Ухвала суду № 32510585, 02.07.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2013 р.Справа № 2а-1175/12/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20.07.2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тягінське хлібоприймальне підприємство» до Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання дій незаконними, зобов'язання утриматись від вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

09.04.2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Тягінське хлібоприймальне підприємство» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та такими, що не відповідають вимогам закону дії відповідача з проведення перевірки за наказом від 19.03.2012 року № 36, визнання дій відповідача, щодо встановлення порушень за актом перевірки такими, що не відповідають дійсності та вимогам закону, визнання незаконними висновків акту про результати позапланової перевірки позивача від 26.03.2012 року № 133/231/31289407 та зобов'язання відповідача утриматись від використання у своїй діяльності та передачі третім особам цього акту перевірки.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 20.07.2012 року закрито провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тягінське хлібоприймальне підприємство» до Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби в частині позовних вимог щодо визнання незаконними дій щодо встановлення в акті перевірки від 26.03.2012 року № 133/231/31289407 порушень ТОВ «Тягінське хлібоприймальне підприємство» та щодо визнання нікчемними правочинів ТОВ «Тягінське хлібоприймальне підприємство» з ПП «Торгсервіс - Інвест».

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 20.07.2012 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Тягінське хлібоприймальне підприємство» задоволено частково.

Визнано неправомірними дії Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби щодо визнання в акті перевірки від 26.03.2012р. № 133/231/31289407 недійсними даних, наведених у деклараціях з податку на додану вартість ТОВ «Тягінське хлібоприймальне підприємство» за період липень, вересень, грудень 2009 року.

Визнано дійсними дані, наведені у деклараціях з податку на додану вартість ТОВ «Тягінське хлібоприймальне підприємство» за період липень, вересень, грудень 2009 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 20.08.2012 року Бериславська міжрайонна державна податкова інспекція Херсонської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Бериславська міжрайонна державна податкова інспекція Херсонської області Державної податкової служби посилалась на те, що за результатом проведеної перевірки позивача було виявлено факт завищення податкового кредиту, оскільки в ланцюгу постачання позивача не встановлено факту передачі товарів від продавця покупцю. У зв'язку із зазначеним податкова інспекція дійшла висновку про те, що угоди, укладені ТОВ «Тягінське хлібоприймальне підприємство» з ПП «Торгсервіс-Інвест» не спрямовані на настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, а тому дані зазначені в декларації стосовно податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача за період липень, вересень, грудень 2009 року є недійсними.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 20.07.2012 року, та ухвалення нової постанови, якою відмовити у задоволенні позовних вимог товариству з обмеженою відповідальністю «Тягінське хлібоприймальне підприємство».

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів дійшла наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 20.03.2012 року по 22.03.2012 року Бериславською міжрайонною державною податковою інспекцією Херсонської області Державної податкової служби була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Тягінське хлібоприймальне підприємство» з питань підтвердження правильності нарахування суми податку на додану вартість при проведених взаєморозрахунках з контрагентом-постачальником ПП «Торгсервіс-Інвест» та подальшій реалізації придбаної у постачальника продукції на адресу покупців.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 133/231/31289407 від 26.03.2012 року.

У висновках вказаного акту перевірки податковий орган зазначив, що перевіркою ТОВ «Тягінське хлібоприймальне підприємство» за період липень 2009 року встановлено порушення ч.1 ст. 203, 215, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених з постачальником ПП «Торгсервіс-Інвест».

Перевіркою встановлено, що згідно з ч. 1 ст. 203, 215, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України угоди з контрагентами - покупцями мають «ознаки» нікчемності, а саме: покупці на суму ПДВ 174482 грн. - СТОВ «Таврійська Перспектива» ПДВ 51374,20 грн. - звітний період вересень 2009 року; ПП «Поліекспо» ПДВ 123107,42 грн. - звітний період грудень 2009 року.

Операції по придбанню товарів ТОВ «Тягінське ХПП» від ПП «Торгсервіс-Інвест» є недійсними, а відповідно формування валових витрат та валових доходів - необґрунтованим.

Податковий кредит, сформований за рахунок постачальника ПП «Торгсервіс-Інвест» та відповідні дані, наведені у декларації з податку на додану вартість за період липень, вересень, грудень 2009 року про обсяги придбання у розмірі 707430 грн., та як наслідок ПДВ з обсягів продажу у розмірі 872410 грн., є недійсними.

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за липень, вересень, грудень 2009 року, які підпадають під визначення ст. 3. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року.

Зазначені висновки Бериславська міжрайонна державна податкова інспекція Херсонської області Державної податкової служби здійснила у зв'язку з тим, що в ході перевірки

ПП «Торгсервіс-Інвест» з контрагентами не було встановлено факту передачі товарів від контрагентів до ПП «Торгсервіс-Інвест» у зв'язку з відсутністю первинних бухгалтерських та податкових документів, що засвідчують транспортування, зберігання, продукції та її передачу покупцю, тобто не було встановлено факту поставок товарів.

На підставі цього податковий орган дійшов висновку про відсутність поставок від ПП «Торгсервіс-Інвест» до ТОВ «Тягінське хлібоприймальне підприємство», що на думку МДПІ свідчить про укладення угод без мети настання реальних правових наслідків.

Суд першої інстанції за результатами розгляду даної справи частково задовольнив позовні вимоги ТОВ «Тягінське хлібоприймальне підприємство».

Відмовляючи товариству у задоволенні позовних вимог в частині визнання неправомірними дій податкового органу по призначенню та проведенню позапланової невиїзної перевірки, суд першої інстанції зазначив, що оскільки відповідь, яку надав позивач на запит податкового органу не містить посилання на додатки, Бериславська міжрайонна державна податкова інспекція Херсонської області Державної податкової служби мала право на проведення позапланової невиїзної перевірки, за умови надіслання платнику наказу та повідомлення про її проведення.

Крім того, Херсонським окружним адміністративним судом було встановлено, що наказ та повідомлення про проведення перевірки були вручені посадовій особі ТОВ «Тягінське хлібоприймальне підприємство» до початку проведення перевірки, що не заперечувалось позивачем, а тому проведення позапланової невиїзної перевірки здійснювалось відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 20.07.2012 року в цій частині оскаржена не була, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Що стосується інших позовних вимог, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно їх задоволення, та визнання неправомірними дій Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби щодо визнання в акті перевірки від 26.03.2012р. № 133/231/31289407 недійсними даних, наведених у деклараціях з податку на додану вартість ТОВ «Тягінське хлібоприймальне підприємство» за період липень, вересень, грудень 2009 року, зважаючи на наступне:

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

За пп. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду,

зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: 1) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; 2) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи та акту перевірки позивач здійснював господарські операції з придбання ячменю та рапсу з контрагентом ПП «Торгсервіс-Інвест» згідно договорів поставки № 02/7 від 02.07.2009 року та № 14/1 від 08.07.2009 року.

За умовами вказаних договорів ПП «Торгсервіс-Інвест» зобов'язувалось передати у власність ТОВ «Тягінське хлібоприймальне підприємство» вказаний товар (ячмінь, рапс), а позивач зобов'язувався прийняти та оплатити його.

В підтвердження правомірності формування сум податкового кредиту та віднесення сум до складу валових по операціям з ПП «Торгсервіс-Інвест» позивач надав первинні документи про здійснення господарських операцій, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення та товарно-транспортні накладні.

За рахунок здійснення вказаних операцій та на підставі зазначених первинних документів ТОВ «Тягінське хлібоприймальне підприємство» сформувало податковий кредит та віднесло вказані витрати до складу валових.

В свою чергу, юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту та об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму валових витрат), є реальність господарської операції.

За відсутності факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Вимоги до первинних документів містяться у ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши подані товариством документи, колегія суддів приходить до висновку, що первинні документи оформлені належним чином та містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів, та дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.

Крім того, позивачем було надано докази подальшої реалізації придбаного у ПП «Торгсервіс-Інвест» товару, зокрема, договір поставки, укладений 10.07.2009 року з ПП «Поліекспо», видаткову накладну, податкову накладну та інші документи.

Слід зазначити, що згідно пункту 1.32 ст. 1 Закону України Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій Україниодним з видів діяльності ТОВ «Тягінське хлібоприймальне підприємство» є посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами.

В свою чергу, придбання у ПП «Торгсервіс-Інвест» ячменю та рапсу та подальша їх реалізація іншим підприємствам, зокрема, ПП «Поліекспо» та СТОВ «Таврійська Перспектива» безпосередньо пов'язано з діяльністю товариства та направлено на отримання економічної вигоди.

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів укладених ТОВ «Тягінське хлібоприймальне підприємство» з ПП «Торгсервіс-Інвест» є необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Також податковим органом не було доведено умислу ТОВ «Тягінське хлібоприймальне підприємство» на укладення угод з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Колегія суддів звертає увагу на те, що платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит або віднесення витрат до складу валових за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Крім того, допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість або віднесення витрат до складу валових.

В даному випадку ТОВ «Тягінське хлібоприймальне підприємство» має всі документальні підтвердження здійснюваних з ПП «Торгсервіс-Інвест» операцій.

Зважаючи на зазначене, та враховуючи те, що позивачем було належним чином підтверджено реальність здійснення господарських операцій з ПП «Торгсервіс-Інвест», їх

товарність, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку позивачем було дотримано всі вимоги Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибуток підприємств», у зв'язку з чим висновки Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби стосовно недійсності операцій по придбанню товарів ТОВ «Тягінське ХПП» від ПП «Торгсервіс-Інвест» та, як наслідок, неправомірності формування позивачем валових витрат та валових доходів, а також податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість є необґрунтованими.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно незаконності дій Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби по визнанню недійсними даних, наведених у деклараціях з ПДВ за період липень, вересень, грудень 2009 року про обсяги придбання у розмірі 707430,0грн. та про обсяги продажу у сумі 872410,0 грн. та обраним способом захисту прав позивача.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20.07.2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: А.В. Бойко

Суддя: Т.М. Танасогло

Суддя: О.В. Яковлєв