Постанова № 32511840, 09.07.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2013 року 11:10 810/1216/13-а

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Маслакова І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал" до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арсенал" (далі - позивач, товариство) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000602204 та №0000612204 від 08.10.2012.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем як при проведенні перевірки, так і при застосуванні штрафних санкцій не було взято до уваги надані в повному обсязі для перевірки всі необхідні документи фінансово-господарської діяльності за період, що перевірявся, які спростовують висновок податкового органу про наявність порушень. Наявні помилки у податковій звітності було виявлено самим позивачем та самостійно виправлено шляхом подання уточнюючих розрахунків. Позивач стверджує, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в відповіді на заперечення не вказано первинних документів, які позивачем не включено складу валових доходів. Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, надання послуг для визначення об'єкта оподаткування формувалась позивачем на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення підприємством витрат та обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку. Позивач стверджує, що у зв'язку з некоректним заповненням карток основних засобів при виборі рахунку бухгалтерського обліку для нарахування амортизаційних відрахувань до складу інших витрат операційної діяльності помилково віднесено суму нарахованої амортизації по виробничим та загальновиробничим засобам.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити та надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.

Відповідач позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Надав письмові заперечення, в яких зазначив, що у ході перевірки було враховано всі уточнюючі розрахунки з податку на прибуток. Разом з тим, для з'ясування наведених у них відомостей та їх підтвердження первинними обліковими документами у ході перевірки директору товариства було вручено декілька запитів про надання пояснень та документального підтвердження щодо причин коригування валових доходів перевіряємого періоду та розшифровок податкового обліку валових доходів. На більшість цих запитів товариством відповіді не надано, про що податковим органом складено відповідні акти. Відповідач зазначає, що на запит податкового органу від 03.09.2012 товариством у той же день надано відповідь, згідно з якою надати пояснення щодо коригувань не має можливості у зв'язку із звільненням директора та головного бухгалтера за перевіряємий період. У ході перевірки підприємством не надано бухгалтерські документи та пояснення, що підтверджують правомірність включення до декларації з податку на додану вартість зазначені в ній відомості, у т.ч. в рядку 5 у 4 кварталі 2009 року суму 474505 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсенал» є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Васильківської міської ради Київської області 10.09.2002.

На підставі направлень від 13.08.2012 №294/2204, №297, №293/2201. №295/28, №291/77, №292/78, виданих Васильківською ОДПІ, та відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012. Перевірку проведено з 13.08.2012 по 03.09.2012. Термін проведення перевірки продовжувався з 28.08.2012 по 03.09.2012 на підставі наказу від 27.08.2012 №289-П.

За її наслідками складено Акт перевірки від 10.09.2012 №943/22-04/32117200 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Арсенал» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012» (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що підприємством за податкові періоди з 01.01.2010 по 30.06.2012 до Васильківської ОДПІ подавалися основні та уточнюючі декларації з податку на прибуток. Ці декларації подавалися з коригуванням показників валових доходів та валових витрат підприємства за періоди з 01.01.2010 по 30.06.2012. У ході перевірки податковим органом вручено директору товариства запити від 22.08.2012, 28.08.2012, 29.08.2012, 31.08.2012 та 03.09.2012 про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо причин коригування валових доходів та валових витрат за перевіряємий період. На ці запити підприємством відповіді не надано, про що податковим органом складено акти від 23.08.2012, 28.08.2012, 29.08.2012, 31.08.2012 про ненадання документів фінансово-господарської діяльності в повному обсязі та пояснень для здійснення документальної перевірки. На запит від 03.09.2012 ТОВ «Арсенал» надано відповідь листом від 03.09.2012 №15/09 за підписом директора Кононенка В.М., який призначений на посаду з 10.08.2012 року, про те, що надати пояснення щодо коригувань не має можливості у зв'язку із звільненням директора та головного бухгалтера перевіряємих періодів.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Ареснал» не відображено в повному обсязі в складі валових доходів та рядку 02 Декларацій «дохід від операційної діяльності (дохід від продажу товарів (робіт, послуг))» в 1 кв. 2010 р. в сумі 152261 грн., 2 кв. 2010 р. - в сумі 93703 грн., 3 кв. 2010 р. - в сумі 610712 грн., 3 кв. 2011 р. - в сумі 207095 грн.

Перевіркою співставлення показників по рахунках 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 362 «розрахунки з іноземними покупцями» з видатковими накладними на реалізацію та даних показників, задекларованих в рядку декларацій з податку на прибуток підприємства, встановлено заниження доходу, який не було включено до складу валових доходів ТОВ «Арсенал» на загальну суму 1063771 грн., в т.ч. 1 кв. 2010 р. в сумі 152261 грн., 2 кв. 2010 р. в сумі 93703 грн., 3 кв. 2010 р. в сумі 610712 грн., 3 кв. 2011 р. в сумі 207095 грн. Це є порушенням п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 та п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.135.4 ст.135, п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України, оскільки ТОВ «Арсенал» занижено валові доходи всього на суму 1063771 грн., у т.ч. 1 кв. 2010 р. - в сумі 152261 грн., 2 кв. 2010 р. - в сумі 93703 грн., 3 кв. 2010 р. - в сумі 610712 грн., 3 кв. 2011 р. - в сумі 207095 грн. Згідно з даними бухгалтерського та податкового обліків, даними декларації про прибуток підприємства, поданої до Васильківської ОДПІ 28.11.2011 за №900736721, даними ж/о по рахунку №631 «розрахунки з постачальниками», яка відображена за даними бухгалтерського обліку по ж/о №6, підприємством не включено до валових доходів у 2010 р. прострочену кредиторську заборгованість, по якій минув термін позовної давності по придбаних ТМЦ від ТОВ «Гал» на загальну суму 50166 грн. В результаті ТОВ «Арсенал» занижено валовий дохід на загальну суму 50166 грн., в т.ч. 1 кв. 2011 р. в сумі 50166 грн. У ході проведення перевірки підприємством не надано бухгалтерські документи та пояснення, що підтверджують правомірність включення до декларації з податку на додану вартість рядку 5 у 4 кварталі 2009 року суму 474505 грн. Під час перевірки встановлено, що ТОВ «Арсенал» несло витрати на придбання сировини (сталь оцинкована в рулонах) для виготовлення та реалізації профілей для гіпсокартонних систем, вартість якої включалася до складу собівартості виготовленої та реалізованої продукції. ТОВ «Арсенал» завищено валові витрати всього у сумі 70916 грн., в т.ч. за 1 кв. 2012 р. у сумі 26962 грн., 2 кв. 2012 р. у сумі 43954 грн.

Перевіркою встановлено також, що ТОВ «Арсенал» у 2011 р. зайво віднесено до рядку 5 «витрати операційної діяльності» податкової декларації з податку на прибуток за 2-4 квартали 2011 року суму нарахованої амортизації в розмірі 52574 грн., в результаті чого підприємством завищено валові витрати всього у сумі 52574 грн., в т.ч. за 4 квартал 2011 р. у сумі 52574 грн. Щодо встановлених порушень посадовими особами ТОВ «Арсенал» не надано письмові пояснення.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.07.2009 по 30.06.2012 встановлено його заниження всього на 400509 грн., в т.ч. за 4 кв. 2009 р. у сумі 118626 грн., за 1 кв. 2010 р. у сумі 427775 грн., за 2 кв. 2010 р. у сумі 26133 грн., за 3 кв. 2010 р. у сумі 5519 грн., за 4 кв. 2010 р. у сумі 149386 грн., за 3 кв. 2011 р. у сумі 47632 грн., за 4 кв. 2011 р. в сумі 10438 грн. Також підприємством завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності всього на загальну суму 315562 грн.

Не погодившись з висновками акта перевірки, позивачем подано до податкового органу письмові заперечення, які податковим органом відхилено.

На підставі Акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0000602204 від 08.10.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 337836 грн., в тому числі за основним платежем 281883 гри. та за штрафними санкціями 55953 грн., а також №0000612204 від 08.10.2012, яким зменшено значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 315562 грн..

Позивач оскаржив ці податкові повідомлення-рішення до ДПС у Київській області потім до ДПС України. За наслідками розгляду скарг їх було відхилено.

Судом досліджено надані представником позивача журнали-ордери і відомості по рахунках за 1, 2, 3 та 4 квартал 2010 року та 1 квартал 2011 року, аналіз рахунків за 1, 2, 3 та 4 квартал 2010 року та 1 квартал 2011 року (а.с.215-247 т.1, а.с.1-43 т.2).

У судове засідання представник позивача на вимогу суду не зміг надати усі первинні бухгалтерські документи, що підтверджують формування валових доходів та витрат за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, які відображено в основних деклараціях та в уточнюючих розрахунках.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини виникли як до 1 січня 2011 р. (здійснення господарських операцій та надання податкової звітності), так і після цієї дати (проведення перевірки та винесення податкових повідомлень-рішень), і регулювались, зокрема, такими законодавчими актами: Законом України від 22.05.1997 №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", Законом України від 21.12.2000 №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Податковим кодексом України та іншими.

Однак, з 1 січня 2011 року з набранням чинності Податковим кодексом України законодавче регулювання у сфері оподаткування зазнало змін, а окремі із вказаних законодавчих актів втратили чинність.

У зв'язку з цим справа вирішується судом відповідно до принципу дії законів у часі, зміст якого розкрито, зокрема, у рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Як зазначив Конституційний Суд України, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 9 Закону України від 25.06.1991 № 1251-XII "Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до вимог ст.5 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Приписами п.6.1 ст.6 цього Закону визначено: якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно з вимогами п.16.4 ст.16 цього Закону податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду. Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики. У разі коли платник податку вважає за доцільне роз'яснити окремі результати фінансово-господарської діяльності, зазначені у податковій декларації з цього податку, такий платник податку може надіслати податковому органу таке пояснення, складене у довільній формі.

Відповідно до вимог пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181 (далі - Закону України №2181) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до вимог пп.4.2.3 Закону України №2181 обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті.

Вимогами п.5.1 ст.5 Закону України №2181 передбачено право платника податків надати уточнюючий розрахунок у разі, коли він самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації.

Позивач вважає, що ним дотримано процедуру виправлення самостійно виявлених помилок. Надаючи оцінку цим твердженням позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 Закону України №2181) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені (пункт 5.1 ст. 5 Закону України №2181).

Відповідно до пункту 17.2 ст. 17 Закону України №2181 платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку. (При цьому таке виправлення помилок здійснюється шляхом відображення сум раніше занижених (завищених) показників декларацій (валових доходів, витрат та амортизаційних відрахувань) у складі валового доходу (рядок 02.2) та валових витрат (рядок 05.2) того податкового періоду, за який подається звітна декларація (підпункт "б" п. 2.3 розділу 2 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 за №271/7592).

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються. При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються.

На час вчинення позивачем відповідних дій по коригуванню звітності до набрання чинності ПК України був чинним Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства, який затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 за №143 та узгоджено Рішенням Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 31.03.2003 №06-10/239 (далі - Порядок).

Відповідно до п.1.6 Порядку у декларації зазначаються усі передбачені в ній показники. Якщо будь-який рядок декларації не заповнюється через відсутність операції (суми), то такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації. Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Згідно з розділом 2 Порядку якщо платником самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України №2181 (з урахуванням строків давності) такий платник має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податку має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були виявлені. Якщо після подачі декларації за звітний період платник податку подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний (податковий) період, то така звітна декларація не вважається уточнюючою, а штрафи, визначені в пункті 17.2 статті 17 Закону України №2181, не застосовуються. Платник податку, який до початку його перевірки податковим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф, нарахований відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону України №2181. Уточнюючий розрахунок, який відображає виправлені показники, складається за формою, що додається до цього Порядку; б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу, нарахованого відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону України №2181, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з податку. При цьому виправлення помилок здійснюється шляхом відображення сум раніше занижених (завищених) показників декларацій (валових доходів, витрат та амортизаційних відрахувань) у складі валового доходу (рядок 02.2) та валових витрат (рядок 05.2) того податкового періоду, за який подається звітна декларація.

Розділ 3 Порядку чітко регламентує порядок заповнення декларації, у т.ч. кожного її рядка. При цьому визначено Положення Закону №334, якими слід керуватися при заповненні рядків декларації, зокрема при заповненні рядка 04.13 слід керуватися ст. 5; ст. 7; п. 8.1.4 п. 8.1, пп. 8.3.7 п. 8.3, п. 8.4.3, 8.4.7, 8.4.8, 8.4.10 п. 8.4, 8.9.4 п. 8.9 ст. 8; п. 9.5, 9.6 ст. 9, п. 22.25 ст. 22 вказаного Закону, а при заповненні рядка 5.2 декларації слід керуватися пп. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 цього ж Закону.

Суд виходить з того, що абзаци 2 і 3 пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлюють два різні способи виправлення самостійно виявлених у майбутніх податкових періодах помилок показників раніше поданих податкових декларацій: шляхом надання уточнюючого розрахунку до раніше поданої податкової декларації та шляхом зазначення у складі податкової декларації за будь-який податковий період.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.4 ст.138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Приписами статті 150 ПК України, визначено, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. Від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується для цілей абзацу першого цього пункту та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.

Після набрання чинності Податкового кодексу України питання внесення платником податку змін до поданої податкової звітності визначається статтею 50 ПК України, в якій зазначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Суд визнає обґрунтованим твердження позивача про те, що платник податків має право на коригування податкової звітності з податку на прибуток, так як таке право передбачено вищенаведеними нормами законодавства, проте зазначає, що таке коригування повинно здійснюватися платником податку виключно у спосіб та в порядку, що визначені чинним законодавством.

При цьому суд визнає, що твердження позивача про дотримання ним процедури виправлення помилок при коригуванні податкової звітності з податку на прибуток є таким, що не відповідає дійсності і спростовується наявними матеріалами справи та дослідженими судом доказами.

Так, суд бере до уваги, що позивачем при наданні вказаних ним уточнюючих розрахунків не сплачено суми недоплати та штрафу, хоча це є обов'язковим для здійснення коригування звітності при виправленні помилок, і не надано пояснень щодо причин здійсненого коригування, а під час перевірки також не надано письмових пояснень та їх документального підтвердження щодо причин коригування валових доходів та валових витрат за перевіряємий період на запити від 22.08.2012, 28.08.2012, 29.08.2012 та 31.08.2012 податкового органу, а на запит від 03.09.2012 надано документи не в повному обсязі. Ці обставини позивачем не заперечуються, їх визнав директор товариства під час перевірки.

Оскільки процедура виконання коригування звітності чітко регламентована, то вимоги цього Порядку, ПК України є обов'язковими для всіх платників податку на прибуток, ця процедура є складовою частиною механізму реалізації права платника податків на виправлення помилок та коригування звітності, а позивачем не дотримано цю процедуру.

Дослідженням поданих позивачем уточнюючих розрахунків встановлено, що відкориговані ним показники податкової звітності позивач зазначав у рядках, які стосувалися цього показника, проте не відображав їх у розділах, які стосуються самостійного виправлення помилок, та не нараховував штраф.

При цьому, суд з вищенаведених підстав не вважає що такими діями позивача лише формально порушено порядок заповнення декларації, оскільки дотримання цього порядку є обов'язковою умовою для виправлення помилок в податковій звітності та способом виправлення таких помилок.

Отримання суми собівартості товарі, виконаних робіт, наданих послуг повинно підтверджуватися документально, зокрема розрахунками калькуляції собівартості виготовленої продукції, наказами по підприємству про облікову політику, розшифровками податкового обліку валових доходів та валових витрат підприємства, документами що підтверджують транспортування придбаних та реалізованих товарів (товарно-транспорті накладні), договорами оренди наданих та отриманих в оренду основних засобів, актів в вода в експлуатацію основних засобів, обороно-сальдовими відомостями, відомостями нарахування амортизації, податковими накладними та реєстрами отриманих накладних тощо. Відсутність зазначених документів свідчить про те, що вартість таких цінностей не може бути віднесено до валових витрат.

Ні на вимогу суду, ні на вимогу податкового органу під час проведення перевірки позивачем не надано вищезазначені документи та пояснення щодо їх відсутності.

Відповідно до вимог підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

У зв'язку з ненаданням позивачем витребуваних додаткових доказів спір судом розв'язано на підставі наявних у справі доказів.

Надаючи оцінку факту ненадання позивачем на письмові запити податкового органу письмових пояснень та їх документального підтвердження щодо причин коригування податкової звітності суд бере до уваги таке.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та затверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до приписів ст. 44 ПК України платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення. У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

При цьому суд зазначає, що позивачем у ході перевірки на отримані запити податкового органу про надання документів та інформації такі документи надано не було. Ці документи не було надано позивачем податковому органу і при наданні заперечень на акти перевірок та при оскарженні прийнятих податкових-повідомлень рішень. Відсутні у справі відомості про те, що працівники податкового органу відмовилися приймати від позивача такі документи, не зазначав про подібні факти у своїх скаргах і сам позивач. Отже, позивач не виконав передбачений ПК України обов'язок надання контролюючому органу необхідних для перевірки документів та не скористався своїм правом надання вказаних документів для підтвердження даних податкового та бухгалтерського обліку і звітності.

Відтак, з наведених підстав в силу приписів ст. 44 ПК України податковий орган правомірно визнав, що у позивача ці документи відсутні, відтак позивач не вправі посилатися на ці документи у разі їх подальшого надання податковому органу не в порядку та поза строками, визначеними ПК України, а також не вправі формувати валові витрати та доходи, показники декларації з ПДВ без підтвердження даних податкової звітності вищевказаними документами.

Отже, висновок податкового органу про те, що ТОВ «Арсенал» порушено п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 та п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11, п.п.5.2.1 ст.5 Закону України «про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.4 ст.138, п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток всього на 400509 грн., в т.ч. за 4 кв. 2009 року у сумі 118626 грн., за 1 кв. 2010 року у сумі 427775 грн., за 2 кв. 2010 року у сумі 26133 грн., за 3 кв. 2010 року у сумі 5519 грн., за 4 кв. 2010 року у сумі 149386 грн., за 3 кв. 2011 року у сумі 47632 грн., за 4 кв. 2011 року в сумі 10438 грн. та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності всього на загальну суму 315562 грн., який ґрунтується виключно на досліджених у ході перевірки первинних бухгалтерських та інших документах, є обґрунтованим.

З урахуванням наведеного суд вважає, що податкові повідомлення-рішення є законним, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій та рішень.

Суд визнає, що ознак протиправності дій відповідача не встановлено, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення податкового органу від 08.10.2012 є правомірними, викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Судовий збір сплачено. Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню на користь відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 13 липня 2013 р.