Постанова № 32508407, 18.07.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

17.07.2013 р. справа №913/439/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Зубченко І.В.,суддів:Марченко О.А., Татенка В.М.за участю представників сторін: від позивача:адвокат Волков М.А. за довіреністю №12 від 01.02.2013р.від відповідача:Алфімов М.П. за довіреністю б/н від 23.01.2013р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання», м. Сєвєродонецьк, Луганська областьна рішення господарського судуЛуганської області від25.04.2013р. (повний текст підписано 30.04.2013р.) у справі№913/439/13-г (суддя Якушенко Р.Є.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Вістол», м. Старобільськ, Луганська областьдо Товариства з додатковою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання», м. Сєвєродонецьк, Луганська область простягнення заборгованості у сумі 2492000грн., пені у сумі 189581,92грн., 3% річних у сумі 82133,52грн. В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вістол», м. Старобільськ, Луганська область, позивач, звернувся до господарського суду Луганської області з позовом, до відповідача, Товариства з додатковою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання», м. Сєвєродонецьк, Луганська область, про стягнення заборгованості у сумі 2492000грн., пені у сумі 368577,45грн., 3% річних у сумі 82133,52грн.

В ході розгляду справи позивач уточненнями до позовної заяви б/н від 18.03.2013р. зменшив розмір позовних вимог в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України та просив суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 2492000грн., пеню у сумі 189581,92грн., 3% річних у сумі 82133,52грн. Вказану заяву суд прийняв до розгляду та в подальшому розглядав зменшені позовні вимоги.

Рішенням господарського суду Луганської області від 25.04.2013р. (повний текст підписано 30.04.2013р.) у справі №913/439/13-г позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТДВ «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» на користь ТОВ «Вістол» заборгованість у сумі 2492000грн., пеню у сумі 189581,92грн., 3% річних у сумі 82133,52грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 55274,31грн.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 30.04.2013р. повернуто ТОВ «Вістол» з державного бюджету України судовий збір у сумі 3579,91грн.

Рішення суду мотивоване тим, що на виконання умов договору №24/11/11 від 11.11.2011р. позивач поставив відповідачу у грудні 2011 року металеву продукцію, а відповідач, відповідно, прийняв цю продукцію загальною вартістю 2492000грн. У зв'язку із невиконанням відповідачем в повному обсязі своїх зобов'язань з оплати отриманої продукції, за ним утворилась заборгованість у сумі 2492000грн., а також позивач нарахував пеню у сумі 189581,92грн. за період з 15.12.2011р. по 21.06.2012р., окремо за кожною поставкою товару та 3% річних у сумі 82133,52грн. за період з 27.12.2011р. по 31.01.2013р. Позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, тому задоволені судом повністю.

ТДВ «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання», не погодилось з прийнятим рішенням та звернулось з апеляційною скаргою (з урахуванням уточнень до апеляційної скарги), в якій просить рішення господарського суду Луганської області від 25.04.2013р. у справі №913/439/13-г скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до порушення прав відповідача. Скаржник посилається на те, що рішення прийнято судом за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Заявник зазначив, що сторонами не була підписана специфікація на поставку спірної продукції, в свою чергу ціна на товар завищена та не погоджена відповідачем. Крім того, відповідно до п.п.3.7., 3.8. договору товар вважається поставленим при надання оригіналів наступних документів: рахунку, накладної, товарно-транспортної накладної, податкової накладної та сертифікату якості. Однак, в порушення вказаних умов договору позивач не в повному об'ємі надав відповідачу передбачені у цьому пункті документи. Отже, мала місце прострочка поставки продукції у зв'язку з відсутністю товаросупровідних документів, а саме сертифікатів якості. Також, скаржник посилається на те, що його уповноважений представник не підписував спірні накладні, а підписи, наявні на них, було зроблено невідомими особами. Таким чином, стягнення заборгованості, пені та 3% річних за неналежне виконання відповідачем зобов'язань по даному договору неправомірне.

Розпорядженням Заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.2013р. сформовано колегію суддів у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Марченко О.А., Татенко В.М.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.2013р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд скарги на 17.07.2013р., явка представників сторін не визнавалась обов'язковою.

Представник скаржника у судовому засіданні 17.07.2013р. пояснив, що рішення господарського суду вважає таким, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Також надав клопотання про відкладання розгляду апеляційної скарги у зв'язку з тим, що виконавчий орган ТОВ «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» має намір бути присутнім при розгляді справи №913/439/13-г.

Представник позивача в судовому засіданні 17.07.2013р. заперечив проти апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

11 листопада 2011 року між ТОВ «Вістол» (постачальник) та ТДВ «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» (покупець) було укладено договір поставки №24/11/11, згідно якого постачальник зобов'язався поставити покупцю товар у власність, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити поставлений товар (п.1.1. договору).

Найменування, асортимент, комплектність, кількість, розміри, ціна одиниці та загальна вартість товару узгоджується сторонами в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (п.1.2. договору). Якість товару повинна відповідати діючим державним стандартам та технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до товару, що поставляється, а також вимогам покупця (п.1.3. договору).

Згідно п.1.4. договору товар, що поставляється, пакується в тару у відповідності з вимогами стандартів або технічних умов. Засоби упаковки, тара поверненню не підлягають та входять у вартість товару.

Поставка окремої партії товару за цим договором вважається узгодженою покупцем без підпису специфікації до договору, при наявності двох наступних умов: якщо постачальник виставляє в адресу покупця рахунок з вказанням найменування, асортименту, комплектності, кількості, ціни за одиницю та загальну вартість товару; якщо покупець згодний з умовами поставки, запропонованими в рахунку, та сплачує вказаний рахунок на умовах даного договору (п.1.5. договору).

Відповідно до п.п.2.1., 2.2. договору, ціна товару та вартість конкретної партії вказується в специфікаціях або в рахунку. Загальна сума даного договору визначається як сума всіх цін, вказаних у всіх специфікаціях та виставлених рахунках.

Розрахунки по даному договору здійснюється в національній валюті України - гривні. Покупець здійснює передплату за товар на підставі рахунку постачальника в розмірі від узгодженої вартості партії товару. У разі поставки товару без повної/часткової оплати, остаточні розрахунки покупцем здійснюються не пізніше 3 банківських днів з моменту передачі товару на склад покупця. Вид розрахунку: безготівковий (п.п.2.3.-2.6. договору).

Пунктом 2.7. договору встановлено, що за закінченням строку дії даного договору сторони здійснюють звірку розрахунків та оформляють акт звірки.

Згідно п.3.1. договору поставка товару здійснюється на умовах EXW (ІНКОТЕРМС 2010) на склад постачальника.

Право власності на товар буде переходити до покупця в момент його отримання від постачальника (п.3.4. договору). Датою поставки продукції вважається дата, вказана у видатковій накладній (п.3.6. договору). Разом з товаром, а при узгодженні з покупцем, поштою на кожну партію товару надається наступний пакет документів: рахунок - оригінал; накладна - оригінал; товарно-транспортна накладна - оригінал (при наявності); податкова накладна - оригінал; сертифікат якості - оригінал або засвідчена копія (п.3.7. договору). У разі відсутності документів, вказаних в п.3.7. даного договору, товар вважається непоставленим (п.3.8. договору).

Відповідно до п.4.1. договору, при прийомці продукції сторони керуються Інструкціями Держарбітража при Раді Міністрів РСРС про порядок прийомки товару виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості (П-6) та про порядок прийомки товару виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості (П-7), якщо інше не передбачено даним договором (додатками до нього).

Прийомка товару по кількості та якості здійснюється на складі постачальника в односторонньому порядку (п.4.2. договору). У разі виявлення невідповідності товару по якості встановленим вимогам, покупець має право здійснити оплату за фактично прийняту кількість товару, якість якого відповідає договору (п.4.3. договору). У разі передачі товару неналежної якості, покупець на свій вибір має право вимагати, а постачальник зобов'язаний виконати: безкоштовне усунення недоліків товару; відшкодування покупцю документально підтверджених витрат на усунення недоліків товару; заміну товару неналежної якості; забирання товару та повернення сплачених за нього грошових коштів (п.4.4. договору). Вищевказані вимоги покупця повинні бути виконані постачальником протягом 3 календарних днів з моменту отримання вимоги покупця або іншого строку погодженого сторонами договору в письмовому вигляді (п.4.5. договору). У разі надання покупцем обґрунтованих зауважень (претензій) за результатами прийомки товару, зобов'язання постачальником вважаються невиконаними по відповідній поставці до усунення виявлених в ході прийомки недоліків та прийняття покупцем відповідного товару (п.4.6. договору).

У пункті 6.5. договору передбачено, що у разі порушення строків оплати товару, згідно п.2.4., покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого узгодженого товару за кожен день прострочки.

Згідно п.9.14. договору строк його дії встановлюється з 11.11.2011р. до 31.12.2012р.

В специфікації №1 від 20.11.2011р. до договору №24/11/11 від 11.11.2011р. сторонами визначено найменування товару, кількість, вартість за одиницю та загальну вартість у сумі 2492000грн.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільно кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Саме такі взаємні права та обов'язки були передбачені договором між сторонами.

Факт передачі у грудні 2011 року продукції на загальну суму 2492000грн. позивач підтверджує видатковими накладними №РН-0000017 від 09.12.2011р. у сумі 240000грн. (ПДВ 40000грн.), №РН-0000021 від 12.12.2011р. у сумі 556000грн. (ПДВ 92666,66грн.), №РН-0000024 від 14.12.2011р. у сумі 560000грн. (ПДВ 93333,33грн.), №РН-0000030 від 19.12.2011р. у сумі 560000грн. (ПДВ 93333,33грн.), №РН-0000033 від 20.12.2011р. у сумі 576000грн. (ПДВ 96000грн.).

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Копії вказаних видаткових накладних окремо від інших матеріалів справи не є переконливими доказами поставки відповідачеві товару, оскільки в них є посилання на договір №11/11-11 від 11.11.2011р., а також не вказано прізвища особи, підписами якої скріплені ці накладні та відсутні відбитки печатки ТДВ «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання». Тому судова колегія вважає необхідним за правилами, встановленими статтею 43 ГПК України, оцінити наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності.

Суд першої інстанції дослідивши обставини щодо посилання у видаткових накладних на договір №11/11-11 від 11.11.2011р., дійшов вірного висновку про те, що оскільки на вимоги ухвал суду від 04.03.2013р., 01.04.2013р., 15.04.2013р. не були надані докази того, що правовідносини між сторонами з поставки товару за спірними накладними виникли за іншим договором, зокрема №11/11-11 від 11.11.2011р., ніж за договором №24/11/11 від 11.11.2011р., поставка товару відбулась на підставі останнього.

Виходячи з положень ч.3 ст.8, ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, але неповне або неправильне їх оформлення або не відображення в бухгалтерському обліку не тягне за собою припинення господарських зобов'язань.

Отже, відсутність у спірних видаткових накладних прізвища особи, підписами якої скріплені ці накладні та відбитків печатки ТДВ «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» не являється безперечною вказівкою на те, що позивачем не поставлявся товар.

В свою чергу, суд першої інстанції вірно встановив, що відповідач включив до складу податкового кредиту з ПДВ за грудень 2011 року податкові накладні, отримані від позивача, а саме №17 від 09.12.2011р. на суму 240000грн., в т.ч. ПДВ 40000грн.; №21 від 12.12.2011р. на суму 556000грн., в т.ч. ПДВ 92666,66грн.; №24 від 14.12.2011р. на суму 560000грн., в т.ч. ПДВ 93333,33грн.; №30 від 19.12.2011р. на суму 560000грн., в т.ч. ПДВ 93333,33грн.; №33 від 20.12.2011р. на суму 576000грн., в т.ч. ПДВ 96000грн., що підтверджується довідкою ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області від 15.03.2013р. №3887/15-300/28.

В матеріалах справи відсутні уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, згідно яких відповідачем зменшено суму податкового кредиту за грудень 2012 року на 415333,34грн.

Згідно із ст.666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

В силу ч.1 ст.688 ЦК України, покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу, у т.ч. щодо якості, у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Статтею 678 ЦК України встановлено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Відповідно до п.12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. №П-6, приймання продукції за кількістю здійснюється по транспортним та товаросупровідним документам (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів або деяких із них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, які документи відсутні.

Згідно п.14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. №П-7, приймання продукції по якості і комплектності здійснюється у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними та особовими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по товаросупровідним документам, що засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація і т.ін.). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті зазначається, які документи відсутні.

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.2 ст.613 ЦК України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Фактично відповідач прийняв зазначену продукцію, не відмовився від неї, будь-яких письмових заперечень позивачу не направив, доказів того, що вказана продукція ним не отримана та не знаходиться в бухгалтерському обліку, а також актів про відсутність будь-яких товаросупровідних документів суду не представив.

Копія листа від 30.12.2011р. №2782 не є належним доказом наявності претензій до позивача з приводу документів, що стосуються товару, а також доказів того, що відповідач повідомляв позивача про невідповідність переданого товару умовам договору щодо його якості та доказів відмови від договору поставки, повернення товару, оскільки відповідачем не підтверджено відправлення цього листа позивачеві.

Так, згідно п.9.10. договору будь-яке письмове повідомлення вважається отриманим, якщо воно доставлене адресату особисто або відправлено листом з описом вкладення, кур'єром по вказаній в даному договорі адресі. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх вручення.

В підтвердження направлення листа від 30.12.2011р. №2782 позивачеві відповідач надав лише копію сторінки журналу вихідної поштової кореспонденції (арк. спр. 101), яка без квитанції поштового відправлення або фінансового чеку поштового відділення, або документу, що видається кур'єрськими службами доставки, або відмітки про вручення нарочним, не є належним доказом надсилання цього листа позивачеві.

З огляду на вищевикладене судова колегія вважає, що відсутні підстави вважати, що мало місце прострочення кредитора в розумінні ст.613 ЦК України.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про належне виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем за договором №24/11/11 від 11.11.2011р.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару згідно накладної №РН-0000017 від 09.12.2011р. у сумі 240000грн. у строк до 14.12.2011р., згідно накладної №РН-000001 від 12.12.2011р. у сумі 556000грн. у строк до 15.12.2011р., згідно накладної №РН-0000024 від 14.12.2011р. у сумі 560000грн. у строк до 19.12.2011р., згідно накладної №РН-0000030 від 19.12.2011р. у сумі 560000грн. у строк до 22.12.2011р., згідно накладної №РН-0000033 у сумі 576000грн. у строк до 23.12.2011р. Таким чином, на час звернення позивача із позовом, заборгованість відповідача склала 2492000грн., доказів погашення якої відповідач не надав.

За таких обставин, враховуючи, що судове рішення повинно відповідати загальним засадам справедливості, визначення якому дано у Рішенні Конституційного Суду України №15-РП/2004 від 02.11.2004р., а позивач до цього часу не отримав винагороди за поставлену у грудні 2011 року продукцію, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 2492000грн.

Приймаючи рішення щодо вимог про стягнення 3% річних у сумі 82133,52грн. за період з 27.12.2011р. по 31.01.2013р. відносно заборгованості у сумі 2492000грн., суд першої інстанції правомірно врахував положення статей 617, 625 ЦК України, вимоги статті 83 ГПК України, якою передбачена обмеженість права господарського суду щодо виходу поза межі позовних вимог, вірно із дотриманням положень пункту 2.5. договору визначив момент виникнення права вимоги та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в цій частині.

В свою чергу, приймаючи рішення щодо вимог про стягнення пені, суд першої інстанції врахував пункт 6.5. договору, а також положення статей 534, 549-552 ЦК України, статей 229-234 ГК України та статей Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», визначив, що пеня розраховується у розмірі подвійної ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожний день прострочення, проте не врахував, що кількість днів у 2012 року становила 366, а не 365 як розраховано позивачем, внаслідок чого ставка НБУ в день є меншою ніж визначено позивачем.

Згідно арифметичного підрахунку, судова колегія вважає правомірним стягнення з відповідача суми пені у розмірі 189333,78грн., яка нараховуються за періоди: з 15.12.2011р. по 13.06.2012р. відносно заборгованості у сумі 240000грн.; з 17.12.2011р. по 15.06.2012р. відносно заборгованості у сумі 556000грн.; з 20.12.2011р. по 18.06.2012р. відносно заборгованості у сумі 560000грн.; з 23.12.2011р. по 21.06.2012р. відносно заборгованості у сумі 560000грн.; з 24.12.2011р. по 22.06.2012р. відносно заборгованості у сумі 576000грн.

При цьому, судова колегія врахувала вимоги статті 83 ГПК України та те, що за період з 24.12.2011р. по 22.03.2012р. відносно заборгованості у сумі 576000грн., заявлена до стягнення сума пені є меншою, ніж розрахована апеляційним судом за цей період.

В позовних вимогах про стягнення пені у сумі 248,14грн. слід відмовити за необґрунтованістю.

Водночас, судова колегія звертає увагу скаржника на те, що ним не заявлялось про застосування наслідків пропуску строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені в порядку ст.ст.256, 258, ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України, тому посилання в апеляційній скарзі на наявність підстав для відмови у позові через сплив позовної давності є безпідставними.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Луганської області від 25.04.2013р. (повний текст підписано 30.04.2013р.) у справі №913/439/13-г частково не відповідає чинному законодавству, а саме, в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені у сумі 248,14грн., в цій частині рішення господарського суду слід скасувати, у позовних вимогах в цій частині - відмовити.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, тому рішення в цій частині також підлягає зміні.

Поряд з цим, судова колегія звертає увагу скаржника на те, що суд першої інстанції дотримуючись положень ч.2 ст.44 ГПК України, ст.ст.4, 7 Закону України «Про судовий збір», визначив, що судовий збір за розгляд позовних вимог підлягав сплаті у сумі 55274,31грн., а судовий збір у сумі 3579,91грн. підлягав поверненню позивачу, у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог, тому заперечення відповідача про стягнення з нього судового збору у сумі 58854,22грн. відхиляються за безпідставністю.

В решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - задовольнити частково.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання», м. Сєвєродонецьк, Луганська область на рішення господарського суду Луганської області від 25.04.2013р. (повний текст підписано 30.04.2013р.) у справі №913/439/13-г - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 25.04.2013р. (повний текст підписано 30.04.2013р.) у справі №913/439/13-г - скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені у сумі 248,14грн., змінити в частині стягнення судових витрат.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Вістол», м. Старобільськ, Луганська область до Товариства з додатковою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання», м. Сєвєродонецьк, Луганська область про стягнення пені у сумі 248,14грн. відмовити.

Викласти абзац 2 резолютивної частини рішення наступним чином:

«Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання», вул. Пивоварова, буд.5-Д6/1, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93403, ідентифікаційний код 04643841 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вістол», вул. Трудова, буд. 12А, м. Старобільськ Луганської області, 92700, ідентифікаційний код 32926534 заборгованість у сумі 2 492 000 грн. 00 коп., пеню в сумі 189 333 грн. 78 коп., 3 % річних в сумі 82 133 грн. 52 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 55 268 грн. 78 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.».

В іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 25.04.2013р. (повний текст підписано 30.04.2013р.) у справі №913/439/13-г - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вістол» (92700, Луганська обл., м. Старобільськ, вул. Трудова, буд. 12А, ідентифікаційний код 32926534) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» (93403, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, буд.5-Д6/1, ідентифікаційний код 04643841) витрати по сплаті судового за подачу апеляційної скарги у сумі 2,48грн.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді: О.А. Марченко

В.М. Татенко

Надр 5 прим: 1 - поз; 1 - відп; 1 - до справи; 1 - ДАГС; 1 - ГС