Постанова № 32496642, 17.07.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2013 року Справа № 641/11Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Мікули О.І., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Щерби С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВФС-Захід» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2010 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВФС-Захід» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «ВФС-Захід» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Позивач просив визнати нечинними як протиправні податкові повідомлення-рішення відповідача від 31.03.2010 року № 0000622320/0, яким йому було донараховано суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 84007,50 грн., в т.ч. 56005,00 грн. основного боргу та 28002,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій та податкове повідомлення-рішення від 1.06.2010 року № 0000622320/1, яким йому визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 84007,50 грн., в т.ч. 56005,00 грн. основного боргу та 28002,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Посилався на невідповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам чинного податкового законодавства.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2010 року позивачу в задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржило товариство з обмеженою відповідальністю «ВФС-Захід», яке в апеляційній скарзі ставить питання про її скасування.

Апеляційні вимоги обгрунтовує тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що чинним на час спірних правовідносин Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» чітко визначено обсяги валових витрат, до яких відносяться будь-які витрати, сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). Дані бухгалтерського обліку, дані податкової перевірки свідчать про сплату апелянтом постачальнику відповідно до умов договору повну суму коштів за постачання товарів в якості попередньої оплати. Зазначений постачальник протягом тривалого часу постачав товари апелянту для здійснення основного напряму діяльності підприємства, тому висновок податкового органу та суду щодо правовідносин з постачальником, які не пов'язані з господарською діяльністю, є неправомірним.

Суд безпідставно прийшов до висновку про неправомірність включення апелянтом до складу валових витрат нарахованої заробітної плати та нарахувань на неї в сумі 55710 грн., не взявши до уваги, що позивачем було надано всі розрахункові документи на ствердження правомірності такого включення. Апелянт на законних підставах самостійно виправив помилки в податковій декларації щодо обсягів нарахованої заробітної плати, проте суд цього до уваги не взяв. Податковий орган як суб'єкт владних повноважень не довів в суді правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доповнивши апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що податковий орган безпідставно визначив суму авансових платежів за договором поставки та додатків до нього на підставі виключно даних бухгалтерського рахунку 371 «Аванси видані», який передбачає в тому числі бухгалтерські проводки авансів, виданих платникам єдиного податку, нерезидентам, фізичним особам та не підлягають віднесенню до валових витрат. Визначення бази оподаткування на підставі даних цього рахунку без даних податкового обліку суперечить чинному на той час законодавству. Позивач, крім того, в податковій декларації з податку на прибуток за І півріччя 2008 року на законних підставах виправив помилку та обґрунтовано відніс занижену суму заробітної плати та нарахувань на неї 55710 грн. до складу валових витрат підприємства.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, яка апеляційну скаргу підтримала, представника податкового органу, який просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню підлягає з таких підстав.

З матеріалів справи видно, що працівниками Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.04.2008 року по 30.09.2009 року, за результатами якої складено акт № 934/23-2/207/71703 від 18.03.2010 року.

Як видно з акта перевірки, позивач, зокрема, допустив порушення вимог п.5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого підприємство занизило податок на прибуток в сумі 56005,00 грн. (за 2 кв.2008 року - в сумі 35420,00 грн., 3 кв. 2008 року - в сумі 10610,00 грн., 4 кв. 2008 року - в сумі 9975,00 грн.).

На підставі акта перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.03.2010 року № 0000622320/0, яким позивачу було донараховано суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 84007,50 грн., в т.ч. 56005,00 грн. основного боргу та 28002,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За наслідками апеляційного оскарження податковим органом вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, з приводу чого було прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 1.06.2010 року № 0000622320/1, також оскаржене в даній справі позивачем.

Податковий орган вважав, що позивачем за період з 1.04.2008 року по 31.12.2008 року завищено валові витрати за сплаченими авансовими платежами за договором поставки на суму 168310,00 грн. До такого висновку відповідач прийшов шляхом арифметичного порівняння даних бухгалтерського обліку рахунку 371 «Розрахунки по виданих авансах». Зокрема, для визначення розміру попередньої оплати податковий орган вирахував різницю між сальдо по зазначеному рахунку на кінець та сальдо на початок звітного періоду (кварталу). З отриманого результату вираховувався податок на додану вартість, а остаточний результат відповідач вважав розміром авансових платежів.

Позивач категорично наполягає на тому, що вся сума авансових платежів контрагенту - ТзОВ «Грундфос Україна» та іншим за вказаний період відображена в документах первинного обліку - банківських виписках, платіжних дорученнях, які були надані в процесі податкової перевірки, які є підставою для віднесення сплачених авансів до валових витрат. Ці доводи не спростовані відповідачем жодними доказами в справі.

Наявність підтвердження таких витрат та їх розміру доведений поданими суду апеляційної інстанції банківськими виписками за період 1.04.2008 року-31.12.2008 року.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на який посилається податковий орган як на правову підставу прийнятого рішення, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідач не посилається, яких саме документів первинного бухгалтерського та податкового обліку не подав позивач на обґрунтування правомірності віднесення до валових витрат авансових платежів ТзОВ «Грундфос Україна по укладених договорах.

Відповідно до пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 зазначеного вище Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 цього ж Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

За таких обставин позивач вправі був включити до складу валових витрат відповідні суми, сплачені його контрагенту на виконання укладеного договору поставки від 17.12.2007 року та додаткових угод до нього, поданих як доказів в справі.

Податковим органом не перевірено та не спростовано доводи позивача в частині того, що програмний продукт, на якому ведеться бухгалтерський облік в ТзОВ «ВФС-Захід», згортає сальдо по розрахунках в межах одного і того ж договору з одним і тим же контрагентом. З метою перевірки достовірності даних щодо віднесення до валових втрат сум авансових платежів податковий орган не вжив заходів для розгортання сальдо розрахунків, а вдався до арифметичного порівняння величини сальдо, що не забезпечувало, з огляду на специфіку програмного забезпечення бухгалтерського обліку на підприємстві, достовірності розрахунків по авансам.

За таких обставин є підстави для висновку про неправомірність доводів відповідача щодо не підтвердження документально позивачем розміру валових витрат по віднесених авансових платежах та безпідставного завищення цих витрат за період з 1.04.2008 року по 31.12.2008 року на суму 168310,00 грн.

Далі, як видно з матеріалів справи, податковий орган прийшов до висновку про безпідставне включення позивачем до валових витрат суми скоригованих валових витрат в 2 кв. 2008 року в сумі 55710,00 грн. При цьому вважав, що позивач документально не обґрунтував цей розмір валових витрат та безпідставно скоригував валові витрати попереднього періоду , який вже перевірявся податковим органом.

Зі справи видно, що 55710,00 грн. - це розмір заробітної плати, нарахований та виплачений позивачем працівникам та підтверджений документами первинного бухгалтерського обліку. Цього не оспорює податковий орган в суді.

В податковій декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2008 року позивач показав суму заробітної плати та нарахувань до неї 54408 грн. та 20218 грн. податків на неї, всього - 74626 грн. В податковій декларації з цього виду податку за І півріччя 2008 року позивач виправив помилку та зазначив належну суму нарахованої заробітної плати 95025 грн. та нараховані до неї податки та збори в сумі 35311 грн., всього - 130336 грн., в зв'язку з чим суму 55710 грн. (130336 грн. - 74626 грн.) відніс до валових витрат.

Відповідно до пп. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання. При цьому закон не пов'язує неможливість виправлення помилки з результатами податкової перевірки, яка жодних порушень закону в ході перевірки не виявила.

В процесі податкової перевірки позивача за період з 1.04.2005 року по 31.03.2008 року відповідач заниження валових витрат за рахунок невірного відображення розміру заробітної плати, з приводу чого помилка була виправлена позивачем та не прийнята до уваги податковим органом, в акті перевірки від 18.09.2008 року не встановив, зазначивши, що перевіркою правильності визначення скоригованих валових витрат за період з 1.04.2005 року по 31.03.2008 року порушень не встановлено (а.с. 58), чим порушив вимоги пп. 4.2.2«б» п. 4.2 ст. 4 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Недотримання вимог закону податковим органом свідчить про правомірність виправлення помилки позивачем як платником податків в частині заробітної плати та віднесення відкоригованої суми 55710,00 грн. до валових витрат 2 кв. 2008 року в декларації за І півріччя 2008 року.

Посилання представника відповідача на ту обставину, що попередньою перевіркою позивача за період з 1.04.2005 року по 31.03.2008 року виявлено порушення, які позивач добровільно усунув шляхом сплати донарахованих платежів, є безпідставними, оскільки з акту перевірки від 18.09.2008 року № 3212/23-3/20771703 не видно, що заниження розміру податку на прибуток підприємства мало місце за рахунок невірного віднесення до валових витрат заробітної плати підприємства.

За таких обставин є підстави вважати, що позивач правомірно сформував валові витрати за період, що є предметом дослідження в даній справі, а висновки податкового органу щодо безпідставного завищення цих витрат по зазначених двох позиціях та прийняті ним податкові повідомлення-рішення щодо донарахування податку на прибуток, який ніби-то був занижений позивачем, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

Суд першої інстанції в повній мірі всіх обставин справи не встановив, доводів позивача не перевірив, а висновки в оскаржуваній постанові обґрунтував наявними в справі висновками акту перевірки та письмовими запереченнями на позов податкового органу, не прийшовши до самостійних аргументів на підставі аналізу доказів в справі та положень чинного законодавства.

За таких обставин оскаржувана постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню як така, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права з прийняттям нової постанови про задоволення позову з викладених вище підстав.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВФС-Захід» задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2010 року в справі № 2а-4881/10/1370 скасувати, прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати нечинними як неправомірні податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова від 31.03.2010 року № 0000622320/0 та від 1.06.2010 року № 0000622320/1, якими товариству з обмеженою відповідальністю «ВФС-Захід» донараховано суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 84007,50 грн., в т.ч. 56005,00 грн. основного боргу та 28002,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : О.І. Мікула

Д.М. Старунський