Ухвала суду № 32513445, 16.07.2013, Апеляційний суд Рівненської області

Апеляційний суд Рівненської області

______________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Рівненської області в складі:

суддів Іващука В.Я., Квятковського А.С., Гладкого С.В.,

за участю прокурора Салайчука Т.І.,

засудженого ОСОБА_1

та його захисника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Володимирецького районного суду від 15 березня 2013 року ,-

в с т а н о в и л а:

Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, народжений та мешканець АДРЕСА_1 громадянин України, освіта повна загальна середня, неодружений, не працюючий, раніше неодноразово судимий, останній раз вироком Турійського районного суду Волинської області від 08.07.2008 року за ч.1 ст.162, ч.2 ст.296 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі,

засуджений:

- за ч.1 ст.199 КК України на три роки позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом часткового складання, призначено остаточне покарання за сукупністю злочинів з врахуванням вироку Ковельського міськрайонного суду від 09.02.2012 року, у виді позбавлення волі строком на три роки і шість.

За ч.3 ст.185 КК України, ОСОБА_1 виправдано за недоведеністю його вини у вчиненні даного злочину.

Судом вирішено питання щодо речових доказів у справі.

Як визнав доведеним суд, на початку серпня 2011 року, в м.Ковелі Волинської області за виконання робіт з розвантаження картоплі ОСОБА_1 отримав від невідомої йому особи 200 доларів США, купюрами по 100 доларів США.

Приблизно 15 серпня 2011 року він звернувся у Володимирецьке відділення „Ощадбанку" з метою обміну заробленої ним іноземної валюти на національні гроші, під час чого і виявив що дані дві 100 доларові купюри, мають ознаки підробки.

Тоді у нього виник умисел збуту зазначених підроблених грошей.

З цією метою, він, 17 серпня 2011 року приблизно о 12 годині 30 хв. в смт. Володимирець Рівненської області, збув 100 доларів США купюрою серії АК31207937L у приміщенні торгівельного комплексу „Рікос", придбавши у відділі продажу ювелірних виробів срібний ланцюжок.

18 серпня 2011 року приблизно о 14 годині в смт. Володимирець, ОСОБА_1 збув ще 100 доларів США купюрою серії АК 31207931L у приміщенні торгівельного комплексу „Рікос", придбавши у відділі продажу ювелірних виробів срібний хрестик та браслет.

Засудженим ОСОБА_1 подано апеляцію із змінами та доповненнями в якій він вважає вирок суду незаконним та просить його скасувати, а справу направити прокурору на додаткове розслідування. При цьому апелянт стверджує, що даного злочину він не вчиняв, а визнавальні показання, на досудовому слідстві давав під тиском працівників міліції. Вважає, що його причетність до вчинення даного злочину не доведена у судовому засіданні, а показання свідка ОСОБА_3 про те, що саме він купив у нього фальшиві долари є надуманими.

Не погоджуючись із вироком суду, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав апеляцію, в якій вважає, що вирок є незаконним через неправильне застосування кримінального закону і невідповідності призначеного покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості і просить його скасувати та постановити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст.185, ч.1 ст.199, ч.2 ст.199 КК України та за сукупністю злочинів, на підставі ч.ч.1, 4 ст. 70 КК України призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, про скасування вироку суду з підстав викладених у апеляції прокурора районної прокуратури, пояснення засудженого та його захисника, щодо скасування вироку у відповідності з доводами апеляції засудженого, дослідивши доводи викладені в апеляціях, перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до переконання, що апеляції не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.199 КК України ґрунтується на зібраних у встановленому законом доказах, яким судом дана повна та всебічна оцінка.

Показання ОСОБА_1, дані ним на досудовому слідстві, стосовно того, що саме він 17 та 18 серпня 2011 року збув підроблену іноземну валюту в сумі 200 доларів США, яку отримав напередодні за розвантажування картоплі (т.1, а.с.45, 122-124, 143-145) об'єктивно узгоджуються з іншими доказами у справі.

Як вбачається з показань свідка ОСОБА_4, саме ОСОБА_1 збув йому 200 доларів США, які згодом виявилися підробленими (т.3, а.с.111-112).

Свідок ОСОБА_5, показання якого досліджувалися судом першої інстанції, ствердив, що ОСОБА_6 пропонував йому збути фальшиві 200 доларів США, які йому дали за розвантажування картоплі на той йому відмовив (т.1, а.с.196).

Твердження прокурора про те що дії ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати як за ч.1 так і за ч.2 ст.199 КК України, не заслуговують на увагу, оскільки місцевий суд прийшов до вірного висновку, що діяння засудженого охоплювалися єдиним умислом на збут одноразово отриманих підроблених 200 доларів США. У відповідності до ст.32 КК України такі діяння не утворюють повторності, оскільки кожне з них стає елементом єдиного злочину і окремим (самостійним) елементом злочином, щодо будь-якого з цих діянь бути не може, а при повторності тотожних злочинів кожен із них має свою суб'єктивну сторону, зокрема самостійний умисел, який виникає щоразу перед вчиненням окремого злочину.

Що стосується апеляції прокурора, щодо незаконності вироку суду в частині виправдування ОСОБА_1 за ч.3 ст.185 КК України, то така теж не підлягає задоволенню.

Покликання апелянта на те, що ОСОБА_1 на досудовому слідстві визнавав свою вину у вчиненні цього злочину та підтвердив свої показання під час відтворення обстановки та обставин події, спростовуються наведеними судом доказами, яким дана належна оцінка.

Так, у відповідності до ст.74 КПК України, визнання обвинуваченим своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього сукупністю доказів, що є у справі.

Визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини. Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях (п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1.11.1996 року №9 „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя".

Разом з тим, як вірно зазначив суд, будь-яких даних вчинення крадіжки з автомийки „Еліт" у травні 2011 року саме ОСОБА_1 у матеріалах справи немає, і таких доказів не здобуто ні вході досудового слідства, ні після повернення справи на додаткове розслідування апеляційним судом Рівненської області.

Так, вилучені з місця події відбитки слідів пальців рук непридатні для ідентифікації, що підтверджується висновком дактилоскопічної експертизи №42 від 23.07. 2012 року (т.2, а.с. 142-154) і з врахуванням викладеного не доводять вини ОСОБА_1

Показання потерпілого ОСОБА_7 та свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 (т.2, а.с.32-36) підтверджують факт вчинення крадіжки з приміщення автомийки „Еліт", однак будь-яких вказівок на причетність до неї засудженого не містять.

Слідством не виконано вказівки апеляційного суду, викладеної в ухвалі від 21.020.2012 року, та не уточнено знаряддя за допомогою якого вчинено проникнення до приміщення.

Вартість викраденого майна, зазначена у постанові про притягнення ОСОБА_1, як обвинуваченого (т.2, а.с.173) та в обвинувальному висновку (т.2, а.с.182-193) не підтверджується актом ревізії (т.2, а.с.22), і жодних інших доказів щодо вартості викраденого майна досудовим слідством не добуто.

Крім того, суд, вірно поставив під сумнів те, що враховуючи перелік викраденого майна, до складу якого входять плазмовий телевізор, 4 колонки, скляний столик, акустична система, перенесення однією особою у декількох пакетах та сумці є малоймовірним, і не підтверджено у ході відтворення обстановки та обставин події (т.2, а.с.45-51).

За таких обставин, суд першої інстанції, прийшов до вірного висновку що показання ОСОБА_1 в яких він визнає свою вину у вчиненні крадіжки в подальшому не підтверджені іншими доказами, і не можуть бути покладені в основу обвинувачення. Сукупністю зібраних та досліджених у справі доказів вина ОСОБА_1 по даному епізоду не підтверджена.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що дана справа вже поверталась на додаткове розслідування, однак будь-яких доказів не здобуто ні в ході досудового слідства, ні за судовим дорученням, суд прийшов до вірного висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та законно і обґрунтовано виправдав його.

Що стосується тверджень ОСОБА_1 про застосування до нього незаконних методів слідства та фальсифікації документів у справі та за даним фактом проводилася відповідна перевірка і було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю і діях працівників міліції складу злочину.

При обранні виду та міри покарання ОСОБА_1, судом, належним чином, враховано тяжкість вчиненого засудженим злочину, його особу, обставини, що пом'якшують та обтяжують вину.

Підстав для зміни або скасування вироку суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Вирок Володимирецького районного суду від 15 березня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а його апеляцію та апеляцію прокурора - без задоволення.

Судді:

Іващук В.Я. Квятковський А.С. Гладкий С.В.