Постанова № 32507305, 15.07.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2013 року 810/3099/13-а

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончева О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Зінченко Н.М. (за довіреністю)

від відповідача: Горбатенко Л.О. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю «ЛУК АВІА ОЙЛ» Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛУК АВІА ОЙЛ" (далі по тексту - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 28 травня 2013 року № 0006211600, № 0006221600, № 0006231600.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки прийняті на підставі помилкових висновків про порушення ТОВ «ЛУК АВІА ОЙЛ» вимог пункту 3.1 статті 3, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні показників податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Векта-плюс».

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог законодавства, що свідчить про завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість та заниження грошових зобов'язань з податку на прибуток.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛУК АВІА ОЙЛ" зареєстровано рішенням виконавчого комітету Бориспільської міської ради народних депутатів 13 червня 2001 року № 234.

Згідно довідки про взяття на облік платника податків від 18 жовтня 2010 року № 9875, на податковому обліку ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" перебуває в Бориспільській об'єднананій державній податковій інспекції Київської області (а.с.35).

Відповідно до матеріалів справи, у період з 24 квітня 2013 року по 30 квітня 2013 року посадовими особами Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та на виконання наказу від 23 квітня 2013 року № 135 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Векта-Плюс» за період з 1 січня 2010 року по 30 вересня 2012 року. Результати перевірки оформлено актом від 15 травня 2013 року № 21/16-018/31477919 (далі - Акт) (а.с.10-23).

У ході перевірки встановлено факт порушення ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" вимог пункту 3.1 статті 3, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 277596,25 грн. та завищення від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 222077,00 грн. Виявлені порушення пов'язані з безпідставним, на думку перевіряючих, формуванням ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" показників податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Векта-Плюс».

28 травня 2013 року, на підставі висновків акту перевірки № 21/16-018/31477919 Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0006211600, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" з податку на прибуток підприємств на 346995,00 грн.( в тому числі 277596,00 грн. за основним платежем та 69399,00 грн. за штрафними санкціями)(а.с.24), податкове повідомлення-рішення фори «В1» № 0006221600, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 277596,25 грн. (в тому числі 222077,00 грн. за основним платежем та 55519,25 грн. за штрафними санкціями)(а.с.25) та податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 0006231600, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 222077,00 грн.( в тому числі за основним платежем на 222077,00 грн.)(а.с.26).

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу обґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення правомірними, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 жовтня 2010 року між ТОВ «ЛУК АВІА ОЙЛ» та ТОВ «Векта-Плюс» укладено договір про виконання юридичних робіт № 18/10 (а.с.27-30).

Відповідно до умов вказаного договору, Виконавець (ТОВ «Векта-Плюс») зобов'язується надати (виконати) такі юридичні послуги (роботи): складання та подання процесуальних документів по судовим справам, юридичний аналіз процесуальної позиції Замовника (ТОВ «ЛУК АВІА ОЙЛ»), письмові та усні консультації з правових питань, представництво інтересів Замовника у судах( адміністративних судах всіх інстанцій та господарських судах всіх інстанцій), а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити роботи та послуги Виконавця.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором про виконання юридичних робіт від 18 жовтня 2010 року виписано: рахунок - фактуру № 34 від 28 жовтня 2010 року на загальну суму 1332462,00 грн. в тому числі ПДВ - 222077,00 грн.(ас.36), податкову накладну від 28 жовтня 2010 року № 10128 (а.с.37), акт прийому - передачі послуг до договору про виконання юридичних робіт від 24 рудня 2010 року (а.с.38).

Законодавчим актом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на момент формування позивачем показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Векта-Плюс» був Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР.

За визначенням, наведеним у пункті 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

У силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість " сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відносини, що виникають у сфері справляння податку на прибуток врегульовує Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР).

Пунктом 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд звертає увагу на те, що первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV. В іншому випадку, відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту та валових витрат, витрати без належних на те документів, обов'язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 вказаної статті передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пункту 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Дослідивши додані до позовної заяви документи, суд встановив, що директором ТОВ «Векта-Плюс»( контрагента ТОВ «ЛУК ОЙЛ АВІА») є ОСОБА_3.

Саме від ОСОБА_3 підписано договір, податкова накладна, акт прийому-передачі послуг.

Разом з тим, вироком Шевченківського районного суду міста Києва по справі № 2610/15392/2012 встановлено, що ОСОБА_3 умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що його дії призведуть до створення суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, вчинив фіктивне підприємництво.

Так в жовтні 2010 року невстановлені слідством особи запропонували ОСОБА_3 з метою прикриття незаконної діяльності за грошову винагороду створити юридичну особу шляхом реєстрації на його ім'я в органах державної влади суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ «Векта-Плюс».

В свою чергу, ОСОБА_3, усвідомлюючи мету створення суб'єкта підприємницької діяльності для прикриття незаконної діяльності, не маючи наміру здійснювати будь-яку діяльність підприємства, зокрема пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, погодився на вказану пропозицію. Тоді ж ОСОБА_3 надав невстановленій досудовим слідством особі необхідні для створення суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності документи.

Після перереєстрації ТОВ «Векта-Плюс» невстановлені досудовим слідством особи діючи всупереч положенням статей 203, 207, 626, 629 Цивільного кодексу України, статей 179, 180 Господарського кодексу України використовували ТОВ «Векта-Плюс» метою прикриття своєї незаконної діяльності, шляхом уникнення контролю за своєю діяльністю зі сторони контролюючих органів, завдяки чому отримали можливість складати фіктивні господарські угоди та інші фіктивні первинні документи. Як наслідок, в результаті незаконної діяльності ТОВ «Векта-Плюс» була спричинена велика матеріальна шкода державі.

Вищезазначені обставини вказують на те, що податкові накладні та інші документи первинної бухгалтерської звітності підписані не директором ТОВ «Векта-Плюс», а невідомими особами, отже, оформлені з порушенням вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому не можуть доводити реальність виконання господарських операцій та використовуватись для формування податкового кредиту і валових витрат.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року № 21-421а11.

Вирішуючи питання про реальність здійснення господарських операцій та використання позивачем у господарській діяльності послуг, придбаних за господарськими договорами з ТОВ «Векта-Плюс» суд звертає увагу на те, що надання послуг за договором про виконання юридичних робіт будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від обов'язку щодо складання первинних документів, якими супроводжується виконання відповідного договору.

Наданий позивачем акт прийому - передачі послуг до договору про виконання юридичних робіт від 24 грудня 2010 року не може бути належним доказом надання юридичних послуг, зважаючи на наступне.

У силу вимог частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно із пунктами 2.15, 2.16 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Зі змісту зазначених приписів чинного законодавства вбачається, що для підтвердження правомірності включення витрат на виконання робіт до складу податкового кредиту підприємством має бути складено первинний бухгалтерський документ, який повинен містити необхідні відомості, у тому числі про зміст господарської операції та її обсяги.

У випадку виконання робіт по наданню юридичних послуг , у первинному документі має бути конкретизовано, які саме роботи були виконані (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції).

У наданому позивачем акті прийому - передачі послуг до договору про виконання юридичних робіт від 24 грудня 2010 року вказано лише загальне найменування робіт «Вивчення матеріалів господарської справи № 14/259-32/295 за позовом ТОВ «ЛУК АВІА ОЙЛ» до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним пункту 6 та 11 Рішення № 147-р від 28 квітня 2009 року, здійснення правового аналізу судової практики Вищого господарського суду України у справах щодо оскарження рішень Антимонопольного комітету України, юридичний аналіз процесуальної позиції у господарській справі № 14/259-32/295) та їх вартість і не вказано обсягу робіт які були виконані ( деталізації по 6 пунктам акту), годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції), кількості працівників, які виконували роботи.

Доказів на підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором з ТОВ "Векта-Плюс" та використання його в господарській діяльності підприємства позивачем не надано

За таких обставин, досліджені судом документи не дають підстав вважати, що ТОВ «Векта-Плюс» надавало юридичні послуги за договором про виконання юридичних робіт від 18 жовтня 2010 року № 18/10.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин 1 та 4 статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Ураховуючи вищезазначене суд констатує, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором з ТОВ «Векта-Плюс».

Водночас, за відсутності факту придбання товарів (послуг) або в разі якщо придбані товари (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, висновок відповідача про порушення ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" вимог пункту 3.1 статті 3, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Векта-Плюс» є законним та обґрунтованим. Податкові повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 28 травня 2013 року № 0006211600, № 0006221600, № 0006231600 є правомірними та скасуванню не підлягають.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що органом державної податкової служби доведено законність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень від 28 травня 2013 року № 0006211600, № 0006221600, № 0006231600, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ТОВ «ЛУК АВІА ОЙЛ» задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 19 липня 2013 року.