Ухвала суду № 32506411, 17.07.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Голубова Л.Б.

Суддя-доповідач - Арабей Т. Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2013 року справа №805/7170/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Губської Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м.Донецьку та ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 р. у справі № 805/7170/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м.Донецьку , третя особа - ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" звернулось до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м.Донецьку, третя особа - ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 26.04.2013 року за ВП № 12655931, винесену Відділом державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м.Донецьку та зобов'язання відповідача провести виконавче провадження за виконавчим написом, вчиненим 24.04.2009 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстраційним № 489, у відповідності до вимог ЗУ «Про виконавче провадження».

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 р. у справі № 805/7170/13-а задоволено частково, внаслідок чого, визнано неправомірними дії відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 26.04.2013 року ВП № 12655931, скасовано постанову відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку про повернення виконавчого документа стягувачеві від 26.04.2013 року ВП № 12655931. В решті позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням Відділ державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м.Донецьку подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.06.2013 по справі №805/7170/13-а відмовити у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на дії державного виконавця в повному обсязі.

ОСОБА_2, не погодившись із рішенням суду першої інстанції подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 р. у справі № 805/7170/13-а та винести нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Обидві апеляційні скарги обґрунтовуються тим, що судом першої інстанції дана невірна оцінка та розтлумачення норми закону, зокрема ст. 12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», апелянти посилаються на те, що в п.4.5.9 Інструкцією з організації примусового виконання рішень від 02.04.2012 року № 512/5 зазначено, що в разі реалізації нерухомого майна, право власності або право користування на яке мають неповнолітні діти, необхідний попередній дозвіл органу опіки та піклування, яке надається у відповідності з законом.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про що свідчать поштові повідомлення. Колегія суддів розглядає дану справу відповідно до вимог ст. 197 КАС України у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

В суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що 10 квітня 2008 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки б/н, який посвідчив нотаріус Донецького міського нотаріального округу.

За вказаним договором, на виконання зобов'язань за кредитним договором № 29 pnv-04-08 від 10.04.2008 року, укладеним між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2, передано в іпотеку житловий будинок № 237 по ул. Одеській в м.Донецьку, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 ( а.с.15-18)

На час укладання договору іпотеки за зазначеною адресою неповнолітні особи не зареєстровані та ОСОБА_2 надано дозвіл на купівлю житлового будинку та складання договору іпотеки, що підтверджується рішенням виконкому Кіровської районної у м.Донецьку ради від 09.04.2008 року за № 182/11, з якого вбачається, що неповнолітня дитина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за місцем проживання м.Донецьк, вул. Заря Коммунізма б.42 (а.с.18-19).

24.04.2009 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстраційним № 489 вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки майно - житловий будинок з житловою прибудовою та з надвірними побудовами за номером АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, для задоволення вимог Банку у розмірі 1 490 084, 44 грн. за кредитним договором № 29 pnv-04-08 від 10.04.2008 року ( а.с.20)

07.05.2009 року постановою заступника начальника відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м.Донецьку відкрито виконавче провадження № 12655931 з примусового виконання Виконавчого напису № 489 від 24.04.2009 року ( а.с.37).

В ході зазначеного виконавчого провадження 02.08.2012 року державним виконавцем встановлено, що в спірному будинку зареєстровані неповнолітні діти ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4( а.с.38).З цих підстав державним виконавцем до Виконавчого комітету Ленінської районної у м.Донецьку ради було направлено прохання щодо надання дозволу на реалізацію житлового будинку АДРЕСА_1, де право користування мають малолітні діти.

Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної у м.Донецьку ради № 138 від 10.04.2013 року було затверджено висновок комісії з питань захисту прав дитини від 12.03.2013 року та відмовлено у наданні дозволу на реалізацію житлового будинку АДРЕСА_1, де право користування мають малолітні діти ( а.с.39).

26.04.2013 року заступником начальника Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції в м. Донецьку прийнято постанову про повернення стягувачу виконавчого документу - виконавчого напису № 489, виданого 24.04.2009 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 про звернення стягнення на житловий будинок, що належить на праві власності ОСОБА_2для задоволення вимог ВАТ«Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Донецьке регіональне управління» у розмірі 1 490, 084,44 грн. Зазначена постанова мотивована відмовою виконавчого комітету у наданні дозволу на реалізацію будинку через наявність зареєстрованих малолітніх дітей. В якості правової підстави у постанові вказано п.9 ч.1 ст.47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів зазначає, що спір полягає у правомірності (правових підстав) прийнятого відповідачем рішення з приводу реалізації своїх владних управлінських функцій під час здійснення виконавчих дій з приводу примусового виконання виконавчого надпису нотаріусу про звернення стягнення на житловий будинок з надмірними побудовами, що складає предмет іпотеки.

Колегія суддів зазначає, що спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 606) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частинами 1, 2 статті 11 Закону № 606 передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Главою 4 Закону України "Про виконавче провадження" визначено загальний порядок звернення стягнення на майно боржника, в тому числі і на нерухоме майно.

Статями 54, 63 Закону № 606 визначений порядок звернення стягнення на нерухоме майно, у тому числі яке є предметом застави (іпотеки).

При цьому, в частині восьмій статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку" від 05 червня 2003 року № 898-VІ.

Відповідно, звернення стягнення на нерухоме майно боржника, як предмета іпотеки в порядку примусового виконання чітко визначено статтями 41 -49 Закону України "Про іпотеку"

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 р. № 898-IV передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно зі ст. 41 Закону України "Про іпотеку", реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Наведена норма Закону України «Про іпотеку» передбачає врегулювання відповідних правовідносин Законом № 606-XIV, яким, зокрема, встановлено, що виконавчі дії провадяться відповідно до цього Закону та інших законів.

Виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню, врегульовані Інструкцією від 02.04.2012 року № 489/20802, відповідно до пункту 4.5.9. Інструкції встановлено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають неповнолітні, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, державний виконавець звертається до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Якщо судом не встановлено (змінено) спосіб і порядок виконання, державний виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 47 Закону.

В той же час, колегія суддів звертає увагу, що відповідач приймаючи рішення про повернення виконавчого документу, правовою підставою визначив п.9 ч.1 ст.47 Закону №606.

Пунктом 9 частини 1 статті 47 Закону №606 передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно та кошти боржника, якщо у нього відсутнє майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Виходячи із аналізу вищенаведених норм та правового їх змісту, положень ст.19 Конституції України, враховуючи специфіку правовідносин та майна, яке забезпечено іпотекою, правових підстав визначених відповідачем (п.9 ч.1 ст.47 Закону №606) для повернення виконавчого документу, колегія суддів зазначає, що таких підстав не було, тому як, майно, яке складає предмет іпотеки та на яке може бути звернуто стягнення, є в наявності, а також не доведено, що державним виконавцем перевірялось знаходження у боржника іншого майна та коштів.

Не виключена можливість стягувача скористатися своїм правом на оскарження прийнятого рішення відповідного органу про відмову у наданні дозволу або вирішення питання шляхом зняття з реєстрації певних осіб, або у інший спосіб вирішити певні питання, що стосується реалізації майна.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що ані Законом України "Про виконавче провадження", ані Законом України "Про іпотеку" не передбачено обов'язку державного виконавця на отримання дозволу органу опіки та піклування на здійснення відчуження нерухомого майна боржника, право власності на яке або право користування яким мають неповнолітні діти, та реалізація такого майна не ставиться в залежність від отримання/неотримання такого дозволу.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до п. 4.5.9 Інструкції з організації примусового виконання рішень від 02.04.2012 року № 489/20802, на яку посилається апелянт, регулюється порядок передачі на реалізацію нерухомого майна на підставі рішення суду, а не по виконавчому напису вчиненому нотаріусом відповідно до іпотечного договору .

За таких обставин, для звернення до органу опіки та піклування за дозволом на відчуження майна ОСОБА_2 у державного виконавця не було правових підстав, а тому суд першої інстанції вірно зазначив, що його дії з цього приводу є такими, що здійснені не в межах наданих повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 197, п.1 ч. 1ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційні скарги Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м.Донецьку та ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 р. у справі № 805/7170/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Судді Т.Г.Арабей

І.В.Геращенко

Л.В.Губська