Вирок № 32513089, 18.06.2013, Василівський районний суд Запорізької області

1-кп/311/99/2013

18.06.2013

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2013 року м.Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого - судді Кочевої І.В., при секретарі Черненко А.О., за участю прокурора Сівтунова С.В., потерпілих: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представника - адвоката ОСОБА_3, потерпілого ОСОБА_4 та його представника - адвоката ОСОБА_5, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7, розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню: ОСОБА_6, АДРЕСА_1, що народився у м. Дніирорудне Василівського району Запорізької області, громадянина України, раніше не судимого, одруженого, маючого новонародженого сина - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

19 листопада 2012 року, приблизно о 15 год. 05 хв. водій ОСОБА_6, керуючи автомобілем «CHEVROLET LACETTI», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по автошляху «Харків-Сімферополь», в напрямку м. Харків, в порушення п.12.6 ґ Правил дорожнього руху (далі ПДР), відповідно до якого «Поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47 дозволяється рух із швидкістю: ґ) не більше 90 км/год.», та в порушення п.12.9 б ПДР, відповідно до якого « Водієві забороняється: б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянках дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29,3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил», зі швидкістю не менш ніж 125,1 км\год, що перевищує допустиму швидкість руху на даній ділянці дороги, під час руху, на 325 км дороги, в районі повороту на смт. Степногірськ Василівського району Запорізької області, перед зміною напрямку руху, порушуючи п.10.1 ПДР, відповідно до якого «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, виїхав на праве узбіччя дороги. Після чого не впоравшись з керуванням автомобіля, порушуючи п. 11.4 ПДР, відповідно до якого « На дорогах з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги» та порушуючи вимоги глави 34 (дорожня розмітка 1.3) ПДР, перетнув подвійну суцільну смугу дорожньої розмітки та виїхав на смугу зустрічного руху, де внаслідок вказаних порушень допустив зіткнення з автомобілем«ВАЗ- 2109», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_9, якій рухався по зустрічній смузі дороги в зустрічному напрямку. Внаслідок зіткнення вказаних автомобілів:

- пасажиру автомобіля « CHEVROLET LACETTI », ОСОБА_10, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 4360 від 25 грудня 2012 року було завдано тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, які призвели до його смерті, у вигляді поєднаної тупої травми шиї та тулуба, яка виразилася переломами кісток скелета (шийного хребця, ребер), розривами зв'язок таза, пошкодженням спинного мозку на рівні шийного його відділу, які ускладнилися розвитком травматичного шоку;

- водію автомобіля «ВАЗ-2109», ОСОБА_9, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 164 від 16 січня 2013 року було завдано тяжких тілесних

ушкоджень, небезпечних для життя, які призвели до його смерті, що настала в результаті закритої тупої травми тулуба у вигляді множинних переломів ребер з пошкодженнями внутрішніх органів;

- пасажиру автомобіля «ВАЗ-2109» ОСОБА_11, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 4358 від 18 грудня 2012 року, було завдано тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, які призвели до її смерті, що настала від тупої поєднаної травми тулуба і кінцівок, шо супроводжувалася численними двосторонніми переломами ребер по пахвових лініях з пошкодженнями пристінкової плеври зліва, забоями середостіння, легень, розривом грудного відділу аорти з крововиливами в плевральні порожнини, розривами на діафрагмальній поверхні правої долі печінки, коріння брижейки тонкої кишки, тіла підшлункової залози з крововиливом у черевну порожнину, переломовивіхами кісток правого передпліччя в області променево-зап'ясткового суглоба, кісток правої гомілки на рівні колінного і гомілковостопного суглобів з розривами суглобових сумок, зв'язкового апарату. Травма супроводжувалася розвитком шока, який в даному випадку і явився безпосередньою причиною смерті. Пошкодження в області кінцівок і тулуба в сукупності при житті кваліфікувалися б як тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, і перебувають у прямому причиному зв'язку з настанням смерті;

- пасажиру автомобіля «ВАЗ-2109» ОСОБА_12, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 4359 від 20 грудня 2012 року, було завдано тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, які призвели до її смерті, що настала від поєднаної травми голови та тулуба з переломами кісток скелету, що призвело до розвитку травматичного шоку. Поєднана травма голови, тулуба утворилась не задовго до настання смерті та в сукупності мають ознаки тяжких тілесних пошкоджень небезпечних для життя, які знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.

У справі були заявлені цивільні позови: потерпілим ОСОБА_4 про стягнення з обвинуваченого 200 000 грн. на відшкодування моральної шкоди; потерпілою ОСОБА_1 про стягнення з обвинуваченого на відшкодування матеріальної шкоди 22780 грн., 150 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та судових витрат в сумі 1400 грн.; потерпілою ОСОБА_2 - про стягнення з обвинуваченого 100000 грн. на відшкодування моральної шкоди. До завершення судового розгляду справи від усіх потерпілих у зв'язку з повним відшкодуванням ОСОБА_6 матеріальної та моральної шкоди, суду було надано заяви про відмову від заявлених позовних вимог, на чому вони наполягали після роз'яснення їм судом наслідків відмови від позову.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у скоєнні інкримінованого йому злочину визнав повністю, у скоєному щиро розкаявся, просив його суворо не карати та не призначати покарання у вигляді позбавлення волі. У зв'язку з отриманою в результаті ДТП черепно-мозковою травмою він про подію та обставини події нічого не пам'ятає, а тому нічого пояснити не може. У результаті ДТП загинув ОСОБА_10, який був його другом.

Потерпілий ОСОБА_4 суду пояснив, що у результаті ДТП загинув його син - ОСОБА_10 ОСОБА_6 повністю відшкодував завдану йому матеріальну та моральну шкоду, жодних претензій до обвинуваченого він не має, просить суд не позбавляти волі обвинуваченого, та при призначенні покарання застосувати положення ст..75 КК України. Про обставини ДТП йому

нічого не відомо, про смерть сина та ДТП від дізнався 19 листопада 2012 року він працівників міліції.

Потерпіла ОСОБА_1 суду пояснила, що в результаті ДТП загинули: її мати - ОСОБА_12, її рідна сестра - ОСОБА_11 та чоловік сестри - ОСОБА_9 Після їх смерті вона стала опікуном племінниць неповнолітніх: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_4. На теперішній час ОСОБА_6 повністю відшкодував завдану матеріальну та моральну шкоду, жодних претензій до обвинуваченого вона не має та просить суд не позбавляти волі обвинуваченого, та при призначенні покарання застосувати положення ст.69 КК України. Про обставини ДТП їй нічого не відомо, про смерть сестри та матері в результаті ДТП вона дізналася 19 листопада 2012 року від працівників міліції, чоловік сестри був доставлений до лікарні, де невдовзі помер.

Потерпіла ОСОБА_2 суду пояснила, що в результаті ДТП загинули її батьки та бабуся. На теперішній час ОСОБА_6 повністю відшкодував завдану матеріальну та моральну шкоду, жодних претензій до обвинуваченого вона не має та просить суд не позбавляти волі обвинуваченого, та при призначенні покарання застосувати положення ст.69 КК України. Про обставини ДТП їй нічого не відомо.

Вина обвинуваченого знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні у досліджених судом доказах.

Відповідно до протоколу огляду місця події (т.1 а.с.12-17) зі схемою та фототаблицею (а.с.20-24 т.1) 19 листопада 2012 року було проведено огляд місця дорожньо-транспортної пригоди з 16 год. 20 хв. до 22 год. на 325 км автошляху «Харків Сімферополь», де було виявлено: пошкоджені в результаті ДТП автомобілі «CHEVROLET LACETTI», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та «ВАЗ- 2109», державний реєстраційний номер НОМЕР_2; трупи ОСОБА_12, ОСОБА_11 та ОСОБА_10; були виявлені та зафіксовані сліди ДТП та вилучені транспортні засоби.

Відповідно до протоколів огляду та перевірки технічного стану транспортних засобів з фототаблицями, оглянутих на місці події (а.с.25-30 т.1 ), були встановлені та зафіксовані механічні пошкодження обох автомобілів.

Відповідно до протоколів огляду (а.с.32-34 т.1) трупи загиблих ОСОБА_12, ОСОБА_11 та ОСОБА_10, були оглянуті на місці ДТП та встановлені особи загиблих.

Відповідно до постанови слідчого автомобілі «CHEVROLET LACETTI», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить обвинуваченому ОСОБА_6 (а.с.37 т.1) та «ВАЗ- 2109», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належав загиблому ОСОБА_9 (а.с.41 т.1), визнані речовими доказами та передані на зберігання на територію Василівського РВ ГУМВС України (а.с.31 т.1).

Відповідно до довідки Василівської ЦРЛ до вказаного медичного закладу о 16 год. 30 хв. 19 листопада 2012 року були доставлені ОСОБА_9 та ОСОБА_6 з комбінованими та черепно-мозковими травмами та іншими тілесними ушкодженнями, обидва водії були тверезими (а.с.49 т.1).

Наявність на місці ДТП дорожньої розмітки підтверджена схемою наданою службою автомобільних доріг (а.с.52-53 т.1).

Відповідно до висновку СМЕ №4359 від 20 грудня 2012 року смерть ОСОБА_12 наступила від поєднаної травми голови та тулуба з переломами кісток скелету, що призвело до розвитку травматичного шоку. Поєднана травма голови, тулуба утворилась не задовго до настання смерті та в сукупності мають ознаки тяжких тілесних пошкоджень небезпечних для життя, які знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Характер та локалізація ушкоджень дають підставу вважати, шо весь комплекс пошкоджень у ОСОБА_12 міг утворитися в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в результаті зіткнення рухомого транспортного засобу з перешкодою і ударом правою бічною поверхнею тулуба по деформованим предметам салону транспортного засобу (а.с.64-71 т.1).

Відповідно до висновку СМЕ №4358 від 18 грудня 2012 року смерть ОСОБА_11 наступила від тупої поєднаної травми тулуба і кінцівок, шо супроводжувалася численними двосторонніми переломами ребер по пахвових лініях з пошкодженнями пристінкової плеври зліва, забоями середостіння, легень, розривом грудного відділу аорти з крововиливами в плевральні порожнини, розривами на діафрагмальній поверхні правої долі печінки, коріння брижейки тонкої кишки, тіла підшлункової залози з крововиливом у черевну порожнину, переломовивіхами кісток правого передпліччя в області променево-зап'ясткового суглоба, кісток правої гомілки на рівні колінного і гомілковостопного суглобів з розривами суглобових сумок, зв'язкового апарату. Травма супроводжувалася розвитком шока, який у даному випадку явився безпосередньою причиною смерті. Пошкодження в області кінцівок і тулуба в сукупності при житті кваліфікувалися б як тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, і в даному конкретному випадку перебувають у прямому причиною зв'язку з настанням смерті. Характер та локалізація пошкоджень, виявлених на трупі, механізм їх утворення, переважання внутрішніх пошкоджень над зовнішніми, ознаки струсу тіла свідчать про те, шо в даному конкретному випадку мала місце дорожньо-транспортна пригода (а.с.75-82т.1).

Відповідно до висновку СМЕ №4360 від 25 грудня 2012 року смерть ОСОБА_10 настала від поєднаної тупої травми шиї та тулуба, яка виразилася переломами кісток скелета (шийного хребця, ребер), розривами зв'язок таза, пошкодженням спинного мозку на рівні шийного його відділу, які ускладнилися розвитком травматичного шоку. Всі пошкодження у ОСОБА_10 утворилися незадовго до настання смерті, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, які в даному випадку призвели до смерті. Могли утворитися в умовах ДТП при взаємодії тіла потерпілого та елементів салону транспортного засобу при зміщенні тіла потерпілого вперед та вверх (а.с.108-110т.1).

Відповідно до висновку СМЕ №164 від 16 січня 2013 року смерть ОСОБА_9 настала в результаті закритої тупої травми тулуба у вигляді множинних переломів ребер з пошкодженнями внутрішніх органів. Пошкодження, які явилися причиною смерті, в сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя, в даному випадку, які спричинили смерть і знаходяться в прямому причинному зв'язку з її настанням. Крім того, ОСОБА_9 спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому обох гомілок в правому гомілковостопному суглобі, роздроблення лівої п'яткової кістки, які утворилися від дії тупого предмета (предметів), і мають ознаки тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості по критерію тривалості розладу здоров'я більш як 21 дня, і до причини смерті відношення не мають. Не можна виключати можливість утворення всього комплексу ушкоджень, виявлених на трупі ОСОБА_9, в умовах ДТП, а саме, від виступаючих деталей салону автомобіля в момент зіткнення з перешкодою. Можна припустити, що мало місце здавлювання тіла потерпілого в салоні автомобіля в напрямку спереду назад по відношенню до осі потерпілого (а.с.124-128 т.1).

Відповідно до висновку експертизи технічного стану автомобіля «CHEVROLET LACETTI», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 № 705/12 від 06 січня 2013 року (а.с.151- 161 т.1) відмова та неробочий стан гальмівної системи та ходової частини автомобіля виникли в момент ДТП, рульове керування лишилося у працездатному стані.

Відповідно до висновку експертизи технічного стану автомобіля «ВАЗ-2109», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 № 704/12 від 21 грудня 2012 року (а.с.167-175 т.1) відмова та неробочий стан гальмівної системи, ходової частини та рульового керування автомобіля виникли в момент ДТП.

Відповідно до висновку судової транспортно - трасологічної експертизи №706\12 від 27 грудня 2013 року (а.с.184 - 193 т.1) в момент первинного контакту кут між поздовжніми осями автомобілів «CHEVROLET LACETTI» та «ВАЗ» складав 314 градусів. Первинний контакт був між лівим переднім кутом (переднім бампером) автомобіля «ВАЗ» та заднім правим колесом автомобіля «CHEVROLET LACETTI». Місце зіткнення автомобілів розташоване на правій смузі руху в напрямку м.Сімферополь на відстані 2,1м. від правого краю проїжджої частини та на відстані 0,65 м від закінчення правого сліду гальмування автомобіля «ВАЗ».

Відповідно до висновку судової авто технічної експертизи №34\13 від 31 січня 2013 року у досліджуваній дорожній ситуації в діях водія ОСОБА_9 невідповідності вимогам ПДР не встановлено та він не мав технічної можливості запобігти зіткненню. В діях водія ОСОБА_6 є невідповідності вимогам п.п.10.1, 11.4, 12.6, 12.9 та глави 34 (дорожня розмітка 1.3) ПДР. Невиконання водієм ОСОБА_6 вимог п.10.1 ПДР перебуває у причинному зв'язку з подією ДТП. Водій ОСОБА_6 мав технічну можливість запобігти зіткненню шляхом виконання ним вимог п.10.1 ПДР. Швидкість руху автомобіля під керуванням ОСОБА_6 складала найменше 125,1 км\год (а.с.33-37 т.2).

Відповідно до висновку судової авто технічної експертизи №24-13 від 11 лютого 2013 року в умовах ДТП водій ОСОБА_6, у разі руху з дозволеною швидкістю не більше 90 км\год., у випадку виникнення заносу транспортного засобу та його подальшого руху по тій самій траєкторії, що була встановлена під час огляду місця ДТП по слідам бокового ковзання, зупинився би, не виїхавши на смугу зустрічного руху. (а.с.43-47 т.2).

Відповідно до акту первинної амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 18 березня 2013 року (а.с.51-63 т.2) ОСОБА_6 психічним захворюванням не страждав та не страждає. 19 листопада 2012 року в результаті ДТП отримав тяжку травму голови. В теперішній час виявляє ознаки церебрастенического синдрому внаслідок органічного ураження головного мозку с ретроантероградною амнезією на період, що цікавив слідство, та на теперішній час події ДТП не пам'ятає. Відновлення пам'яті на період ДТП можливе, але в індивідуальні строки. На теперішній час є осудним, але в силу ретроантероградної амнезії, що зберігається, не може вірно сприймати факти, що мають значення у справі та не може давати про них правдиві свідчення як на досудовому розслідування так і в суді.

На теперішній час обвинувачений ОСОБА_6 є інвалідом 3 групи, після події ДТП тривалий час перебував на стаціонарному, а потім амбулаторному лікуванні, що підтверджено наявними у справі копіями медичних документів (а.с.86-96 т.2, а.с.73-80 т.3); має постійне місце проживання (а.с.110, 113, 119 т.2), одружений (а.с.120-122 т.2), раніше до кримінальної відповідальності не притягувався (а.с.112 т.2), але мав багато чисельні порушення ПДР за що неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності (а.с.116 т.2), в тому числі і за перевищення швидкості. За місцем проживання та роботи характеризується виключно позитивно (а.с.125-126 т.2, а.с.41,84 т.3).

Виходячи з наведеного, суд вважає доведеною вину ОСОБА_6 у порушенні ним ПДР, а саме порушення п.12.6 ґ в частині перевищення максимально допустимої швидкості руху, що призвело при зміні ним напрямку руху, в порушення вимог п.10.1 ПДД, до виїзду на праве узбіччя дороги, внаслідок якого він втратив керування автомобілем та перетнув подвійну суцільну смугу дорожньої розмітки, виїхав на смугу зустрічного руху, де внаслідок зазначених порушень допустив зіткнення з автомобілем«ВАЗ- 2109». Хоча у справі не встановлено жодного свідка - очевидця ДТП, сам обвинувачений нічого не пам'ятає, проте вказані висновки підтверджені даними, встановленими при огляді місця ДТП, транспортних засобів та результатами проведених у справі експертиз. Зокрема в результаті проведення експертиз встановлено, що механічні пошкодження автомобілів мали місце в результаті ДТП; встановлено положення автомобілів під час первинного контакту та місце їх зіткнення, яке знаходилося на полосі руху водія ОСОБА_9 Це вказує на те, що саме обвинувачений виїхав на полосу зустрічного руху, перетнувши подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки, хоча у разі дотримання вимог ПДР щодо швидкісного режиму, ОСОБА_6 мав можливість, навіть у разі заносу автомобіля, не виїзжати на зустрічну смугу руху. До події ДТП призвели порушення ПДР саме водієм ОСОБА_6, який, на відміну від водія ОСОБА_9, що ПДР не порушував, мав технічну можливість запобігти зіткненню шляхом виконання ним вимог п.10.1 ПДР.

Суд кваліфікує дії обвинувачено ОСОБА_6 за ч.3 ст.286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох (чотирьох) осіб.

З огляду на заяви потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відмову від заявлених ними у цій справі позовних вимог, роз'яснивши наслідки відмови від позову, суд відповідно до ст.ст.205 та 206 ЦПК України вважає прийняти відмову цивільних позивачів від позовних вимог та закрити провадження у справі в частині цивільних позовів.

Речові докази, що знаходяться на зберіганні на території Василівського РВ ГУМВС України (а.с.31 т.1): автомобіля «CHEVROLET LACETTI», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить обвинуваченому ОСОБА_6 (а.с.37 т.1), відповідно до п.1 ч.9 ст.100 КПК України, суд вважає необхідним конфіскувати; автомобіль «ВАЗ- 2109», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належав загиблому ОСОБА_9 (а.с.41 т.1), відповідно до ст.100 ч.9 п.5 КПК України, суд вважає необхідним передати потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_1

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, що відноситься до категорії тяжких, те що злочин вчинений внаслідок злочинної самовпевненості, характер допущених порушень, те що дорожньо-транспортна пригода стала наслідком систематичних порушень Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_6, його легковажності та необдуманої поведінки за кермом транспортного засобу, внаслідок якої постраждав і він сам, що призвело до його інвалідізації. Як обставину, що обтяжує покарання, суд визнає тяжкі наслідки, завдані злочином, а саме те, що внаслідок ДТП загинуло 4 людини, що призвело до повної та невідворотної зміни сімейного та морального стану потерпілих. Також суд враховує як обставини, що пом'якшують покарання: повне визнання обвинуваченим своєї вини, його щире каяття у скоєному, те що він щиро жалкує про наслідки ДТП, його адекватне ставлення до потерпілих, добровільне та повне відшкодування ним завданої потерпілим злочином матеріальної та моральної шкоди, те що він працює, має постійне місце проживання, одружений та має на утриманні новонародженого сина, який народився в тяжких пологах, за місцем проживання та роботи характеризується виключно позитивно. Наявність на теперішній час інвалідності у обвинуваченого, те що він утримує дитину своєї дружини, батьком якої не являється та має батьків пенсіонерів, на що посилався захисник, суд не вважає обставинами, що пом'якшують покарання, оскільки наслідки у вигляді інвалідності обвинуваченого були спричинені злочинними та необережними діями самого ОСОБА_6, в матеріалах справи відсутні докази того, що він зобов'язаний утримувати за законом чи за рішенням суду дитину, батьком якої він не є та своїх батьків, які отримують пенсії та мають самостійний дохід. Навіть за наявності вказаних пом'якшуючих покарання обставин, суд не вважає, що вони істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину з урахуванням його наслідків, а тому підстав для застосування при призначенні покарання ст.69 КК України суд не вбачає. При наявності вказаних вище пом'якшуючих обставин, суд вважає можливим, з врахуванням особи винного та його ставлення до скоєного, призначити мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.3 ст.286 КК України, з застосуванням додаткового покарання на максимальний строк.

Також, виходячи з тяжкості наслідків скоєного злочину, враховуючи що завданням кримінального судочинства є забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, громадської безпеки, а також запобігання злочинам, те, що покарання має на меті не тільки кару та виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, суд, виходячи з принципів розумності та справедливості, не вбачає підстав для застосування при призначення покарання положень ст.75 КК України, на чому наполягала як сторона захисту, так і потерпілі з їх представниками.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.366, 367, 368, 369, 370, 371, 373, 374,375, 376, 395, 532, КПК України, ст.ст.205, 206 ЦПК України суд,-

ЗАСУДИВ:

Визнати винним ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 (три) роки.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_6 обраний ухвалою слідчого судді від 21 березня 2013 року у вигляді застави (а.с.107-104 т.2) - лишити тим же.

Прийняти відмову від позову потерпілих: ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та закрити провадження у справі в частині цивільних позовів.

Речові докази, що знаходяться на зберіганні на території Василівського РВ ГУМВС України (а.с.31 т.1): автомобіль «CHEVROLET LACETTI», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить засудженому ОСОБА_6 (а.с.37 т.1) - конфіскувати; автомобіль «ВАЗ- 2109», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належав загиблому ОСОБА_9 (а.с.41 т.1) - передати в розпорядження потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд Запорізької області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку суду після його проголошення.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області І.В.Кочева