Постанова № 32502232, 17.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2013 року Справа № 5009/2987/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. - головуючого(доповідач у справі), Короткевича О.Є., Хандуріна М.І.,розглянувши касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій № 1", м. Запоріжжяна постанову та ухвалувід 17.04.2013 р. Донецького апеляційного господарського суду від 18.02.2013 р. господарського суду Запорізької областіу справі№ 5009/2987/12 господарського суду Запорізької областіза заявою1. приватного підприємства "Соколенко-Екскавація", м. Запоріжжя 2. товариства з обмеженою відповідальністю "Променергоресурси", м. Дніпропетровськдопублічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій № 1", м. Запоріжжяпровизнання банкрутомрозпорядник майнаарбітражний керуючий Забродін О.М.

в судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "Завод залізобетонних конструкцій №1"Чулой І.С.- директор, наказ, Міхантьєв М.Д., довір.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.08.2012 року (суддя - В.А. Кричмаржевський) порушено провадження у справі № 5009/2987/12 про банкрутство публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій №1" (далі - Боржник, Завод) за заявою приватного підприємства "Соколенко-Екскавація" (далі - Кредитор-1, Підприємство), товариства з обмеженою відповідальністю "Променергоресурси" (далі - Кредитор-2, Товариство) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін, далі - Закон про банкрутство), введено процедуру розпорядження майном, а розпорядником майна Боржника призначено арбітражного керуючого Загрія Р.О.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2012 року за результатами здійснення апеляційного перегляду ухвалу господарського суду Запорізької області від 08.08.2012 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.11.2012 року за результатами перегляду вказаних судових рішень постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2012 року скасовано повністю, а ухвалу господарського суду Запорізької області від 08.08.2012 року - в частині призначення розпорядника майна Боржника арбітражного керуючого Загрія Р.О. та в цій частині справу направлено на новий розгляд до місцевого суду.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.02.2013 року (суддя - Т.М. Шевченко) призначено розпорядником майна Боржника - арбітражного керуючого Забродіна О.М.

Не погодившись із цією ухвалою суду, публічне акціонерне товариство "Завод залізобетонних конструкцій № 1" звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.02.2013 року.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2013 року (головуючий суддя - Геза Т.Д., судді: Азарова З.П., Кододова О.В.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.02.2013 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "Завод залізобетонних конструкцій № 1" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.02.2013 року, так і постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2013 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права зокрема ст.ст. 1, 2, 12, 114, 11 Розділу Х Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції після набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін), а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представників скаржника - Боржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, під час нового розгляду справи при вирішенні питання щодо кандидатури арбітражного керуючого для призначення розпорядником майна Боржника, суд встановив, що від арбітражного керуючого Козлової В.О., яка була визначена згідно автоматичного визначення кандидатури арбітражного керуючого у справі про банкрутство, заяви на участь у даній справі не надходило. Також суд встановив, що Боржник не є державним підприємством та не має частки держави у статутному фонді, тому кандидатура арбітражного керуючого розглядається без врахування приписів ст. 2 Закону про банкрутство. Вказавши, що у справі має місце конкуренція кандидатур арбітражних керуючих, що подали заяви на участь у справі, суд зазначив, що остаточне рішення з цього приводу приймає суд, а за всіма ознаками та досвідом роботи арбітражний керуючий Забродін О.М. відповідає вимогам для призначення у даній справі, інші ж кандидатури у справі - Загрій Р.О. та Шонія М.В. не надали відповідні докази у справі. Підтримуючи ці висновки, апеляційний суд додав, що визначення кандидатури арбітражного керуючого у даній справі згідно автоматизованої системи визначення кандидатур не є підставою для скасування рішення місцевого суду, оскільки визначена згідно цієї системи кандидатура арбітражного керуючого Козлової В.О. була відхилена місцевим судом.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із вказаними висновками судів, оскільки вони були зроблені із невірним застосуванням та порушенням норм ст. 11112 ГПК України, а вказівки постанови касаційного суду від 14.11.2012 року неналежним чином враховані судами попередніх інстанцій при новому розгляді справи.

Так, скасовуючи попередні судові рішення в частині призначення арбітражного керуючого Загрія Р.О. касаційний суд в своїй постанові від 14.11.2012 року дійшов лише висновку про передчасність та неповноту дослідження обставин справи для прийняття такого рішення, оскільки не були враховані приписи ст. 2 Закону про банкрутство, виходячи з того, що суди не досліджували та не надавали правову оцінку обставинами щодо участі та частки держави у статутному фонду Боржника, а відповідно і необхідності погодження вказаної кандидатури арбітражного керуючого із відповідним державним органом (ст. 2 Закону про банкрутство).

Про інші ж порушення при визначенні судом цієї кандидатури арбітражного керуючого для призначення розпорядником майна Боржника, зокрема, норм ст.ст. 31, 13 Закону про банкрутство, або невідповідності кандидатури арбітражного керуючого Загрія Р.О. вказаним нормам, касаційний суд в своїй постанові від 14.11.2012 року не вказував. При цьому, в резолютивній частині цієї ж постанови касаційний суд, скасувавши судові рішення лише в частині призначення вказаного арбітражного керуючого розпорядником майна Боржника, саме в цій частині і передав справу місцевому суду на новий розгляд, не вказуючи при цьому про необхідність залучення інших кандидатур при вирішенні питання щодо призначення розпорядника майна Заводу.

Отже, наведена вказівка касаційного суду стосувалась порядку призначення, а не професійних якостей та ознак арбітражного керуючого Загрія Р.О., та полягала у повторному розгляді питання щодо вже запропонованого ініціюючими кредиторами арбітражного керуючого для призначення розпорядником майна Заводу, з урахуванням приписів ст. 2 Закону про банкрутство, у разі дослідження та встановлення обставин щодо участі держави у статутному фонді Боржника у розмірі частки, яка перевищує 25 % його загального розміру.

Досліджуючи вказані обставини та відповідні надані докази у справі, зокрема місцевий суд встановив відсутність факту участі держави та долі державної власності у статутному фонді Заводу.

Між тим, вже визначившись із кандидатурою арбітражного керуючого Загрія Р.О. при попередньому розгляді справи та встановивши, що він відповідає вимогам ст.ст. ст.ст. 31, 13 Закону про банкрутство, що не заперечувалось та не спростовувалось касаційним судом в постанові від 14.11.2012 року, суди між тим, при новому розгляді справи прийняли до уваги і інші кандидатури арбітражних керуючих, заяви яких на участь надійшли лише при новому розгляді даної справи (у тому числі і арбітражного керуючого Забродіна М.О., якого і було призначено розпорядником майна Заводу при новому розгляді справи). Отже, суди при новому розгляді справи безпідставно змінили своє рішення та висновки стосовно запропонованого одним із ініціюючих кредиторів та вже узгодженої судами кандидатури арбітражного керуючого Загрія Р.О., вказавши у прийнятих при новому розгляді справи рішеннях протилежне - про невідповідність цієї кандидатури вимогам ст.ст. 31, 13 Закону про банкрутство.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що заява та додані до неї документи стосовно арбітражного керуючого Забродіна О.М. надійшли у справу 18.02.2013 року-тобто в день судового засідання, коли місцевим судом було винесено оскаржувану ухвалу та призначено цього арбітражного керуючого розпорядником майна Боржника (т. 3 а.с. 28-60). У зв'язку із цим слід зазначити про неналежне застосування судом першої інстанції також норм ст.ст. 47, 43 ГПК України.

Поряд з викладеним слід зазначити про таке.

Виходячи з приписів норм ст.ст. 31, 13 Закону про банкрутство, у разі наявності кандидатури арбітражного керуючого, щодо відповідності якої вказаним нормам для призначення, зокрема розпорядником майна боржника, суди вже зробили свої висновки, які не були скасовані у відповідній частині, подання іншими арбітражними керуючими заяв на участь у справі про банкрутство, не є підставою для їх призначення у справі, навіть якщо кандидатури нових арбітражних керуючих за всіма ознаками та досвідом є більш прийнятними для призначення у відповідній справі про банкрутство.

Таким чином, суди, призначивши згідно оскаржуваних рішень розпорядником майна Заводу нового арбітражного керуючого Забродіна О.М., змінили власні висновки, зроблені при попередньому розгляді справи у відповідній частині, які не були визнані неправомірними та не скасовані, неналежним чином врахувавши висновки касаційного суду в постанові від 14.11.2012 року, що є порушенням норм ст. 11112 ГПК України.

При цьому, касаційний суд звертає увагу судів на те, що згідно із Законом про банкрутство, призначення арбітражного керуючого у справі про банкрутство можливо, як при порушенні провадження у справі, так і у підготовчому засіданні (ст. 11 Закону про банкрутство).

У даній справі арбітражного керуючого було призначено, як вже зазначено вище, на прохання ініціюючих кредиторів при порушенні провадженні у справі, і ніяких інших заяв до суду від арбітражних керуючих на той момент не надходило.

Поряд із зазначеним слід погодитись із висновком апеляційного суду про те, що обрання місцевим судом кандидатури арбітражного керуючого за автоматизованою системою визначення кандидатури арбітражного керуючого у даній справі не є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

За наведених вище обставин справи та враховуючи, що кандидатурі арбітражного керуючого Загрія Р.О. не була дана правова оцінка з урахуванням встановлених при новому розгляді справи обставин (щодо частки державної власності у статутному фонді Боржника) колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувану ухвалу у справі, а апеляційний суд -залишивши її без змін, суди дійшли неправомірного висновку, зробленого із неналежним застосуванням та порушенням норм ст. 11112 ГПК України про прийняття до уваги та призначення розпорядником майна Заводу арбітражного керуючого Забродіна О.М., у зв'язку з чим, прийняті у справі ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а справа в цій частині - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи судам слід усунути вищезазначені порушення норм законодавства.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 2, 31, 11, 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін) та ст.ст. 47, 43, 106, 1115, 1117, 1119 - 11111, 11112, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій № 1" задовольнити.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2013 р. та ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.02.2013 р. у справі № 5009/2987/12 скасувати.

3. Справу № 5009/2987/12 в частині призначення розпорядника майна публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій №1" - арбітражного керуючого Загрія Р.О. направити на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Головуючий В.М. Коваленко

Судді О.Є. Короткевич

М.І. Хандурін

Постанова виготовлена та підписана 18.07.2013 року.