увійти
УКР
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
«11» липня 2008 року справа № 22-а-5747/08
зал судового засідання у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Малашкевича С. А.
суддів Геращенко І. В., Арабей Т. Г.
при секретарі судового засідання Літвіновій Л. О.
за участю представників сторін:
від позивача - Чуйкова Т. В., Давиденко О.О. - за довір.
від відповідача - Слесаренко Н. Є., Сисіна Ю. В., Харченко С. В., Булига В. П. - за довір.
| розглянувши апеляційну скаргу | Державної податкової інспекції у м. Дружківка | на постанову Донецького окружного адміністративного суду |
| від | 03 квітня 2008 року | по адміністративній справі | № 2-а-1539/08 | за позовом | ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» | до про | Державної податкової інспекції у м. Дружківка Визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИЛА: ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Дружківка Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 11.03.05 р. № 0000472340/3 та № 0002012340/3, посилаючись на безпідставність визначення йому за такими рішеннями відповідача податкових зобов»язань з ПДВ в сумах, відповідно 4980005 грн. у т. ч. фін санкція 980000 грн. та 1020002,50 грн. Постановою від 03 квітня 2008 року Донецьким окружним адміністративним судом позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, визнанні недійсними оспорювані рішення відповідача за мотивами недоведеності суб»єктом владних повноважень - податковим органом правомірності своїх рішень. Не погодившись з постановою суду, ДПІ у м. Дружківка направила апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга вмотивована порушенням судом, при прийнятті постанови, норм матеріального права, зокрема п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 4, 6 Закону України «Про обіг векселів в Україні». В засіданнях апеляційного суду, представники відповідача доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, проти чого заперечували представники позивача. При цьому, позивач обґрунтував свою позицію відповідністю висновків у рішенні місцевого суду фактичним обставинам справи та ґрунтуванням його на нормах чинного законодавства, відсутністю та недоведеністю відповідачем порушень податкового законодавства з боку позивача. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає останні обґрунтованими, а судове рішення таким, що підлягає скасуванню з нижчеперелічених підстав. Під час розгляду справи, судом було встановлено наступне. У вересні 2004 року податковим органом проведена документальна перевірка Відкритого акціонерного товариства „Дружківський машинобудівний завод" з питань правильності відшкодування податку на додану вартість за листопад 2003 р. За наслідками перевірки був оформленій акт № 92/23/00165669 від 22.09.2004р. (далі «акт перевірки»). В акті перевірки зазначено, що між позивачем та КПМ „Воік" 03.11.03 року був укладений договір № 3/11- на поставку труб титанових і нержавіючих. На виконання такого договору завод отримав від постачальника продукцію на загальну суму 137 148 307,20 грн. (ПДВ 22 858 031,20 грн.), за яку розрахувався грошовими коштами у сумі 113 148 277,20 грн. та простими векселями на загальну суму 2 400 030 грн. Вказана операція відображена в податковому обліку заводу, зокрема до валових витрат виключно витрати в сумі 114 290 256 грн., до податкового кредиту - 22 858 051,20 грн. Вищевказана продукція, на підставі договору № 3/11-ХР, була передана на відповідальне збереження КПМ „Воік". В подальшому продукція була продана Товариству з обмеженою відповідальністю „Донресурс", Товариству з обмеженою відповідальністю „Внешпромтранс" та Товариству з обмеженою відповідальністю „Фінансово-Промисловий Альянс". Загальна сума продажу склала 113 148 277 грн., що є ціною нижче за ціну придбання продукції заводом. Викладені обставини щодо отримання позивачем наведеного вище товару та подальшого його продажу за ціною нижче ціни придбання були визнані позивачем у судовому засіданні. За таких обставин податковий орган дійшов до висновку про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість», яке полягало в тому, що до складу податкового кредиту листопада 2003 р. була включена сума податку нарахованого на суму вартості товару, витрати на придбання якого не підлягають включенню до складу валових витрат відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств". Такий висновок в акті перевірки мотивовано тим, що здійснюючи придбання товару та його продаж за ціною нижче ціни придбання позивачем не отримано доходу. Тому, на думку перевіряючих, витрати з придбання труб, які не були компенсовані платнику не підлягають включенню до складу валових витрат з огляду на те, що продукція не була використана у господарській діяльності заводу. Податковими повідомленнями-рішеннями від 11.03.05 № 0000472340/3 та 0002012340/3 позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 4 000 005 грн. та застосовані фінансові санкції відповідно у сумах 980000 грн. та 1020002,50 грн. Не погоджуючись з такими рішеннями податкового органу ЗАТ «Дружківський машинобудівний завод» звернувся до суду про визнання їх недійсними. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неправомірно зменшив податковий кредит позивача за листопад 2003 р. з посиланням на п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при наявності факту віднесення позивачем суми витрат на придбання товару до складу валових витрат без зменшення її за результатами перевірки. З урахуванням такого є неправомірним застосування й фінсанкцій. Проте, колегія суддів вважає ці висновки суду помилковими з огляду на наступне.
Підставою для визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість послужив висновок податкового органу про те, що позивач в порушення вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” включив до складу податкового кредиту податок на додану вартість в складі витрат, які не відносяться до валових витрат, а саме різниця між сумою придбання товарів і сумою продажу цих товарів за цінами значно нижчими ціни придбання. Наведене порушення спричинило заниження податку на додану вартість в розмірі 4000005 грн.. Згідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
З акта перевірки вбачається, що в листопаді 2003 р. позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ був включений ПДВ нарахований на суму вартості товару, витрати на придбання якого, на думку перевіряючих, не підлягали включенню до складу валових витрат відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки товар був придбаний без наміру використання його в господарській діяльності. Норма, на порушення якої вказує відповідач, зокрема п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” визначає, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу це - це - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.1.32 ст.1 цього Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Тобто, Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначений такий порядок формування валових витрат, за яким платник податку має право на включення до складу валових витрат суми будь-яких витрат, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання безпосередньо у власній господарській діяльності, направленої на отримання доходу. Верховний суд України у постановах від 12.10.2004р. по справі №12\239н, від 16.11.2004р. по справі №А13\200-03 та від 26.04.2005р. також дотримується цієї думки. Таким чином, позивач здійснивши збиткові операції, не мав права відносити до складу валових витрат понесені витрати з придбання товарів без мети використання їх у власній господарській діяльності. Не беруться до уваги посилання позивача на вимушеність проведення збиткової операції, у зв»язку з відмовою від покупки по договірній ціні контрагента. Відповідальність та покриття збитків внаслідок відмови від виконання договору передбачена цивільним законодавством, умовами договору з контрагентами, у зв»язку з чим позивач не позбавлений був права та можливості вимагати від контрагента належного виконання зобов»язань за договором. Щодо не встановлення відповідачем порушень в частині валових витрат у цьому звітному періоді, суд вважає такі мотиви суду першої інстанції необґрунтованими, оскільки перевірка проводилася лише з питань формування та сплати позивачем ПДВ у відповідному звітному періоді що перевірявся, тоді як податковий період по податку на прибуток не є тотожним із звітним періодом з ПДВ. Крім того, розрахунок за придбану у КПМ «Воік» продукцію проводився позивачем, у тому числі, із застосуванням простих векселів на суму 24 000 030 грн. Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом (п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»). Відповідно до положень підпункту 7.7.1 та підпункту 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на час формування позивачем податкового кредиту за листопад 2003 року) у разі коли за результатами звітного періоду різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв"язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. В той же час, податковий кредит, в залежності від якого визначається сума бюджетного відшкодування, складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи не матеріальних активів, що підлягають амортизації. Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата -здійснення першої з події: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; дата отримання податкової накладної, що, засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). Таким чином, відповідно до вищевикладених положень до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Отже, однією із обов'язкових умов для обліку податкового кредиту платника податку, який придбає товар, є сплата суми податку на додану вартість в складі ціни придбання товару. Такий висновок, також, підтверджується загальним визначенням платника податку, яке міститься вп. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України. Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про обіг векселів» умова щодо - проведення розрахунків із застосуванням векселів обов»язково відображається у тому договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов»язання щодо платежу за договором та виникають грошові зобов»язання щодо платежу за векселем. Згідно п. 4.8 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов»язань або податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються. Місцевим судом безпідставно не було враховано те, що всупереч вимогам ст. 6 Закону України «Про обіг векселів в Україні» згідно якої вексель сплачується лише в безготівковій формі, позивач, пред»явлені до сплати векселі ТОВ ТПК «Укрвуглемаш» 04.02.05 р. не сплатив за вказаною в законі формою, а видав 04.08.05 р. нові векселя. Відповідно до пункту 17 Указу Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні» від 7 серпня 1998 року N 857/98 та пункту 9 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 р. N ПО, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 р. за N 268/5459 (зі змінами та доповненнями) у разі коли за наслідками перевірки виявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації, сума такого завищення вважається сумою податкового зобов'язання, прихованою від оподаткування. Якщо внаслідок такого завищення отримано бюджетне відшкодування, платник податку визнається таким, що ухиляється від оподаткування, і до нього застосовуються санкції відповідно до законодавства. Відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. За таких умов, відповідач довів належними доказами, як того вимагає п. 2 ст. 71 КАС України правомірність своїх рішень щодо нарахування позивачу податкового зобов»язання з ПДВ та штрафних санкцій, а судом першої інстанції зроблені помилкові висновки та невірно застосовані норми матеріального права. Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 2, 71, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дружківка на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.04.08 р. у справі № 2-а-1539/08 - задовольнити. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.04.08 р. у справі № 2-а-1539/08 за позовом ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» до ДПІ у м. Дружківка Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 11.03.05 р. № 0000472340/3 та № 0002012340/3 - скасувати. Відмовити у задоволенні позовних вимог ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» до ДПІ у м. Дружківка Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 11.03.05 р. № 0000472340/3 та № 0002012340/3. Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні. Постанова у повному обсязі складена 16 липня 2008 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення. Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий С. А. Малашкевич
Судді І. В. Геращенко
Т. Г. Арабей
Україна ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА Іменем України (Вступна та резолютивна частини)
«11» липня 2008 року справа № 22-а-5747/08 зал судового засідання у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Малашкевича С. А. суддів Геращенко І. В., Арабей Т. Г.
при секретарі судового засідання Літвіновій Л. О.
за участю представників сторін: від позивача - Чуйкова Т. В., Давиденко О.О. - за довір. від відповідача - Слесаренко Н. Є., Сисіна Ю. В., Харченко С. В., Булига В. П. - за довір.
|
