Вирок № 32505161, 19.07.2013, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/4912/13-к

1-КП/369/186/13

В И Р О К

іменем України

19.07.2013 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Лисенка Владислава Вікторовича

при секретарі: Ярмольській І.В.

за участі прокурора: Литвиненка Р.С.

захисника: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Миколаївки Макарівського району Київської області, українця, громадянина України, що має середню освіту, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1, раніше судимого:

1.) вироком Ватутинського районного суду м. Києва від 28.04.1993 року за ч. 2 ст. 142; ст. 42 КК України до 10 років позбавлення волі;

2.) вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 04.07.2005 року за ч. 2 ст. 187 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна,

- у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України

В С Т А Н О В И В:

12.04.2013 року близько 17 години 30 хвилин, з метою відкритого викрадення чужого майна, ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в лісосмузі на відстані близько 55 метрів від футбольного поля, що по вул. Лісній в с. Лісне Києво-Святошинського району Київської області, вчинив напад на ОСОБА_3, та застосовуючи відносно неї фізичне насильство, небезпечне для життя та здоров'я в момент заподіяння, яке виразилося в тому, що ОСОБА_2 умисно наніс декілька ударів руками по різним частинам голови ОСОБА_3, таким чином заподіявши останній тілесні ушкодження згідно висновку судово-медичної експертизи № 95/Д від 18.05.2013 року садно правої виличної, параорбітальної ділянки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, від яких ОСОБА_3 втратила свідомість, після чого відкрито заволодів індивідуальним майном потерпілої ОСОБА_3, а саме мобільним телефоном марки «SAMSUNG-GTS 8530» згідно звіту про проведення товарознавчої експертизи № 55 М від 13.05.2013 року, вартістю 1972 гривні 04 копійки, в якому знаходилися сім-картка мобільного оператора «Life» згідно звіту про проведення товарознавчої експертизи № 55 М від 13.05.2013 року, вартістю 08 гривень 94 копійки, а також відкрито заволодів грошовими коштами ОСОБА_3 в сумі 100 (сто) гривень, після чого з викраденим з місця вчинення злочину зник, викрадене майно привласнив, чим завдав потерпілій ОСОБА_3 матеріального збитку на загальну суму 2080 (дві тисячі вісімдесят) гривень 98 (дев'яносто вісім) копійок.

В судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у скоєнні злочину не визнав та суду пояснив, що він 12.04.2013 року він випив багато спиртних напоїв та нічого не пам'ятає. Пам'ятає лише, що сів до маршрутного таксі, щоб доїхати до с. Миколаївка Макарівського району Київської області, однак пропустив свою зупинку. Як він опинився в с. Лісне, не пам'ятає. Пам'ятає лише як його побили під час затримання місцеві жителі. В подальшому в судовому засіданні ОСОБА_2 підтвердив що не пам'ятає обставин вчиненого злочину, однак вину визнав повністю у вчиненому розкаявся, просив вибачення у потерпілої.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 суду пояснила, що 12 квітня 2013 року вона йшла з зупинки громадського транспорту в с. Лісне Києво-Святошинського району Київської області та розмовляла в цей час по телефону зі своїм співмешканцем - ОСОБА_4 Раптом її хтось вдарив в задню частину голови і вона впала обличчям на землю. В цей час відчула, що на неї також хтось впав. Вона почала кричати і її співмешканець по телефону почув, як вона кричить. Нападник деякий час її утримував на землі, а вона продовжувала кричати. В цей час нападник наносив їй удари по потилиці і наніс більше 10 ударів. Вона втратила свідомість, а коли прийшла до тями, нападник однією рукою закривав їй обличчя, а іншою бив її по голові. Нападник вимагав, щоб вона мовчала та робила те, що він скаже. Після цього нападник став тягнути її в напрямку до лісу. Вона просила відпустити її, але нападник її не слухав. Він намагався закривати їй обличчя рукою, але вона добре розгледіла нападника і впевнена в тому, що це був ОСОБА_2 По дорозі ОСОБА_2 оступився та впав, вона також впала, але змогла вирватись та втекла від ОСОБА_2

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що 12.04.2013 року ввечері він був вдома, коли йому зателефонував його син та повідомив, що на його співмешканку - ОСОБА_3 напав невідомий. Він побіг до сусіда і з сусідом вони разом поїхали на місце, де, як вказав його син, було скоєно напад на ОСОБА_3 Там вони виявили ОСОБА_2, у якого руки були в крові. Вони затримали ОСОБА_2, але коли він відволікся на телефонну розмову з ОСОБА_3, ОСОБА_2 втік. Після цього вони почали ходити по селу та шукати його. Багато людей погодились допомогти шукати ОСОБА_2 і згодом вони з мешканцями села та особами, що працюють на будівництві, знайшли його в канаві в лісі, де ОСОБА_2 переховувався. Там вони його утримували до приїзду працівників міліції. При затриманні обвинувачений намагався чинити опір працівникам міліції.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що 12.04.2013 року ввечері йому зателефонувала його співмешканка - ОСОБА_6 та повідомила, що вже йде з зупинки громадського транспорту додому. Вона повідомила, що знаходиться біля стадіону, після чого він почув крик ОСОБА_6 Він кликав її, але вона не відповідала. Потім все стихло і він чув, як ОСОБА_6 просить про допомогу. Він відразу зателефонував своєму батькові та попросив його прийти до стадіону, повідомивши при цьому, що на ОСОБА_6 напали. Сам він разом зі своїм товаришем також поїхав на місце, де, як повідомила ОСОБА_6, вона знаходилась. Там був його батько - ОСОБА_5 та їх сусід. Вони сказали йому їхати додому. Вдома вже була ОСОБА_6, яка була сильно побита. Він викликав карету швидкої медичної допомоги. Згодом йому телефонували та повідомили, що нападника затримали і він поїхав на місце затримання. Там він побачив ОСОБА_2 Коли приїхали працівники міліції останній пручався та не давав надіти на себе наручники працівникам міліції.

Крім того, судом були досліджені письмові докази, а саме:

- протокол про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 12.04.2013 року, в якому ОСОБА_3 заявила, що 12.04.2013 року близько 17 години 30 хвилин невстановлена особа із застосуванням фізичної сили відкрито заволоділа її особистими речами в с. Лісне Києво-Святошинського району Київської області (а.п. 21). Вказаний протокол підтверджує факт скоєння злочину відносно ОСОБА_3;

- протокол огляду місця події від 12.04.2013 року, об'єктом якого являється місце на ґрунтовій стежці, що в лісовій смузі на відстані 55 м від футбольного стадіону, що по вул. Лісній в с. Лісне Києво-Святошинського району Київської області. На земельному покриві стежки маються сліди схожі на сліди волочіння (а.п. 23-26). Вказаний протокол повністю підтверджує покази потерпілої ОСОБА_3 про те, що нападник тягнув її в напрямку до лісу;

- протокол огляду місця події від 12.04.2013 року, об'єктом якого являється земельна ділянка, що розташована на відстані близько 2 метрів, що від залізобетонної опори № 136 в с. Лісне Києво-Святошинського району Київської області, де було виявлено ОСОБА_2 При особистому огляду ОСОБА_2, у останнього було виявлено мобільний телефон марки „SAMSUNG GTS 8530", сім-картку оператора мобільного зв'язку «Life» та грошові кошти (а.п. 27-31). Вказаний протокол підтверджує факт заволодіння ОСОБА_2 мобільним телефоном ОСОБА_3;

- протокол огляду місця події від 12.04.2013 року, об'єктом якого являються одяг, грошові кошти та документи ОСОБА_3 (а.п. 32-37). При огляді на одязі ОСОБА_3 було виявлено бруд та кров, що підтверджує покази ОСОБА_3 про те, що нападник повалив її на землю та бив;

- акт комісійної судово-психіатричної експертизи № 182 від 14.05.2013 року, згідно якого ОСОБА_2 під час скоєння інкримінованих йому дій на психічне захворювання, передбачене ознаками ст.ст. 19, 20 КК України, не страждав, в тому числі знаходився в тимчасовому хворобливому стані, а перебував в стані простого алкогольного сп'яніння. Під час проведеного обстеження ознак психічного захворювання у нього також не виявлено, він може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Примусових заходів медичного характеру він не потребує. ОСОБА_2 страждає на хронічний алкоголізм. Він потребує лікування з приводу цього захворювання. Протипоказань для цього у нього не виявлено. В період інкримінованих йому дій підекспертний знаходився у стані простого алкогольного сп'яніння, в стані патологічного сп'яніння не перебував (а.п. 66-67);

- висновок експерта № 139 від 14.05.2013 року, згідно якого наданий на дослідження ніж холодною зброєю не являється, належить до ножів туристичного призначення, виготовлений заводським способом (а.п. 71-73);

- довідка від 12.04.2013 року, згідно якої ОСОБА_3 12.04.2013 року звернулась до приймального відділення Києво-Святошинської ЦРЛ і їй було встановлено діагноз: закрита черепно-мозкова травма; садно правої виличної, параорбітальної ділянки, забій поперекової ділянки праворуч (а.п. 75). Вказана довідка підтверджує факт отримання потерпілою ОСОБА_3 тілесних ушкоджень саме 12.04.2013 року;

- висновок експерта № 95/Д від 13.05.2013 року, згідно якого у ОСОБА_3 малось садно правої виличної, параорбітальної ділянки. Описане тілесне ушкодження утворилось від дії тупого предмета (тупих предметів), не виключено що таким предметом могла бути рука (руки), за давністю може відповідати вказаному терміну та відноситься до легких тілесних ушкоджень. На здатність до виконання активних дій (бігати, ходити, повзати) дане садно суттєво не впливає. Діагноз „забій правої поперекової ділянки" в наданій документації не підтверджується об'єктивними даними (відсутнє описання ушкоджень м'яких тканин), тому не може враховуватись при складанні даних підсумків, згідно п. 4.6 Правил, затверджених наказом № 6 від 17.01.1995 року МОЗ України (а.п. 76);

- висновок експерта № 94/Д від 18.05.2013 року, згідно якого у ОСОБА_2 мались садна обличчя. Описані тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів, за давністю можуть відповідати вказаному терміну та відносяться до легких тілесних ушкоджень. На здатність до виконання активних дій (бігати, ходити, повзати) дані садна суттєво не впливає. Діагноз: «стан після ЗЧМТ, струсу головного мозку» в наданій медичній документації не підтверджується об'єктивною неврологічною симптоматикою, тому не може враховуватись при складанні даних підсумків, згідно п. 4.6. Правил, затверджених наказом № 6 від 17.01.1995 МОЗ України (а.п. 79);

- звіт № 55М про проведення товарознавчої експертизи рухомого майна, згідно якого ринкова вартість мобільного телефону марки «SAMSUNG-GTS 8530» становить 1972 грн. 04 коп., вартість сім-картки мобільного оператора «Life» - становить 08 грн. 94 коп., разом 1980 грн. 98 коп. (а.п. 81-83);

- протокол про проведення слідчого експерименту від 15.05.2013 року, в ході якого ОСОБА_3 погодилася показати та розказати всі обставини справи, які трапилися 12.04.2013 року о 17 год. 30 хв. в с. Лісне Києво-Святошинського району Київської області (а.п. 85-92).

Суд визнає, що потерпіла ОСОБА_3 та свідки давали правдиві покази суду, які підтверджуються іншими доказами, дослідженими в ході судового слідства.

Пояснення ОСОБА_2 про те, що останній не пам'ятає обставин вчиненого злочину суд розцінює, як намагання уникнути кримінальної відповідальності, шляхом переконання суду у наявності в нього психічного захворювання. Згідно дослідженого судом акту комісійної судово-психіатричної експертизи № 182 від 14.05.2013 року, ОСОБА_2 під час скоєння інкримінованих йому дій на психічне захворювання, передбачене ознаками ст.ст. 19, 20 КК України, не страждав, в стані паталогічного алкогольного сп'яніння не перебував.

Крім того, обставини затримання і при цьому його побиття обвинувачений добре пам'ятає.

Суд вважає вину ОСОБА_2 повністю доведеною поясненнями потерпілої, свідків, фактом затримання обвинуваченого безпосередньо після вчинення злочину, наявністю на ньому слідів вчиненого злочину (плями крові), вилученням у обвинуваченого речей потерпілої, впізнанням безпосередньо в суді потерпілою ОСОБА_2, як особи, яка винила на неї напад.

Тому, оцінивши зібрані в кримінальному провадженні та досліджені в ході судового слідства докази, суд приходить до переконання, що вина ОСОБА_2 повністю доведена і його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосуванням такого насильства (розбій).

Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено. Суд вважає, що розкаяння, про яке заявив в судовому засіданні обвинувачений, в сукупності з спробою переконати суд у наявності у нього психічних розладів, які начебто наштовхували його на вчинення злочинних дій, не можуть бути визнані пом'якшуючою вину обставиною.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину особою, що перебувала у стані алкогольного сп'яніння, та рецидив злочинів.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд, крім обставин, що обтяжують його покарання, враховує ступінь тяжкості злочину, обставини вчинення злочину та особу обвинуваченого, який вчинив тяжкий злочин, раніше неодноразово судимий за умисні корисливі злочини (а.п. 119-120), на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває (а.п. 117-118), позитивно характеризується за місцем проживання (а.п. 116), тому з урахуванням обставин справи та даних про особу обвинуваченого, суд приходить до переконання про необхідність призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч. 2 ст. 187 КК України з конфіскацією всього майна, що є його власністю. Суд враховує, як характеристику особи ОСОБА_2 той факт, що останній був двічі засуджений за розбій, відбував тривалі терміни покарання однак на шлях виправлення не став і знову вчинив розбійний напад.

Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлено.

Процесуальні витрати суд стягує з обвинуваченого.

Питання речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 373-374 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, та призначити йому покарання у виді 9 (дев'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві приватної власності.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту його затримання, тобто з 12 квітня 2013 року.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити у виді взяття під варту та тримання в СІЗО УДПтС України в м. Києві та Київській області.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області (м. Київ, вул. Воздвиженська, 2, р/р: 31111115700008, МФО 820019 УДКСУ у Подільському районі м. Києва, Код 37975298) 391 (триста дев'яносто одну) гривню 20 (двадцять) копійок процесуальних витрат.

Речові докази:

1.) мобільний телефон марки «SAMSUNG-GTS 8530» з сім-карткою мобільного оператора «Life», спортивну куртку світлого кольору, передані на зберігання потерпілій ОСОБА_3 - залишити ОСОБА_3;

2.) грошові кошти в сумі 496 гривень, що зберігаються на депозитному рахунку Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області (УДКСУ у Київській області, код: 08673129, розрахунковий рахунок: 37310005000667, МФО банку: 821018) - повернути потерпілій ОСОБА_3.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: В.В. Лисенко