Постанова № 32510571, 02.07.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2013 р.Справа № 1570/2278/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО-СІТІ-БАС» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.06.2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО-СІТІ-БАС» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000602250 від 12.03.2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

03.04.2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «АВТО-СІТІ-БАС» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000602250 від 12.03.2012 року, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 16 667 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.06.2012 року у задоволенні адміністративного позову товариству з обмеженою відповідальністю «АВТО-СІТІ-БАС» відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 05.07.2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «АВТО-СІТІ-БАС» подало апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТО-СІТІ-БАС» посилалось на те, що в ході проведення перевірки, та в ході розгляду справи товариством було надано всі необхідні первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентом - ПП «Антре Едвертайзінг».

Зважаючи на зазначене апелянт вважає, що підприємством було належними доказами підтверджено правомірність формування податкового кредиту за рахунок операцій з ПП «Антре Едвертайзінг», а тому в даному випадку відсутні підстави для збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 16 667 грн.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 19.06.2012 року та ухвалення нової постанови, якою позовні вимоги ТОВ «АВТО-СІТІ-БАС» задовольнити.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо

справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів дійшла наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що 29.02.2012 року державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси була проведена невиїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО-СІТІ-БАС» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Антре Едвертайзінг» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 1286/23-5/36110979 від 29.02.2011 року, на підставі якого державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси винесено податкове повідомлення-рішення № 0000602250 від 12.03.2012 року, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 16 667 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 грн.

В ході зазначеної перевірки органом податкової служби встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО-СІТІ-БАС» вимог Податкового кодексу України.

В акті про результати невиїзної документальної перевірки податковим органом зазначено, що ТОВ «АВТО-СІТІ-БАС» у березні 2011 року мало взаємовідносини з ПП «Антре Едвертайзінг» і віднесло за рахунок здійсненої операції до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 16666,67 грн. На думку ДПІ у Приморському районі м. Одеси угода між ТОВ «АВТО-СІТІ-БАС» та ПП «Антре Едвертайзінг» має ознаки нікчемності та не підтверджена належними первинними документами, які б свідчили про реальність здійснюваної господарської операції.

ДПІ у Приморському районі м. Одеси зазначило, що згідно акту «Про неможливість проведення документальної виїзної перевірки суб'єкта господарювання ПП «Антре Едвертайзінг» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у період березень 2011 року» у ПП «Антре Едвертайзінг» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою. Також зазначено, що згідно службових записок ВПМ ДПІ у Приморському районі м. Одеси УПМ ДПА в Одеській області встановлено та припинено діяльність міжрегіонального «конвертаційного» центру, до складу якого входило ПП «Антре Едвертайзінг», та по даному факту порушено кримінальну справу.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «АВТО-СІТІ-БАС», зважаючи на наступне:

Відповідно до п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В свою чергу, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків,

нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2011 року ТОВ «АВТО-СІТІ-БАС» було укладено договір з ПП «Антре Едвертайзінг» № А-1. Згідно умов зазначеного договору ПП «Антре Едвертайзінг» (Виконавець) зобов'язувався здійснити доукомплектацію та провести роботи по допродажній підготовці автобуса HYUNDAI Universe Luxury, кузов KMJKG18 TRBC905961, а ТОВ «АВТО-СІТІ-БАС» (Замовник) зобов'язувався прийняти вище зазначений автобус і оплатити вартість послуг (а.с. 35).

В підтвердження виконання умов договору та виконання робіт по доукомплектації та по допродажній підготовці автобуса HYUNDAI Universe Luxury ПП «Антре Едвертайзінг» позивачем був наданий акт здачі-прийняття робіт, в якому зазначено конкретний перелік виконаних робіт (а.с. 34).

Також позивачем було надано рахунок-фактуру, виписаний ПП «Антре Едвертайзінг» із зазначенням переліку виконаних робіт і вартості цих робіт, а також податкову накладну на суму 100 000 грн., з яких ПДВ - 16 666,67 грн., виписану ПП «Антре Едвертайзінг» 31.03.2011 року (а.с. 32, 33).

За рахунок здійснення вказаної операції ТОВ «АВТО-СІТІ-БАС» сформувало податковий кредит.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає помилковим висновок ДПІ у Приморському районі м. Одеси щодо завищення позивачем податкового кредиту за березень 2011 року на суму 16 666,67 грн. по операції з ПП «Антре Едвертайзінг», зважаючи на наступне:

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту та об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму валових витрат), є реальність господарської операції.

За відсутності факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Вимоги до первинних документів містяться у ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі

обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як зазначалось вище, позивачем в підтвердження здійснення господарської операції з ПП «Антре Едвертайзінг» було надано наступні первинні документи: податкову накладну, рахунок-фактуру, акт здачі-прийняття робіт, платіжне доручення про сплату ПП «Антре Едвертайзінг» 100 000 грн.

Дослідивши подані товариством документи, колегія суддів приходить до висновку, що первинні документи оформлені належним чином та містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів, та дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.

Позивачем також було надано копію контракту № DI-301110 від 30.11.2010 року, укладеного ТОВ «АВТО-СІТІ-БАС» (Покупець) з ООО «Хёндэ КомТранс Рус» (Продавець), згідно якого Продавець зобов'язувався поставити згідно специфікації автобуси HYUNDAI Universe, а Покупець зобов'язувався оплатити та прийняти вказані автобуси (а.с.45-47). У додатку № 1 до контракту зазначено комплектацію автобуса (а.с. 48).

Також позивачем було надано копію трудової угоди, укладеної ТОВ «АВТО-СІТІ-БАС» з ОСОБА_2 про перегін автобуса з м. Одеси до м. Миколаєва, копію довіреності, виписану на ОСОБА_2 та посвідчення водія (а.с. 81-84).

Згідно наданих документів вбачається, що ТОВ «АВТО-СІТІ-БАС» було придбано у ООО «Хёндэ КомТранс Рус» автобус HYUNDAI Universe без додаткової комплектації, яку в подальшому було здійснено ПП «Антре Едвертайзінг», після чого найманим позивачем водієм ОСОБА_2 було здійснено перегін вказаного автобусу з м. Одеси у м. Миколаїв.

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши подані товариством документи, колегія суддів приходить до висновку, що ТОВ «АВТО-СІТІ-БАС» належними та допустимими доказами підтвердило реальне здійснення господарських операцій з ПП «Антре Едвертайзінг», а діяльність позивача направлена на реальне настання економічних наслідків.

Що стосується посилань ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області на нікчемність правочинів укладених між ТОВ «АВТО-СІТІ-БАС» та ПП «Антре Едвертайзінг», то колегія суддів звертає увагу на наступне:

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Крім того, жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними,

недійсними із застосуванням відповідних наслідків в результаті вчинення таких правочинів оскільки правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду.

Колегія суддів вважає, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість або валових витрат з понесених витрат за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Податковим органом не було доведено умислу ТОВ «АВТО-СІТІ-БАС» на укладення угоди з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Що стосується посилань ДПІ у Приморському районі м. Одеси на відсутність у ПП «Антре Едвертайзінг» необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу та ін. слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податку на включення сум до складу податкового кредиту або валових витрат від господарських, технічних та виробничих можливостей своїх постачальників.

Також необґрунтованими є посилання ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС, як на підставу для визнання відсутності реального факту здійснення операцій, на те, що ОСОБА_3 фінансово-господарської діяльності ПП «Антре Едвертайзінг» не проводила та ніяких бухгалтерських та первинних документів не підписувала.

Як вже зазначалось вище, доказом вини у здійсненні господарських операцій, які мають ознаки фіктивності та не направлені на настання правових наслідків, зокрема, у вигляді отримання доходів може бути лише вирок суду, постановлений у кримінальній справі. В свою чергу, в даному випадку такий вирок суду відсутній.

Крім того, чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Зважаючи на все вищезазначене колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ «АВТО-СІТІ-БАС»правомірно було сформовано податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість по операціям з ПП «Антре Едвертайзінг», а тому податкове повідомлення-рішення № 0000602250 від 12.03.2012 року, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 16 667 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 грн. прийнято державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби необґрунтовано та підлягає скасуванню.

Оскільки судом першої інстанції при повному встановленні фактичних обставин справи порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи,

постановлене судове рішення на підставі ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 184, 185, 197, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО-СІТІ-БАС» задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.06.2012 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО-СІТІ-БАС» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0000602250 від 12.03.2012 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: А.В. Бойко

Суддя: Т.М. Танасогло

Суддя: О.В. Яковлєв