Постанова № 32505457, 12.07.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/224/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

при секретарі - Ковальові Д.О.,

за участю:

представника позивача - Смольського Ю.С.,

представника відповідача - Орлової М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

16 січня 2013 року Відкрите акціонерне товарство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.09.2012 року №№ 0000101555/1424, 0000091555/1426, 0000111555/1429, від 10.12.2012 року № 0000261555/248.

04.02.2013 року представником позивача подано до суду заяву про зміну предмету позову, в якій просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 19.09.2012 року № 0000101555/1424, 0000091555/1426, № 0000111555/1429, та від 19.12.2012 року № 0000311555/258.

15.04.2013 року представником позивача подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, у якій просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 19.09.2012 року № 0000101555/1424, 0000091555/1426, № 0000111555/1429, та від 19.12.2012 року № 0000311555/258 в частині відмови у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2012 року в сумі 58966263,84 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що не погоджується із висновками акту перевірки та прийнятими за його наслідками податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки при подачі декларацій з податку на додану вартість та заявляючи до відшкодування з бюджету суми ПДВ позивач не порушив норм податкового законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні. Письмові заперечення обґрунтовані тим, що в ході проведення перевірки податкового кредиту встановлено включення до додатку 8 декларації з ПДВ незареєстрованих податкових накладних з періодом виписки, що не відповідає звітному періоду. Посилався на нікчемний характер господарських операцій позивача та його контрагентів, внаслідок чого неправомірно сформовано податковий кредит за відповідні періоди, та вказав на добровільну відмову платника від отримання суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступні обставини.

З 14.08.2012 року по 28.08.2012 року головним державним податковим ревізором-інспектором Кременчуцької ОДПІ Васильєвим О.Л. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ВАТ «Полтавський ГЗК» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок у банку за червень 2012 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у вересні 2010 року, квітні, травні 2012 року.

За наслідками перевірки складено акт від 31.08.2012 року № 3372/15-507/00191282, у якому зафіксовано порушення ч. 1.2 ст.215, ч.1,5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України, п.п. 1.6, п.п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.2.4, п.п 7.2.6 п. 7.2, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 198.6, ст. 198, п.201.1, п. 201.4, п. 201.6, абз. 8 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму від'ємного значення за червень 2012 року в розмірі 2538887, суму бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2012 року в розмірі 2207585 грн.; п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 наказу Державної податкової служби України «Про затвердження Регламенту опрацювання податкових декларацій з ПДВ, за якими задекларовано від'ємне значення та/або бюджетне відшкодування ПДВ» та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2012 року на суму 128277015 грн.

На підставі вказаного акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 19.09.2012 року № 0000101555/1424, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 2207585 грн. та визначено штрафні санкції в розмірі 1103792,50 грн.; № 0000091555/1426, яким відмовлено позивачу у наданні бюджетного відшкодування ПДВ на суму 128277015 грн., № 0000111555/1429, яким зменшено позивачу розмір відємного значення суми ПДВ в розмірі 2538887 грн.

За наслідками розгляду скарги ДПС у Полтавській області зобов'язано Кременчуцьку ОДПІ призначити та провести додаткову позапланову документальну перевірку ВАТ «Полтавський ГЗК» з усіх оскаржених питань.

У період з 21.11.2012 року по 27.11.2012 року старшим податковим ревізором-інспектором Кременчуцької ОДПІ Шапуренко Л.М. проведено позапланову виїзну документальну перевірку ВАТ «Полтавський ГЗК» з усіх питань оскарження по декларації за червень 2012 року.

За наслідками перевірки складено акт від 28.11.2012 року № 5034/15-507/00191282, за висновками якого в ході перевірки встановлено порушення ч. 1.2 ст.215, ч.1,5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України, п.п. 1.6, п.п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.2.4, п.п 7.2.6 п. 7.2, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 198.6, ст. 198, п.201.1, п. 201.4, п. 201.6, абз. 8 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму від'ємного значення за червень 2012 року в розмірі 2538887, суму бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2012 року в розмірі 2207585 грн.; п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2012 року на суму 128277015 грн.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ від 28.11.2012 року № 5034/15-507/00191282 та рішення про результати розгляду скарги від 30.11.2012 року № 3042/10/10-215 прийнято наступні рішення: залишено без змін податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 19.09.2012 року № 0000101555/1424 та № 0000111555/1429, а скаргу ВАТ "Полтавський ГЗК" в цій частині без задоволення; скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 19.09.2012 року № 0000091555/1426 про відмову у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість в частині 68949204 грн., в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін, скарга позивача без задоволення.

У зв'язку із зменшенням податкових зобов'язань по податковому повідомленню-рішенню від 19.09.2012 року № 0000091555/1426 в розмірі 68 949204 грн. Кременчуцькою ОДПІ винесено 19.12.2012 року податкове повідомлення-рішення № 0000311555/258, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 59327811 грн.

Позивач не погодився із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку із чим оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.09.2012 року № 0000091555/1426 про відмову у наданні бюджетного відшкодування за червень 2012 року на суму 128277015 грн., суд дійшов до наступних висновків.

У відповідності до підпункту 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України встановлено, що податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо контролюючий орган зменшує нараховану раніше суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Згідно пункту 60.4 статті 60 Податкового кодексу України встановлено, що у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Таким чином, оскільки контролюючий орган зменшив нараховану згідно податкового повідомлення-рішення від 19.09.2012 року № 0000091555/1426 суму грошового зобов'язання та надіслав платнику податків податкове повідомлення-рішення на зменшену суму грошового зобов'язання, то відповідно, податкове повідомлення-рішення від 19.09.2012 року № 0000091555/1426 вважається відкликаним, у зв'язку із чим позовні вимоги про визнання його протиправним та скасування задоволенню не підлягають.

Відносно позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.09.2012 року № 0000101555/1424, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за червень 2012 року на 2207585 грн., суд дійшов до наступних висновків.

Як свідчать матеріали справи, сума бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2012 року в розмірі 2207585 грн., що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку, частково сформована за рахунок від'ємного значення з ПДВ в розмірі 2095215,83 грн., що декларувалось ВАТ "Полтавський ГЗК" у травні 2012 року.

Судом з'ясовано, що згідно акту перевірки від 17.08.2012 року №3152/15-507/00191282, складеного за наслідками проведеної позапланової виїзної перевірки ВАТ "Полтавський ГЗК", встановлено, крім іншого, порушення пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, абзацу 8 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено різницю між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за травень 2012 року на суму 2095216 грн.

На підставі акту перевірки від 17.08.2012 року №3152/15-507/00191282 Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 06.09.2012 року № 0000061555/140, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ на 2095216 грн.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до Полтавського окружного адміністративного суду.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2012 року у справі № 2а-1670/6081/12, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 року, позовні вимоги ВАТ "Полтавський ГЗК" до Кременчуцької ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено, зокрема, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 06.09.2012 року № 0000061555/140.

Постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2012 року у справі № 2а-1670/6081/12 набрала законної сили 13.12.2012 року, згідно з частиною 3 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, у справі за позовом ВАТ "Полтавський ГЗК" до Кременчуцької ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.09.2012 року № 0000061555/140 є судове рішення, яке набрало законної сили.

Даним рішенням надано правову оцінку правомірності податкового повідомлення-рішення про зменшення розміру від'ємного значення з ПДВ за травень 2012 року на 2095216 грн. та визнано його протиправним.

Згідно з частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, позивачем правомірно заявлено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за травень 2012 року на суму 2095216 грн. та відповідно за її рахунок правомірно сформовано суму бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2012 року.

Крім цього, податковим повідомленням-рішенням від 19.09.2012 року № 0000101555/1424 зменшено суму бюджетного відшкодування за червень 2012 року в результаті здійснення нікчемних правочинів по взаємовідносинах із ПП "Енергосталь" та ТОВ "Лавид" на загальну суму 112369 грн.

Пунктом 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена цим Законом.

Згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6.).

Податкова накладна відповідно до підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Пунктами 7.2.4 пункт 7.2 статті 7 Закону передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) /пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України/.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 200.4 статті 200 цього ж Кодексу встановлено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що між позивачем (Замовник) та ТОВ "Лавид" укладався договір підряду від 19.07.2010 року № 1650/50 щодо виконання робіт по реконструкції приміщень 4-го поверху.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано суду належним чином завірені копії договору підряду, договірної ціни, рахунків, реєстрів актів прийому виконаних робіт, актів прийому виконаних робіт, довідок вартості будівельних робіт, податкових накладних, платіжних доручень.

Позивачем віднесено до складу податкового кредиту за вересень 2010 року суму ПДВ 8369 грн. на підставі виписаних ТОВ "Лавид" податкових накладних.

Також, 03.04.2012 року між позивачем (Покупець) та ПП "Енергосталь" (Постачальник) укладено договір поставки щодо придбання позивачем рейкової підкладки.

Фактичне виконання умов договору підтверджується наданими позивачем первинними документами: специфікаціями, податковими накладними, рахунками-фактурами, видатковими накладними, порівняльною таблицею на закупку матеріалів, платіжними дорученнями.

ВАТ "Полтавський ГЗК" віднесено до складу податкового кредиту за квітень 2012 року суму ПДВ 104000 грн. на підставі виписаних ПП "Енергосталь" податкових накладних.

Дослідивши надані документи суд встановив, що позивачем до матеріалів справи в повному обсязі надані документи первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких сформований склад податкового кредиту ВАТ "Полтавський ГЗК" за перевіряємий період, які повністю відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідно до положень статей 1-3, 9 якого дія Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством, при цьому протилежне податковим органом не доводилось.

Кременчуцькою ОДПІ не встановлено фактів, які б ставили під сумнів наявність господарських операцій між позивачем та ПП "Енергосталь", ТОВ "Лавид", не виявлено обставин, які б спростовували фактичне здійснення, чи товарність таких господарських операцій. Кременчуцькою ОДПІ не надано жодного доказу, який би спростовував правильність документального оформлення операцій, за проведення яких позивачем сформований податковий кредит, не доведено відсутність товарів (робіт, послуг) чи відсутність об'єктивних можливостей поставки товарів (робіт, послуг) постачальниками на користь позивача.

Суду не надано жодних належних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладенні та виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ПП "Енергосталь" та ТОВ "Лавид", судом не встановлено.

Суд враховує, що відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку. Аналогічна норма містилась в статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Матеріалами справи підтверджується, що на момент здійснення господарських операцій та складення податкових накладних ПП "Енергосталь" та ТОВ "Лавид" мали свідоцтва платника податку на додану вартість, які не було анульовано.

Таким чином, оскільки ПП "Енергосталь" та ТОВ "Лавид" на момент виникнення спірних правовідносин були зареєстровані як платники ПДВ у встановленому Законом порядку, тому формування позивачем податкового кредиту від цих підприємств є правомірним.

Суд зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" та Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, у зв'язку із чим формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах із ПП "Енергосталь" та ТОВ "Лавид" є правомірним, у зв'язку із чим зменшення суми бюджетного відшкодування за червень 2012 року по взаємовідносинах із ПП "Енергосталь" та ТОВ "Лавид" на загальну суму 112369 грн. та нарахування штрафних санкцій є безпідставним.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 19.09.2012 року № 0000101555/1424.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.09.2012 року № 0000111555/1429, яким зменшено розмір від"ємного значення суми ПДВ за червень 2012 року на суму 2538887 грн., внаслідок неправомірного включення до складу податкового кредиту за червень 2012 року податкових накладних, отриманих від ТОВ "Брокер Сервіс" та ТОВ "Склярум ЛТД", незареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, суд дійшов до наступних висновків.

Висновок про неправомірність такого включення податкова інспекція обґрунтовує тим, що до податкового кредиту позивачем включені незареєстровані податкові накладні, по яким період, за який подано заяву із скаргою, не відповідає періоду виписці податкових накладних.

Однак, суд не погоджується з такою позицією Кременчуцької ОДПІ з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту а) пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

У відповідності до пункту 201.10 статті 200 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

З огляду на викладене, підставою для формування податкового кредиту ПДВ покупця товару є податкова накладна, виписана продавцем. У разі ж, зокрема, порушення порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

При цьому, заява із скаргою на постачальника подається лише з податковою декларацією за той звітний період, у якому платник включив суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Податковим органом не заперечується, що зазначені податкові накладні, які виписані позивачу його контрагентами, складені у відповідності до вимог Податкового кодексу України та позивачем додані заяви із скаргами на постачальників до декларацій за звітний період, в якому сформований на їх підставі податковий кредит, з відповідними розрахунковими документами.

Загальні ж правила щодо дати виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту містяться у пункті 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, згідно із яким такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом вказаної норми, із датами списання коштів або отримання товарів/послуг пов'язується право платника податку на податковий кредит, проте це право не обмежується звітним податковим періодом, в якому виписані податкові накладні та платник податку приймає самостійне рішення про реалізацію свого права на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення такого права на податковий кредит.

Такий висновок можна зробити на підставі аналізу положень абзаців 1-3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, згідно із якими не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, чинним законодавством не встановлено зв'язок між датою складення податкової накладної та датою її отримання, натомість чітко передбачено, що право на податковий кредит виникає з дати отримання податкової накладної.

Крім того, абзацом 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

В ході розгляду справи судом встановлено, що зазначений строк позивачем не порушено. За таких обставин позивач має право на податковий кредит.

Податковим органом не виявлено будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту або податкових зобов'язань з ПДВ, не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, як-безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

За приписами пунктів 201.14, 201.15 статті 201 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Отже, зазначеними нормами Податкового кодексу України передбачено, що в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних відображується, зокрема, й дата отримання платником податків відповідної податкової накладної.

Крім цього, наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1002 "Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його ведення" (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 у за № 1402/18697) затверджено форму Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, в якій передбачено, що в реєстрі відображається дата виписки та дата отримання податкових накладних в окремих рядках реєстру.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач за датою отримання податкових накладних, вказаних у акті перевірки, вніс всі передбачені законодавством відомості, зокрема, й відомості щодо дати отримання податкових накладних та згідно вказаних відомостей сформував податковий кредит з податку на додану вартість в податковій декларації за червень 2012 року.

Суд зазначає, що надання до перевірки податкових накладних, зазначених у акті перевірки, відображення позивачем цих податкових накладних в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних і є фіксацією факту та дати отримання податкових накладних позивачем у передбаченій чинним законодавством правовій формі.

Із дослідженого судом реєсту виданих та отриманих податкових накладних за червень 2012 року вбачаються дійсні дати отримання податкових накладних, виписаних ТОВ "Брокер Сервіс" та ТОВ "Склярум ЛТД".

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про правомірність дій позивача щодо включення до складу податкового кредиту в податковій декларації по податку на додану вартість з врахуванням поданих заяв із скаргами на постачальників за червень 2012 року, податкових накладних, отриманих позивачем у червні 2012 року, проте виписаних постачальниками в попередніх звітних періодах. Оскільки, як зазначено вище, пунктом 198.2 Податкового кодексу України передбачено датою виникнення права у платника податку на податковий кредит - дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а не дату видачі накладної та відповідно, заява із скаргою на постачальника подається лише з податковою декларацією за той звітний період, у якому платник включив суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Таким чином, зменшення позивачеві задекларованої ним суми від'ємного значення з ПДВ за червень 2012 року на суму 2538887 грн. згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням є безпідставним.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.09.2012 року № 0000111555/1429.

Крім того, позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.12.2012 року № 0000311555/258 в частині відмови у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2012 року в сумі 58966263,84 грн.

Вказаним рішенням зменшено суму бюджетного відшкодування внаслідок включення до складу податкового кредиту за травень 2012 року суми ПДВ в розмірі 2443963 грн. по ризикованому кредиту ТОВ з ІІ "Юромаш" та завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2012 року у зв'язку із невідповідністю (відсутністю) оплати на загальну суму 56883848 грн.

Стосовно господарських операцій позивача із ТОВ з ІІ "Юромаш" суд встановив наступні обставини.

09.12.2011 року між позивачем (Замовник) та ТОВ з ІІ "Юромаш" (Виконавець) укладено договір на технічне обслуговування та ремонт техніки № 39635.

15.07.2011 року між позивачем та ТОВ з ІІ "Юромаш" укладено договір купівлі - продажу обладнання № 07/с, відповідно до умов якого ТОВ з ІІ "Юромаш" зобов'язується передати, а ВАТ "Полтавський ГЗК" прийняти в порядку та на умовах договору кар'єрні самоскиди з жорсткою рамою HITACHI EII 3500 ACII кількістю 6 одиниць на умовах попередньої оплати.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано суду належним чином завірені копії договорів з додатками та додатковими угодами, рахунків-фактур, актів виконаних робіт, податкових накладних, платіжних доручень.

Дослідивши надані документи суд встановив, що позивачем до матеріалів справи в повному обсязі надані документи первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких сформований склад податкового кредиту ВАТ "Полтавський ГЗК" за перевіряємий період, які повністю відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідно до положень статей 1-3, 9 якого дія Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством, при цьому протилежне податковим органом не доводилось.

Кременчуцькою ОДПІ не встановлено фактів, які б ставили під сумнів наявність господарських операцій між позивачем та ТОВ з ІІ "Юромаш", не виявлено обставин, які б спростовували фактичне здійснення, чи товарність таких господарських операцій. Кременчуцькою ОДПІ не надано жодного доказу, який би спростовував правильність документального оформлення операцій, за проведення яких позивачем сформований податковий кредит, не доведено відсутність товарів (робіт, послуг) чи відсутність об'єктивних можливостей поставки товарів (робіт, послуг) постачальниками на користь позивача.

Суду не надано жодних належних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладенні та виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ТОВ з ІІ "Юромаш", судом не встановлено.

Матеріалами справи підтверджується, що на момент здійснення господарських операцій та складення податкових накладних ТОВ з ІІ "Юромаш" мало свідоцтво платника податку на додану вартість, яке не було анульовано.

Таким чином, оскільки ТОВ з ІІ "Юромаш" на момент виникнення спірних правовідносин було зареєстроване як платник ПДВ у встановленому Законом порядку, тому формування позивачем податкового кредиту від цього підприємства є правомірним.

Суд зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, у зв'язку із чим формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах із ТОВ з ІІ "Юромаш" є правомірним, у зв'язку із чим зменшення суми бюджетного відшкодування за червень 2012 року по взаємовідносинах ТОВ з ІІ "Юромаш" на загальну суму 2443963 грн. є безпідставним.

Також, в декларації за червень 2012 року ВАТ "Полтавський ГЗК" задекларовано до бюджетного відшкодування частину залишку від'ємного значення у розмірі 50315170 грн. за вересень 2010 року.

В акті перевірки ревізором зазначено, що вказана сума мала бути заявлена позивачем до відшкодування в декларації за жовтень 2010 року (фактична оплата податкового кредиту вересня 2010 року здійснена у вересні 2010 року), тобто в періоді, в якому платник мав право на одержання бюджетного відшкодування, у зв'язку із чим вважається, що платник податків добровільно відмовився від отримання такої суми бюджетного відшкодування.

Суд не погоджується із такими доводами відповідача, оскільки відповідно до положень пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України заява про відшкодування може бути подана платником не пізніше 1095 дня, що настає за днем отримання права на таке відшкодування.

Сума ПДВ у розмірі 50315170 грн., сплачена в ціні товару, повністю підтверджується наданими позивачем платіжними дорученнями, та заявлена до бюджетного відшкодування в межах строків давності, у зв'язку із чим висновки податкового органу про неправомірність декларування вказаної суми до бюджетного відшкодування в червні 2012 року є безпідставними.

Стосовно порушення в частині завищення бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за червень 2012 року на суму 6000004 грн. по взаємовідносинах із ТОВ "Восток-Руда" суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ВАТ "Полтавський ГЗК" на підставі договору поставки від 10.10.2011 року № 10/11, укладеного із ТОВ "Восток-Руда", придбав залізорудний концентрат, поставка якого відбувалась на умовах передплати по цінах за базову якість сировини.

Позивач відобразив у складі податкового кредиту травня 2012 року податкові накладні, виписані по першій події (передплата).

Відповідно до положень статті 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

В подальшому в момент поставок, які здійснювались за рахунок вказаних передплат, постачальником проведено коригування кількісних та вартісних показників до зменшення по вищевказаних податкових накладних з одночасним оформленням податкових накладних по фактичних вартісних і кількісних показниках.

Таким чином, платіжні доручення на суму 6000004 грн. по відкоригованим податковим накладним можуть брати участь у розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2012 року, оскільки ревізорами не враховано факт поставки продукції в рахунок відкоригованої передплати.

Щодо відображення в податковому обліку послуг, отриманих на митній території України від нерезидента, суд зазначає, що згідно контракту № 743 від 14.03.2012 року позивач перерахував Компанії Climate Protection Bureau LLP за послуги з підтвердження скорочення викидів забруднюючих речовин в атмосферу (платіжні доручення від 11.04.2012 року №№ 292, 14297) та нарахував податкові зобов'язання з ПДВ в квітні 2012 року в сумі 207126,84 грн., яка була включена до складу податкового кредиту травня 2012 року згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України.

При перевірці розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2012 року перевіряючими безпідставно не враховано право позивача на відшкодування вищевказаної суми податку, яка входить до від'ємного значення травня 2012 року та сплачена шляхом декларування податкових зобов'язань в декларації за квітень 2012 року.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 19.12.2012 року № 0000311555/258 в частині відмови у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2012 року в сумі 58966263,84 грн.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушень позивачем ч. 1.2 ст.215, ч.1,5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України, п.п. 1.6, п.п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.2.4, п.п 7.2.6 п. 7.2, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 198.6, ст. 198, п.201.1, п. 201.4, п. 201.6, абз. 8 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, за якими задекларовано від'ємне значення та/або бюджетне відшкодування ПДВ» та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 19.09.2012 року № 0000101555/1424, № 0000111555/1429, та від 19.12.2012 року № 0000311555/258 в частині відмови у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2012 року в сумі 58966263,84 грн.

Таким чином, позовні вимоги ВАТ "Полтавський ГЗК" підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 19.09.2012 року № 0000101555/1424, № 0000111555/1429, та від 19.12.2012 року № 0000311555/258 в частині відмови у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2012 року в сумі 58966263,84 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" витрати зі сплати судового збору в розмірі 772,88 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 17 липня 2013 року.

Суддя А.Б. Головко