Рішення № 32511522, 16.07.2013, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 2604/10428/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2013 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Виниченко Л.М.

за участі секретарів Філімонова Ю.О., Стратій О.Т., Галушко І.А., Фузік Т.В., Коваленко Д.В., Бондарчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання заповіту недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з позовом про визнання недійсним заповіту ОСОБА_4, посвідченого 01.11.2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за № 93, на ім»я відповідачки.

Вимоги мотивує тим, що ОСОБА_4 є її мати, яка проживала за адресою АДРЕСА_1, та померла ІНФОРМАЦІЯ_3

Після смерті матері вона прийняла спадщину, як спадкоємець першої черги. Подаючи заяву про прийняття спадщини їй стало відомо, що 01.11.2011 р. від імені її матері приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 був посвідчений заповіт на ім»я відповідачки, яка є її сестрою. Цей заповіт вважає незаконним, так як незадовго до його посвідчення вона бачила матір і будь-яких підстав, щоб замість неї мала розписатись інша особа, не було. В тексті заповіту не зазначено у зв»язку з якою хворобою мати не могла особисто розписатися у заповіті.

З цього випливає, що її мати була незрячою на момент посвідчення заповіту, оскільки нею були обрані свідки, проте в заповіті не говориться про бажання заповідача запросити свідків, в той же час в заповіті вказано, що він до моменту підписання прочитаний її матір»ю особисто в голос, тому вбачається неузгодженість, що ставить під сумнів дійсність заповіту.

Крім того, її мати не могла обрати вказаних у заповіті свідків, так як останніх мати не знала, також у заповіті не зазначено адреси мешкання свідків у м. Києві, а один свідок ОСОБА_5 проживає в м. Ромни. Її матір не могла обрати випадкових свідків, свідками мали б бути сусіди.

Також заповіт був посвідчений з порушенням чинного законодавства, а саме п. 6 ч. 4 ст. 1253 ЦК України та п. 158 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки, окрім прізвищ, не містить дані про особи свідків. Крім того, порушена форма № 49, установлена Правилами ведення нотаріального діловодства при посвідченні вказаного виду нотаріальної дії.

Позивачка просить визнати недійсним зазначений заповіт з посиланням на ст. ст. 203 ч. 3, 215 ч. 1 ЦК України, вказуючи, що її матір ніколи не виявляла бажання зробити розпорядження стосовно свого нерухомого майна на випадок смерті, навіть, якщо б таке бажання виникло за 11 днів до смерті, то вона на той час була письменною особою і сама могла підписати заповіт, а якщо б хотіла скласти заповіт при свідках, запросила б для цього дійсно знайомих їй осіб, яким довіряла і з якими вона спілкувалась до смерті, а зазначені в заповіті свідки не були знайомі її матері.

Зазначає, що заповіт був складений поза робочим місцем приватного нотаріуса в присутності двох свідків та підписаний сторонньою особою, а не заповідачем, що ставить під сумнів дійсність волевиявлення її матері. Також за посвідчення заповіту було сплачено 1000 грн., але таких коштів у її матері не могло бути і якщо вона так тяжко захворіла після того, як вона (позивачка) її відвідала, то кошти мали йти на лікування матері, а не на посвідчення заповіту.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позов та обставини, викладені у ньому, при цьому позивачка доповнила, що заповіт її матір»ю не складався; востаннє вона відвідувала матір 28.10.2011 р., тоді її мати була при свідомості, але погано себе почувала, про смерть матері відповідачка повідомила ІНФОРМАЦІЯ_3 о 6 год. ранку. На поховання вона з»явилась на цвинтар, після того сестра їй не телефонувала. Про заповіт її повідомили 05.04.2012 р. в нотаріальній конторі.

Відповідачка та її представник проти задоволення позову заперечували. Представник відповідачки пояснив, що заповіт відповідає вимогам закону, свідків заповідачка знала особисто, позов ґрунтується на суб»єктивних сумнівах та припущеннях; відповідачка все життя спільно проживала з матір»ю, позивачка забезпечена житлом, мешкає окремо, скласти заповіт на ім»я відповідачки була воля ОСОБА_4

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на безпідставність вимог, пояснив, що порушень ним при посвідченні заповіту допущено не було, на складення заповіту була воля заповідачки, до якої він приїздив двічі. Спочатку за першим викликом він не знав, що буде вчиняти, спілкувався із ОСОБА_4, яка лежала в ліжку, мала слабкість, а підпис людини, яка слаба в руках може ставитись під сумнів. Тоді встановив особу ОСОБА_4 та її волевиявлення, яка сказала, що хоче скласти заповіт на ім»я відповідачки, яка веде все господарство та її доглядає, а в іншої доньки ОСОБА_1 є однокімнатна квартира і вона забезпечена житлом. Проте ОСОБА_4 проблематично було розписатися, вона пробувала це на чистому аркуші. Тоді з»ясували особу, яка буде підписувати за ОСОБА_4 та свідків, що приїдуть. Вдруге до заповідачки приїхав з проектом заповіту, який ОСОБА_4 читала вголос, після чого свідки також читали заповіт вголос, спірний правочин посвідчений з дотриманням вимог закону.

Суд вислухавши пояснення позивачки, її представника, відповідачку, представника відповідачки, третю особу, свідків, дослідивши матеріали справи встановив наступне.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 01 листопада 2011 року був посвідчений заповіт за реєстровим номером 93, відповідно до якого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка мешкала у АДРЕСА_1, на випадок своєї смерті заповіла одну третю квартири АДРЕСА_2 своїй дочці ОСОБА_2, що мешкає разом з нею та її доглядає (а.с. 6).

Згідно свідоцтва про смерть, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 7).

За заявленими вимогами позивачка просить визнати вищевказаний заповіт недійсним з посиланням на ст. ст. 203 ч. 3, 215 ч. 1 ЦК України, як такий, що посвідчений з порушенням чинного законодавства, а саме п. 6 ч. 4 ст. 1253 ЦК України та п. 158 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки, при вчиненні заповіту порушена форма № 49, установлена Правилами ведення нотаріального діловодства, також було відсутнє волевиявлення у ОСОБА_4 у складанні заповіту на користь відповідачки.

Згідно ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього

Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК України).

Згідно положень ч. ч. 1, 2 ст. 1257 Цивільного кодексу України, заповіт, складений собою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

При цьому вимоги до форми заповіту визначені ст. 1247 Цивільного кодексу України, відповідно до якої:

1. Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення.

2. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього

Кодексу.

3. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

4. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

На нормою ч. 2 ст. 1248 ЦК України, нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний.

Як вбачається зі змісту опорюваного заповіту, заповіт нотаріусом записаний зі слів заповідачки, виготовлений за допомогою технічних засобів; у зв»язку з хворобою заповідачки за дорученням останньої заповіт підписаний ОСОБА_6 в присутності свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Відповідно до ст. 1253 ЦК України, на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої

статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути: нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; спадкоємці за заповітом; члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.

При посвідченні заповіту були присутні два свідки, які не входять в перелік, осіб, що виключає можливість їх бути свідками; в заповіті також вказано, що він прочитаний вголос особисто заповідачем до його підписання, заповіт прочитаний вголос свідками ОСОБА_7 та ОСОБА_9, якими підписаний, що підтверджено допитаними в судовому засіданні свідками ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 В тексті заповіту також зазначено повні ім»я та по батькові свідків, їхні адреси проживання, місце та час складення заповіту.

На час посвідчення заповіту була чинна Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20\5 зі змінами (надалі по тексту Інструкція), відповідно до пунктів 157, 158 якої було визначено те, що заповіт має бути складений у письмовій формі, із

зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця

народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається ним перед його підписом. Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою за правилами, викладеними в пункті 16 цієї Інструкції. На бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись при свідках. Присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою. Свідками можуть бути особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути: нотаріус; особи, на користь яких складено заповіт; члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Текст заповіту має містити відомості про особу свідків, а саме: прізвище, ім'я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

Позивачка посилається на те, що при посвідченні заповіту в порушення п. 158 Інструкції нотаріусом не зазначено дати народження та реквізити паспортів свідків, що є обов»язковою умовою.

Однак дані твердження, як підставу для визнання заповіту недійсним суд до уваги прийняти не може з наступних підстав.

Пунктом 24 вищевказаної Інструкції визначено, що при посвідченні правочинів, засвідченні вірності копій (фотокопій) документів і виписок з них, справжності підпису на документах, вірності перекладу документів з однієї мови на іншу, при посвідченні часу пред'явлення документа, при видачі дублікатів на відповідних документах вчиняються посвідчувальні написи за формами, установленими Правилами ведення нотаріального діловодства. При цьому позивачка також посилається на порушення форми № 49.

Згідно Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 31.12.2008 р. за № 2368\5 зі змінами від 16.11.2009 р., які були чинні до 01.01.2011 р., зміст посвідчувального напису на заповіті від імені особи, яка не може підписатись власноручно внаслідок фізичної вади, хвороби, тощо, мав бути складений з дотриманням форми № 47, а формою № 49, на яку посилається позивачка, передбачено зміст посвідчувального напису на довіреності, виданій фізичною особою у порядку передоручення.

Разом з тим, за зазначеною формою № 47 було визначено внесення відомостей про причину, з якої заповідач не зміг підписатись власноручно (третьою особою вказано у зв»язку з хворобою ОСОБА_4), прізвище, ім»я по батькові особи, яка підписала заповіт (зазначено ОСОБА_6), а також обумовлені обов»язкові вимоги про зазначення відомостей: «Заповіт повністю прочитаний уголос заповідачем до його підписання у присутності запрошених ним (нею) свідків», яких необхідно вказати прізвища, імені, по батькові, їх місце реєстрації або переважного проживання, що, як вбачається зі змісту заповіту, нотаріусом було дотримано.

Допитана судом свідок ОСОБА_6 засвідчила, що вона з відповідачкою разом працювала, знала її з 70-х років, стали постійно спілкуватись з кінця 2006 р. коли в судовому порядку вирішували спір щодо отримання пенсії державного службовця, з того часу була у відповідачки вдома де познайомилась з ОСОБА_4, яка у 2010 чи у 2011 р. говорила, що відчуває свою провину перед ОСОБА_2, яка весь час постійно з нею живе і не має свого житла, тому хоче скласти на її ім»я заповіт на свою частку квартири, бо старшу дочку вони забезпечили житлом, вона проживає в кращих умовах, їй зробили ремонт, купили меблі. Влітку 2011 р. ОСОБА_4 травмувала ногу і погано себе почувала. Під час телефонної розмови відповідачка їй сказала, що з нею (свідком) хоче поговорити її матір, тоді ж ОСОБА_4 повідомила її, що був нотаріус, вона хоче оформити заповіт, але не може його підписати, бо їй складно утримати ручку і попросила, щоб вона підписала за неї заповіт. 01.11.2011 р. вона приїхала до відповідачки. До підписання нею заповіту ОСОБА_4 чітко сама прочитала його вголос, сказала, що все написано правильно, з цим вона погоджується, свідки також читали заповіт вголос, будь-якого тиску на заповідачку не було.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що працює заступником директора з медичної частини, приходила на виклик до ОСОБА_4, надавала медичні рекомендації; хвора мала хворобу серця, оглядалась лікарем ОСОБА_12 в березні 2011 р. та 14.10.2011 р., а ІНФОРМАЦІЯ_3 констатовано смерть ОСОБА_4, про що видана довідка. За вказаним діагнозом хворої у медичній картці та у виданій довідці від 09.08.2012 р. можлива загальна слабкість, головокружіння, координація руху не порушена, можливе також тремтіння в руках.

Свідок ОСОБА_8 засвідчила, що вона проходила стажування у представника відповідачки ОСОБА_13 у юридичній консультації, знає відповідачку з 2007 р., як клієнта. ОСОБА_13 допомагав ОСОБА_2 з пенсійною справою по пенсії державного службовця. Заповідачку вона бачила один раз коли була свідком під час посвідченні заповіту. Вона дала згоду бути свідком за пропозицією ОСОБА_7, яку також попросила бути свідком відповідачка, яка їм телефонувала в офіс та пояснювала, що запрошує їх бути свідками за дорученням своєї матері, яка є похилого віку та не може ходити. Перед посвідченням заповіту нотаріус розмовляв з ОСОБА_4, яка знаходилась в іншій кімнаті, куди потім запросили зайти їх без відповідачки. Коли вони зайшли в кімнату ОСОБА_6 підійшла до ОСОБА_4 та привіталась з нею. Тоді ОСОБА_4 сказала, щоб ОСОБА_6 допомогла їй підписати заповіт, бо вона не може. Заповідачці представили їх, як свідків, проти чого вона не заперечувала і дала на це згоду. Нотаріус тоді пояснював, що відбувається, з»ясовував волю ОСОБА_4, яка сказала, що квартиру заповідає ОСОБА_2, бо вона за нею доглядає. На прохання нотаріуса ОСОБА_4, яка напівлежала в ліжку, прочитала виразно текст заповіту на бланку блакитного кольору в голос, потім оголосила текст заповіту ОСОБА_6 і підписала, свідок ОСОБА_7 перед підписанням заповіт теж прочитала вголос, після чого вона також вголос прочитала та підписала заповіт. Вони ще підписували заповіт на білому бланку та ставили підписи у книзі нотаріуса.

Свідок ОСОБА_7 засвідчила, що відповідачка була клієнткою її чоловіка-адвоката, який вів справу ОСОБА_2, вона ним в цьому допомагала. В кінці жовтня 2011 р. відповідачка зателефонувала їй на роботу та повідомила, що її мати хоче залишити заповіт, а підписати його не може, тому попросила бути їх свідками, на що вона надала згоду; дані паспортів тоді вони повідомили по телефону. 01.11.2011 р. для підписання в заповіті всі з»явились з паспортами. Спочатку в кімнату до ОСОБА_4 зайшов нотаріус, а вже потім вони. ОСОБА_4 лежала в ліжку, тоді сказала, що ОСОБА_2 за нею доглядає, тому хоче їй залишити квартиру. Коли ОСОБА_4 прочитала вголос заповіт, то попросила за неї розписатись ОСОБА_6, так як мала слабкість в руках, остання після того також вголос прочитала заповіт і підписала, тоді вона вголос прочитала заповіт і підписала, а вже потім ОСОБА_14 теж прочитала вголос і підписала. Після цього ОСОБА_4 їм подякувала, що вони прийшли. Відносини у відповідачки з матір»ю були добрі. До посвідчення заповіту вона разів зо три приходила до відповідачки додому, ОСОБА_2 познайомила її зі своєю матір»ю у 2009 р.

Судом у якості свідка також була допитана відповідачка, яка засвідчила про те, що її матір висловила бажання скласти заповіт на її (відповідачки) користь, оскільки вона все життя прожила з батьками, роками доглядала їх, що мати оцінила. В 70-ті роки батьки позивачку забезпечили окремою квартирою, купили сестрі дорогі меблі, а її залишити жити з собою та сказали, що квартиру, де вони мешкали, залишать їй. Мати мала слабкі м»язи, погано тримала руками, протягом 2011 р. стан матері погіршився, тому не могла в руках тримати ручку, через що вона стала робити всі розрахунки за житло, чим раніше займалась її матір, також з початку 2011 р. мати не могла розписатись за отримання пенсії, тому вона почала розписуватись за матір в присутності листоноші, а гроші віддавала матері, у них був спільний бюджет. В кінці жовтня 2011 р. мати попросила її покликати нотаріуса, хоча й до цього періодично її просила, тому на прохання матері вона запросила нотаріуса ОСОБА_3, який без її присутності розмовляв з матір»ю, а потім сказав, що ОСОБА_4 має добру пам»ять, підтримує бесіду, але не може розписатись, тому пояснив матері, що треба довірену особу і двох свідків для посвідчення заповіту і її матір назвала ОСОБА_6, яка була у них в жовтні 2011 р. Вона все організовувала на прохання матері. Гроші в сумі 1000 грн. за посвідчення заповіту мати попросила взяти з її портмане та віддати нотаріусу. Позивачка за два місяці матір жодного разу не перевідала.

Отже, вищевказаними показами свідків підтверджено факт вільного волевиявлення заповідачки ОСОБА_4 на складання заповіту на користь відповідачки, а також дотримання вимог закону нотаріусом при посвідченні заповіту.

Крім того, обставини щодо стану здоров»я заповідачки ОСОБА_4, що ускладнювало проставлення нею чіткого підпису на заповіті та інших документах при його посвідченні, підтверджені в судовому засіданні поясненнями самої позивачки, яка повідомила про те, що її мати перестала ходити по квартирі та вставати з ліжка в жовтні 2011 р., мати була дуже ослаблена, погано себе почувала, мало їла, так як мала хворобу шлунка.

Судом також було оглянуто записи в Журналі обліку викликів нотаріуса для вчинення нотаріальних дій поза робочим місцем, з якого вбачається, що приватний нотаріус КМНО ОСОБА_3 двічі здійснював виїзд до ОСОБА_2, а саме 30.10.2011 р. та 01.11.2012 року (а.с. 82-85) та запис за реєстраційним № 93 від 01.11.2011 р. в Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій із зазначенням відомостей про заповідачку, особи, яка за неї розписалась та двох свідків, їхніх прізвищ, імен, по батькові, місце проживання, ідентифікаційні номери, дані паспортів, зміст нотаріальної дії, місце її вчинення, номер бланку нотаріального документу, у графі 7 реєстру наявні підписи ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (страва № 02-33 том 1 - а.с. 133-135).

Отже, враховуючи вищевикладене, позов задоволенню не підлягає, так як не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні, суду не доведено обставин відсутності волевиявлення заповідачки ОСОБА_4 щодо складання заповіту на користь відповідачки; разом з тим не зазначення у заповіті дати народжень свідків та реквізитів їхніх паспортів не є безумовною підставою для визнання заповіту недійсним, так як спірний заповіт відповідає вимогам закону, а також посвідчений з дотриманням форми № 47, що була встановлена Правилами ведення нотаріального діловодства, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 31.12.2008 р. за № 2368\5 зі змінами, якою визначалась форма та зміст посвідчувального напису на заповіті від імені особи, яка не може підписатись власноручно внаслідок фізичної вади, хвороби тощо.

Керуючись ст. ст. 203, 208, 215, 1233, 1247, 1248, 1253, 1257 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 58, 60, 131, 208, 213, 215, 218 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання заповіту недійсним відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя