Рішення № 32507624, 15.07.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" липня 2013 р. Справа № 918/798/13

Суддя Торчинюк В.Г. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Есвалда" (далі - ТОВ "Есвалда", позивач )

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2, відповідач)

про стягнення в сумі 37 976 грн. 99 коп.

Представники:

від позивача: - не з`явився;

від відповідача: - не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - ТОВ "Есвалда" звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - ФОП ОСОБА_2 про стягнення в сумі 55 311 грн. 73 коп. заборгованості згідно договору суборенди № А081111902 від 11 листопада 2009 року (далі - договір), з яких 18 740 грн. 26 коп. сума основного боргу, 34 200 грн. 97 коп. пеня та 2 370 грн. 59 коп. штраф, також позивач просить суд покласти судові витрати на відповідача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання умов договору, позивач виконав взяті на себе зобов`язання та передав відповідачу в тимчасове платне користування приміщення, в свою чергу відповідач в порушення умов договору не виконав покладений на нього обов`язок по розрахунку за користування орендованим приміщенням. Так, покликаючись на статті 193, 230 господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 525, 526, 530, 549, 551, 610, 612 цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просить суд задоволити позов в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача вказані вище по тексту суми та судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 29 травня 2013 року порушено провадження у справі, позовну заяву прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 11 червня 2013 року.

06 червня 2013 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник позивача подав заяву № 01 від 05 червня 2013 року про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ТОВ "Есвалда" грошові кошти в розмірі 37 976 грн. 99 коп., з яких 18 740 грн. 26 коп. основний борг, 16 866 грн. 23 коп. пеня та 2 370 грн. 59 коп. штраф, також судові витрати покласти на відповідача. Однак, суд відмічає, що згідно розрахунку доданого до даної заяви сума штрафу становить 2 370 грн. 50 коп., а не 2 370 грн. 59 коп., як зазначено в останній, таким чином позивачем в прохальній частині заяви про зменшення розміру позовних вимог допущено описку стосовно суми штрафу, а відтак суд бере до уваги розмір штрафу в сумі 2 370 грн. 50 коп., який зазначений в розрахунку позовних вимог.

Вказана вище заява № 1 від 05 червня 2013 року прийнята судом до розгляду.

07 червня 2013 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник відповідача подав заяву про застосування строків позовної давності, в якій він вказує на те, що позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу за жовтень, листопад, грудень 2010 року та січень 2011 року не підлягають задоволенню, так як відповідно до статтей 223, 232, 253, 258 ГК України та 267 ЦК України позивач пропустив спеціальний строк позовної давності в один рік, а від так відповідач просить суд застосувати строк позовної давності до вимог ТОВ "Есвалда" щодо стягнення з ФОП ОСОБА_2 штрафних санкцій (пені в розмірі 34 200 грн. 97 коп. та штрафу в розмірі 2 370 грн. 59 коп.) за договором суборенди № А081111902 від 11 листопада 2009 року.

Вказана заява прийнята судом до розгляду.

07 червня 2013 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву в якому він вказує на те, що зважаючи на обставини неможливості відповідача користуватися орендованим приміщенням, через обставини, які від нього не залежать, враховуючи, що відповідач за заявлений у позові період орендованим майном не користувався, у позивача відповідно до ст. 762 ЦК України відсутні правові підстави до стягнення орендної плати за жовтень, листопад, грудень 2010 року та січень 2011 року. Щодо відшкодування експлуатаційних витрат та комунальних платежів, відповідач вказує, що обов`язок оплати комунальних та експлуатаційних платежів у відповідача виникає виключно з моменту отримання відповідних рахунків, а прострочення у зв`язку з несплатою комунальних та експлуатаційних платежів матиме місце виключно по закінченню 5 календарних днів з моменту отримання відповідних рахунків. Водночас відповідач, щодо штрафних санкцій вказує, що розрахунок позивача про стягнення штрафних санкцій у вигляді пені за 365 днів прострочки протирічить ч. 6 ст. 232 ГК України, а також відповідач звертає увагу суду на те, що у травні 2013 року своє право на стягнення штрафних санкцій обґрунтовує простроченням виконання зобов`язання відповідачем яке мало місце у жовтні - грудні 2010 року та січня 2011 року, тобто позов заявлено поза річним строком позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у позові у відповідній частині. З урахуванням усього наведеного у відзиві на позовну заяву, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.

11 червня 2013 року ухвалою суду розгляд справи відкладено на 25 червня 2013 року.

25 червня 2013 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник позивача подав письмові пояснення до позовної заяви № 01 від 21 червня 2013 року в яких зазначає наступне, що твердження відповідача про відсутність правових підстав щодо стягнення орендної плати за жовтень, листопад, грудень 2010 року та січень 2011 року є необґрунтовані, адже згідно акту приймання-передачі приміщення в суборенду від 15 січня 2010 року і відповідно до акту, об'єкт суборенди знаходиться у справному стані та його передано відповідачу відповідно до умов договору суборенди і зауважень до якості та технічних характеристик у відповідача не було, від так позивач прийшов до висновку, що твердження відповідача про неможливість використання приміщення за його призначенням є безпідставними. Також позивач у письмових поясненнях № 01 від 21 червня 2013 року вказує на безпідставність тверджень відповідача про відсутність правових підстав щодо стягнення заборгованості за не відшкодування експлуатаційних витрат та комунальних платежів, оскільки надсилання акту звірки, актів надання послуг та рахунків на оплату було здійснено цінним листом з описом вкладення 18 травня 2013 року і відповідно до умов договору відповідач мав сплатити рахунки на протязі 5 днів, тобто в строк до 23 травня 2013 року, враховуючи зазначене у письмових поясненнях позивач просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

25 червня 2013 року ухвалою суду розгляд справи відкладено на 09 липня 2013 року.

08 липня 2013 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник позивача подав клопотання в якому зазначив, що ним виконано всі вимоги ухвал суду, а отже ТОВ "Есвалда" просить суд розглянути справу за відсутності повноважного представника позивача на підставі наявних у матеріалах справи документів та задовольнити позов в повному обсязі.

09 липня 2013 року ухвалою суду розгляд справи відкладено на 15 липня 2013 року.

15 липня 2013 року у судовому засіданні представники позивача та відповідача не з'явилися, хоча були повідомлені належним чином про дату, місце та час судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

11 листопада 2009 року між ТОВ "Есвалда" (далі - орендар) та ФОП ОСОБА_2 (далі - суборендар) було укладено договір суборенди № А081111902 (далі - договір, а.с. 11 - 26) відповідно до ст. 2 якого, орендар зобов'язується передати суборендареві в тимчасове платне користування приміщення в будівлі Торгового центру, а суборендар зобов'язується прийняти, оплатити користування і повернути приміщення орендарю на умовах передбачених даним договором.

Зазначений договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений відтиском печатки орендаря.

Відповідно до ст. 3 договору приміщення є частина будівлі, яка знаходиться на "другому" поверсі Торгового центру за № 2.29. Площа приміщення складає 44, 9 м2.

Згідно з ст. 5 договору орендар зобов'язаний передати приміщення суборендареві, а суборендар зобов'язаний прийняти приміщення в суборенду в день Дата відкриття, про що сторони складають акт приймання-передачі приміщення, який підписується уповноваженими представниками сторін. Дата відкриття визначається орендарем.

Статтею 7 договору визначено, що строк договору становить сімсот тридцять календарних днів та починає обчислюватися з дати підписання акту приймання-передачі приміщення і закінчується в останній день строку, визначеного цим пунктом договору.

З урахуванням зазначеного, суд з матеріалів справи вбачає, що 15 січня 2010 року на виконання умов договору, було складено акт прийому-передачі приміщення в суборенду (далі - акт, а.с. 39), відповідно до умов якого орендар та суборендар склали акт про те, що відповідно до договору орендар передав, а суборендар прийняв належне приміщення, загальною площею 44,9 кв.м. яке знаходиться на "другому" поверсі Торгового центру ІНФОРМАЦІЯ_1, секція 2.29, що позначено на витязі з плану Торгового центру Додаток № 1 до договору. Вказаний акт приймання-передачі підписаний повноважними представниками сторін та скріплений відтиском печатки орендаря.

Отже, вищевказаним актом суборендар погодив, що об'єкт суборенди знаходиться у справному стані та його передано відповідно до умов договору, жодних зауважень до якості та технічних характеристик об'єкту суборенди у відповідача не було, а від так суд приходить до висновку, що суборендар мав можливість користуватися орендованим приміщенням.

Відповідно до ст. 9 договору суборендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування приміщенням в розмірах і в терміни, визначені цим договором. Якщо інше не передбачено цим договором, орендна плата сплачується суборендарем авансом, не пізніше 25 числа місяця, що передує оплачуваному місяцю. Нарахування орендної плати починається з дня дати відкриття приміщення орендаря (обумовленої дати двома сторонами), що підтверджується актом приймання-передачі і закінчується в день підписання акту повернення приміщення з оренди, відповідно до п. 31.2. ст. 31 договору.

Також відповідно до ст. 9 договору суборендар зобов'язаний сплатити орендареві гарантійний платіж в сумі 4 310 грн. 40 коп. в т.ч. ПДВ 20 % - 718 грн. 40 коп. в строк до 31 січня 2010 року.

Згідно з ст. 9 договору суборендар відшкодовує вартість комунальних платежів та експлуатаційних витрат, відповідно до рахунків, виставлених орендарем на протязі п'яти днів з моменту отримання відповідних рахунків. Розмір експлуатаційних платежів за один місяць визначається як сума в гривнях, що визначається за формулою яка вказується в договорі.

Статтею 10 договору визначено, що суборендар сплачує орендареві платежі у формі безготівкових розрахунків шляхом перерахування відповідних сум грошових коштів на поточний рахунок орендаря. Всі платежі здійснюються в національній валюті України - гривні. Зобов'язання по здійсненню платежів вважаються виконаними належним чином коли суми грошових коштів, що відповідають повному розміру конкретного платежу, отримані на рахунок орендаря.

01 березня 2010 року між орендарем та суборендарем було укладено додаткову угоду № 1 до договору (а.с. 114), відповідно до умов якої сторони домовилися, що орендна плата за березень та квітень 2010 року складає 20 грн. 00 коп. за 1 кв.м. помісячно. Зазначена угода підписана повноважними представниками сторін та скріплена відтиском печатки орендаря.

01 травня 2010 року між орендарем та суборендарем було укладено додаткову угоду № 2 до договору (а.с. 114), відповідно до умов якої сторони домовилися, що орендна плата за користування приміщенням з 01 травня 2010 року по 30 червня 2010 року включно складає 120 грн. 00 коп. щомісячно. З 01 липня 2010 року і до кінця дії договору оренди плата складає 96 грн. 00 коп. за один метр квадратний щомісячно. Зазначена угода підписана повноважними представниками сторін та скріплена відтиском печатки орендаря.

01 червня 2010 року між орендарем та суборендарем було укладено додаткову угоду № 3 до договору (а.с. 116), відповідно до умов якої сторони домовилися змінити п.п. 9.2.4. п. 9.2. розділу 9 договору та викласти його в наступній редакції: 9.2.4 з 01 червня 2010 року по 31 серпня 2010 року включно орендна плата за користування приміщенням складає 120 грн. 00 коп. в тому числі ПДВ 20 грн. 00 коп. щомісячно. З 01 вересня 2010 року і до кінця дії договору орендна плата складає 96 грн. 00 коп. в тому числі ПДВ 16 грн. 00 коп. за один метр квадратний щомісячно. Підпункт 9.12.2 п. 9.12 розділу 9 договору, викласти його в наступній редакції: 9.12.2. з 01 червня 2010 року по 31 серпня 2010 включно, експлуатаційні послуги за користування приміщенням складають 120 грн. 00 коп. в тому числі ПДВ 20 грн. 00 коп.

01 вересня 2010 року між орендарем та суборендарем було укладено додаткову угоду № 4 до договору (а.с. 117), відповідно до умов якої сторони домовилися змінити п.п. 9.2.4. п. 9.2. розділу 9 договору та викласти його в наступній редакції: 9.2.4 з 01 вересня 2010 року по 30 вересня 2010 року включно орендна плата за користування приміщенням складає 120 грн. 00 коп. в тому числі ПДВ 20 грн. 00 коп. щомісячно. З 01 жовтня 2010 року і до кінця дії договору орендна плата складає 96 грн. 00 коп. в тому числі ПДВ 16 грн. 00 коп. за один метр квадратний щомісячно. Підпункт 9.12.2 п. 9.12 розділу 9 договору, викласти його в наступній редакції: 9.12.2. з 01 вересня 2010 року по 30 вересня 2010 включно, експлуатаційні послуги за користування приміщенням складають 120 грн. 00 коп. в тому числі ПДВ 20 грн. 00 коп. З 01 жовтня 2010 року і до кінця дії договору орендна плата складає 30 грн. 00 коп. в тому числі ПДВ 6 грн. 00 коп. за один метр квадратний щомісячно.

01 жовтня 2010 року між орендарем та суборендарем було укладено додаткову угоду № 5 до договору (а.с. 118), відповідно до умов якої сторони домовилися змінити п.п. 9.2.4. п. 9.2. розділу 9 договору та викласти його в наступній редакції: 9.2.4 з 01 жовтня 2010 року по 24 жовтня 2010 року включно орендна плата за користування приміщенням складає 120 грн. 00 коп. в тому числі ПДВ 20 грн. 00 коп. щомісячно. З 25 жовтня 2010 року і до кінця дії договору орендна плата складає 96 грн. 00 коп. в тому числі ПДВ 16 грн. 00 коп. за один метр квадратний щомісячно. Підпункт 9.12.2 п. 9.12 розділу 9 договору, викласти його в наступній редакції: 9.12.2. з 01 жовтня 2010 року по 24 жовтня 2010 включно, експлуатаційні послуги за користування приміщенням складають 120 грн. 00 коп. в тому числі ПДВ 20 грн. 00 коп. З 25 жовтня 2010 року і до кінця дії договору експлуатаційні послуги складають 30 грн. 00 коп. в тому числі ПДВ 5 грн. 00 коп. за один метр квадратний щомісячно.

Зазначені вище додаткові угоди підписані повноважними представниками сторін та скріплені відтиском печатки орендаря.

В матеріалах справи містяться рахунки на оплату:

- від 15 вересня 2010 року № 4151 на суму 1 093 грн. 32 коп.;

- від 15 жовтня 2010 року № 4638 на суму 4 310 грн. 40 коп.;

- від 15 листопада 2010 року № 5160 на суму 4 310 грн. 40 коп.;

- від 15 грудня 2010 року № 5462 на суму 4 310 грн. 40 коп.;

- від 31 жовтня 2010 року № 5382 на суму 79 грн. 68 коп.;

- від 30 листопада 2010 року № 6007 на суму 195 грн. 99 коп.;

- від 31 грудня 2010 року № 6104 на суму 89 грн. 47 коп.;

- від 15 вересня 2010 року № 4152 на суму 1 347 грн. 00 коп.;

- від 15 жовтня 2010 року № 4639 на суму 1 347 грн. 00 коп.;

- від 15 листопада 2010 року № 5161 на суму 1 347 грн. 00 коп.;

- від 15 грудня 2010 року № 5752 на суму 1 347 грн. 00 коп.;

та акти надання послуг:

- від 31 жовтня 2010 року № 4859 на суму 1 093 грн. 22 коп.;

- від 30 листопада 2010 року № 5386 на суму 4 310 грн. 40 коп.;

- від 31 грудня 2010 року № 5919 на суму 4 310 грн. 40 коп.;

- від 31 січня 2011 року № 322 на суму 4 310 грн. 40 коп.;

- від 31 жовтня 2010 року № 5035 на суму 79 грн. 68 коп.;

- від 30 листопада 2010 року № 5633 на суму 195 грн. 99 коп.;

- від 31 грудня 2010 року № 6019 на суму 89 грн. 47 коп.;

- від 31 жовтня 2010 року № 4652 на суму 424 грн. 16 коп.;

- від 30 листопада 2010 року № 5375 на суму 1 347 грн. 00 коп.;

- від31 грудня 2010 року № 5934 на суму 1 347 грн. 00 коп.;

- від 31 січня 2011 року № 308 на суму 1 347 грн. 00 коп.

Всі вищенаведені документи свідчать про те, що орендарем виконані умови договору в повному обсязі в свою чергу суборендар не виконав покладені на нього обов'язки по розрахунку за суборенду приміщення в результаті чого за останнім утворилася заборгованість.

Твердження відповідача про недотримання орендарем умов договору та не надсилання для суборендаря відповідних рахунків спростовуються матеріалами справи. Так, позивачем як доказ надсилання відповідних рахунків для відповідача надано копію фіскального чеку № 3471 від 23 квітня 2013 року (а.с. 63) та опис вкладення у цінний лист (а.с. 64 - 65), які свідчать про надсилання та отримання відповідачем вказаних вище документів.

А від так суд вбачає, що в результаті таких неправомірних дій відповідача за ним утворилася заборгованість в розмірі 18 740 грн. 26 коп.

Вказане, зокрема, підтверджується і актом звіряння взаємних розрахунків станом на 31 березня 2013 року.

Також суд вказує на те, що акт звірки взаємних розрахунків є формою фіксації певних юридично-значимих дій сторін за цим актом, без укладання письмової угоди. Зокрема, актом звірки оформляється інвентаризація дебіторської і кредиторської заборгованості.

Акт звірки розрахунків, як зазначено в абзаці шостому Листа Міністерства фінансів України № 31053-2-4/4390 від 03 грудня 2001 року, може служити підставою перерахування коштів.

Згідно з ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк (ст. 763 ЦК України).

Відповідно до ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За таких обставин, враховуючи усе вище наведене в сукупності, та те що матеріали справи не містять доказів погашення основної суми боргу, суд дійшов висновку, про обґрунтованість позовної вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 18 740 грн. 26 коп.

Також, відповідно до ст. 21 договору у разі прострочення суборендарем виконання зобов'язання по сплаті одного з платежів більш ніж на 10 днів, суборендар зобов'язаний в кожному випадку сплатити орендареві за кожен день прострочення пеню в розмірі 0,5 відсотка від суми заборгованості. У разі прострочення суборендарем виконання зобов'язання по сплаті одного з платежів визначених цим договором, більш ніж на десять днів, суборендар зобов'язаний у кожному випадку сплатити орендареві штраф у розмірі 10 відсотків орендної плати за місяць строку договору.

З урахуванням наведеного, позивач покликаючись на умови договору просив суд стягнути з відповідача штрафні санкції, зокрема пеню в розмірі 16 866 грн. 23 коп. за період з 31 жовтня 2010 року по 31 січня 2012 року (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) та штраф в розмірі 2 370 грн. 59 коп.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Про те, суд відзначає, що матеріали справи містять заяву відповідача щодо застосування строків позовної давності, в якій останній просить застосувати строк позовної давності до вимог позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій (пені та штрафу).

З урахуванням наведеної вище заяви суд зауважує, що згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до статті 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Так, статтями 253 - 255 ЦК України визначено, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року.

Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням.

Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Таким чином, з урахуванням положень статтей 253 - 255, 258 та 260 ЦК України вбачається, що спеціальний строк позовної давності в один рік щодо вимог про стягнення пені нарахованої за період 2010 - 2011 років в розмірі 16 866 грн. 23 коп. та штрафу в розмірі 2 370 грн. 59 коп. закінчився в 2012 році, тоді як позивач звернувся з даним позовом до суду 29 травня 2013 року.

У відповідності до частини 3 та 4 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки, як зазначалося вище по тексту, матеріали справи містять заяву відповідача про застосування строків позовної давності, суд на підставі наведеного вище та законодавства яке наводилося вище по тексту, відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 16 866 грн. 23 коп. та штрафу в розмірі 2 370 грн. 59 коп.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, положення норм ст. ст. 32, 33, 34, 43 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи у сукупності, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Судом задоволено вимоги позивача на загальну суму 18 740 грн. 26 коп., що в процентному співвідношенні до суми позовних вимог (37 976 грн. 99 коп.) становить 49,35%, а відтак на підставі частини 1 статті 49 ГПК України на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору в розмірі 849 грн. 07 коп. (1 720 грн. 50 коп. х 49,35% = 849 грн. 07 коп.).

Виходячи з викладеного та керуючись ст. ст. 32 - 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (33025, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Есвалда" (04655, місто Київ, вулиця Межигірська, будинок 78, ідентифікаційний код 36047855) 18 740 (вісімнадцять тисяч сімсот сорок) грн. 26 коп. основного боргу та 849 (вісімсот сорок дев'ять) грн. 07 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено "19 липня" 2013 року.

Суддя Торчинюк В.Г.