Рішення № 32511038, 18.04.2013, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/1474/13-ц

Провадження 2/206/436/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" квітня 2013 р. Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючий, суддя Сухоруков А.О.,

при секретарі Попов Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дніпроважпапірмаш ім. Артема», про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації середнього заробітку за затримку розрахунку, моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

07 березня 2013 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ПАТ «Дніпроважпапірмаш» про стягнення моральної шкоди та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 07 квітня 2012 року вона звільнилася за власним бажанням з ПАТ «Дніпротяжбуммаш» про що було видане відповідний наказ та зроблено запис у трудовій книжці. На час звільнення підприємство заборгувало позивачці заробітну плату 9000 грн. за 2011-2012 роки. При звільненні у повному розрахунку керівництво відмовило позивачці. У вересні 2012 року остання отримала будівельний матеріал в рахунок не виплаченої заробітної плати на суму 200 грн.

29.03.2013 року позивачем була подана уточнена позовна заява, в якій вона змінила ціну позову на 28064 грн. та зазначила, що 28 березня 2013 року вона отримала не виплачену заробітну плату про що розписалася у видатковому ордері. За несвоєчасну виплату заробітної плати позивач вважає, що відповідач повинен виплатити їй її середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Також підприємство завдало їй моральної шкоди, чим порушилася її душевна рівновага та спокій

Відповідно до уточнених позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь не компенсацію середнього заробітку за весь час затримки у розмірі 23064,48 грн.; моральну шкоду у розмірі 5000 грн. та судові витрати (а.с.18-19)

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, обґрунтувавши їх з тих же підстав, що викладені у позовній заяві, просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні просив задовольнити даний позов частково та надали до суду письмові заперечення в яких зазначили, що повернули 28 березня 2013 року позивачці заробітну плату у розмірі 8879,00 грн. Визнали позов в частині виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 19605,72 грн., а щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 грн. вважали за необхідне відмовити, так як позивачем не було надано доказів спричинення їй такої шкоди (а.с.32-33).

Вислухавши доводи та пояснення сторін, дослідивши письмові докази справи по справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав, встановлених в судовому засіданні.

Судом встановлено, що позивач відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 27.04.2012 року була звільнена за власним бажанням з посади менеджера по персоналу з ПАТ «Дніпротяжбуммаш» (а.с.3).

Відповідно до рахунків центру управління ПАТ «Дніпротяжбуммаш» позивачу була нарахована заробітна плата з травня 2011 року по березень 2012 року (а.с.4-8).

З довідки про середній заробіток вбачається, що ОСОБА_1 за жовтень 2011 по березень 2012 року було нараховано 6091,39 грн. (а.с.23).

Видатковий ордер підтверджує, що 28 березня 2013 року позивач отримала заробітну плату у розмірі 8879,93 грн. (а.с.25).

27.04.2012 року відподвіачем був складений наказ №158/к про звільнення ОСОБА_1 (а.с.34).

Спірні правовідносини регулюються нормами Кодексу законів про працю України.

За змістом ст. 47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 115 Кодексу законів про працю України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Змістом ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Положенням ст. 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналізуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини справи, співвідношуючи їх із приведеними вище правовими нормами, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено і підтверджено належними доказами, що позивач була працевлаштована ПАТ «Дніпротяжбуммаш» та при звільненні їй не виплачувалася заробітна плата.

Відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Керуючись ст.ст. 47, 116, 117, 233, 2371 Кодексу законів про працю України, п.2, п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100, ст.ст.4-8, 10, 11, 18, 57-60, 88, 130, 208, 209, 212-215, 218, 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Дніпроважпапірмаш ім. Артема» (код 00218911) на користь ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1) компенсацію середнього заробітку за затримку розрахунку в розмірі 19605 грн. 72 коп., компенсацію моральної шкоди в розмірі 1000,00 грн., судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 229,40 грн., загалом 20835 (двадцять тисяч вісімсот тридцять п'ять) грн. 12 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Допустити рішення до негайного виконання у межах середньої заробітної плати за один місяць, тобто на суму 429 (чотириста двадцять дев'ять) грн. 95 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.О. Сухоруков