Ухвала суду № 32503074, 29.04.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2013 р. справа № 1170/2а-3452/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Туркіної Л.П. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання:Новоженіна І.Є,

представника позивача - Оксамитної Оксани Василівни,

представника відповідача - Драган Оксани Григорівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року

у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Росія" до Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення про виключення підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування -

ВСТАНОВИВ:

Представник Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Росія" (далі СТОВ «Росія") 18.10.2012 року звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення про виключення підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування. Просив визнати протиправними та скасувати рішення Новоукраїнської МДПІ у Кіровоградській області ДПС від 26.07.2012 року №3 (2831).

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року позов задоволений. Визнано протиправним та скасовано рішення Новоукраїнської МДПІ у Кіровоградській області ДПС від 26.07.2012 року №3 (2831). Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що відповідачем не надано до суду достатньо доказів, які б свідчили про наявність виявлених та зафіксованих у відповідному акті порушень чинного законодавства України.

З даним рішенням суду не погодилися відповідач (податковий орган) у зв'язку з чим надав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. Вважає, що суд першої інстанції не правильно застосував норми матеріального та процесуального права, неповно встановив обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи. Посилається на те, що рішення про виключення позивача з реєстру прийняте у зв'язку з встановленням факту виробництва товарів, які не є сільськогосподарськими, що відповідно до положень законодавства є підставою для позбавлення права платника податку обирати спеціальний режим оподаткування ПДВ. Зазначає, що в ході перевірки СТОВ «Росія" виявлені порушення, про що складено акт. В періоді, що перевірявся позивач діяв як зареєстрований суб'єкт спеціального режиму оподаткування ПДВ. Однак в ході перевірки було встановлено, що вартість поставлених несільськогосподарських товарів становить 32.4%, що перевищує 25-ти відсотковий розмір питомої ваги обсягу поставки товарів.

В судовому засіданні представник податкового органу апеляційну скаргу підтримав, суду пояснив, що в 2009 році позивач використав в господарській діяльності близько 70% площ сільськогосподарських угідь, договори оренди по яким, в порушення вимог чинного законодавства не зареєстровані та відповідно не мають юридичної сили. Отже реалізована сільгосппродукція, що була вирощена СТОВ «Росія" у 2009 році на сільськогосподарських угіддях, договори оренди по яким не зареєстровані, не може вважатися сільськогосподарською продукцією, вирощеною на власних або орендованих виробничих потужностях. Просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, суду пояснив, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Суд першої інстанції дослідив всі обставини у справі та ухвалив рішення на підставі норм закону. Підприємство діяло відповідно до роз'яснень ДПА, викладених в листі від 04.02.2009 року тому включило до рядка 8.4 податкової декларації з ПДВ за січень 2009 року із знаком «-», однак реальній обсяг поставок сільськогосподарської продукції за січень 2009 року вказаний у рядку 1 декларації і становив 982 064грн. В акті перевірки від 09.07.2012 року перевіряючими вказане хибне значення об'ємів поставки за січень 2009 року «-2 048 905», яке було отримано шляхом різниці об'ємів поставки, включених до рядка 8.4 декларації та реальних поставок за наслідками діяльності в січні 2009 року. Відповідач не врахував реальні об'єми поставки в розмірі 1653095грн. Однак беручи до уваги реальні об'єми поставок сільськогосподарських товарів та питому вагу несільськогосподарських товарів, то розрахунок складає 15,56%. Тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін.

Вислухавши учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Росія" є юридичною особою, діє на підставі Статуту сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Росія", зареєстроване Новоукраїнською районною державною адміністрацією Кіровоградської області 22.08.2000 року № 507-р. Податковим органом проведена перевірка Сільськогосподарського ТОВ «Росія" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 рік. В періоді, що перевірявся позивач діяв як платник податку спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість відповідно до Свідоцтва 12.09.2000 року № 15016256, яке анульовано 07.02.2009 року на підставі заяви платника та 07.02.2009 року СТОВ «Росія» зареєстроване платником спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом платника спеціального режиму оподаткування від 07.02.2009 року № 100192382, яке анульовано 13.04.2009 року та отримано Свідоцтво платника спеціального режиму оподаткування від 13.04.2009 року № 100221538 (а.с. 14,73 т. 1). За результатами перевірки складено акт від 09.07.2012 року № 20/23-30945026. Згідно даних акту перевірки, комісією податкового органу встановлено, що позивач протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів мав сукупну вартість поставок всіх товарів (послуг) на суму 10701430грн. у тому числі несільськогосподарських товарів (послуг) на суму 3470375грн., що становить 32,4 відсотка та перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів (послуг). Заява про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість за ф.№1-РС подана сільськогосподарським підприємством до податкового органу 03.04.2009 року. Заява про зняття сільськогосподарського підприємства з реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість за ф.№3-РС - не подавалась. Перше число місяця, в якому було допущено перевищення 01.09.2009 року. Тому комісія податкового органу прийшла до висновку, що перелічені документи є підставою для виключення підприємства з реєстру спеціального режиму оподаткування у зв'язку з перевищенням СТОВ «Росія" у вересні 2009 року встановленого п.8-1.11 ст. 8-1 ЗУ «Про податок на додану вартість» 25-ти відсоткового розміру питомої ваги обсягу поставки протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарських товарів від обсягу всіх поставлених товарів (послуг) та відповідно до п. 209.11 ст.209 ПК України з 01.09.2009 року є платником ПДВ на загальних підставах. За результатами висновку комісії ДПІ прийнято рішення №3 (2831) від 26.11.2012 року про виключення Сільськогосподарського ТОВ «Росія" з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування (а.с. 73-74 т. 1).

Колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що при вирішенні справи судом першої інстанції до даних правовідносин правильно застосовані норми ЗУ «Про податок на додану вартість» (який діяв у відповідний період, що перевірявся), Податкового Земельного та Цивільного кодексу України, Законів України «Про оренду землі», «Про фіксований сільськогосподарський податок», «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років»,

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку, що оскільки підставою прийняття оскаржуваного рішення є висновки акту перевірки, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості висновків акту перевірки.

Згідно матеріалів справи позивач використовує земельні ділянки фізичних осіб (пайовиків) та рад. Всього, протягом періоду, що перевірявся, згідно інформації управління Держкомзему у Новоукраїнському районі, позивачем зареєстровано договорів оренди земельних часток (паїв) із громадянами-власниками державних актів: станом на 01.01.2009 року - Новоукраїнська міська рада - 93 договори, Новоєгорівська сільська рада - 66 договорів, станом на 01.01.2010 року - Новоукраїнська міська рада - 381 договір, Новоєгоріська сільська рада - 118 договорів, станом на 01.01.2011 року - Мар'янопільська сільська рада - 10 договорів, Новоукраїнська міська рада - 391 договір, Новоєгорівська сільська рада - 112 договорів, станом на 01.01.2011 року - Мар'янопільська сільська рада - 10 договорів, Новоукраїнська міська рада - 419 договорів, Новоєгорівська сільська рада - 124 договори.

Податковий орган в акті вказав, що підприємством не забезпечено ведення окремого обліку та не надано до перевірки документи за допомогою яких можливо визначити обсяги реалізації продукції вирощеної на земельних ділянках, які використовуються на підставі недійсних договорів оренди, тобто тих, що не пройшли державної реєстрації та відповідно підлягають включенню до бюджетної декларації. Під час перевірки податковим органом встановлено, що на момент перевірки частина договорів оренди землі, яку використовував у своїй діяльності позивач, не пройшли державної реєстрації. Позиція податкового органу, викладена в акті перевірки, полягає в тому, що Сільськогосподарське ТОВ «Росія" втрачає право на застосування спеціального режиму оподаткування по податку на додану вартість сільськогосподарських виробників з вересня 2099 року, оскільки розрахунок питомої ваги несільськогосподарських товарів перевищив 25% від загальної суми реалізації та фактично складає 32,4 відсотки.

Однак, аналізуючи норми Земельного кодексу, ЗУ «Про оренду землі», Цивільного кодексу, суд першої інстанції прийшов до іншого висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Враховуючи норми ст. 18, 125, Земельного кодексу, ст. 6 ЗУ «Про оренду землі» колегія суддів погоджується з позицією, що всі договори оренди землі, предметом яких є земельні ділянки, які використовуються позивачем при здійсненні ним підприємницької діяльності, повинні пройти державну реєстрацію.

В силу ст. 18 ЗУ «Про оренду землі», договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникають після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує це право, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. При цьому приступати до використання земельної ділянки до встановлення меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та його державної реєстрації забороняється.

На думку колегій суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції правильно зазначив, що, не дотримання вказаних норм, стосовно окремих земельних ділянок, свідчать про порушення вимог земельного законодавства. В той же час, законодавець пов'язує надання пільг щодо сплати податку на додану вартість при спеціальному режимі оподаткування лише з вартістю та обсягами поставки сільськогосподарських товарів власного виробництва сільськогосподарським підприємством.

В порядку ч. 4 ст. 2, ЗУ «Про фіксований сільськогосподарський податок», особи можуть бути зареєстровані як платники фіксованого сільськогосподарського податку, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції… у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75% загальної суми валового доходу. Позивач у періоді, що перевірявся, перебував на спеціальному режимі оподаткування, як сільськогосподарське підприємство, основною діяльністю позивача є сільськогосподарське виробництво та реалізація товарної продукції та сировини.

Пунктом 8-1.7 ст. 8-1 ЗЯУ «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років» визначено, що сільське господарство (сільськогосподарське виробництво) - вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов'язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для використання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі; сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою, власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією; сільськогосподарське підприємство (включаючи селянське (фермерське), рибальське та рибницьке господарства) - юридична особа, основним видом діяльності якої є вирощування та переробка сільськогосподарської продукції, виручка від реалізації якої становить не менше 50% загальної суми виручки. Цим же законом (ст. 8-1 п. 8-1.7), а також ст.209.7 Податкового кодексу України визначено, що сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1-24 УКТ ЗЕД (додано групи 4101, 4102, 4103. 4301) якщо такі товари вирощуються, виготовлюються, виловлюються або збираються (заготовлюються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

ЗУ «Про податок на додану вартість», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, (пп.8-1.15.2 ст. 8-1) визначено поняття діяльності у сфері сільського господарства. Такою діяльністю зокрема є виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, вирощення фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, їх обробка, переробка та/або консервація; а також виробництво продукції тваринництва, а саме свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, розведення шовкопрядів, змій та інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах; їх обробка, переробка та/або консервація.

Отже, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач є сільськогосподарським підприємством, та продукція, що ним виробляється (вирощується) є сільськогосподарською продукцією.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що згідно ЗУ «Про податок на додану вартість», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, (пп.8-1.12 ст. 8-1) передбачені підстави анулювання свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування: а) сільськогосподарське підприємство подає заяву про зняття його з реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування та/або заяву про його реєстрацію як платника цього податку на загальних підставах; б) сільськогосподарське підприємство підлягає реєстрації платником цього податку на загальних підставах; в) сільськогосподарське підприємство припиняється шляхом ліквідації або реорганізації; г) сільськогосподарське підприємство не подає податкової звітності з цього податку протягом останніх 12-ти послідовних звітних податкових періодів. Однак питання про анулювання або скасування спеціального режиму для підприємства з підстав недотримання умов виробництва сільськогосподарської продукції не розглядалось. Також колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що перевіркою не встановлено факту придбання позивачем сільськогосподарської продукції у інших юридичних осіб; сільськогосподарська продукція про яку йдеться у акті перевірки є продукцією власного виробництва позивача.

Податковим органом в основу розрахунку визначення питомої ваги вартості поставлених позивачем сільськогосподарських товарів протягом 2009-2012 років покладено співвідношення загальної кількості орендованих земельних ділянок (площ) до кількості земельних ділянок, договори по яких не пройшли державну реєстрацію. Однак такий підхід не ґрунтується на законі, оскільки п.8-1.6 ст. 8-1ЗУ «Про податок на додану вартість», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, та ст. 209 Податкового кодексу України визначено питому вагу як вартість поставлених сільськогосподарських товарів, що має становити не менше 75%, загальної кількості поставлених товарів, а не як кількість орендованої землі, яка пройшла етап державної реєстрації по відношенню до загальної кількості орендованих земельних ділянок.

Виходячи з викладеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно визначився в тому що, відповідачем не доведена правомірність його дій при ухваленні рішення про виключення підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування.

Таким чином, суд першої інстанції не допустив порушення норм матеріального та процесуального права, повно та всебічно дослідив матеріали та обставини справи, правильно встановив характер спірних правовідносин і для їх вирішення правильно застосував норми матеріального права. Отже апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись п.1 статті 198, статтями 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Росія" до Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення про виключення підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: А.А. Щербак