Рішення № 32511707, 09.07.2013, Київський районний суд м. Одеси

_____________________ Справа № 520/3277/13-ц

Провадження № 2/520/2941/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.07.2013 року Київський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Реви С.В.,

при секретарі Ганєві А.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Одесі цивільну справу за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси до ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3, за участю третьої особи Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про виселення із гуртожитку без надання житлової площі та зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1, які діють в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси, за участю третьої особи Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні власністю, суд, -

В С Т А Н О В И В:

КЕВ м. Одеси звернувся до суду з вказаним позовом, в якому посилається на те, що будівлі військового містечка № 217, зокрема і гуртожиток АДРЕСА_1 є військовим майном, яке обліковувалось у Військовому інституті ОНПУ, але у вересні 2009 року за актом прийому-передачі передано на баланс КЕВ м. Одеси.

Відповідачка ОСОБА_1 під час проходження служби за строковим контрактом у ОНПУ за дозволом начальника цього закладу заселилась для тимчасового проживання у гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1.

Вказане приміщення ОСОБА_1 на теперішній час займає разом із її чоловіком ОСОБА_2, з яким одружилась у 2010 році, та малолітнім сином ОСОБА_3, 2011 року народження.

18 жовтня 2007 року ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас на підставі наказу начальника ОІСВ за № 225 від 18 жовтня 2007 року.

Оскільки ОСОБА_1, ОСОБА_2 та неповнолітній ОСОБА_3 добровільно не звільняють зайняте жиле приміщення у гуртожитку, чим призводять до порушення права на житло інших громадян, які дійсно проходять військову службу у ЗСУ та не мають житла за місцем проходження служби.

У зв'язку з чим, КЕВ м. Одеси звернувся до суду із відповідним позовом, в якому просить суд виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2 та неповнолітнього ОСОБА_3 із житлового приміщення у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1.

Не погодившись з вказаним позовом, під час розгляду справи ОСОБА_2, ОСОБА_1, які діють в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3 звернулися до суду із зустрічної позовною заявою, в якій просять суд визнати за ними право користування жилим приміщенням, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 правомірно отримала право на житло та користування жилим приміщенням у гуртожитку АДРЕСА_1 та була звільнена у запас у зв'язку із скороченням штатів.

Однак, КЕВ м. Одеси не надав ніякої пропозиції щодо надання іншого житлового приміщення, чим порушив право ОСОБА_2, ОСОБА_1, та малолітнього ОСОБА_3 на житло та користування жилим приміщенням, що знаходиться а адресою: АДРЕСА_1 (а .с. 36-40).

Між тим, не погодившись із зустрічним позовом, представник КЕВ м. Одеси надав заперечення проти зустрічного позову, в якому посилається на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не проходять дійсну військову службу у ЗСУ, не перебувають на обліку військових пенсіонерів Одеського гарнізону, не перебувають на обліку осіб, потребуючих поліпшення житлових умов, у зв'язку з чим вони не мають право на проживання у гуртожитку МОУ АДРЕСА_1. Але вони можуть звернутися до виконавчого комітету відповідної ради народних депутатів для постановки на облік осіб, потребуючих поліпшення житлових умов та реалізувати своє право на отримання житла на загальних підставах. Тому просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Крім того, під час розгляду справи заперечення проти первісного позову надав представник ОСОБА_2, ОСОБА_1, які діють в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3, в якому просить суд відмовити КЕВ м. Одеси у задоволенні первинного позову посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували належність будівлі військового містечка № 217, зокрема і гуртожиток АДРЕСА_1 до військового майна ЗСУ, а також те, що КЕВ м. Одеси є балансоутримувачем зазначеної будівлі.

Також посилається на сплив строку позовної давності, оскільки перебіг позовної давності почався з дня звільнення ОСОБА_1 у запас, тобто 18 жовтня 2007 року, а КЕВ м. Одеси звернувся до суду з вказаним позовом лише 14 березня 2013 року, хоча строк сплив ще 18 жовтня 2010 року, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

При цьому, ОСОБА_1 правомірно отримала право користування жилим приміщенням у гуртожитку АДРЕСА_1 та була звільнена у запас у зв'язку із скороченням штатів, тому вимоги КЕВ м. Одеси про виселення без надання житлової площі є незаконними та необґрунтованими (а. с. 70-73).

У судовому засіданні представник КЕВ м. Одеси первісний позов підтримав, а у задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

Крім того, представник КЕВ м. Одеси пояснив суду, що ОСОБА_1 правомірно вселилась в гуртожиток АДРЕСА_1, але на теперішній час у неї відсутні підстави для проживання в цьому гуртожитку у зв'язку із звільненням, тому має бути виселення з вказаного приміщення без надання іншої площі.

Представник відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_1, які діють в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти задоволення первісного позову, а зустрічний позов підтримав посилаючись на те, що ОСОБА_1 правомірно вселилась в гуртожиток АДРЕСА_1, а була звільнена у зв'язку з скороченням штатів у зв'язку з чим немає підстав для звільнення без надання іншого жилого приміщення.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради у судове засідання не з'явився, однак надав суду заяву в якій просить суд справу розглядати за його відсутністю, а щодо задоволення позовів поклався на розсуд суду.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що у задоволені первісного позову слід відмовити, а зустрічний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилогоприміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

У судовому засіданні встановлено, що з 09 лютого 2007 року відповідачка ОСОБА_1 проходила службу за строковим контрактом у ОНПУ.

Під час проходження вказаної служби, за дозволом начальника, ОСОБА_1 заселилась для проживання у гуртожиток за адресою:АДРЕСА_1.

Про правомірне заселення ОСОБА_1 у вказаний гуртожиток учасники процесу у судовому засіданні не заперечували.

Однак, Наказом начальника ОІСВ від 18 жовтня 2007 року за № 225 ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас у зв'язку зі скороченням штатів (а. с. 6).

Згідно із п. 3.15 Наказу Міністерства оборони України за № 737 від 30 листопада 2011 року про затвердження Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, особа, звільнена з військової служби і має вислугу менше ніж 10 років, підлягає виселенню зі службового жилого приміщення з усіма членами сім'ї, які з нею проживають, крім випадків, передбачених чинним законодавством.

Положеннями п. 5.10 вказаного Наказу встановлено, що у разі якщо особа, звільнена з військової служби, не перебуває на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов у ЗС України, вона підлягає виселенню з гуртожитку з усіма членами сім'ї, які з нею проживають, крім випадків, передбачених чинним законодавством, незалежно від кількості вислуги років у календарному обчисленні.Працівник, який звільнений з роботи і має стаж роботи менше ніж 10 років, підлягає виселенню з гуртожитку з усіма членами сім'ї, які з ним проживають, крім випадків, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п. 5.12 зазначеного Наказу, не можуть бути виселені з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення особи, зазначені у статті 125 Житлового кодексу Української РСР.

Згідно із п.4 ч. 1 ст. 125 ЖК України, без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено осіб, звільнених у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників.

Положеннями ч. 3 ст. 132 ЖК України встановлено, що осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

Таким чином, судом встановлено, що особа, яка звільнена у зв'язку зі скороченням штатів може бути виселено з гуртожитку лише з наданням іншого жилого приміщення.

Однак, звільнивши ОСОБА_1 з військової служби у запас у зв'язку зі скороченням штатів, КЕВ м. Одеси просить суд виселити її з усіма особами, які з нею проживають, без надання іншого жилого приміщення.

У зв'язку з чим, суд вважає, що у задоволенні первісного позову слід відмовити, оскільки чинним законодавством України не передбачено виселення осіб з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення, які були звільнені у зв'язку скороченням штатів.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями ч. 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 була звільнена у запас у в'язку зі скороченням штатів 18 жовтня 2007 року, тобто перебіг позовної давності почався з дня звільнення ОСОБА_1.

Хоча КЕВ м. Одеси звернувся до суду з вказаним позовом лише 14 березня 2013 року, тобто минуло більше 5 років (а .с 1).

Таким чином, суд вважає, що оскільки сплив строк позовної давності та це заявлено стороною по справі, у зв'язку з чим з цих підстав слід було-б також відмовити у задоволенні первісного позову.

З урахуванням вищевказаного, суд дійшов до висновку, що первісний позов КЕВ м. Одеси є необґрунтованим та безпідставним, який не підлягає задоволенню.

А щодо зустрічного позову, суд вважає, що він підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки ОСОБА_1 правомірно заселилась у гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1, а звільнена з військової служби у запас у зв'язку зі скороченням штатів, тому у неї та її чоловіка ОСОБА_2 з неповнолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, є всі законні підстави користуватися жилим приміщенням, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Керуючись ст.ст. 1, 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України,ст. ст. 9, 109, 124, 125, 127, 128, 129, 132 ЖК України, п.п. 3.15, 5.10, 5.12 Наказу Міністерства оборони України за № 737 від 30 листопада 2011 року про затвердження Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3, за участю третьої особи Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про виселення із гуртожитку без надання житлової площі за безпідставністю позовних вимог.

Зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_1, які діють в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2, ОСОБА_1, які діють в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, право користування жилим приміщенням, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області шляхом подання через Київський районний суд міста Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Рева С. В.