Постанова № 32491837, 15.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 липня 2013 року № 826/3746/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест"до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової службипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0010452209 від 17.10.2012

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0010452209 від 17.10.2012.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами планової документальної виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2012. Підставою для нарахування податкових зобов'язань є висновок податкового органу про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Солодка країна - К" та ФОП ОСОБА_1

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з контрагентами - продавцями ТОВ "Солодка країна - К" за договором поставки № 493/07/11 від 30.06.2011 та ФОП ОСОБА_1 за договором поставки № ДГ0000220211 від 22.02.2011, які, за твердженням позивача, мали реальний характер та за якими позивачем було сплачено, та отримано товар, який було використано у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Також позивач посилався на те, що порушення податкової дисципліни вчинене контрагентом платника податків не є підставою для відмови у праві на податковий кредит, якщо дії платника податків свідчать про його добросовісність, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності економічному змісту.

Представник позивача у судовому засіданні 12.06.2013 позовні вимоги підтримав повністю, надав додаткові усні пояснення та просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 25.04.2013 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 782/22-9/34047146 від 01.10.2012, інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки відповідачем наведено не було.

У судовому засіданні 12.06.2013 представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 12.06.2013 представники сторін не заперечували проти розгляду справи в порядку письмового провадження та подали заяву, в якій просили здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження, за відсутності представників сторін.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідача ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

В період з 03.08.2012 по 24.09.2012 Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби проведена планова документальна виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2012.

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України та пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" на суму 3 571 051,00 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

ТОВ "Ренесанс Кепітал Інвест" мало взаємовідносини з ТОВ "Солодка країна - К" за договором № 493/07/11 від 30.06.2011, предметом якого є поставка продукції - цукор - пісок білий, за якими було сформовано податковий кредит.

Від ДПІ у Рогатинському р-ні отримано акти № 107/231/37322549 від 15.02.2012 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Солодка країна - К" з питань дотримання податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.07.2011 по 31.07.2011 та акт № 232/152 37322549 від 18.05.2012 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Солодка країна - К" з питань дотримання податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість з контрагентом ТзОВ "Інтерагро 2007" та податкових зобов'язань за серпень 2012 року, відповідно до яких основним постачальником за рахунок якого ТОВ "Солодка країна - К" сформувало податковий кредит за липень та серпень 2011 року є ТОВ "Інтерагро 2007".

Актами невиїзних документальних перевірок ТОВ "Інтерагро 2007" № 98/231/36552068 від 15.02.2012 з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.06.2011 по 31.07.2011 та з 01.09.2011 по 30.09.2011 та № 231/221/36552068 від 18.05.2012 з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.08.2011 по 31.08.2011 встановлено неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді, порушення частин першої, п'ятої статті 203. статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними та відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України.

Від ДПІ у Рогатинському р-ні отримано акти № 236/159/37322549 від 18.05.2012 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Солодка країна - К" з питань дотримання податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2012 по 31.01.2012, яким встановлено, що основним постачальником за рахунок якого ТОВ "Солодка країна - К" сформовано податковий кредит за січень 2012 року є ТОВ НТП "Енергія плюс".

Актом невиїзної документальної перевірки ТОВ НТП "Енергія плюс" № 227/152/37322622 від 17.05.2012 з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2012 по 31.01.2012 встановлено неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку передбаченому приписами діючого законодавства України, відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) ТОВ НТП "Енергія плюс" від контрагентів - постачальників, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків, порушення частин першої, п'ятої статті 203, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними та відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України.

Також зазначеним актом встановлено, що дані наведені в деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобов'язання та податковий кредит за перевіряємий період не є дійсними.

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про те, що операції між ТОВ "Солодка країна - К" та контрагентами - покупцями не містять у суті своїй розумних економічних та інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів, а отже наслідком діяльності ТОВ "Солодка країна - К" є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів, у огляду на що ТОВ "Ренесанс Кепітал Інвест" не мало правих підстав для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Солодка країна - К".

ТОВ "Ренесанс Кепітал Інвест" мало взаємовідносини з ФОП ОСОБА_1 за договором поставки № ДГ0000220211 предметом якого є поставка сировини для харчової промисловості, за якими було сформовано податковий кредит.

Від Козятинської ОДПІ отримано акт № 120/17-0120/НОМЕР_1 від 17.02.2012 про результати невиїзної позапланової документальної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за вересень 2011 року, відповідно до якого під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 не було надано документів, які б підтверджували факт взаємовідносин з ТОВ "Бест - Фуд" та ПП "Світ Бабулєс", за рахунок яких було сформовано податковий кредит, а також не вказано в кого саме було придбане молоко сухе реалізоване нею не адресу ТОВ "Ренесанс Кепітал Інвест" у вересні 2012 року.

Також зазначеним актом встановлено, що враховуючи сумнівні ознаки контрагентів ФОП ОСОБА_1, а також беручи до уваги той факт, що ФОП ОСОБА_1 двічі змінювала контрагентів від яких начеб-то сформувала податковий кредит доведений до відпрацювання, можна зробити висновок про відсутність реального здійснення придбання ТМЦ на суму 108979 грн. у вересні 2012 року.

Враховуючи те, що обсяги операцій у постачальника ФОП ОСОБА_1 відсутні, податковий орган дійшов висновку про відсутність у ТОВ "Ренесанс Кепітал Інвест" правових підстав для формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1

За результатами перевірки складено акт № 782/22-9/34047146 від 01.10.2012.

05.10.2012 Товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби були подані заперечення на акт № 782/22-9/34047146 від 01.10.2012 за результатами розгляду яких листом № 8378/10/22-910 від 12.10.2012 "Про надання відповіді на заперечення до акту перевірки" повідомлено про те, що висновки акту перевірки залишено без змін.

17.10.2012 на підставі акта № 782/22-9/34047146 від 01.10.2012 прийнято податкове повідомлення - рішення №0010452209, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 4 463 814.00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 892 763,00 грн.

26.10.2012 Товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" до Державної податкової служби у місті Києві була подана скарга на податкове повідомлення - рішення №0010452209 від 17.10.2012, яка рішенням про результати розгляду первинної скарги № 8779/10/12-114 від 21.12.2012 залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням №0010452209 від 17.10.2012, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат, як в період дії Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", так і Податкового кодексу України судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування валових витрат та відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що відповідач необґрунтовано дійшов висновку про відсутність у нього правових підстав для формування податкового кредиту по взаємовідносинах з контрагентами - продавцями ТОВ "Солодка країна - К" за договором поставки № 493/07/11 від 30.06.2011 та ФОП ОСОБА_1 за договором поставки № ДГ0000220211 від 22.02.2011, оскільки вони мали реальний характер та за ними було сплачено та отримано товар використаний ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, що підтверджується відповідними первинним документами.

На підтвердження факту реального існування фінансово - господарських правовідносин за договором № ДГ0000220211 від 22.02.2011 укладеним з ФОП ОСОБА_1, предметом якого є здійснення поставки сировини для харчової промисловості, позивачем надано суду копії зазначеного договору, видаткових накладних, рахунків - фактур та податкових накладних.

Відповідно до пунктів 2.1 та 2.2 зазначеного договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що є предметом поставки за договором, її часткове співвідношення визначаються згідно видаткових накладних, а кількість та асортимент кожної партії згідно складених в письмовій формі заявок покупця.

Пунктом 3.2 договору № ДГ0000220211 від 22.02.2011 встановлено, що продукція вважається переданою покупцю з моменту її фактичної передачі йому разом з необхідними супровідними документами та підписання покупцем відповідних документів про прийняття продукції.

Згідно пункту 4.2 зазначеного договору ціна на продукцію відображається в рахунках - фактурах.

Пунктом 5.1 договору № ДГ0000220211 від 22.02.2011 встановлено, що якість продукції повинна підтверджуватись якісними посвідченнями на кожну партію продукції, гігієнічним висновком МОЗ України, сертифікатом відповідності та іншими документами передбаченими законодавством.

Отже, первинними документами, які належним чином засвідчують факт здійснення поставки товару за договором № ДГ0000220211 від 22.02.2011 є заявки покупця, видаткові накладні, рахунки - фактури, якісні посвідчення на кожну партію продукції, гігієнічні висновки МОЗ України, сертифікати відповідності.

Позивачем заявок, якісних посвідчень на кожну партію продукції, гігієнічних висновків МОЗ України, сертифікатів відповідності суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання зазначених документів.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В наданих позивачем видаткових накладних в графі "Отримав(ла)" міститься лише підпис засвідчений печаткою позивача, без зазначення даних особи яка його вчинила та документу на підставі якого вона діяла та в рахунках - фактурах міститься підпис засвідчений печаткою ФОП ОСОБА_1 без зазначення відповідних даних про особу, яка його вчинила.

Таким чином, з видаткових накладних є неможливим встановити, хто саме прийняв товар та на підставі чого діяла така особа, а з рахунків - фактур - хто їх виписав.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що видаткові накладні та рахунки - фактури, копії яких надані позивачем на підтвердження товарності фінансово - господарських відносин з ФОП ОСОБА_1 не можуть бути прийняті судом у якості первинних документів, а отже підтверджувати факт здійснення ФОП ОСОБА_1 поставки позивачу товару.

Доказів на підтвердження використання товару, який за твердженням позивача був ним отриманий від ФОП ОСОБА_1 у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку позивачем суду надано не було, як і не було надано доказів на підтвердження здійснення транспортування зазначеного товару та здійснення за нього оплати на користь ФОП ОСОБА_1

Таким чином, позивачем не надано суду на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з ФОП ОСОБА_1 первинних документів, які мають засвідчувати факт здійснення поставки товару відповідно до умов договору № ДГ0000220211 від 22.02.201, а саме, заявок, якісних посвідчень на кожну партію продукції, гігієнічних висновків МОЗ України, сертифікатів відповідності, як і доказів на підтвердження здійснення транспортування товару, оплати за нього та використання його у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а надані документи складані з порушенням Закону України "Про бухгалтерський облік" та з них неможливим встановити особу, яка від імені позивача прийнята товар та особу, яка виписала рахунки фактури.

На підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з ТОВ "Солодка країна - К" позивачем надано суду копії договору поставки № 493/07/11 від 30.06.2011, товарно - транспортних накладних, видаткових накладних, рахунків - фактур, податкових накладних та специфікацій.

Пунктом 3.1 зазначеного договору встановлено, що строк поставки, умови поставки та місце поставки погоджуються сторонами або у специфікаціях або визначають у заявках покупця.

Згідно з пунктом 3.2 зазначеного договору продукція вважається переданою покупцю з моменту її фактичної передачі йому разом з необхідними супровідними документами та підписання покупцем відповідних документів про прийняття продукції.

Пунктом 5.1 договору № 493/07/11 від 30.06.2011 встановлено, що якість продукції повинна підтверджуватись якісними посвідченнями на кожну партію продукції, гігієнічним висновком МОЗ України, сертифікатом відповідності та іншими документами передбаченими законодавством.

Отже, первинними документами, які належним чином засвідчують факт здійснення поставки товару за договором № 493/07/11 від 30.06.2011 є специфікації або заявки покупця, видаткові накладні, рахунки - фактури, якісні посвідчення на кожну партію продукції, гігієнічні висновки МОЗ України, сертифікати відповідності.

Позивачем якісних посвідчень на кожну партію продукції, гігієнічних висновків МОЗ України, сертифікатів відповідності суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання зазначених документів.

В наданих позивачем видаткових накладних в графі "Відвантажив(ла)" міститься підпис та печатка ТОВ "Солодка країна - К", водночас не зазначено посаду та дані особи, яка вчинила підпис, а в графі "Отримав(ла)" міститься лише підпис засвідчений печаткою позивача без зазначення даних особи, яка його вчинила та документів на підставі яких вона діяла, при цьому в накладних в графі замовлення зазначено - "Договір № 30/06/11 від 01.07.2011".

Надані позивачем рахунки - фактури містять лише підпис засвідчений печаткою ТОВ "Солодка країна - К" без зазначення даних особи, яка його вчинила, при цьому в графі замовлення зазначено - "Договір № 30/06/11 від 01.07.2011".

Позивачем копії договору № 30/06/11 від 01.07.2011 суду надано не було, як і не було зазначено про існування між ним та ТОВ "Солодка країна - К" фінансово - господарських відносин за зазначеним договором.

Таким чином, з видаткових накладних та рахунків - фактру є неможливим встановити, хто саме їх підписав, а отже встановити осіб, які відвантажили та прийняли товар, при цьому зазначені документи складені за договором докази на підтвердження укладання його між позивачем та ТОВ "Солодка країна - К" у суду відсутні та про факт укладання якого позивач не зазначав.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що видаткові накладні та рахунки - фактури, копії яких надані позивачем на підтвердження реальності фінансово - господарських відносин з ТОВ "Солодка країна - К" не можуть бути прийняті судом у якості первинних документів, а отже підтверджувати факт здійснення поставки товару ТОВ "Солодка країна - К".

Надані позивачем ТТН не приймаються судом до уваги з огляду на те, що відправником в них зазначено ТОВ "Інтерагро - 2007", а не ТОВ "Солодка країна - К", а також те, що з них є неможливим встановити, що за ними здійснювалось перевезення товару, який, як стверджує позивач, йому було поставлено за договором № 493/07/11 від 30.06.2011.

Доказів на підтвердження використання товару, який за твердженням позивача був ним отриманий від ТОВ "Солодка країна - К" у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку позивачем суду надано не було, як і не було надано доказів на підтвердження здійснення за нього оплати на користь ТОВ "Солодка країна - К".

Таким чином, позивачем не надано суду на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з ТОВ "Солодка країна - К" первинних документів, які мають засвідчувати факт здійснення поставки товару відповідно до умов договору № 493/07/11 від 30.06.2011, а саме, якісних посвідчень на кожну партію продукції, гігієнічних висновків МОЗ України, сертифікатів відповідності, як і доказів на підтвердження перерахування коштів на користь ТОВ "Солодка країна - К" та використання отриманого, за твердженням позивача, товару у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а надані документи складені з порушенням Закону України "Про бухгалтерський облік", з них неможливим встановити осіб, які їх склали та в них міститься посилання на договір про факт укладання кого позивач не зазначав та доказів на підтвердження такого факту суду не надав.

З огляду на викладене, враховуючи те, що, як було встановлено судом, позивачем не надано достатніх первинних документів, які мали бути складені відповідно до умов договору укладених з контрагентами - покупцями ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Солодка країна - К", а надані позивачем первинні документи складні з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік" та з них неможливо встановити осіб які їх склали, а також, те, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження перерахування коштів на користь контрагентів та використання поставленого за його твердженням товару у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності правовідносин з ТОВ "Солодка країна - К" за договором поставки № 493/07/11 від 30.06.2011 та ФОП ОСОБА_1 за договором поставки № ДГ0000220211 від 22.02.2011, а отже не доведено факт здійснення поставки товару.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що позивачем не доведено товарності та реальності господарських правовідносин з контрагентами ТОВ "Солодка країна - К" за договором поставки № 493/07/11 від 30.06.2011 та ФОП ОСОБА_1 за договором поставки № ДГ0000220211 від 22.02.2011, суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов