розташованого на приватизованій земельній ділянці площею 0,0704 га. На цій земельній ділянці розташований житловий будинок з цегли загальною палощею в цілому 115,6 кв.м. в тому числі житловою площею в цілому 62,9 кв.м, а також два хліви із фаянсових відходів, хліва із силікатних блоків зазначені в плані під літерами А-1,Б,В.Г; грошові вклади та приватизовану земельну ділянку площею 0,0704, розташовану на території АДРЕСА_1, цільове признеачення - для обслуговування житлового будинку. З довідки начальника управління Держкомзему у м. Славута на заит державного нотаріуса повідомлено, що державний акт на право власності на земельну ділянку в м. Славута по АДРЕСА_1 ОСОБА_7 не видавався.

Як вбачається з наведеного та оглянутої судом інвентарної справи на будинок АДРЕСА_1 встановлено і не оспорюється сторонами, що позивачка ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_7 є власниками відокремлених частин житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_2. Спору між сторонами стосовно часток в домоволодінні немає.

Позивачка ОСОБА_1 належним чином користується належною їй земельною ділянкою та сплачує земельний податок, що стверджується платіжними квитанціями (а.с.71-72).

З довідки Славутської ОДПІ № 1417/8/17-213 від 04.03.2013 року (а.с.73) вбачається, що згідно бази даних Арму «Земля» за позивачкою ОСОБА_1 рахується земельна ділянка площею 564 кв.м для будівництва і обслуговування житлового будинку, надвірних будівекльі споруд в АДРЕСА_2

На момент набуття позивачкою ОСОБА_1 згідно договору дарування від 13 липня 1993 року права власності на 36/100 житлового будинку з надвірними будівлями до нього по АДРЕСА_2 та передавання виконкомом Славутської міської ради у приватну власність спірної земельної ділянки діяв Земельний Кодекс України редакції 1990 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Земельного кодексу України в редакції 1990 року при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення.

Підпунктом «г» пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2002 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» Верховний Суд України зазначив, що вирішуючи спори про право власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 Земельного кодексу України до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалося у договорі відчуження.

Як вбається з договору дарування від 13 липня 1993 року, іншого порядку користування земельною ділянкою не передбачалося.

Розмір земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку у містах згідно з приписами ст. 67 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) не може перевищувати 0,1 га.

Розмір земельної ділянки, де розташовано належні позивачці 36/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями згідно договору дарування становить 1500 кв.м., що згідно плану-схеми встановлення зовнішніх меж земельних ділянок по факту права власності та користування (а.с.123) становить 0,1671 га, а відповідно до належної позивачці 36/100 частини житлового будинку з надвірними буділями необхідна площа земельної ділянки згідно правовстановлюючих документів має становити 0,0601 кв.м., проте, фактичне користування враховуючи господарську будівлю і її обслуговування становить 0,0448 кв.м, що не перевищує норми, визначені ст. 67 ЗК України.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що до позивачки як до набувача до 1 січня 2002 року разом з переходом права власності на житловий будинок та надвірні господарські будівлі згідно договору дарування від 13 липня 1993 року також перейшло й право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані.

11.11.1994 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до виконкому Славутської міської ради з заявою (а.с.11) в якій просила перадати їй безкоштовно у приватну власність земельну ділянку, на якій розміщені житловий будинок та надвірні будівлі по АДРЕСА_2.

11.04.1994 року з аналогічною заявою (а.с.10) до виконкому Славутської міської ради звернувся і суміжний землекористувач ОСОБА_8

З рішення виконкому Славутської міської ради № 90 від 16.03.1995 року (а.с.9) вбачається, що безкоштовно у приватну власність передано присадибні земельні ділянки позивачці ОСОБА_6 АДРЕСА_2 - площею 417 кв.м., ОСОБА_8 АДРЕСА_1 - площею 704 кв.м. на підставі клопотання громадян та організацій з питань землекористування

Як вбачається з заяв землекористувачів ОСОБА_1 та ОСОБА_8 (а.с.10-11), кожний з них просив перадати безкоштовно у приватну власність земельну ділянку, на якій розміщені належні їм частини житлового будинку та надвірні будівлі по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1. Проте, у вказаних заявах розміру земельної ділянки не зазначено. В заяві ОСОБА_1 не зазначено, що частину земельної ділянки, яка знаходиться під належною їй на праві власності ? частиною хліва літери «В» вона просить передати у власність суміжному землекористувачу ОСОБА_8

В рішенні виконкому Славутської міської ради № 90 від 16.03.1995 року не вказано, які саме клопотання організацій з питань землекористування були підставою для прийняття вказаного рішення, однак з пояснень представника відповідача - управління Держземагенства у Славутському районі Костюк С.К. вбачається, що такими були акти установлення і погодження меж землекористування № 237 та № 238 від 11.11.1994 року, абриси до них та каталоги коордитат кутів зовнішніх меж землекористування (а.с.127-132).

Однак в актах установлення і погодження меж землекористування № 237 та № 238 від 11.11.1994 року не зазначено, що позивачка ОСОБА_1 передає право власності на земельну ділянку під належною їй на праві власності ? частиною хліва літери «В» суміжному землекористувачу ОСОБА_8, абриси виконані без зазначення та розміщення будівель на земельних ділянках, каталоги коордитат кутів зовнішніх меж землекористування виконані без врахування права власності позивачки ОСОБА_1 на ? частину хліва літери «В», що порушує право позивачки належну їй 1/2 частину хліва літери «В» і суперечить вимогам діючого законодавства.

Жодних документів, які б стверджували інакше Славутською міською радою суду не надано.

Славутський міський голова Сидор В.Б., на звернення позивачки ОСОБА_1, стосовно спору щодо розподілу земельної ділянки і приватизації її не пропорційно часткам житлового будинку та надвірних споруд між суміжними землевласниками повідомив, що наданий спір виріщується виключно в судовому порядку. Даний факт стверджується листом № 26 від 22.01.2013 року (а.с.5).

Відповідно до п.10 ч.2 ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконним рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2002 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» Верховний Суд України зазначив, що згідно зі статтями 48, 50 Закону від 7 лютого 1991 року N 697-XII ( 697-12 ) "Про власність", ст. 257 ЦК (435-15 ) щодо спорів про захист прав власників земельних ділянок, стороною в яких є громадянин, застосовується трирічний строк позовної давності, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права сбо про особу, яка його порушила.

Як встановлено судом і не оспорюється відповідачами, позивачка ОСОБА_1 з моменту набуття, за договором дарування від 13 липня 1993 року, права власності на 36/100 частини житлового будинку та ? частини хліва літери «В» постійно користується своєю власністю і жодної суперечки з приводу користування, зокрема, належною їй на праві власності ? частиною хліва літери «В» та земельною ділянкою під ним між нею та суміжним землевласником ОСОБА_8, а в послідуючому, його спадкоємицею, відповідачкою ОСОБА_7 не виникало.

Про порушення права на користування власністю та земельну ділянку де розміщена належна позивачці на праві власності ? частина хліва літери «В» остання дізналась в грудні 2012 року, що стверджується в судовому засіданні позивачкою, представником відповідача управління Держкомзему у Славутському районі Костюк С.К. та спеціалістом та Комунального підприємства «Славутський міський центр земельно-кадастрових робіт» ОСОБА_9, який в судовому засіданні пояснив, що в грудні 2012 року на вимогу позивачки, з метою виготовлення технічної документації на належну їй частину земельної ділянки, отримання кадастрового номеру та акту на земельну ділянку нового зразка він, на підставі правовстановлюючих документів та фактичного користування земельною ділянкою провів заміри і виявив невідповідність фактичного користування земельною ділянкою даним правовстановлюючих документів, що відобразив у планах-схемах встановлення зовнішніх меж земельних ділянок по вул. АДРЕСА_2 та встановлення зовнішніх меж земельних ділянок по факту користування господарською будівлею по вул. АДРЕСА_2. (а.с.123-124).

Виходячи з наведеного суд вважає, що позивачка ОСОБА_1 про порушення свого права та про особу, яка його порушила дізналася в грудні 2012 року тому строк позовної давності не пропустила.

Судом встановлено, що виконком Славутської міської ради ухваючи рішення № 90 від 16.03.1995 року про передачу безкоштовно у приватну власність земельних ділянок в АДРЕСА_2, суміжним землекористувачам ОСОБА_1 та ОСОБА_8, порушив норми земельного права та право позивачки на земельну ділянку, що суперечить вимогам закону тому вказане рішення в частині передання безкоштовно у приватну власність ОСОБА_8 земельної ділянки площею 0,0704 га в АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку та ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,0417 га в АДРЕСА_2 слід визнати незаконним.

При виготовленні технічної документації на підставі рішення виконкому Славутської міської ради № 90 від 16.03.1995 року та видачі державних актів на право приватної власності на земельні ділянки позивачці ОСОБА_1 та суміжному землекористувачу ОСОБА_8 не були дотримані вимоги Державних будівельних норм і межа проведена по зовнішній стіні хліва літери «В», що стверджується планом зовнішніх меж земельної ділянки державного акту на право приватної власності на землю позивачки ОСОБА_1 (а.с.122), планом зовнішніх меж земельної ділянки державного акту на право приватної власності на землю суміжного землевласника ОСОБА_8, яка перейшла у спащину відповідачці ОСОБА_7 (а.с.8), планом-схемою встановлення зовнішніх меж земельних ділянок по вул. АДРЕСА_2, складеним спеціалістом Комунального підприємства «Славутський міський центр земельно-кадастрових робіт» (а.с.124) і не оспорюється відповідачкою та її представниками в судовому засіданні, що порушує право позивачки та позбавляє її можливості обслуговувати належну їй на праві власності ? частину хліва літери «В».

За таких обставин враховуючи, що державні акти на право приватної власності на землю позивачці ОСОБА_1 та її суміжному землекористувачу ОСОБА_8, видані на підставі рішення виконкому Славутської міської ради № 90 від 16.03.1995 року про передачу безкоштовно у приватну власність присадибних земельних ділянок ОСОБА_1 площею 0,0417 га в АДРЕСА_2 та ОСОБА_8 площею 0,0704 га в АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку, яке прийняте з порушенням вимог діючого законодавства і є незаконним то вказані державні акти слід визнати недійсними.

Відповідно слід визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,0704 га за адресою АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку видане державним нотаріусом Славутської державної нотаріальної контори 15.02.2008 року ОСОБА_7 після смерті чоловіка ОСОБА_8.

В решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтведжені судові витрати.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 сплатила по справі судовий збір в сумі 114 грн. 70 коп., що стверджується банківською квитанцією (а.с.1).

За таких обставин суд вважає, що понесені позивачкою судові витрати по справі у виді сплати судового збору відповідно до ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачки ОСОБА_7 на користь позивачки ОСОБА_1.

На підставі наведеного, ст.ст.30, 67 Земельного кодексу України в редакції 1990 року, ст.140 ЗК України, п.п.«г» п.18, п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2002 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», п.10 ч.2 ст.16, ч.1 ст.261 ЦК України, керуючись ст.ст.10,11,60,158,159,209,212-215 ЦПК України суд,

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним рішення виконавчого комітету Славутської міської ради Хмельницької області № 90 від 16.03.1995 року в частині передання безкоштовно у приватну власність ОСОБА_8 земельної ділянки площею 0,0704 га в АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку та ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,0417 га в АДРЕСА_2.

Визнати недійсними державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0704 га в АДРЕСА_1 виданий Славутською міською радою на підставі рішення виконавчого комітету Славутської міської ради Хмельницької області № 90 від 16.03.1995 року ОСОБА_8 20 березня 1995 року та державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0417 га за адресою АДРЕСА_2 виданий Славутською міською радою на підставі рішення виконавчого комітету Славутської міської ради Хмельницької області № 90 від 16.03.1995 року ОСОБА_6 20 березня 1995 року.

Визнати недійним свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,0704 га за адресою АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку видане державним нотаріусом Славутської державної нотаріальної контори 15.02.2008 року ОСОБА_7 після смерті чоловіка ОСОБА_8.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 судові витрати в сумі 114 грн.70 коп.

Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення в той же строк з дня отримання копії рішення.

Суддя Воробченко Л. А.