Рішення № 32505048, 22.07.2013, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 2/226/526/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2013 року м.Димитров

Димитровський міський суд Донецьої області у складі:

головуючої - судді Редько Ж.Є.,

при секретарі Мітюхіній О.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля» (далі за текстом ДП «Красноармійськвугілля») про відшкодування моральної шкоди у зв'язку зі смертю годувальника, в обґрунтування якого вказала, що її чоловік ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебував у трудових відносинах з відповідачем з 06.06.1977 року по 27.04.1998 року в якості гірника очисного вибою та був звільнений з підприємства на підставі п.2 ст.40 КЗпП України у зв'язку з виявленням невідповідності виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, що перешкоджало продовженню даної роботи. Донецькою обласною клінічною лікарнею професійних захворювань ОСОБА_3 було встановлено діагноз: антракоз першої стадії, вузлова форма 2/2, р/р, емфізема легенів першої стадії, легенева недостатність першого ступеню, саркоідоз другої стадії, железісто-легенева форма. Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 03.10.1997 року з боку роботодавця були виявлені порушення ст.17 Закону України «Про охорону праці», ст.22 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 року, п.5.1 Санітарних правил для підприємств вугільної промисловості, що стало причиною професійного захворювання її чоловіка. 28.10.1997 року Донецька міжрайонна МСЕК №1 встановила ОСОБА_3 60% втрати професійної працездатності та ІІІ групу інвалідності безстроково. ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_3 помер внаслідок професійного захворювання у віці 55 років. 21.11.2012 року обласною профпатологічною медико-соціальною експертною комісією м.Донецьк встановлено причинний зв'язок смерті з профзахворюванням - антракоз. Вона прописана за адресою: АДРЕСА_1, а останнім часом проживала разом з чоловіком ОСОБА_3 до його смерті за адресою: АДРЕСА_2, та знаходилася на його утриманні, оскільки їй встановлено ІІІ групу інвалідності за загальним захворюванням, і вона не працює. У зв'язку з втратою близької їй людини, вона зазнала моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, змінився її життєвий уклад, постійно турбує відчуття беззахисності та самотності, відчуває почуття порожнечі оточуючих, стала роздратованою, втратила який бо інтерес до життя, що дуже її пригнічує, погіршився стан її здоров'я, внаслідок перенесеного стресу вона неодноразово зверталася до лікаря. Вона постійно змушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя після смерті чоловіка, доводиться за гроші наймати людей для виконання чоловічої роботи у побуті, що негативно позначається на її матеріальному стані і потребує додаткових матеріальних і моральних зусиль. Оскільки смерть її чоловіка знаходиться у причинно-наслідковому зв'язку із професійним захворюванням, завдана їй, як дружині померлого, моральна шкода підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, тобто підприємством. Тому позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 150000 грн.

Позивач ОСОБА_2 до суду не з,явилася, про час і місце розгляду справи сповіщена належним чином, письмово повідомила суд про розгляд справи у її відсутність за участю її представника, на позові наполягає.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги свого довірителя.

Представник відповідача ДП «Красноармійськвугілля» до суду не з,явився, про час і місце розгляду справи сповіщений належним чином, у своєму письмовому запереченні зазначив, що позов підприємство визнає частково, оскільки сума у розмірі 150000 грн. є завищеною.

Представник третьої особи відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м.Димитов Донецької області до суду також не з,явився, будучи належним чином сповіщений про день і час розгляду справи надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, рішення просить постановити на розсуд суду.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, є дружиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, шлюб між ними зареєстровано 19.02.1977 року, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу (а.с.8).

Відповідно до записів з трудової книжки ОСОБА_3 останній у період з 06.06.1977 року по 27.04.1998 року знаходився у трудових відносинах з відповідачем, працюючи у якості гірника підземного, гірника очисного вибою, і був звільнений з підприємства у зв'язку з виявленням невідповідності виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, що перешкоджало продовженню даної роботи, за ч.2 ст.40 КЗпП України (а.с.16-20).

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_3 помер у віці 55 років, про що свідчить свідоцтво про його смерть (а.с.15).

Відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання від 03.10.1997 року ОСОБА_3 встановлено професійне захворювання з діагнозом: антракоз першої стадії, вузелкова форма 2/2, р/р, емфізема легенів першої стадії, легенева недостатність першої ступені, саркоідоз другої стадії, железісто-легеніва форма, яке виникло у зв'язку з довготривалим періодом роботи у якості гірничого робітника очисного забою з 11.01.1979 року під впливом виробничого фактору - пилу. Причиною професійного захворювання стала велика концентрація пилу у рудничному повітрі на робочих місцях: від 49,0 мг/куб.м до 2100,0 мг/ куб.м (при ПДК - 2,0 мг/куб.м) із впливом даного фактору 75-90% за зміну, що відноситься до Ш класу ступеню шкідливих та тяжких умов праці (а.с.21-22).

У зв'язку з встановленим професійним захворюванням ОСОБА_3 було втрачено 60% своєї професійної працездатності (а.с.23).

Відповідно до довідки Кримської республіканської установи «Клінична лікарня ім.М.О.Семашка» смерть ОСОБА_3 наступила в результаті пневмоконіоза вугольщика (а.с.25).

За висновком профпатологічної МСЕК м.Донецьк від 21.11.2012 року (довідка № 000377) встановлений причинний зв'язок смерті ОСОБА_3 з його професійним захворюванням (а.с.24).

Позивач ОСОБА_2 з 1998 року є інвалідом третьої групи за загальним захворюванням, з останнього місця роботи вона була звільнена 23.11.1999 року за інвалідністю за п.2 ст.40 КЗпП України, що встановлено на підставі записів з трудової книжки позивача, її пенсійного посвідчення, довідки до акту огляду МСЕК (а.с.10-12, 13, 14).

Згідно за довідками приватного підприємства ПЖФ «Домінант-сервіс» та Фрунзенської сільської ради Сакського району Автономної Республіки Крим позивач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, разом з нею за вказаною адресою був зареєстрований ОСОБА_3, поки не помер. Подружжя постійно проживали сумісно і вели спільне господарство по день смерті ОСОБА_3 в с.Фрунзе Сакського району, позивач знаходилася на утриманні чоловіка, здійснювала за ним догляд, поховала його (а.с.36, 37, 38).

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй внаслідок душевних страждань, яких вона зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

За приписами ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка їй завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Тобто, даною нормою передбачено право дружини потерпілого на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого.

Відповідно до ст.1 Гірничого Закону України до особливо небезпечних підземних умов відносяться саме умови в шахтах, пов'язані з дією важкопрогнозованих проявів

гірничо-геологічних і газодинамічних факторів, що створюють небезпеку для життя та здоров'я їх працівників (виділення та вибухи газу та пилу, раптові викиди, гірничі удари, обвалення, самозаймання гірничих порід, затоплення гірничих виробок тощо).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

За приписами до ст.38 Гірничого Закону України до основник обов'язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої цим підприємством у тому числі фізичній особі.

У зв'язку з порушенням відповідачем юридичних норм щодо охорони праці ОСОБА_3 під час роботи у відповідача отримав професійне захворювання, яке знаходиться у причинно-наслідковому зв'язку з його смертю.

Отже, суд вважає, що діями відповідача, які є прямим наслідком виникнення професійного захворювання, в наслідок якого наступила смерть ОСОБА_3, який працював у шкідливих і небезпечних умовах праці на вугільному підприємстві відповідача, позивачу спричинені моральні страждання, пов'язані із безповоротною втратою її чоловіка.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер, глибину зазнаваних позивачем душевних страждань з приводу втрати своєї близької людини, яка пішла з життя у 55-річному віці, проживши доволі незабагато, тяжкість вимушених змін у її житті, а це втрата спілкування із чоловіком та можливості отримання від нього моральної та матеріальної підтримки. Страждання позивача, яка понад тридцять років перебувала у шлюбі з потерпілим, викликають певні зміни у її житті. Сім'я втратила годувальника, з правової точки зору позивач знаходилася на утриманні померлого чоловіка, є частково працездатною, що спонукає її самотужки вирішувати всі матеріальні та побутові проблеми, тобто докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Тому суд, виходячи з засад розумності і справедливості, вважає, що на користь позивача має бути стягнуто 40000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В силу ст.88 ЦПК України судові витрати підлягають покладенню на відповідача. Враховуючи, що заявлено позов немайнового характеру, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 114 грн. 70 коп.

На підставі ст.ст.23 ч.2, 268, 1168 ЦК України, Гірничого Закону України, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» (85322, м.Димитров, вул.Ватутіна, 1, ЄДРПОУ 32087941) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, у відшкодування моральної шкоди, завданої їй смертю чоловіка, 40000 (сорок тисяч) грн. 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного підприємства «Красноармійськвугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його оголошення. Особи, які брали участь, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 22.07.2013 року.

Суддя Ж.Є.Редько