Ухвала суду № 32515094, 15.07.2013, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1328/2-1534/11 Головуючий у 1 інстанції: Білінська Г.Б.

Провадження № 22-ц/783/3172/13 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

Категорія справи: 24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Цяцяка Р.П.,

суддів Зверхановської Л.Д. і Шеремети Н.О.,

при секретарі Служалі А.Ю.,

за участю Петрів К.П. - голови правління ЖБК № 221; відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 10 жовтня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Оскаржуваним рішенням (з урахуванням ухвал Шевченківського районного суду міста Львова від 13 листопада 2012 року та від 18 лютого 2013 року про виправлення описок у цьому рішенні) задоволено позов Житлово-будівельного кооперативу (ЖБК) № 221 до ОСОБА_5 і ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за теплопостачання та стягнуто солідарно зі згаданих відповідачів на користь позивача заборгованість по оплаті за послуги теплопостачання по квартирі АДРЕСА_1 у розмірі 3 138 грн.10 коп. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також в дохід держави 214 грн. судового збору (а.с. 125, 134, 158).

Дане рішення оскаржив відповідач ОСОБА_4

Апелянт просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та на порушення норм матеріального права.

Вважає помилковим стягнення суми заборгованості солідарно з нього та відповідачки ОСОБА_5, оскільки остання у квартирі АДРЕСА_1 не проживає і з 1986 року є зареєстрованою у іншій квартирі.

Вважає неправомірним посилання „на рішення № 1189 виконавчого комітету Львівської міської ради щодо запровадження двоставкового тарифу на теплову енергію та підігрів води", оскільки „його застосування суперечить Закону України „Про теплопостачання".

Звертає увагу на відсутність між ним і позивачем договору про надання послуг з теплопостачання, а також на те, що таких послуг він не отримує, оскільки ще у 2002 році від'єднав квартиру від центральної системи опалення, у зв'язку з чим неодноразово звертався, як у Львівську міську раду і ЛКП „Львівтеплоенерго", так і до позивача, „про узаконення (його) відключення від центральної системи опалення, однак (йому) було відмовлено в наданні дозволу на відокремлення", а „така відмова є незаконною та суперечить вимогам чинного законодавства".

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони представника ЖБК № 221, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Цивільним кодексом України встановлено, що власність зобов'язує (ч.4 ст. 319) і що саме власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322).

Матеріалами справи стверджується і апелянтом визнається, що власником квартири АДРЕСА_1 є саме відповідачка ОСОБА_5, а відтак доводи апеляційної скарги про неправомірність стягнення заборгованості по оплаті за послуги теплопостачання зі згаданої власниці цієї квартири - з посиланням на те, що остання у даній квартирі не є зареєстрованою - до уваги прийматися не можуть.

Апелянтом у апеляційній скарзі не наведено будь-яких доводів про скасування чи визнання незаконними у встановленому чинним законодавством порядку тарифів, які були затверджені відповідними рішеннями органів місцевого самоврядування і які позивач використав для розрахунку заборгованості відповідачів по оплаті за послуги теплопостачання, а відтак доводи апеляційної скарги стосовно того, що „запровадження двоставкового тарифу на теплову енергію та підігрів води" „суперечить Закону України „Про теплопостачання", також до уваги прийматися не можуть.

Статтями 20 і 21 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" визначено обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, в тому числі - і послуг з теплопостачання.

Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг в строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг та проведення їх оплати передбачено законом і визначено, як обов'язок, а не право сторін, в т.ч. - і відповідачів, а відтак доводи апеляційної скарги про відсутність між сторонами спору договору про надання послуг з теплопостачання також до уваги прийматись не можуть.

Пунктом 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМ України від 21.07.2005 року № 630 (зі змінами, внесеними Постановою КМ України від 31.10.2007 року № 1268) встановлено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється в порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, і що самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 року № 4 (зі змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 06.11.2007 року № 169), встановлено процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води житлового будинку при відмові споживачів від послуг централізованого опалення та постачання гарячої води, яка передбачає наявність дозволу на таке відключення у формі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП, яка створюється рішенням органу місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.

У м. Львові така комісія утворена рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 20.03.2006 року № 297 «Про утворення постійно діючих міжвідомчих комісій з розгляду питань, пов'язаних з відключенням споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання при виконкомі міської ради та районних адміністраціях».

Відповідачі дозволу вище згаданої комісії на відключення квартири АДРЕСА_1, яка їм належить на праві власності і у якій вони проживають, від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води до суду не представили і апелянт сам визнає (що також стверджується і матеріалами справи), що від згаданих мереж квартиру було відключено самовільно, а відтак доводи апеляційної скарги стосовно того, що апелянт „і не міг сплачувати кошти за послуги, які (йому) фактично не надавались", також до уваги прийматися не можуть.

За вище наведених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення по справі з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування відсутні і апеляційну скаргу на нього, яка не спростовує висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити та залишити рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 10 жовтня 2012 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді: