Постанова № 32502180, 17.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2013 року Справа № 920/100/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. - головуючого(доповідач у справі), Короткевича О.Є., Хандуріна М.І.,розглянувши касаційну скаргуарбітражного керуючого Пересадька Романа Івановича, м. Сумина постановувід 15.04.2013 р. Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 920/100/13 господарського суду Сумської області

за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Сумахдо боржникафізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Сумипровизнання банкрутомліквідаторарбітражний керуючий Пересадько Р.І. представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 14.01.2013 року порушено провадження у справі № 920/100/13 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі - Боржник, Підприємець) за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах (далі - Кредитор, Фонд) в порядку норм ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Сумської області від 31.01.2013 року Підприємця було визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Пересадька Р.І.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 07.03.2013 року (суддя - Н.О. Спиридонова) клопотання Боржника задоволено, а провадження у справі припинено. При цьому задоволено клопотання ліквідатора Боржника - арбітражного керуючого Пересадька Р.І. та затверджені витрати ліквідатора в сумі 56 грн. 60 коп. та витрати на оплату послуг ліквідатора у сумі 2517 грн. 94 коп., ухвалено стягнути з Фонду на користь арбітражного керуючого Пересадька Романа Івановича витрати на оплату послуг ліквідатора в сумі 2517 грн. 94 коп. та ліквідаційні витрати в сумі 56 грн. 60 коп.

Не погодившись частково із цією ухвалою суду, Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 07.03.2013 року в частині стягнення з Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах на користь арбітражного керуючого Пересадька Р.І. витрат на оплату послуг ліквідатора в сумі 2517 грн. 94 коп. та витрати у ліквідаційній процедурі в сумі 56 грн. 60 коп.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 року (головуючий суддя - Пуль О.А., судді: Білоусова Я.О., Хачатрян В.С.) апеляційну скаргу задоволено частково, ухвалу господарського суду Сумської області від 07.03.2013 року скасовано, а провадження у справі № 920/100/13 припинено.

Не погоджуючись з такою постановою апеляційного суду, арбітражний керуючий Пересадько Роман Іванович звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 року, а ухвалу господарського суду Сумської області від 07.03.2013 року залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом попередньої інстанції норм матеріального права, зокрема ст.ст. 3-1, 16, 52 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, припиняючи провадження у справі про банкрутство Підприємця, місцевий суд встановив, що Боржник до винесення постанови про визнання банкрутом повністю погасив заборгованість перед єдиним кредитором - Фондом, а останній цей факт приховав. Враховуючи призначення ліквідатора у справі та виконану ним роботу у ліквідаційній процедурі Боржника, витрати на оплату його послуг та витрати у ліквідаційній процедурі Підприємця суд поклав на ініціюючого кредитора.

Скасовуючи це рішення суду та припиняючи провадження у справі, апеляційний суд вказав, що за відсутністю поданої відсутнім боржником останньої податкової декларації, посилання на довідку податкового органу з цього приводу є неналежним, у зв'язку з цим спростовується факт неподання Боржником податкової звітності більше року. До того ж Боржником були надані докази подання у 2013 році податкової декларації. За цих обставин апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність порушення провадження у даній справі в порядку норм ст. 52 Закону про банкрутство, зазначивши про те, що всі прийняті у справі судові рішення (у тому числі і постанова про визнання банкрутом втрачають законну силу).

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із висновками, зробленими апеляційним судом, оскільки такі висновки суперечать вимогам чинного законодавства про банкрутство.

Так, висновок апеляційного суду про неналежність посилання на відомості в наявній в справі довідці податкового органу стосовно останньої звітності Боржника, на думку колегії суддів є незаконним, оскільки цей довід не відповідає жодній нормі Закону про банкрутство (зокрема, ч. 1 ст. 52), податкового законодавства та ГПК України.

До того ж надані Боржником у справі копії податкових декларацій не спростовують відомості в довідці податкового органу від 26.10.2012 № 60551/17-437 (а.с. 9-10), оскільки в цій довідці вказано про неподання Боржником декларації за 2011 рік, а у наданих Підприємцем деклараціях за 2011 рік та 2012 рік міститься відмітка про отримання податковим органом лише декларації за 2012 рік (а.с. 36-39).

Отже, спростовується висновок апеляційного суду про непідтвердженність на момент порушення справи про банкрутство визначеної Фондом стосовно Підприємця спеціальної ознаки відсутнього боржника, передбаченої нормами ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, та безпідставність у зв'язку із цим порушення провадження у даній справі. Протилежний же висновок місцевого суду з цього приводу є вірним та обґрунтованим.

Поряд з викладеним слід погодитись із висновком місцевого суду про необхідність припинення провадження у справі у зв'язку із погашенням Боржником до дати винесення постанови про визнання Підприємця банкрутом перед єдиним кредитором - Фондом, всієї суми заборгованості. Однак, касаційний суд вважає, що місцевим судом при цьому були невірно застосовані норми законодавства - п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки у даному випадку підлягають застосуванню спеціальна норма п. 7 ст. 40 Закону про банкрутство, у зв'язку із чим мотивувальна частина оскаржуваної ухвали підлягає зміні.

Що ж до висновку про покладення лише на ініціюючого кредитора витрат на оплату послуг ліквідатора та понесених ним витрат у ліквідаційній процедурі слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено, зокрема, місцевим судом, призначеним у справі постановою від 31.01.2013 року ліквідатором до винесення ухвали від 07.03.2013 року виконувались повноваження ліквідатора доки суд не вирішив питання про припинення провадження у зв'язку із погашенням Боржником кредиторської заборгованості.

При цьому, ліквідатор надав докази виконання ним повноважень у цій справі та проведення роботи у ліквідаційній процедурі - щодо направлення запитів у відповідні органи та служби стосовно Боржника (а.с. 45-64).

Нормами ст. 31 Закону про банкрутство передбачена оплатність послуг арбітражного керуючого, у тому числі у разі призначення його ліквідатором відсутнього боржника.

Порядок покладення та розподілу витрат на оплату послуг арбітражного керуючого у справі про банкрутство відсутнього боржника спеціальними нормами ст. 52 Закону про банкрутство не встановлений.

Натомість нормами ч. 1 п. 10 ст. 31 вказаного закону визначені три джерела оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку із виконанням ним своїх обов'язків: за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника. При цьому, слід зазначити, що відповідно до норм пунктів 11, 12, 13 ст. 31 вказаного закону питання оплати послуг арбітражного керуючого (розмір, порядок оплати, створення фонду для оплати послуг, розподіл відповідних витрат між кредиторами тощо) визначаються за рішенням комітету кредиторів боржника, що затверджується господарським судом.

Однак, виходячи з особливостей здійснення спрощеної процедури банкрутства щодо відсутнього боржника, визначених нормами ст. 52 Закону про банкрутство, імперативний обов'язок щодо створення комітету кредиторів боржника у справі про банкрутство відсутнього боржника не передбачений.

Виходячи з викладеного, за відсутністю виробничої діяльності відсутнього боржника, невиявленням у нього майна та за відсутністю створеного комітету кредиторів, а відповідно, і відсутністю рішення цього органу щодо порядку розподілу між кредиторами витрат на оплату послуг ліквідатора у справі про банкрутство, а також витрат у зв'язку зі здійсненням ліквідаційної процедури, відшкодування вказаних витрат має бути покладено у даній справі на ініціюючого кредитора.

Поряд з цим, касаційний суд звертає увагу на таке.

Як вбачається, поштове повідомлення (а.с. 25) свідчить, що Боржника було належним чином та завчасно - 19.01.2013 року, повідомлено судом про порушення щодо нього ухвалою від 14.01.2013 року даної справи про банкрутство. Погасив заборгованість перед ініціюючим кредитором Підприємець 23.01.20013 року (а.с. 40), тобто до винесення судом 31.01.2013 року постанови про визнання його банкрутом, повідомивши про цю обставину суд тільки через два тижні - 14.02.2013 року, звернувшись із відповідним клопотанням до суду та надавши докази (а.с. 35-40). Суди вірно вказали, що про факт погашення вказаної заборгованості не було повідомлено суд і ініціюючим кредитором.

Вказана поведінка, як Фонду, так і Боржника під час провадження у даній справі, на думку колегії суддів, призвела до винесення постанови про визнання Підприємця банкрутом, призначення ліквідатора, понесення ним згаданих витрат у справі та нарахування йому передбаченої законодавством оплати послуг (ч. 14 ст. 31 Закону про банкрутство).

У зв'язку із викладеним, касаційний суд вважає, що витрати на оплату послуг ліквідатора Боржника та витрати у ліквідаційній процедурі (2517 грн. 94 коп. та в сумі 56 грн. 60 коп.) були затверджені правомірно, однак, норми Закону про банкрутство не забороняють, у зв'язку із вищенаведеним, покласти такі витрати в рівних частинах і на ініціюючого кредитора, і на Боржника. А тому та виходячи із повноважень касаційного суду, передбачених нормами п. 5 ст. 1119 ГПК України, резолютивна частина оскаржуваної ухвали місцевого суду щодо розподілу вказаних витрат у справі про банкрутство підлягає зміні.

За таких обставин справи, оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, як прийнята з невірним застосуванням норм законодавства, а ухвала місцевого суду -зміні за вищенаведених підстав.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 31, 40, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін) та ст.ст. 49, 80, 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу арбітражного керуючого Пересадька Романа Івановича задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 р. у справі № 920/100/13 скасувати.

3. Пункт 6 ухвали господарського суду Сумської області від 07.03.2013 року у справі № 920/100/13 змінити, виклавши в наступній редакції:

"Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах (м. Суми, вул. Харківська, 35, ід. код 37429970) на користь арбітражного керуючого Пересадька Романа Івановича (ліцензія НОМЕР_3 від 12.08.2011 р., 40022, АДРЕСА_2, ід. номер НОМЕР_1) 1258 грн. 97 коп. витрат на оплату послуг ліквідатора та 28 грн. 00 коп. ліквідаційних витрат у справі № 920/100/13 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_5.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_2) на користь арбітражного керуючого Пересадька Романа Івановича (ліцензія НОМЕР_3 від 12.08.2011 р., 40022, АДРЕСА_2, ід. номер НОМЕР_1) 1258 грн. 97 коп. витрат на оплату послуг ліквідатора та 28 грн. 00 коп. ліквідаційних витрат у справі № 920/100/13 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_5.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідні накази.

Головуючий В.М. Коваленко

Судді О.Є. Короткевич

М.І. Хандурін

Постанова виготовлена та підписана 18.07.2013 року.