Ухвала суду № 32505455, 11.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3999/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

11 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київміськбуд-1» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Київміськбуд-1» до Державної податкової інспекції у Оболонському в міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013 року Приватне акціонерне товариство «Київміськбуд-1» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в місті Києві Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги обгрунтовує тим, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, є помилковими та необґрунтованими, у зв'язку з чим не можуть бути підставою для винесення податкових повідомлень-рішень та визначення позивачу грошового зобов'язання. Посилався на те, що податковий кредит та валові витрати були сформовані на підставі належним чином оформлених первинних документів. За таких обставин позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що винесені з порушенням вимог законодавства, у зв'язку з чим мають бути скасовані.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2013 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Приватне акціонерне товариство «Київміськбуд-1» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про задоволення даного позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Посадовими особами відповідача на підставі направлень від 30.08.2012 року № 1391, від 30.08.2012 року № 1389, від 30.08.2012 року № 1403, від 30.08.2012 року № 1404, виданих Державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби, згідно зі статтями 20, 75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, ст. 82 Податкового кодексу України та постанови слідчого в особливо важливих справах прокуратури міста Києва Авраменко О.І. від 02.07.2012 року, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «Київміськбуд-1» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 поку по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки відповідач склав акт № 752/22-507/24595667 від 03.10.2012 року, за змістом якого перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 4.1, п. 4.2 ст. 4, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 ,пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 14.1.11, пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 149.1 ст. 149, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3 ,п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акту № 752/22-507/24595667 від 03.10.2012 року відповідач виніс податкові повідомлення-рішення від 26.10.2012 року № 0000732205, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПАТ «Київміськбуд-1» з податку на прибуток на загальну суму 614729,00 грн., в тому числі основний платіж - 515441,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 99288,00 грн. та від 26.10.2012 року № 0000742205, яким збільшено суму грошового зобов'язання податку на додану вартість у розмірі 903110,25 грн., в тому числі основний платіж - 757302,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 145808,25 грн.

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення у порядку адміністративного оскарження, передбаченого ст. 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Державної податкової служби у місті Києві від 17.01.2013 року № 535/10/12-1-03 та рішенням Державної податкової служби України від 25.02.2013 року № 2815/6/10-2115 скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні даного позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Суд першої інстанції встановив, що між ПАТ «Київміськбуд-1» (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Виконавець) 01.07.2010 року укладено договір № 1/10 про надання консультаційних послуг з питань комерційної діяльності та управління, підбір та забезпечення персоналом.

На підтвердження виконання зазначеного договору, позивач надав суду копії додаткової угоди № 1 від 05.07.2010 року та актів приймання-здачі виконаних робіт від 30.07.2010 року б/н, від 26.08.2010 року б/н, від 29.09.2010 року б/н, від 26.10.2010 року б/н, від 29.11.2010 року б/н, від 30.12.2010 року б/н, від 28.01.2011 року б/н, від 28.02.2011 року б/н, від 28.03.2011 року б/н.

Загальна сума вартості робіт, згідно наведених актів приймання-здачі виконаних робіт складає 229500,00 грн. та була віднесена позивачем до складу валових витрат.

Згідно п. 2.1.1 договору № 1/10 від 01.07.2010 року замовник зобов'язується своєчасно забезпечувати виконавця всім необхідним для виконання даних йому письмовому вигляді доручень, в тому числі документами, нормативними актами, що регулюють діяльність замовника, а при необхідності транспортними засобами.

Позивач, окрім актів приймання-здачі виконаних робіт, не надав суду документального підтвердження виконання зазначеного договору.

Зокрема, судом першої інстанції зауважено, що позивачем не надано передбачених умовами договору доручень замовника, які мали бути складені у письмовому вигляді, платіжних доручень та/або банківських виписок на підтвердження здійснення розрахунків між сторонами договору, а також не надано інших доказів на підтвердження реального виконання договору № 1/10 від 01.07.2010 року (заявок, звітів, переліку прийнятих працівників та кандидатів, переліку договорів та самих договорів, які були об'єктом дослідження, дат проведення співбесід тощо). Надані акти приймання-здачі виконаних робіт не дають можливість встановити, які саме роботи було виконано ФОП ОСОБА_3, а також використання у господарській діяльності позивача результатів отримання таких робіт.

Також, у періоді з 01.01.2010 року по 30.06.2012 року позивач мав взаємовідносини із наступними юридичними особами: ТОВ «Максимус-С», ПП «НСК Навік-Строй», ПП «Константа Строй-Інвест», ТОВ «СГ-Груп», ТОВ «Фортексбуд», ТОВ «Столичний Град», ТОВ «Сучасний Стиль», ТОВ «ГС-Буд».

Так, із Товариством з обмеженою відповідальністю «Максимус-С» (Підрядник) та позивачем (Замовнк) були укладені договори про виконання будівельних робіт від 01.07.2009 року № 01/07-10, від 02.03.2010 року № 2/03-7, від 02.03.2010 року № 02/03-8, від 02.10.2009 року № 02/10-12, від 01.03.2010 року № 01/03-7, від 01.03.2010 року № 01/03-8, від 05.04.2010 року № 05/04-9, від 05.04.2010 року № 05/04-10, від 05.05.2009 року № 05/05-16, від 18.11.2009 року № 18/11-04.

З Приватним підприємством «НСК Навік-Строй» (Підрядник) позивач (Замовник) уклав наступні договори про надання будівельних послуг: від 05.05.2010 року № 05/05-3, від 05.05.2010 року № 05/05-4, від 05.05.2010 року № 05/05-5, від 05.05.2010 року № 05/05-6, від 05.05.2010 року № 05/05-12, від 09.05.2010 року № 09/05-3 ,від 17.05.2010 року № 17/05-3, від 25.05.2010 року № 25/05-1, від 18.11.2010 року № 15/11-05.

Крім цього, позивач (Замовник) уклав з Приватним підприємством «Константа Строй-Інвест» договір про надання будівельних послуг від 21.01.2011 року № 23/01-5.

Усі зазначені вище договори про надання будівельних послуг є ідентичними та встановлюють, що будівельні роботи мають виконуватись відповідно до проектної документації, яка має бути надана Замовником Підряднику.

Однак, позивач не надав суду копій проектної документації, передбаченої умовами договорів, а також інших письмових доказів на підтвердження виконання ТОВ «Максимус-С», ПП «НСК Навік-Строй», ПП «Константа Строй-Інвест» господарських зобов'язань за вказаними вище договорами, окрім актів приймання підрядних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт.

Документів на підтвердження проведення розрахунків між сторонами суду також не надано. Крім того, позивач не надав суду податкових накладних, на підставі яких було включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ «Максимус-С», ПП «НСК Навік-Строй» та ПП «Константа Строй-Інвест».

Відповідач, в обґрунтування протиправного формування позивачем податкового кредиту у розмірі 86508,00 грн., а також включення до складу валових витрат суми у розмірі 432549,00 по взаємовідносинам з ТОВ «Максимус-С» посилався на матеріали акту Ленінської МДПІ у місті Луганську від 22.04.2011 року № 240/23/35239915 про результати позапланової невиїзної документальні перевірки ТОВ «Максімус-С» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.

Так, згідно акту Ленінської МДПІ у місті Луганську № 240/23/35239915 від 22.04.2011 року податковими органами виявлено, що ТОВ «Максімус-С» за податковою адресою не знаходиться, засновником, директором та головним бухгалтером товариства є ОСОБА_4 - громадянин Російської Федерації. Податковим органом було встановлено, що на ТОВ «Максімус-С» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій наданні податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Відповідно до матеріалів акту ДПІ в Артемівському районі у місті Луганську від 16.05.2011 року № 219/23-20/34202795 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «НСК Навік-Строй» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту згідно декларацій з податку на додану вартість за період квітень 2010 року - березень 2011 року, податковим органом встановлено нікчемність правочинів, укладених ПП «НСК Навік-Строй».

Згідно з актом ДПІ в Артемівському районі у місті Луганську від 06.03.2012 року № 281/36006578 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Константа Строй Інвест» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період з 01.09.2009 року по 31.10.2011 року податковим органом встановлено, що чисельність працюючих на підприємстві - 1 особа, що свідчить про відсутність управлінського та технічного персоналу, економічно необхідного для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг, основні фонди відсутні. Відповідач зазначив, що операції між позивачем та ПП «Константа Строй-Інвест» не підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Позивач не надав суду доказів, які спростовували б доводи відповідача про відсутність реального характеру взаємовідносин ПрАТ «Київміськбуд-1» з контрагентами ТОВ «Максімус-С», ПП «НСК Навік-Строй» та ПП «Константа Строй-Інвест».

Судом першої інстації було встановлено, що у періоді, який перевірявся, позивач також мав взаємовідносини з ТОВ «СГ-Груп», ТОВ «Фортексбуд», ТОВ «Столичний Град», ТОВ «ГС-Буд» та ТОВ «Сучасний стиль».

Так, між ТОВ «СГ-Груп» (Постачальник) та ПрАТ «Київміськбуд-1» (Покупець) укладено договір поставки від 25.07.2010 року № 07/25-01 про постачання будівельних матеріалів. На підтвердження виконання зазначеного договору позивач надав копії наступних документів: специфікації № 1 до договору № 07/25-01 від 25.07.2010 року, банківської виписки, платіжного доручення № 3112 від 02.09.2010 року, рахунку-фактури № 08/26-03 від 26.08.2010 року, видаткової накладної № 0827/04 від 27.08.2010 року та № 0831/02 від 31.08.2010 року, податкової накладної № 102 від 27.08.2010 року та № 116 від 31.08.2010 року, документи щодо подальшого продажу придбаного товару.

Довіреностей, на які є посилання у видаткових накладних, документів на підтвердження транспортування товару до позивача, його зберігання та транспортування до наступного покупця не надано.

Відповідач посилався на матеріали акту Бориспільської ОДПІ №129/23-2/36658758 від 18.02.2011 року про результати проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ-Груп» з питань достовірності визначення показників декларацій з податку на додану вартість за вересень-листопад 2010 року. У даному акті міститься посилання на висновок спеціаліста СТКЗР по обслуговуванню м. Бровари та Броварського району Київської області НДЕКЦ при ГУМВС України в Київській області майора міліції Лавріненко Л.М. від 16.02.2011 року № 31, згідно якого підписи від імені ОСОБА_8 (директор ТОВ «СГ-Груп») в представлених на дослідження документах (декларація з податку на додану вартість за жовтень 2010 року від 22.11.2010 року, декларація з податку на додану вартість за листопад 2010 року від 28.12.2010 року, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за жовтень 2010 року від 22.12.2010 року, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за вересень 2010 року від 05.01.2011 року) виконані не ОСОБА_8, а іншою особою. Перевіркою зроблено висновок, що усі операції купівлі-продажу ТОВ «СГ Груп» не спричиняють реального настання правових наслідків.

Між ТОВ «Столичний Град» (Продавець) та позивачем (Покупець) укладено договір № 18/03 від 18.03.2010 року про придбання дорожньої плити б/в. На підтвердження виконання зазначеного договору позивач надав видаткові та податкові накладні. Однак, позивач не надав рахунки-фактури, на підставі яких мали бути здійснені розрахунки між сторонами (п. 4.1 Договору № 18/03 від 18.03.2010 року), банківські виписки, довіреності, на які є посилання у видаткових накладних, документи на підтвердження транспортування товару. В свою чергу відповідач посилався на наявність розбіжностей між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями ТОВ «Столичний Град» на загальну суму 34269,62 грн.

Із ТОВ «ГС-Буд» (Постачальник) позивач (Покупець) уклав договори поставки № 11/10-1 від 10.11.2009 року, № 11/10-2 від 10.11.2009 року та № 12/21-1 від 21.12.2009 року про постачання будівельних матеріалів. На підтвердження виконання зазначених договорів позивач надав специфікації, банківські виписки, податкові накладні, видаткові накладні, рахунок-фактуру щодо однієї з поставок, документи щодо подальшого продажу придбаного товару. Однак, позивач не надав рахунки-фактури щодо решти поставок, довіреності, на які є посилання у видаткових накладних, документи на підтвердження транспортування товару, його зберігання та транспортування до наступного покупця. Відповідач зазначив про наявність розбіжностей між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями ТОВ «ГС-Буд» на суму 10043,00 грн.

Крім того, позивач (Замовник) уклав з ТОВ «Фортексбуд» (Виконавець) договір підряду на виконання робіт № 04/10 від 04.03.2010 року. Відповідно до умов даного договору, Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується розробити згідно до завдання на проектування Передпроектні пропозиції (об'ємно-планувальні рушення) адміністративного корпусу з підземним паркінгом. На підтвердження виконання сторонами вимог даного договору, позивач надав копії кошторису на виконання проектно-вишукувальних робіт, завдання на проектування, акту здачі-приймання робіт, податкової накладної, банківської виписки, платіжного доручення, передпроектних пропозицій, ліцензії ТОВ «Фортексбуд» серії АВ № 475346, чергового кадастрового плану, реєстру земельних ділянок.

Водночас, як зазначено у акті перевірки позивача, остання звітність ТОВ «Фортексбуд» подана за вересень 2011 року, де задекларовано відсутність господарської діяльності. Свідоцтво платника ПДВ №100227257 від 28.05.2009 року ТОВ «Фортексбуд» анульовано 10.06.2011 року у зв'язку із поданням декларацій про відсутність поставок. При цьому, в ході перевірки відповідач встановив наявність розбіжностей між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями ТОВ «Фортексбуд» на суму 13333,40 грн.

Також, судом першоїі інстанції було встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Сучасний стиль» укладено договір купівлі-продажу № 13-08 від 13.08.2010 року про придбання баштового крану. На підтвердження виконання зазначеного договору позивач надав копії акту приймання-передачі, опису та якісних характеристик майна, податкових накладних, дозволу на початок експлуатації, сертифікату відповідності, банківських виписок, рахунку-фактури.

Разом з тим, у податковому кредиті позивача та податкових зобов'язаннях ТОВ «Сучасний стиль» податковими органами встановлено наявність розбіжностей 336111,00 грн. Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Сучасний стиль» № 100149107 від 05.11.2008 року анульовано 16.09.2010 року у зв'язку з внесенням до Єдиного державного реєстру запису про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням. Постановою Господарського суду міста Києва № 46/513-6 від 03.12.2010 року визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний Стиль», про що опубліковано у виданні «Голос України», № 244 від 24.12.2010 року.

Відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський та податковий облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, правила оформлення документів на перевезення, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Позивачем не надано товаро-транспортних документів на підтвердження транспортування товарів від ТОВ «Столичний рад», ТОВ «СГ-Груп», ТОВ «ГС-Буд» на адресу ПАТ «Київміськбуд-1».

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Враховуючи вимоги пп. 5.3.9 п. 5.3 та п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов`язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час) та які не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Згідно положень п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Позивач не надав суду документів, що є обов'язковими для формування валових витрат та податкового кредиту, а також передбачені умовами договорів, укладених ПАТ «Київміськбуд-1» з контрагентами ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Максімус-С», ПП «НСК Навік-Строй» та ПП «Константа Строй-Інвест», ТОВ «СГ-Груп», ТОВ «Фортексбуд», ТОВ «Столичний Град», ТОВ «ГС-Буд», ТОВ «Сучасний слить».

Аналіз матеріалів справи у сукупності свідчить про те, що зазначені угоди були лише задокументовані без фактичного виконання сторонами умов договорів, а тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач протиправно включив до складу валових витрат витрати по взаємовідносинам із вказаними контрагентами, а також сформував податковий кредит за вказаними вище угодами.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пунктом 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (п.198.1. ст.198 Кодексу). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2. ст.198 Кодексу).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Суд зазначає, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не підтверджено право на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Максімус-С», ПП «НСК Навік-Строй» та ПП «Константа Строй-Інвест», ТОВ «СГ-Груп», ТОВ «Фортексбуд», ТОВ «Столичний Град», ТОВ «ГС-Буд», ТОВ «Сучасний слить».

Щодо доводів позивача про те, що відповідач не мав права виносити податкові повідомлення-рішення відповідно до п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

У відповідності до п. 58.4 ст. 58 Податкового кодексу України, у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

З аналізу зазначених норм вбачається, що податковий орган зобов'язаний скласти податкове повідомлення-рішення про визначення податкових зобов'язань юридичній особі, щодо керівника якої було порушено кримінальну справу за ст. 212 Кримінального кодексу України (ухилення від сплати податків), виключно після набрання законної сили обвинувальним вироком або постановою про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

В той же час, зазначені норми не містять обмежень щодо винесення податкового повідомлення-рішення відносно контрагентів юридичної особи, щодо керівника якої порушено кримінальну справу за ст. 212 Кримінального кодексу України.

Слід зазначити, що наявність такого обмеження могла б спричинити протиправне отримання бюджетного відшкодування такими контрагентами, а також неможливість в майбутньому донарахувати податкове зобов'язання за наслідками виявлення нікчемних правочинів, у зв'язку зі спливом встановленого Податковим кодексом України строку давності для визначення податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій. Адже, відповідно до ст. 102 Податкового кодексу України, після спливу 1095 днів платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, з правового аналізу норм Податкового кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення від 26.10.2012 року № 0000732205, та від 26.10.2012 року № 0000742205 винесені у відповідності до вимог чинного законодавства України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київміськбуд-1» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.