Постанова № 32489537, 10.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2013 р. Справа№ 5011-41/14591-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Мациборко Т.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Корзан Н.О. ( за довіреністю)

від відповідача: Пейкрішвілі М.Ш. ( за довіреністю)

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1"

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2013р.

у справі № 5011-41/14591-2012

за позовом Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення

до ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1"

про стягнення 497 449,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.04.2013 року у справі № 5011-41/14591-2012 позовні вимоги задоволено частково. Провадження в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 8 649 068,53 грн. припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Стягнуто з відповідача на користь позивача 497 448,00 грн. пені та 64 380,00 судового збору.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2013р. у справі №5011-41/14591-2012 змінити, зменшити розмір пені до суми 150 000,00 грн. Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що відповідач мав незначні строки прострочення оплати послуг позивача, порушення строків оплати послуг позивача не потягло негативних для позивача наслідків, у тому числі і збитків, у зв'язку з цим сума пені, визначена позивачем, є занадто великою. Крім того, відповідач протягом 2012 року мав збитки. З метою виконання зобов'язань, у тому числі перед позивачем, Відповідач уклав договір про фінансову допомогу. Отримані кошти спрямовувались на погашення заборгованості перед позивачем. Отже, відповідач вдавався до активних дій, спрямованих на погашення заборгованості, а не уникав оплати послуг позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2013 року відкрито апеляційне провадження у справі № 5011-41/14591-2012 та призначено до розгляду на 19.06.2013 р. в складі колегії головуючий суддя Руденко М.А., суддів Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.

19.06.2013р. у судовому засіданні було оголошено перерву до 10.07.2013р.

10.07.2013р. у судовому засіданні представники сторін надали свої пояснення по справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.12.2011 року між Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" (відповідач, замовник) було укладено договір № 4-394 (а.с.6)

За умовами пункту 1.1 вищезазначеного договору предметом даного договору є надання виконавцем телекомунікаційних послуг у відповідності до ліцензій виконавця на технічне обслуговування і експлуатацію мереж ефірного телемовлення та надання в користування каналів електрозв'язку. За своєю правовою природою договір є договором про надання послуг.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що ціна договору на 2012 рік визначається додатком № 2 до даного договору і складається: з ціни на телекомунікаційні послуги з використанням технічних засобів виконавця за "Тарифами на телекомунікаційні послуги концерну РРТ", що оприлюднені в офіційному галузевому виданні "Діловий Кур'єр - зв'язок", № 46 від 01.12.2011 р.; ціни на телекомунікаційні послуги з використанням технічних засобів Замовника за домовленістю сторін.

У відповідності до п. 5.5 договору, у разі неотримання виконавцем протоколу зауважень або заперечень від замовника в зазначений п. 5.4 строк, послуга вважається прийнятою замовником в обсязі, визначеному актом прийняття наданих послуг, а сума, що зазначена в акті, вважається узгодженою сторонами і підлягає оплаті.

Умовами п. 5.8 встановлено, що щомісячна оплата здійснюється за фактично відпрацьований час фактичних технічних засобів. До 15 числа поточного місяця замовник перераховує виконавцю аванс у розмірі 30 % орієнтованої вартості послуг у поточному місяці. Не пізніше 20 числа наступного місяця проводиться остаточний розрахунок за надані послуги з урахуванням авансу.

Відповідно до п.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Предметом спору є те, що відповідачем було порушено п. 5.8. договору № 4-394 від 01.12.2011 р., а саме порушені строки оплати в розмірі та формі за надані послуги.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (ч. 1 ст. 903 ЦК України)

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач погасив суму основного боргу в розмірі 8 649 068,53 грн., а тому провадження в частині стягнення суми основного боргу правомірно було припинено на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

З пояснень відповідача вбачається, що останній не заперечував факт порушення ним строків оплати наданих послуг за договором № 4-394 від 01.12.2011 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Враховуючи те що відповідач здійснював оплату наданих йому послуг у період з січня 2012 р. по вересень 2012 р. з порушенням строків встановлених пунктом 5.8 договору, то позивач керуючись пунктом 6.5. договору № 4-394 від 01.12.2011 р. нарахував та просив стягнути з відповідача пеню в сумі 497 448,00 грн.

Пунктом 6.5 договору встановлено, що за несвоєчасну оплату рахунку виконавця, у строки передбачені п. 5.8 договору, замовник сплачує пеню, яка обчислюється від суми заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення та за весь період такого прострочення.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції було стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 497 448,00 грн. за прострочення виконання зобов'язань.

Проте вирішуючи питання щодо розміру стягненої пені, суд першої інстанції належним чином не вирішив клопотання відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій що обґрунтовується тяжким фінансовим становищем, та на підтвердження цього надавав до суду матеріали (копії яких містяться в матеріалах справи), а саме довідку про залишок коштів на рахунку відповідача від 28.01.2013р. та Копію балансу відповідача за 2012р. з якого вбачається що збитки відповідача у 2012 році становлять 6 500 700 грн. (а.с.124,153-156).

Як вбачається з матеріалів справи, з метою виконання зобов'язань, у тому числі перед позивачем , відповідач укладав договору про фінансову допомогу (а.с.119-123). Отримані кошти спрямовували на погашення заборгованості. З вищезазначеного вбачається, що відповідач вдавався до до активних дій, спрямованих на погашення заборгованості, а не уникав оплати послуг позивача.

При вирішення клопотання відповідача судом першої інстанції не було зазначено в чому полягала необґрунтованість та безпідставність клопотання відповідача.

Відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 233 Господарського Кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного Кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до пп. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів, дійшла висновку, що враховуючи матеріальні інтереси сторін, фінансовий стан відповідача, а також те, що під час слухання справи в суді першої інстанції основний борг був погашений в повному обсязі, останнім були подані докази скрутного фінансового становище в період 2012 року, рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені слід змінити, зменшити її розмір, та стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 165 816,00 грн.

Отже, місцевий господарський суд при прийнятті оскарженого рішення наведеного не врахував, не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи натомість, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, виніс помилкове рішення.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2013р. слід змінити.

Керуючись ст. ст. 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" на рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2013 року у справі № 5011-41/14591-2012 задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2013 року у справі № 5011-41/14591-2012 змінити в частині стягнення пені.

« Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "Студія " 1+1" (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 7/11, код ЄДРПОУ 23729809) на користь Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 10, код ЄДРПОУ 01190043) 165 816 (сто шістдесят пять тисяч вісімсот шіснадцять) грн. 00 коп. пені»

В іншій частині рішення залишити без змін.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва

Матеріали справи №5011-41/14591-2012 повернути господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Руденко М.А.

Судді Дідиченко М.А.

Пономаренко Є.Ю.