Постанова № 32510564, 17.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4603/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р. О.

Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі: Старової Н. Е. Файдюка В. В., Чаку Є. В. Духно І. М.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон Дельта" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон Дельта" (далі позивач, Товариство) до Київської регіональної митниці (далі відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Легіон Дельта" з позовом до Київської регіональної митниці про скасування податкового повідомлення-рішення № 37 від 05.02.2013 р., стягнення з Державного бюджету України судових витрат позивача.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, а представник відповідача заперечував проти її задоволення, зазначав, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та вирішено її з належним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка дотримання позивачем законодавства України за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року з питань державної митної справи при декларуванні товару "шприци" походженням з Королівства Іспанія.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт № н/81/12/100000000/36301753 від 28.12.2012 р., яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем вимог законодавства України, а саме: ст. 13 Закону України "Про Єдиний митний тариф", п. 2.4. Рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі № АД-216/2009/4402-37 від 29.09.2009 р., що призвело до заниження позивачем суми податкового зобов'язання по сплаті антидемпінгового мита на суму 1 183 799,50 грн.; ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 190 Податкового кодексу України в частині визначення бази оподаткування податку на додану вартість для товарів, які ввозяться на митну територію України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 236 759,90 грн. (спосіб плати - умовний).

На підставі зазначеного акта перевірки, відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 37 від 05.02.2013 р., яким позивачу було визначено до сплати суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) по антидемпінговому миту на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання розмірі 1 183799,00 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач подав до Державної митної служби України скаргу № 27 від 18.02.2013 року, за результатами розгляду якої, рішенням Держмитслужби України про результати розгляду скарги № 11.1/4-15.1/1966 від 28.02.3012 року, рішення відповідача було залишене без змін, а скарга - без задоволення.

Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення невірно застосував норми матеріального та процесуального права, що мають значення для вирішення справи та дійшов невірного висновку, з яким суд апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Статтею 11 Закону України «Про Єдиний митний тариф», з метою захисту економічних інтересів України, українських виробників та у випадках, передбачених законами України, у разі ввезення на митну територію України і вивезення за межі цієї території товар незалежно від інших видів мита можуть застосовуватися особливі види мита: спеціальне мито, антидемпінгове мито, компенсаційне мито.

Відповідно до статті 13 зазначеного Закону, антидемпінгове мито підлягає застосуванню, зокрема, відповідно до Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом демпінгу, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику.

Згідно з ч. 1 статті 28 Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», попереднє або остаточне антидемпінгове мито справляється за ставкою і на умовах, встановлених у відповідному рішенні Міжвідомчої Комісії з міжнародної торгівлі про застосування антидемпінгових заходів. Зазначене мито сплачується незалежно від сплати інших податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі, мита, митних зборів тощо, які, як правило, справляються при ввезенні на митну територію країни імпорту певних товарів.

З матеріалів справи вбачається, що перевіркою було встановлено, що за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року позивач імпортував товари "Шприци ін'єкційні одноразового застосування "BD DISCARDIT™ ІІ" з голками та без голок (об'ємом 2 мл, 5мл, 10 мл, 20 мл)", виробник - "Becton Dickinson S.А.", країна виробництва - Іспанія, за кодом згідно УКТ ЗЕД 9018 31 10 00 (ставка ввізного мита 0%) за вантажними митними деклараціями, серед яких наявні товари, які відповідно до Рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі "Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну шприців походженням з Королівства Іспанія, Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, Федеративної Республіки Німеччина і Китайської Народної Республіки" № АД-216/2009/4402-37 від 29.09.2009 року підлягають розмитненню із застосуванням антидемпінгового мита. Товар пройшов митне оформлення та був випущений у вільний обіг.

В той же час, дія зазначеного Рішення зупинялась в порядку забезпечення адміністративного позову ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2010 року (зупинення скасоване ухвалою суду від 15 вересня 2010 року) та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2010 року (зупинення скасоване постановою суду від 25 листопада 2010 року).

Відповідно до ч. 5 статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч. 3 статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України, суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання.

Враховуючи зазначене, дія Рішення зупинялась у період з 12 березня 2010 року по 15 вересня 2010 року та з 01 листопада 2010 року по 25 листопада 2010 року.

Тобто, на момент ввезення позивачем товару на митну територію України, оформлення ВМД та подання їх для проведення митного контролю відповідачу, антидемпінгове мито не справлялось тому, що діяли рішення судів про забезпечення позову, якими було зупинено дію вказаного Рішення.

Згідно з ч. 1 статті 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року, судам наголошено на необхідністі у своїй діяльності враховувати, що, згідно з ч. ч. 3, 4 статті 117 КАС України, забезпечення позову в адміністративних справах допускається в двох формах, в тому числі, зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються.

За таких підстав, колегія суддів робить висновок, що на час дії рішень судів про забезпечення позову, в порядку статті 117 КАС України, рішення суб'єкту владних повноважень, що зупинені такими ухвалами, не підлягали виконанню, а, отже, скасування ухвал суду про забезпечення позову, в порядку статті 117 КАС України, не є підставою для відновлення дії оскаржуваних рішень на той період часу, коли вони були призупинені.

Відповідно до пп. 9.1.16 п. 9.1 статті 9 Податкового кодексу України, мито є загальнодержавним збором, відносини з приводу установлення та справляння якого відповідно до п. 9.2 Кодексу регулюються Митним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 статті 3 Митного кодексу України, при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

Колегія суддів зауважує, що жоден діючий в Україні нормативний акт не передбачає нарахування антидемпінгового мита чи інших платежів за попередній період, під час якого дія акту про введення такого мита була зупинена чи скасована судовим рішенням (постановою, ухвалою), якщо дія такого акту в наступному була відновлена.

Пунктом 54.5 статті 54 Податкового Кодексу України, передбачено, що якщо згідно нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим кодексом.

Статтею 88 Митного кодексу України, що регулює обов'язки декларанта, не встановлено обов'язок декларанта розраховувати суму податкового зобов'язання. Обов'язок встановлений тільки щодо надання документів та відомостей для такого розрахунку.

Відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про єдиний митний тариф», мито нараховується митним органом України, відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує Національний банк України.

З матеріалів справи вбачається, що митними органами, відповідно до норм п. 24 ч. 1 статті 4 Митного кодексу України, був здійснений митний контроль, а саме, проведені сукупність заходів в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку, що підтверджується відповідними позначками на ВМД.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що сума мита вже була розрахована Київською регіональною митницею під час митного оформлення товару, тому, в даному випадку застосуванню підлягає п. 54.5 статті 54 Податкового кодексу України, а позивача не може бути притягнуто до відповідальності у формі додаткових нарахувань зі сплати антидемпінгового мита, передбаченого статтею 11 Закону України «Про єдиний митний тариф».

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду України по справі № 21-223а11 від 07.11.2011 року, № 21-813во10 від 21.02.2012 року, якими зазначено, що митний орган, приймаючи вантажну митну декларацію, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов`язань, за винятком випадку, коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов`язкових платежів.

За таких підстав, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон Дельта" про його скасування підлягає задоволенню.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення, невірно застосував норми матеріального та процесуального права, що мають значення для вирішення справи та дійшов висновку, з яким суд апеляційної інстанції не погоджується.

Доводи апеляційної скарги позивача, спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 14 травня 2013 року, та є підставою для її скасування.

За таких обставин, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Керуючись статтями 195, 198, 202, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон Дельта" задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2013 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Київської регіональної митниці № 37 від 05.02.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон Дельта" судові витрати у розмірі 2294,00 (дві тисячі двісті дев`яносто чотири) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.