Ухвала суду № 32502363, 19.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" червня 2013 р. м. Київ К-35347/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діавест-Комп'ютерний світ»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року

у справі № 2а-15066/09/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діавест-Комп'ютерний світ»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діавест-Комп'ютерний світ» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі - відповідач) про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0008292304 від 11 вересня 2009 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2010 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ТОВ «Діавест-Комп'ютерний світ», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, враховуючи межі касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Вознесенською ОДПІ у Миколаївській області була проведена перевірка за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обліку готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, а саме: господарської одиниці - магазину, що розташований за адресою: м. Вознесенськ, вул. Кірова, 23, та належить суб'єкту господарської діяльності - ТОВ «Діавест-Комп'ютерний світ», за результатами якої складений акт від 20 серпня 2009 року № 01571406/23/36376703 (зареєстрований за № 0941/26/50/23/36376703).

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем пунктів 9, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», які полягали у невиконанні щоденного друку фіскальних звітних чеків за 10 липня 2009 року, 13 липня 2009 року, 25 липня 2009 року та 17 серпня 2009 року; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків у розмірі 5400,00 грн. сумі коштів, яка зазначена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій у розмірі 0,00 грн.

11 вересня 2009 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі вказаного акта перевірки прийняла рішення № 0008292304, яким на підставі пункту 4 статті 17, статті 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосувала до ТОВ «Діавест-Комп'ютерний світ» штрафні (фінансові) санкції у сумі 28360,00 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що виявлені перевіркою факти правопорушень є доведеними та підтвердженими належними та допустимими доказами.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Як підтверджується матеріалами справи, зокрема, роздрукованими Z-звітами за період з 07 липня 2009 року по 19 серпня 2009 року (арк. справи 31-34), фіскальні звітні чеки за 10 липня 2009 року, 13 липня 2009 року, 25 липня 2009 року та 17 серпня 2009 року господарською одиницею позивача роздруковані не були.

Відповідальність за невиконання вказаних положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлена у пункті 4 статті 17 цього Закону, відповідно до якого в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10 серпня 2005 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Тобто належним доказом невідповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі готівкових коштів, вказаних у денному звіті реєстратора розрахункових операцій повинен бути покупюрний опис готівкових коштів, що складають вказану невідповідність.

Матеріали справи містять акт зняття залишків готівки на місці проведення розрахунків (арк. справи 68), підписаний директором магазину - Тофан Мариною Миколаївною, який є додатком до акту перевірки від 20 серпня 2009 року, згідно якого працівниками органу державної податкової служби було зафіксовано, що фактично на час перевірки на місці проведення розрахунків рахується 5400,00 грн., тоді як відповідно до денного звіту реєстратора розрахункових операцій на місці проведення розрахунків повинно рахуватись 0,00 грн. (арк. справи 63).

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що перевіряючими була встановлена невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів, яка зазначена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій на суму 5400,00 грн.

Згідно з пунктом 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Статтею 22 цього Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Посилання скаржника в обґрунтування вимог касаційної скарги на те, що готівкові кошти у сумі 5400,00 грн., на яку було встановлено невідповідність, належали директору магазину - Тофан Марині Миколаївні не спростовують факту порушення господарською одиницею позивача вимог пункту 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки відповідно до пункту 23 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року № 833 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), забороняється зберігання на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівки, що не належить суб'єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій оспорюваним рішенням.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ТОВ «Діавест-Комп'ютерний світ» підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2010 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діавест-Комп'ютерний світ» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна