Постанова № 32493813, 17.07.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2013 р. Справа № 5008/518/2012

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Марко Р.І.

при секретарі Ярмолі А.,

з участю представників: не з'явились;

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Транскарпатбуд", с. Ляхівці Ужгородського району

на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 20.05.2013 року

про розстрочку виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 11.09.2012 року, у справі № 5008/518/2012

за позовом: ТОВ "Транскарпатбуд" с. Ляхівці Ужгородського району

до відповідача ПАТ "Готельно-туристичний комплекс Інтурист-Закарпаття", м. Ужгород

про стягнення 104180,00 грн. заборгованості за виконані роботи

та за позовом третьої особи на стороні позивача, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору спільного малого будівельно-монтажного підприємства "Енергомонтаж"

до відповідача ПАТ "Готельно-туристичний комплекс Інтурист-Закарпаття"

про стягнення 134654,79 грн. заборгованості, з яких 104180 грн. основного боргу за виконані роботи, 21877,80 грн. втрати від інфляції, 8596,99 річні (3%),

В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Закарпатської області від 20.05.2013 року частково задоволено заяву ПАТ ГТК «Інтурист-Закарпаття» про розстрочення сум, що підлягають стягненню на підставі рішення господарського суду Закарпатської області від 11.09.2012 року, у справі № 5008/518/2012 в розмірі 104 180,00 грн. суми боргу та 2083,60 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору на 5 років (шістдесят місяців) по 1771,06 грн. щомісячно. Місцевий господарський суд відмовив заявнику в частині строку відстрочки рішення господарського суду з 7 років до 5 років.

Ухвала суду мотивована тим, що з метою захисту боржника від наявної загрози банкрутства, а також враховуючи тривалу дію мораторію для виконання боржником своїх зобов'язань, у зв'язку з неодноразовими зверненнями до суду з метою визнання боржника банкрутом, суд констатував винятковість даного випадку та розстрочив виконання рішення суду.

В апеляційній скарзі скаржник (стягувач) просить ухвалу місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення, апелюючи тим, що місцевий господарський суд, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, не врахував матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору.

Скаржник покликається на те, що поданий фінансовий план погашення кредиторської заборгованості не відповідає дійсності, оскільки єдиним джерелом прибутку відповідача є орендна плата, розмір якої відрізняється від наданої у фінансовому плані.

У відзиві на апеляційну скаргу боржник (відповідач) просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що ухвала суду є законною та такою, що прийнята з врахуванням всіх обставин справи на підставі повного та всебічного дослідження поданих сторонами доказів.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду у склад колегії з розгляду справи №5008/518/2012 введено замість судді Орищин Г.В. - суддю Марка Р.І. з підстав, зазначених у розпорядженні.

В судове засідання представники сторін не з'явились, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому суд вважає за можливе розгляд справи завершити без їх участі за наявних в справі доказів про права і обов'язки сторін.

Суд, розглянувши апеляційну скаргу та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням господарського суду Закарпатської області від 11.09.2012 у справі №5008/518/2012 задоволено позов ТОВ „Транскарпатбуд" та стягнуто з ПАТ „Готельно-туристичний комплекс „Інтурист-Закарпаття" суму 104180 грн., а також 2083,60 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

На виконання вказаного судового акту господарським судом видано наказ №5008/518/2012 від 21.01.2013 про стягнення сум з боржника.

Відповідно до вимог ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

За змістом наведеної норми суд може відстрочити або розстрочити виконання судового рішення за наявністю обставин, що ускладнюють його виконання або роблять неможливим у виняткових випадках, залежно від обставин справи.

При цьому, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо

Розглядаючи дану справу по суті, суд апеляційної інстанції враховує рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року в справі за № 5-рп/2013 за конституційним зверненням акціонерної компанії „Харківобленерго" щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України „Про виконавче провадження" за змістом якого вбачається, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Окрім того, розглядаючи цю справу, суд апеляційної інстанції бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі „Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд наголошує, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (N 1) від 27 серпня 1991 року, серія А, N 209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію ( 995_690 ) (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія А, N 18, с. 16 - 18, п. 34 - 36). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (пункт 40).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Суд звертає увагу на ту обставину, що при вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, оскільки невиконання рішення суду порушує також і матеріальні інтереси позивача, що може призвести до негативних наслідків для нього.

Подаючи заяву про розстрочення виконання рішення суду, боржником(відповідачем) долучений фінансовий план підприємства, відповідно до якого відповідач щомісячно отримує 113 тис.грн. чистого прибутку, даний доказ суд першої інстанції правомірно оцінив як факт, що дасть можливість забезпечити виконання судового рішення при розстрочці. Окрім того, суд першої інстанції при застосуванні розстрочки в стадії виконання судового рішення, однією з підстав визначив захист від наявної загрози банкрутства, що підтверджено поданими сторонами судовими актами у справах №5008/1483/2011, №907/274/13, №907/343/13 та №5008/977/2012, які свідчать про неодноразове звернення до суду для визнання боржника банкрутом та намагання припинити його господарську діяльність, а звідси і унеможливить виконання рішення суду.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що з урахуванням приписів процесуального закону визначальним фактором при вирішенні питання про надання розстрочки виконання рішення суду є підставність цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення, що враховано судом першої інстанції.

Окрім того, з фінансового плану розвитку підприємства вбачається, що в боржника наявні кошти та майно, що не усуває можливості виконання судового рішення, а навпаки є доказом належного фінансового стану для розвитку та виконання з врахуванням розстрочки рішення суду.

Слід враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів які передбачені статтею 121 ГПК України не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. А тому апеляційний суд погоджується з визначеним терміном судом першої інстанції відстрочки виконання рішення суду в 5 років.

В рішенні Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року в справі за № 5-рп/2013 говориться, що аналіз положень ст. 121 ГПК України дає підстави вважати, що ухвала господарського суду про розстрочку виконання рішення спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом(документом) реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника. А тому розстрочка виконання рішення надасть можливість регулярно стягувачу отримувати кошти на протязі певного часу, що враховано місцевим судом.

Щодо доводів скаржника, що місцевим господарським судом відмовлено позивачу в задоволенні клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні для подання додаткових доказів не беруться судом до уваги, оскільки як вбачається із матеріалів справи, суд оголошував перерву з 13.05.2013 по 20.05.2013 року (а.с.64 том 3), відтак стягував мав можливість подати додаткові докази та долучити їх до матеріалів справи.

Як на підставу скасування ухвали суду, скаржник покликається на витяг з кримінального провадження №12012070030000571 від 23.03.2013 року, що підтверджує факт невиконання рішення суду керівництвом відповідача. Як вбачається із вищезгаданого витягу, він стосується невиконання рішення суду по справі №5008/1483/2012, що жодним чином не впливає на виконання рішення по даній справі, відтак даний доказ не береться судом до уваги. Окрім того, представником позивача не доведено неможливості подання в якості доказу своєї позиції копії витягу кримінального провадження в суді першої інстанції, оскільки датою його видання є 22.03.2013 року.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки судом першої інстанції винесено ухвалу з дотриманням вимог норм процесуального законодавства вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Зважаючи на те, що апеляційним судом відмовлено в задоволенні апеляційної скарги витрати по сплаті судового збору, в порядку ст.49 ГПК України залишаються на скаржнику.

Керуючись ст.ст. 99, 105, 121 ГПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

ухвалу господарського суду Закарпатської області від 20.05.2013 року в справі за №5008/518/2012 - залишити без змін, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Транскарпатбуд" б/н від 22.05.2013 року - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: С.М. Бойко

Судді: Т.Б. Бонк

Р.І. Марко

Повний текст постанови виготовлено 19.07.2013р.