Постанова № 32511824, 15.07.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2013 р. Справа №805/8554/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15 година 45 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

при секретарі судового засідання Островській О.М.,

за участю

прокурора - Хейфець Р.В. - за посвідченням,

представника позивача - Бобкової Ю.Е. - на підставі довіреності,

представника відповідача - Кокошкіна Б.С. - на підставі довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом Прокурора Червоногвардійського району м. Макіївки в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки до Державного підприємства «Макіїввугілля» про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування,-

встановив:

11 червня 2013 року Прокурор Червоногвардійського району м. Макіївки (далі - Прокурор) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському м. Макіївки (далі - Позивач або УПФУ) з адміністративним позовом до Відокремленого підрозділу «Червоногвардійський ремонтно-механічний завод» Державного підприємства «Макіїввугілля», в якому просив стягнути з відповідача заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з лютого по квітень 2013 року в сумі 554 125,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог Прокурор зазначив, що прокуратурою Червоногвардійського району м. Макіївки проведена перевірка додержання вимог законодавства про пенсійне страхування в УПФУ. Перевіркою встановлено, що Відокремлений підрозділ «Червоногвардійський ремонтно-механічний завод» Державного підприємства «Макіїввугілля» має недоїмку зі плати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка виникла за період з лютого по квітень 2013 року і становить 554 125,00 грн.

Вказав, що невиконання платником єдиного внеску свого обов'язку своєчасно і в повному обсязі сплачувати єдиний внесок призводить до неповного надходження коштів до бюджету Пенсійного фонду України і впливає на своєчасність виплати пенсій, що має наслідком порушення конституційного права громадян на пенсійне забезпечення. На підставі викладеного просив позов задовольнити позов.

У зв'язку з відсутністю у Відокремленого підрозділу «Червоногвардійський ремонтно-механічний завод» Державного підприємства «Макіїввугілля» статусу юридичної особи (а.с.42-52) і, як наслідок, адміністративної процесуальної правосуб'єктності, на підставі ч.1 ст.53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ухвалою від 27 червня 2013 року, занесеною в журнал судового засідання (а.с.100), первісного відповідача по справі замінено на належного - Державне підприємство «Макіїввугілля» (далі - Відповідач або ДП «Макіїввугілля»).

В судовому засіданні прокурор та представник позивача підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, надали пояснення, аналогічні тим, що наведене в адміністративному позові, просили його задовольнити.

Представник позивача додатково пояснив, що сплачений за спірний період єдиний внесок зарахований в рахунок погашення недоїмки за попередні періоди; оскільки борг за попередні періоди складався винятково з недоїмки зі сплати єдиного внеску і не включав заборгованості зі сплати штрафних санкцій та пені повідомлення про перерозподіл єдиного внеску платнику не надсилалися.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав у повному обсязі, посилаючись на їх необґрунтованість, надав письмові заперечення (а.с.32-33, 110-112) та пояснив наступне.

ДП «Макіїввугілля» як гірниче підприємство зобов'язане сплачувати єдиний внесок до 28, а не до 20 числа наступного місяця.

За період лютий-квітень 2013 року платником нарахований єдиний внесок в сумі 805 623,19 грн. та фактично сплачено 803 765,19 грн., що підтверджено відповідними платіжними дорученнями.

Наявність недоїмки зі сплати єдиного внеску за попередні періоди не заперечував.

Зазначив, що п.6 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» дійсно передбачає право УПФУ здійснювати погашення суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості її виникнення. Водночас Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначений порядок застосування цієї норми, який передбачає обов'язок УПФУ надсилати платнику повідомлення про суми розподілу єдиного внеску.

Вважав, що єдиним документом, підтверджуючим факт погашення суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення за рахунок поточних платежів сум єдиного внеску є повідомлення про суми розподілу сплачених коштів встановленої форми. Нескладання або невручення позивачем такого повідомлення платнику єдиного внеску, ненадання корінців такого повідомлення в судовому засіданні свідчать про те, що перерозподіл єдиного внеску, сплаченого відповідачем, не мав місце.

Крім того, відзначив, що в органах державної виконавчої служби на примусовому виконанні перебуває низка виконавчих документів про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафних санкцій та пені, однак позивач не повідомляв державного виконавця про те, що мало місце погашення суми боргу за вказаними виконавчими документами.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Макіїввугілля» (ідентифікаційний код 32442295) зареєстроване у якості юридичної особи Виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області 29 квітня 2003 року, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 296617 (а.с.55).

Відповідно до пп.2.2.1 п.2.2. статуту Державного підприємства «Макіїввугілля» до основних напрямків діяльності підприємства належать видобуток і реалізація вугільної продукції (а.с.34-41).

Згідно з довідкою № 7-25-591 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності Державного підприємства «Макіїввугілля» за КВЕД є 10.10.1 Підземне видобування кам'яного вугілля; 74.20.1 Діяльність у сфері архітектури; інженерна (а.с.56).

Відособлений підрозділ «Червоногвардійський ремонтно-механічний завод» Державного підприємства «Макіїввугілля» створений згідно з наказом Державного підприємства «Макіїввугілля» від 05 травня 2003 року № 47 і діє на підставі Положення, затвердженого 15 травня 2003 року.

Відособлений підрозділ «Червоногвардійський ремонтно-механічний завод» Державного підприємства «Макіїввугілля» є цілісним майновим комплексом, здійснює самостійно господарську діяльність, яка не суперечить законодавству, статуту підприємства, меті та предмету діяльності, які встановлюються положеннями; не є юридичною особою, представляє інтереси і реалізує цілі і задачі в межах статуту підприємства; здійснює поточний, оперативний статистичний і бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, надає необхідну інформацію, статистичну і бухгалтерську звітність у встановленому порядку; сплачує податки та інші обов'язкові платежі до бюджетів відповідно до чинного законодавства, що передбачено п.п.3.1-3.2., 8.1., 8.5. Положення (а.с.42-51).

Як вбачається зі змісту довідки АБ № 568394 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, Відокремлений підрозділ «Червоногвардійський ремонтно-механічний завод» Державного підприємства «Макіїввугілля» включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за ідентифікаційним кодом 26352943 без права юридичної особи. Основні види діяльності за КВЕД-2010 - 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; 20.11 Виробництво промислових газів; 33.13 Ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування; 43.21 Електромонтажні роботи; 28.92 Виробництво машин і устаткування для добувної промисловості та будівництва (а.с.52).

Відокремлений підрозділ «Червоногвардійський ремонтно-механічний завод» Державного підприємства «Макіїввугілля» перебуває на обліку в УПФУ як платник єдиного внеску за реєстраційним номером 05-37-01-0039, про що свідчить повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску від 14 січня 2013 року (а.с.93).

19 березня 2013 року Відокремлений підрозділ «Червоногвардійський ремонтно-механічний завод» Державного підприємства «Макіїввугілля» надав до УПФУ Звіт про суми нарахованого єдиного внеску за лютий 2013 року (а.с.5-10), згідно з яким загальна сума єдиного внеску, що підлягала сплаті становить 265 800,59 грн. Стан звіту - без помилок.

Відповідно до додатку 4 до Таблиці 1 Звіту сальдо розрахунків рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням» на початок звітного періоду (Кт) 819 378,06 грн., в тому числі пеня 95 253,25 грн., штрафні санкції 387 481,08 грн.; сальдо розрахунків рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням» на кінець звітного періоду (Кт) 819 817,88 грн., в тому числі пеня 95 253,25 грн., штрафні санкції 387 481,08 грн. (а.с.10).

Платник єдиного внеску сплачував до бюджету Пенсійного фонду України грошові кошти, зазначаючи у якості призначення платежу - єдиний внесок за лютий 2013 року.

Так, платіжними дорученнями від 26 березня 2013 року №№ 26103, 26104, 26102, 26101, 2699, 26100, 2698 сплачено 21 225,56 грн., 618,34 грн., 9 819,88 грн., 533,56 грн., 1 384,11 грн., 8 252,75 грн., 221 060,50 грн. відповідно, платіжними дорученнями від 29 березня 2013 року №№ 198, 196, 199, 197 сплачено 23,15 грн., 1 807,47 грн., 247,98 грн., 108,86 грн. (а.с.58-64).

16 квітня 2013 року Відокремлений підрозділ «Червоногвардійський ремонтно-механічний завод» Державного підприємства «Макіїввугілля» надав до УПФУ Звіт про суми нарахованого єдиного внеску за березень 2013 року (а.с.11-16), згідно з яким загальна сума єдиного внеску, що підлягала сплаті становить 269 054,83 грн. Стан звіту - без помилок.

Відповідно до додатку 4 до Таблиці 1 Звіту сальдо розрахунків рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням» на початок звітного періоду (Кт) 819 817,88 грн., в тому числі пеня 95 253,25 грн., штрафні санкції 387 481,08 грн.; сальдо розрахунків рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням» на кінець звітного періоду (Кт) 823 290,05 грн., в тому числі пеня 95 253,25 грн., штрафні санкції 387 481,08 грн. (а.с.16).

Платник єдиного внеску сплачував до бюджету Пенсійного фонду України грошові кошти, зазначаючи у якості призначення платежу - єдиний внесок за березень 2013 року.

Так, платіжними дорученнями від 29 квітня 2013 №№ 268, 266, 267, 265 сплачено 634,30 грн., 44,64 грн., 59,21 грн., 746,08 грн. (а.с.68-71), платіжними дорученнями від 25 квітня 2013 року №№ 25120, 25121, 25118 25117 сплачено 5 030,34 грн., 376,91 грн., 1 603,56 грн., 8 810,19 грн., 229 144,53 грн., 22 074,03 грн. (а.с.72-74).

14 травня 2013 року Відокремлений підрозділ «Червоногвардійський ремонтно-механічний завод» Державного підприємства «Макіїввугілля» надав до УПФУ Звіт про суми нарахованого єдиного внеску за квітень 2013 року (а.с.17-22), згідно з яким загальна сума єдиного внеску, що підлягала сплаті становить 270 767,77 грн. Стан звіту - без помилок.

Відповідно до додатку 4 до Таблиці 1 Звіту сальдо розрахунків рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням» на початок звітного періоду (Кт) 823 290,05 грн., в тому числі пеня 95 253,25 грн., штрафні санкції 387 481,08 грн.; сальдо розрахунків рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням» на кінець звітного періоду (Кт) 818 570,49 грн., в тому числі пеня 95 253,25 грн., штрафні санкції 387 481,08 грн. (а.с.22).

Платник єдиного внеску сплачував до бюджету Пенсійного фонду України грошові кошти, зазначаючи у якості призначення платежу - єдиний внесок за квітень 2013 року.

Так, платіжними дорученнями від 30 квітня 2013 року №№ 276, 275 сплачено 476,72 грн., 5 105,50 грн., від 31 травня 2013 року №№ 317, 319, 316, 314, 315, 318 сплачено 1 816,60 грн., 238,68 грн., 169,63 грн., 94,15 грн., 1 563,02 грн., 3 185,19 грн., від 27 травня 2013 року №№ 403, 406, 405, 407, 408, 409 сплачено 224 967,29 грн., 2 448,49 грн., 782,38 грн., 7 488,33 грн., 20 997,62 грн., 765,33 грн., 58,63 грн., від 20 травня 2013 року № 940 сплачено 530,74 грн. (а.с.66-67, 75-88).

Згідно з розрахунком суми позову за лютий 2013 року платник мав сплатити єдиний внесок в сумі 265 800,59 грн., фактично сплатив - 251 498,19 грн., сума боргу - 14 302,40 грн.; за березень 2013 року мав сплатити єдиний внеском в сумі 269 054,83 грн., фактично сплатив - 0, сума боргу - 269 054,83 грн.; за квітень 2013 року мав сплатити єдиний внесок в сумі 270 767,77 грн., фактично сплатив - 0, сума боргу - 270 767,77 грн. Загальна сума боргу зі сплати єдиного внеску за період лютий - квітень 2013 року становить 554 125,00 грн. (а.с.4).

В картці особового рахунку платника єдиного внеску, сформованій за період з 01 лютого 2013 року по 27 червня 2013 року, відображено, що на час звернення до суду із вказаним позовом, недоїмка платника зі сплати єдиного внеску становила 554 125,00 грн. (а.с.94-97).

В картці відображені поточні платежі, здійсненні платником протягом спірного періоду, проте отримані від платника грошові кошти були зараховані в рахунок погашення недоїмки зі сплати єдиного внеску, яка існувала на початок кожного звітного періоду.

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.

Вирішуючи справи по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені норми права.

Згідно з п.2 ч.1 ст.121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом. Аналогічна норма міститься в п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до п.6 ч.2 ст.20 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду з заявами про захист прав та законних інтересів держави.

Ч.1 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Звернення до суду з позовами, коли порушується інтереси держави, є однією з форм такого представництва, що вбачається зі змісту ч.3 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру».

Згідно з приписами ч.5 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Можливість прокурора здійснювати представництво інтересів держави в адміністративному суді вбачається зі змісту ч.2 ст.60 КАС України.

Отже, у спірних правовідносинах прокурор здійснює представництво інтересів Держави в особі УПФУ, вбачаючи підстави для представництва в порушенні платником порядку сплати єдиного внеску до бюджету Пенсійного фонду України.

П.12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV визначено, що перетворення Пенсійного фонду в неприбуткову самоврядну організацію здійснюється відповідно до окремо прийнятого спеціального Закону. До прийняття відповідного рішення функції виконавчої дирекції Пенсійного фонду, її територіальних органів виконують відповідно Пенсійний фонд України та головні управління Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах.

У період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України.

Відповідно до п.п.1, 7 Положення про Пенсійний фонду України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з п.п.1.1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 року № 11-2, (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5), (далі - Положення), головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі разом з управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах утворюють систему територіальних органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади.

П.2.1. Положення визначені основні завдання територіальних органів Пенсійного фонду України, до яких, крім іншого, належить забезпечення у відповідному регіоні збору та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших коштів відповідно до законодавства, призначених для пенсійного забезпечення.

П.п.9 п.2.4. Положення передбачено право управлінь стягувати несплачені суми єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів з їх платників.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах УПФУ виступає у якості суб'єкта владних повноважень, який звернувся до адміністративного суду на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Ст.2 Закону № 2464-VI встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов'язковості сплати; законодавчого визначення розміру єдиного внеску та пропорцій його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків, що передбачено ст.3 Закону № 2464-VI.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Обов'язки платників єдиного внеску визначені ч.2 ст.6 Закону № 2464-VI, п.1 якої передбачений обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Отже, Відокремлений підрозділ «Червоногвардійський ремонтно-механічний завод» Державного підприємства «Макіїввугілля» як платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч.7 ст.9 Закону № 2464-VI єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Згідно з ч.8 ст.9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Платники, зазначені у п.1 ч.1 ст.4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з територіальним органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Суд вважає помилковим твердження представника відповідача про те, що оскільки Державне підприємство «Макіїввугілля» є гірничим підприємством, сплата єдиного внеску його відокремленим підрозділом має здійснюватися до 28 числа.

І Державне підприємство «Макіїввугілля», і Відокремлений підрозділ «Червоногвардійський ремонтно-механічний завод» Державного підприємства «Макіїввугілля» є платниками єдиного внеску, проте наявність у головного підприємства статусу гірничого не є тотожною наявності такого статусу у його відокремлених підрозділів.

Суд відзначає, що Відокремлений підрозділ «Червоногвардійський ремонтно-механічний завод» Державного підприємства «Макіїввугілля» не здійснює видобуток вугілля, про що свідчать довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та положення про цей відокремлений підрозділ, отже він не належить до гірничих підприємств, а тому має сплачувати єдиний внесок до 20 числа місяця наступного за звітним.

Зі змісту наданих відповідачем звітів та з карток особового рахунку вбачається, що на початок кожного звітного періоду протягом лютого-квітня 2013 року у Відокремленого підрозділу «Червоногвардійський ремонтно-механічний завод» Державного підприємства «Макіїввугілля» існувала недоїмка зі сплати єдиного внеску.

Відповідно до ч.6 ст.25 Закону № 2464-VI за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

При цьому, правова норма, яка міститься у ч.6 ст.25 Закону № 2464-VI, є імперативною та не передбачає дискреційних повноважень територіального органу Пенсійного фонду України, які б дозволяли останньому обирати зарахувати отримані кошти в рахунок погашення недоїмки за попередні періоди або в рахунок поточних платежів.

Як вбачається зі змісту карток особового рахунку платника єдиного внеску, сплачені Відокремленим підрозділом «Червоногвардійський ремонтно-механічний завод» Державного підприємства «Макіїввугілля» поточні суми єдиного внеску (авансові платежі) зараховувалися в рахунок погашення недоїмки за попередні періоди.

Суд відзначає, що маючи несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і сплачуючи при цьому поточні суми єдиного внеску, платник не вважається таким, що своєчасно виконав свої зобов'язання за поточний період, оскільки в силу імперативних вимог ч.6 ст.25 Закону № 2464-VI органи ПФУ зобов'язані направити цей платіж на погашення недоїмки, пені та фінансових санкцій. Як наслідок, спрямування платником грошових коштів на виконання поточних зобов'язань шляхом визначення відповідного призначення платежу не може змінювати направлення цих коштів на сплату недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом, є недоїмкою, про що свідчать положення п.6 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI.зі

З огляду на те, що Відокремленим підрозділом «Червоногвардійський ремонтно-механічний завод» Державного підприємства «Макіїввугілля» сплачував поточні платежі за спірні періоди, а грошові кошти були зараховані УПФУ на погашення існуючої недоїмки з єдиного внеску, суд дійшов висновку, що платник єдиного внеску належним чином не виконав обов'язок, покладений на нього положеннями п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464-VI, що мало наслідком виникнення у нього недоїмки зі сплати єдиного внеску за період лютий-квітень 2013 року в сумі 554 125,00 грн., яка підлягає стягненню в судовому порядку.

Надаючи оцінку доводам відповідача стосовно того, що в порушення вимог Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування УПФУ не надсилало платнику єдиного внеску повідомлення про розподіл поточних платежів на погашення недоїмки зі сплати єдиного внеску, яка виникла у попередні періоди, а також не повідомило державного виконавця про погашення суми боргу за виконавчими документами, що перебувають на примусовому виконанні, суд відзначає наступне.

Відповідно до п.6.4. Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2005 року № 21-5 (далі - Інструкція № 21-5) вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, інформації органів державної податкової служби, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Таким чином, наявні в матеріалах справи звіти відповідача та картки особового рахунку в розумінні ст.70 КАС України є належними та допустимими доказами стосовно предмету доказування по справі і підтверджують наявність у відповідача недоїмки зі сплати єдиного внеску.

П.6.10 Інструкції № 21-5 передбачено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

При цьому протягом п'яти робочих днів після закінчення базового звітного періоду орган Пенсійного фонду складає повідомлення про суми розподілу сплачених коштів за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції, яке надсилається (вручається) такому платнику. Корінець повідомлення залишається в органі Пенсійного фонду.

Таким чином, УПФУ зобов'язано було надсилати (вручати) платнику повідомлення про суми розподілу сплачених коштів. Згідно з поясненнями сторін позивач такі повідомлення не формував та платнику не вручав (не надсилав).

Водночас суд відзначає, що предметом спору по справі не є правомірність дій або бездіяльності УПФУ, а ненадіслання (невручення) платнику відповідних повідомлень, рівно як і неповідомлення державного виконавця, не спростовують висновку суду про наявність у платника недоїмки зі сплати єдиного внеску.

Заслухавши пояснення прокурора і представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про законність і обґрунтованість позовних вимог та про необхідність їх задоволення.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 69-72, 94, 98, 159-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Адміністративний позов Прокурора Червоногвардійського району м. Макіївки в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки до Державного підприємства «Макіїввугілля» про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Макіїввугілля» (ідентифікаційний код 32442295) на користь Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки (ідентифікаційний код 21955045) заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період лютий-квітень 2013 року в сумі 554 125 (п'ятсот п'ятдесят чотири тисячі сто двадцять п'ять) гривень 00 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частина проголошені в судовому засіданні 15 липня 2013 року.

Постанова складена у повному обсязі 19 липня 2013 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.