Ухвала суду № 32514560, 18.07.2013, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1915/18522/2012Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л. Провадження № 22-ц/789/906/13 Доповідач - Жолудько Л.Д.Категорія - 51

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2013 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Жолудько Л.Д.

суддів - Сташківа Б. І., Кузьми Р. М.,

при секретарі - Демченко С.В.

з участю сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства "Д"Торговий дім Тернопіль" на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 10 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ПП "Д"Торговий дім Тернопіль" про зміну формулювання підстави звільнення із займаної посади, стягнення невиплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2012 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПП "Д"Торговий дім Тернопіль" про зміну формулювання підстави звільнення із займаної посади, стягнення невиплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 10 квітня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Змінено формулювання причин звільнення ОСОБА_1 Зазначено в наказі ПП "Д"Торговий дім Тернопіль" № 15-Кз від 21.01.2012 року причину звільнення ОСОБА_1 з посади охоронця магазину "Берегиня" з 23.01.2012 року за власним бажанням згідно зі ст. 38, ч.1 КЗпП України.

Зобов'язано ПП "Д"Торговий дім Тернопіль" внести зміни в трудову книжку ОСОБА_1 щодо причин звільнення.

Стягнено з ПП "Д"Торговий дім Тернопіль" на користь ОСОБА_1 1266 грн. 18 коп. заборгованості із заробітної плати та 500 грн. грошового відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнено з ПП "Д"Торговий дім Тернопіль" в дохід держави 214 грн. 60 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ПП "Д"Торговий дім Тернопіль" просить рішення Тернопільського міськрайонного суду від 10 квітня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в позові.

Апелянт зазначає, що судом при вирішенні спору взято до уваги показання свідка ОСОБА_2 без урахування того, що останній звільнений з посади оператора та перебуває в неприязних відносинах з керівництвом ПП "Д"Торговий дім Тернопіль". Крім того, вказує, що позивачем не доведено в судовому засіданні факту заподіяння йому моральної шкоди.

У судове засідання сторони не з'явились. Про час і місце його повідомлені належним чином. Представником ПП "Д"Торговий дім Тернопіль" і ОСОБА_1 подано заяви про відкладення розгляду справи з причин, які колегією визнані неповажними.

Відповідно до вимог ст. 197,ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою не здійснюється.

Судом установлено, що 06 грудня 2011 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду охоронця магазину "Берегиня" ПП "Д"Торговий дім Тернопіль" згідно з наказом № 12/1-К від 06.12.2011 року.

21 січня 2012 року ОСОБА_1 наказом № 15-Кз звільнено із займаної посади на підставі ст. 40, п. 7 КзпП України, а саме: за появу 19 січня 2012 року на роботі в нетверезому стані.

23 січня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до ПП "Д"Торговий дім Тернопіль" із заявою про звільнення його з роботи.

Сторони в судовому засіданні погодились, що позивач пропрацював у відповідача на посаді охоронця 26 робочих днів у період з 05.12.2011 року по 19.01.2012 року.

ПП "Д"Торговий дім Тернопіль" нараховано ОСОБА_1 у грудні 2011 року- 365, 09 грн., у січні 2012 року- 268, 25 грн., а разом 633, 34 грн., виходячи із чотиригодинної тривалості робочого часу, що підтверджується довідкою про доходи позивача від 18.04.2012 року.

Відповідно до довідки № 156 від 21.06.2012 року ПП"Д"Торговий дім Тернопіль" заборгованість по заробітній платі відповідача перед ОСОБА_1 становить 318,96 грн. Від отримання заробітної плати позивач відмовився.

Позивач працював у відповідача повний робочий день із 07 год. 30 хв. до 22 год.00 хв., що стверджується показаннями свідка ОСОБА_2, довідкою довідкою відділу ДСО при УМВС України в Тернопільській області за № 17/1-2-145 від 25.01.2013 року, випискою з бази даних ППК "Інтеграл" історії магазину "Берегиня", вул Карпенка,1 з 05.12.2011 року до 31.12.2011 року із зазначенням часу взяття магазину під охорону і зняття з охорони.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія вважає, що апеляційну скаргу ПП "Д"Торговий дім Тернопіль" слід відхилити.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено факту перебування позивача 19.01.2012 року в стані алкогольного сп'яніння і незаконно звільнено його з роботи на підставі ст. 40, п. 7 КзпП України. Однак, у зв'язку з подачею ОСОБА_1 заяви про звільнення його із займаної посади за власним бажанням, неправильне формулювання причини звільнення його з роботи не тягне за собою поновлення на роботі, а є підставою для зміни формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з роботи із вказанням причини припинення трудового договору за ст. 38, ч.1 КЗпП України. Крім того, судом установлено, що позивач працював повний робочий день, належних доказів про розмір заробітної плати за виконання позивачем місячної норми праці не здобуто, а тому розрахунок заборгованості із заробітної плати ОСОБА_1 був здійснений судом, виходячи із мінімального її розміру.

Суд також виходив із порушення відповідачем трудових прав позивача, що спричинило завдання йому моральної шкоди, яка підлягає стягненню в розмірі з урахуванням обсягу його моральних страждань, їх тривалості.

Колегія суддів вважає, що рішення суду є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам закону.

В силу вимог ст. 11, 10, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно із ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Відповідно до ст. 235 ч. 3 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції мотивовано змінив формулювання причин звільнення ОСОБА_1, а саме: з підстави, передбаченої ст. 40, п.7 КзпП України (появи на роботі в нетверезому стані), на підставу - ст. 38, п. 1 КзпП України (за власним бажанням).

У пункті 25 керівних роз'яснень постанови Пленуму ВСУ "Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 06.11.1992 року зазначено, що, вирішуючи позови осіб, трудовий договір з якими розірвано за ст. 40, п.7 КзпП України, суди повинні мати на увазі, що нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.

У матеріалах справи відсутній медичний висновок на підтвердження нетверезого стану позивача, а наявність акта, складеного працівниками магазину "Берегиня", не може бути достатнім доказом для встановлення факту перебування його на робочому місці в стані легкого алкогольного сп'яніння. Відповідачем не подано, а судом не здобуто інших доказів про перебування ОСОБА_1 на роботі в нетверезому стані.

Наявний в матеріалах акт спростовується показаннями свідка ОСОБА_2 про те, що 19.01.2012 року позивач на протязі всього робочого дня був тверезим та поводив себе адекватно на робочому місці.

Колегія погоджується із здійсненим судом розрахунком заборгованості із заробітної плати, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Заперечень щодо його неправильності в апеляційній скарзі апелянтом не наведено.

Згідно з вимогами ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Колегія суддів вважає, що невиплата заробітної плати, незаконне звільнення на підставі ст. 40, п.7 КЗпП України є порушенням законних прав позивача, що завдало йому моральної шкоди, яка полягала в душевних стражданнях, втраті нормальних життєвих зв'язків та затраті додаткових зусиль для організації власного життя.

З огляду на вищенаведене, з урахуванням принципу розумності і справедливості, судом першої інстанції мотивовано стягнено на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 500 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, і підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, ч.1, п.1; 308; 313; 314; 315; 317; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ПП "Д"Торговий дім Тернопіль" відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 10 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Л.Д. Жолудько