Ухвала суду № 32495162, 18.07.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-8075/2011

Провадження № 22ц/779/1729/2013

Категорія 9

Головуючий у 1 інстанції Барашков В.В.

Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Ясеновенко Л.В.,

суддів: Матківського Р.Й., Бойчука І.В.,

секретаря Драганчук У.М.,

з участю представника ОСОБА_2,

ОСОБА_3 та його представника,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк», про витребування майна з чужого незаконного володіння та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа Центральне відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі Луганського філіалу ПАТ КБ «ПриватБанк», про стягнення боргу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 04 квітня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

31.10.2011 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк», про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги мотивував тим, що 05.12.2009 року він надав ОСОБА_3 довіреність серії НОМЕР_5 строком на три роки на право керування автомобілем ЗАЗ-DAEWOO, д.н.з. НОМЕР_2, належним йому на праві власності.

Скориставшись правом, передбаченим ст. 249 ЦК, 04.01.2011 року він скасував вищевказану довіреність на ім'я ОСОБА_3, про що письмово повідомив останнього з вимогою у тижневий строк повернути належний йому автомобіль.

Посилаючись на те, що ОСОБА_3 у добровільному порядку відмовляється повернути належний йому автомобіль, просив позов задовольнити.

14.05.2012 року ОСОБА_3 подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_2, третя особа Центральне відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі Луганського філіалу ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що автомобіль ЗАЗ-DAEWOO, д.н.з. НОМЕР_2, належний ОСОБА_2, був придбаний останнім у кредит згідно кредитного договору №LGY0AU01280412 від 26.01.2006 року. Оскільки ОСОБА_2 не був в змозі виплачувати кредит, вони домовились про те, що він погашає борг ОСОБА_2 перед банком, з подальшим переходом автомобіля у його власність.

20.07.2006 року та повторно 05.12.2006 року ОСОБА_2 надавав йому довіреності на керування вищевказаним автомобілем.

Всі його намагання здійснити переуступку кредитного договору на своє ім'я виявилися безрезультатними, оскільки в ПАТ КБ «ПриватБанк», який видав кредит ОСОБА_2, не існує процедури переоформлення кредитних договорів.

Посилаючись на те, що протягом 2006-2011 років ним сплачено 55719,78 грн. на погашення кредиту, просив задовольнити позов та стягнути з ОСОБА_2 вищезазначену суму заборгованості та 957,20 грн. судових витрат, а в позові ОСОБА_2 відмовити.

13.02.2013 року ОСОБА_3 подав заяву про зменшення розміру позовних вимог та просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь 52554,25 грн. та 957,20 грн. судових витрат.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 04 квітня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Постановлено зобов'язати ОСОБА_3 передати ОСОБА_2 транспортний засіб марки ЗАЗ-DAEWOO, модель Т13110, 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2, колір зелений, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_4, тип ТЗ-легковий (седан) та стягнути з нього на користь ОСОБА_2 620 грн. судових витрат.

Цим же рішенням задоволено позов ОСОБА_3 та постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 52554,25 грн. сплачених за кредитним договором №LGY0AU01280412 та 957,20 грн. судових витрат.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на незаконність і необґрунтованість рішення в частині стягнення з нього коштів в сумі 52554,25 грн., порушення судом норм матеріального і процесуального права, а також на неповне з'ясування судом обставин справи.

Апелянт вказує на те, що суд при вирішенні спору взяв до уваги лише пояснення ОСОБА_3 про те, що у зв'язку з фінансовою неможливістю ОСОБА_2 сплачувати кредитні кошти за автомобіль, він буде погашати його борг, після чого автомобіль перейде у власність ОСОБА_3 Натомість, зазначає ОСОБА_2, суд проігнорував його пояснення про те, що між сторонами існувала домовленість, за якою належний йому автомобіль надавався ОСОБА_3 для використання його в особистих цілях в якості таксі, за що останній і повинен був сплачувати щомісячні внески згідно кредитного договору.

Також судом не було враховано того, що всі дії щодо переоформлення кредитного договору на своє ім'я ОСОБА_3 здійснював лише після подачі позовної заяви.

Суд, на думку апелянта, помилково послався на долучені до матеріалів справи квитанції, як на підтвердження сплати ОСОБА_3 кредитних коштів, оскільки дані копії квитанцій не відповідають сумі заявлених вимог, що підтверджено поданою заявою про заміну розміру позовних вимог в ході розгляду справи.

Не погоджується апелянт також і з стягненням з нього на користь ОСОБА_3 400 грн. на оплату юридичних послуг, оскільки в матеріалах справи відсутні договір, акт виконаних робіт та документ про оплату витрат на правову допомогу.

Просить рішення суду скасувати в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_3 52554,25 грн., а в решті рішення залишити без змін.

Представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала з мотивів, наведених у ній.

ОСОБА_3 та його представник апеляційну скаргу не визнали.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 26.01.2006 року між ПАТ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №LGY0AU01280412 на суму 59774,96 грн. для придбання автомобіля ЗАЗ-DAEWOO Т12110.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 автомобіль марки ЗАЗ-DAEWOO, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, належить ОСОБА_2 (а.с. 77).

Встановлено, що 20.07.2006 року та повторно 05.12.2009 року ОСОБА_2 надав довіреність ОСОБА_3 на право керування зазначеним автомобілем. При цьому ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 копію договору кредиту та копію графіка погашення кредиту. Зазначеної обставини представник ОСОБА_2 не заперечила.

Згідно витягу про реєстрацію є Єдиному реєстрі довіреностей №17860485 від 04.03.2011 року дія довіреності серії НОМЕР_5 від 05.12.2009 року видана ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_3 на право керування автомобілем марки ЗАЗ-DAEWOO, 2005 року випуску, була припинена з 04.03.2011 року (а.с. 6, зворот).

Встановлено, що з липня 2006 року по травень 2011 року ОСОБА_3 через відділення №12, відділення №2 та відділення «Каскадне» Івано-Франківської філії ПАТ «КБ «ПриватБанк» сплачував кошти за договором кредиту, укладеного між ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, що підтверджено копіями квитанцій.

При таких обставинах справи суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про обґрунтованість вимог ОСОБА_3

Посилання ОСОБА_2 у апеляційній скарзі на те, що між ним та ОСОБА_3 була домовленість про передачу автомобіля в користування, а внесення ним платежів по кредитному договору це фактично була плата за оренду автомобіля не заслуговують на увагу, оскільки представник ОСОБА_2 спочатку взагалі заперечувала факт оплати кредиту ОСОБА_3, а пізніше заперечувала суму погашеного кредиту, при цьому не подавши жодної квитанції про оплату кредиту ОСОБА_2

Відповідно до ч. 3 ст.10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищенаведене, підстав для скасування рішення суду немає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 04 квітня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: Л.В. Ясеновенко

Р.Й. Матківський

І.В. Бойчук