Постанова № 32497274, 12.07.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2013 р. Справа №805/9119/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15 год. 07 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя: Куденков К.О.

при секретарі: Окрибелашвілі В.О.

за участю:

представника позивача: Клеперова В.Ю.

представника відповідача: не з'явилась

третьої особи: не з'явилась

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Управління житлового господарства Донецької міської ради до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області про скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Управління житлового господарства Донецької міської ради (надалі - позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області про скасування постанови №655/2-12П від 03.06.2013р.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03.07.2013р. первинного відповідача замінено на належного - Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області (надалі - відповідач).

Позов мотивовано незгодою позивача із спірним рішенням. Позивач вважає, що у встановлений строк рішення щодо проведення ремонту будинку АДРЕСА_1 не виконано з поважних причин, а саме у зв'язку з несприятливими погодними умовами, а також у зв'язку із ненаданням стягувачем у даному виконавчому провадженні - ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2) доступу до проведення робіт.

Представник позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримала та просила позовні вимоги задовольнити.

Відповідач надав письмові заперечення на позовну заяву, якими просив відмовити у задоволені адміністративного позову. Відповідач зазначає, що станом на 03.06.2013р. та станом на 20.06.2013р. Управлінням житлового господарства Донецької міської ради не виконано рішення суду. Документів підтверджуючих виконання рішення суду та постанови про відкриття виконавчого провадження до відповідача не надходило. Відповідач вважає, що рішення суду не виконується без поважних причин.

Представник відповідача у судове засідання від 12.07.2013р. не з'явився, про дату, час й місце судового розгляду справи був повідомлений, надав заяву про розгляд справи без його участі. У судовому засіданні від 11.07.2013р. представник відповідача адміністративний позов не визнав та просив відмовити у задоволені позовних вимог.

ОСОБА_2, яка була залучена до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору у судовому засіданні від 11.07.2013р. ухвалою, постановленою в порядку ч.6 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, надала письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначила, що акти про ненадання доступу до проведення ремонтних робіт не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду про проведення капітального ремонту залишається невиконаним Управлінням житлового господарства Донецької міської ради. ОСОБА_2 вважає, що Управління житлового господарства Донецької міської ради ухиляється від виконання капітального ремонту.

ОСОБА_2 у судове засідання від 12.07.2013р. не з'явилась, про дату, час й місце судового розгляду справи була повідомлена. У судовому засіданні від 11.07.2013р. ОСОБА_2 просила відмовити у задоволені позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

14 лютого 2012 року Київським районним судом м. Донецька видано виконавчий лист №2-403/11 щодо зобов'язання Управління житлового господарства Донецької міської ради провести капітальний ремонт житлового будинку АДРЕСА_1 на користь стягувача - ОСОБА_2.

23.02.2012р. відповідачем прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження №32366911 на підставі вказаного виконавчого листа та відповідної заяви про відкриття виконавчого провадження від 22.02.2012р.

04.05.2012р. відповідачем прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою Київського районного суду м. Донецька від 07.12.2012р. №4с/0523/187/2012 скасована постанова від 04.05.2012р. про закінчення виконавчого провадження №32366911.

Вказана ухвала залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 08.02.2013р.

В Ухвалі Київського районного суду м. Донецька від 07.12.2012р. №4с/0523/187/2012 зазначено, що з доводами заявниці ОСОБА_2 з приводу навмисного ухилення Управління житлового господарства Донецької міської ради від виконання капітального ремонту будинку АДРЕСА_1 та надання недостовірної інформації, щодо проведення у повному обсязі капітального ремонту будинку АДРЕСА_1 суд не може погодитися, оскільки у судовому засіданні представник Управління житлового господарства Донецької міської ради Клеперова Е.Ю., підтвердила, що проведення капітального ремонту будинку АДРЕСА_1 не виконано у повному обсязі, запевнила суд про готовність Управління житлового господарства Донецької міської ради провести капітальний ремонт вказаного будинку у повному обсязі за умов, якщо ОСОБА_2 не чинитиме перешкод у допуску працівників Управління житлового господарства до проведення ремонтних робіт. Документів, підтверджуючих надання Управлінням житлового господарства Донецької міської ради недостовірної інформації, щодо проведення у повному обсязі капітального ремонту будинку АДРЕСА_1, суду не надано. Доводи щодо навмисного ухилення Управління житлового господарства Донецької міської ради від виконання капітального ремонту будинку АДРЕСА_1, суд вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються як поясненнями представника Управління житлового господарства Донецької міської ради, так і матеріалами справи. Зокрема з матеріалів справи вбачається, що комісією у складі представників ЖКО Київського РВК, спеціаліста ОКР УЖГ, начальника ЖЕУ № 5, директора ТОВ «Атол»були складені чисельні акти про неможливість проведення ремонтних робіт у будинку АДРЕСА_1, оскільки ОСОБА_2 не надала доступ для проведення робіт, що свідчить про вжиття заходів для проведення ремонту.

12.02.2013р. відповідачем прийнято постанову про відновлення виконавчого провадження №31366911.

Відповідачем направлено до позивача вимогу від 12.02.2013р. №2/655-12П , якою вимагає провести капітальний ремонт житлового будинку АДРЕСА_1 в строк до 26.02.2013р. та надіслати на адресу відділу підтверджуючі документи.

Позивачем надано копію акта прийому будинку до роботи від 24.09.2012р., а також копії актів від 24.09.2012р., від 03.10.2012р., від 05.10.2012р., 25.04.2013р. з яких вбачається, що ОСОБА_2 не надала доступ для виконання робіт з ремонту будинку.

ОСОБА_2 у судовому засіданні від 11.07.2013р. спростовувала ненадання нею доступу для проведення ремонту будинку.

Листом від 25.02.2013р. №3174 позивач повідомив відповідача про неможливість виконання ремонтних робіт у зв'язку з несприятливими погодними умовами.

Також, у матеріалах справи наявні копії листів Управління житлового господарства Донецької міської ради до відповідача №Л3174 від 14.05.2013р., №Л3174 від 21.05.2013р., згідно яких позивач повідомляє про неможливість виконати рішення суду у зв'язку із ненаданням ОСОБА_2 доступу до проведення робіт.

03.06.2013р. відповідачем прийнято спірну постанову №655/2-12П, якою за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, накладено на Управління житлового господарства Донецької міської ради штраф у розмірі 1 020,00 грн.

У вказаній постанові відповідач зазначив, що 25.02.2013р. позивач повідомив про неможливість виконання рішення суду у зв'язку з несприятливими умовами та 14.05.2013р. позивачем повідомлено про неможливість виконання рішення суду у зв'язку з ненаданням ОСОБА_2 доступу до проведення робіт.

Суд зазначає, що в спірній постанові відповідачем не надано оцінку повідомлених позивачем обставин та не наведено підстав неврахування цих обставин при застосуванні штрафу.

Із наданих позивачем актів, пояснень третьої особи та представника позивача вбачається, що між Управлінням житлового господарства Донецької міської ради та ОСОБА_2 наявні розбіжності щодо належного виконання рішення Київського районного суду м. Донецьк, на підставі якого виданий виконавчий лист від 14 лютого 2012 року №2-403/11. Так, Управління житлового господарства Донецької міської ради вважає, що ремонтні роботи не проведені через не допуск ОСОБА_2 працівників до проведення ремонту, в той час як ОСОБА_2 вказує на відсутність з її боку перешкод для проведення ремонту.

Також, ОСОБА_2 вважає, що Управління житлового господарства Донецької міської ради не збирається проводити капітальний ремонт, а буде проводити тільки підтримуючий ремонт.

ОСОБА_2 надала до суду копію ухвали апеляційного суду Донецької області від 08.11.2012р. у справі №22-/0590/11092/12 , якою відмовлено Комунальному підприємству «Служба єдиного замовника Київського району міста Донецька» в роз'ясненні рішення Київського районного суду м. Донецька від 13.10.2011р.

Частиною 3 ст.181 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

У пункті шостому Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року N 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби», із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 21.05.2012р. №5 та постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 14.09.2012р. N 10, зазначено, що слід ураховувати, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею першою Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.5 вказаного Закону, вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

За приписами частини першої та частини третьої ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною першою ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до п.13 ч.3 зазначеної статті передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

З приписами частин 1-3 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що, після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Відповідно до статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Із наведених приписів вбачається, що обов'язковою умовою застосування передбаченого статтею штрафу є відсутність поважних причин невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії.

Таким чином, при застосуванні штрафу на підставі 89 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець повинен перевірити наявність або відсутність поважних причин невиконання судового рішення.

Проте, приймаючи спірне рішення державний виконавець обмежився встановленням факту невиконання рішення суду.

Державний виконавець не здійснив заходів щодо перевірки обґрунтованості посилань Управління житлового господарства Донецької міської ради на неможливість проведення ремонтних робіт через ненадання доступу ОСОБА_2 та не надав відповідної оцінки.

При цьому, суд звертає увагу на те, що з ухвали Київського районного суду м. Донецька від 07.12.2012р. №4с/0523/187/2012 відповідачу було відомо про наявність розбіжностей між Управлінням житлового господарства Донецької міської ради та ОСОБА_2 щодо підстав не проведення ремонту, які виникли до прийняття відповідачем постанови від 12.02.2013р. про відновлення виконавчого провадження №31366911, та, як вбачається із матеріалів справи, продовжили існувати після відновлення виконавчого провадження.

Таким чином, спірне рішення прийнято без урахування усіх обставин, які мали значення для його прийняття.

На підставі наведеного, суд вбачає наявність достатніх підстав для скасування спірного рішення.

При цьому, суд звертає увагу на те, що скасування спірного рішення не звільняє Управління житлового господарства Донецької міської ради від обов'язку виконати у повному обсязі капітальний ремонт будинку АДРЕСА_1 згідно відповідного рішення Київського районного суду м. Донецька.

Платіжним дорученням від 19.06.2013р. №ПН443 позивач сплатив 35,00 грн. судового збору.

Відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Управління житлового господарства Донецької міської ради до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області про скасування постанови - задовольнити повністю.

Скасувати постанову Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області №655/2-12П від 03 червня 2013 року про накладення штрафу.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Управління житлового господарства Донецької міської ради 35 (тридцять п'ять) гривень 00 копійок судового збору.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошено у судовому засіданні 12 липня 2013 року, складання постанови у повному обсязі - 17 липня 2013 року.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Куденков К.О.