Ухвала суду № 32496511, 05.07.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2013р. Справа № 64375/12/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Обрізка І.М.,

судді Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.,

за участю представників:

апелянта (відповідача у справі): Задорожний І.В.,

позивача у справі: Триндяк Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова, м.Львів

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.03.2012р. у справі №2а-935/12/1370

за позовом ТзОВ "Кабельверк-Львів", м.Львів

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова, м.Львів

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кабельверк-Львів" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби, в якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.11.2011р. №0006611520/26611/10/15-2 на суму 15 786,30грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.03.2012р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кабельверк-Львів" задоволено повністю.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби, з постановою суду першої інстанції не погодився, оскаржив її, подавши апеляційну скаргу, у якій зазначено, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального права, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

У судовому засіданні Львівського апеляційного адміністративного суду 05.07.2013р. представник скаржника надав пояснення та підтримав доводи апеляційної скарги. Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги відповідача з мотивів, викладених у позовній заяві.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, письмових заперечень на апеляційну скаргу та дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених статтею 195 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається та правильно встановлено судом першої інстанції, що старшим державним податковим інспектором сектору податку на додану вартість ДПІ 17.11.2011р. проведено перевірку дотримання ТзОВ "Кабельверк-Львів" вимог п.57.1. ст.57 Податкового кодексу України за період з 30.10.2011р. по 31.10.2011р. та встановлено, що позивач сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання за платежем ПДВ в сумі 157863,00грн. із затримкою на один календарний день, за що відповідно до п.1. ст.126 Податкового кодексу України передбачені штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 10 відсотків в сумі 15786,30грн. і що відображено в Акті перевірки від 17.11.2011р. №418/15-2/32970253. На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.11.2011р. №0006611520/26611/10/15-2, яким позивачу визначено штраф в розмірі 10 відсотків в сумі 15786,30 грн.

Львівський апеляційний адміністративний суд погоджується із наступними застосуванням судом першої інстанції норм законодавства, аналізом обставин справи та оцінкою доказів.

01.01.2011р. набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п.2. Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011р. Закони України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та "Про податок на додану вартість" втратили чинність.

14.11.2011р. позивачем подано до ДПІ декларацію з ПДВ за вересень 2011р. №9008595626, якою задекларовано суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду в розмірі 157884,00грн.

Відповідно до п.57.1. ст.57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 126 ПК України, передбачено застосування штрафних санкцій у разі порушення правил сплати (перерахування) податків.

Пункт 126.1. ст.126 ПК України визначає, що у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Останній десятий день сплати позивачем суми ПДВ до бюджету за податковою декларацією за вересень 2011р. припадав на вихідний день (неділю) 30.10.2011р.

ТзОВ "Кабельверк-Львів" суму ПДВ за вересень 2011 рік сплачено 31.10.2011р., тобто на наступний за вихідним днем, що підтверджується платіжним дорученням №1769 в якому зазначено, що сума 157884,00грн. згідно з призначенням платежу "ПДВ за вересень 2011р." проведена банком 31.10.2011р.

Згідно з п.49.20. ст.49 ПК України, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Відповідно до п.56.13. ст.56 ПК України, у разі коли останній день строків, зазначених у цій статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Пункт 183.6. ст.183 ПК України передбачає, що у разі якщо останній день строку подання заяви припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем строку вважається наступний за вихідним, святковим або неробочим робочий день.

Згідно з п.56.21. ст.56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

У пункті 5.3.3. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який втратив чинність з 01.01.2011р., законодавцем була визначена норма, щодо строку погашення податкового зобов'язання з врахуванням того, що якщо останній день зазначених у пункті 5.3. строків припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем кожного з таких строків вважається наступний за вихідним або святковим робочий операційний (банківський) день.

У ст.57 ПК України така норма законодавцем упущена, чим звужено права господарюючих суб'єктів, а тому за аналогією до наведених вище норм Податкового законодавства, позивачем не було порушено граничного строку сплати суми ПДВ до бюджету, визначеного п.57.1. ст.57 ПК України.

На підтвердження такого висновку суд першої інстанції правильно поcилався на рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. у справі "Щокін проти України" у якому суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, у зв'язку з тим, що: відповідне національне законодавство не було чітким та узгодженим і, таким чином, не відповідало вимозі "якості" закону та не забезпечувало адекватність захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника-платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч.1. ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Стаття 200 КАС України встановлює, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи із системного аналізу наведених положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Львівський апеляційний адміністративний суд приходить до переконання, що вимоги позивача є обгрунтованими, підтвердженими матеріалами справи і правомірно задоволені судом першої інстанції.

Керуючись вимогами ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова, м.Львів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.03.2012р. у справі №2а-935/12/1370 за позовом ТзОВ "Кабельверк-Львів", м.Львів до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова, м.Львів про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.03.2012р. у справі №2а-935/12/1370 за позовом ТзОВ "Кабельверк-Львів", м.Львів до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова, м.Львів про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.М. Обрізко

Суддя А.І. Рибачук

Повний текст ухвали виготовлено 10.07.2013р.