Ухвала суду № 32502626, 17.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" липня 2013 р. м. Київ К/9991/55818/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю секретаря Кіт О.С.

представника позивача Йосипенка С.О., Юркової Г.Г.

відповідача Харка Д.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2012 по справі №2а-5763/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «СКБ» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «СКБ» (далі-ТОВ «СКБ», позивач) до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (далі-ДПІ у Печерському районі міста Києва, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.04.2012 №0002152202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2012, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2012 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2012 скасовано та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач 05.09.2012 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 09.10.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва Державна податкова служба просила скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2012 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва Державна податкова служба посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, п.184.1, п.184.5 ст.184, п.198.3 ст.198, п.201.8, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скаргах доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту №89/22-2/37634188 від 30.03.2012, складеного за результатом документальної невиїзної перевірки ТОВ «СКБ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Агропульсар» за період серпень-вересень 2011 року, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.04.2012 №0002152202, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 254747,00грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 63687,00грн.

Фактичною підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог п.184.1, п.184.5 ст.184, п.198,3 ст.198, п.201.8, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України внаслідок неправомірного формування податкового кредиту у періоді серпень-вересень 2011 року за господарськими операціями з ТОВ «Агропульсар» свідоцтво платника ПДВ якого анульовано 28.09.2011, у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абзац перший пункту 201.10 цієї статті).

Згідно п. 184.1 ст.184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Пунктом 184.5 вказаної статті встановлено, що з моменту анулювання реєстрації особи, як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що контрагент позивача - ТОВ «Агропульсар» на момент спірних правовідносин втратив статус платника податку на додану вартість та не звітував до податкового органу з податку на додану вартість за серпень-вересень 2011 року.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що податкові накладні за спірними господарськими операціями виписані до дати анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Агропульсар», реальність вчинення господарських операцій відповідачем не заперечується.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Враховуючи вищезазначене, слід погодитися з висновком суду апеляційної інстанції, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ «Агропульсар», а судом першої інстанції залишено поза увагою приписи частин 1 та 4 статті 70 КАС України щодо належності та допустимості доказів та статті 71 КАС України щодо обов'язку доказування.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв