Рішення № 32489423, 11.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9258/13 11.07.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/9258/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс»;

до Міністерства оборони України;

про визнання правочину недійсним.

Представники сторін:

від позивача: Лихольот А.В., довіреність № 0201/13-01 від 02.01.2013р.;

від відповідача: Ковальчук І.В., довіреність № 220/1014/д від 12.12.2012р..

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс» (надалі - позивач) з позовом до Міністерства оборони України (надалі - відповідач) про визнання правочину недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Додаткова угода № 4 від 16.03.2012р. до Договору про надання послуг з прання і сухого чищення для Державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/11/1 від 18.04.2011р. є недійсною, оскільки не відповідає нормам чинного законодавства України, а саме: спірною додатковою угодою було змінено ціну договору після його фактичного виконання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2013р. (суддя Жагорнікова Т.О.) порушено провадження у справі № 910/9258/13 та призначено її розгляд на 13.06.2013р.

11.06.2013р. через загальний відділ Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечує.

Також, 12.06.2013р. від позивача через загальний відділ Господарського суду міста Києва надійшли витребувані судом докази.

Присутнім у судовому засіданні 13.06.2013р. представником позивача підтримано позовні вимоги, з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позов.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена перерва до 11.07.2013р.

Згідно з розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 11.07.2013р., з метою дотримання процесуальних строків, справу № 910/9258/13 передано на розгляд судді Привалову А.І., у зв'язку з перебуванням судді Жагорнікової Т.О., в провадженні якої знаходиться дана справа, у відпустці.

Ухвалою від 11.07.2013р. справу № 910/9258/13 прийнято до провадження суддею Приваловим А.І. та призначено розгяд справи на 11.07.2013р.

Присутнім у судовому засіданні 11.07.2013р. представником позивача підтримано позовні вимоги, з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позов.

Суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.04.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір про надання послуг з прання і сухого чищення для державних потреб № 286/5/11/1, згідно з умовами якого ТОВ «Пральний комплекс» зобов'язувалось у 2011 році надати послуги з прання і сухого чищення білизни, обмундирування спецодягу й іншого речового майна, а Міністерство оборони України - прийняти та оплатити надані послуги в кількості, у строки і виключно за цінами згідно положень цього договору.

В пунктах 1.2., 3.1. договору визначено його ціну в сумі 11 756 471,16 грн., в тому числі ПДВ, вартість упаковки, вантажних робіт у місцях завантаження і розвантаження та транспортування до військової частини і у зворотньому напрямку, тощо.

09.08.2011р. та 01.12.2011р. між сторонами підписано додаткові угоди №№ 1, 2 до вказаного договору, якими внесено зміни до пунктів 1.2., 3.1. договору, згідно яких зменшено вартість ціни договору до 9 936 855,60 грн., в тому числі ПДВ, вартість упаковки, вантажних робіт у місцях завантаження і розвантаження та транспортування до військової частини і у зворотньому напрямку, тощо.

Додатковою угодою № 3 від 29.12.2011р. сторони продовжили строк його дії до 31.03.2012р., а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення.

16.03.2012р. між сторонами підписано Додаткову угоду № 4 про внесення змін до пунктів 1.2., 3.1. договору, згідно яких зменшено вартість ціни договору та визначено в сумі 9 702 084 грн., в тому числі ПДВ. В цій же угоді сторони домовились, що вартість ціни послуг за 2011 році складає 8085072,66 грн. в т.ч. ПДВ, а у 2012 році - 1 617 011,34 грн. з ПДВ.

Отже, спір у даній справі виник, у зв'язку із оспорюванням позивачем законності укладання Додаткової угоди № 4 від 16.03.2012р. до Договору про надання послуг з прання і сухого чищення для Державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/11/1 від 18.04.2011р.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009р. визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Підставою для недійсності Додаткової угоди № 4 від 16.03.2012р. до Договору про надання послуг з прання і сухого чищення для Державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/11/1 від 18.04.2011р. позивач вказує на те, що така угода була укладена всупереч нормам чинного законодавства, оскільки сторонами була змінена ціна договору після його фактичного виконання.

Судом встановлено, Договір про надання послуг з прання і сухого чищення для Державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/11/1 від 18.04.2011р. за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а тому права та обов'язки сторін регулюються, в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Отже, вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України та ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 2.1 договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 09.08.2011р. до договору), ціна договору, що підлягає оплаті становить 9 936 855,60 грн., в тому числі податок на додану вартість, вартість упаковки, вантажних робіт у місцях завантаження і розвантаження та транспортування до військової частини і у зворотному напрямку.

Згідно з залученими до матеріалів справи актами приймання контролю якості та кількості наданих послуг з прання за період з 30.04.2011р.по 31.12.2011р., підтверджується надання позивачем та прийняття відповідачем послуг з прання за 2011 рік на загальну суму 8 835974,70 грн.

В той же час, Додатковою угодою № 4 від 16.03.2012р. до договору сторони виклали п. 3.1 договору у наступній редакції: ціна цього договору за надані послуги у 2011 році становить 9 702 084,00 грн.

Таким чином, положеннями оспорюваної Додаткової угоди № 4 від 16.03.2012р. сторони зменшили ціну договору за надані у 2011 році послуги після фактичного виконання позивачем взятих на себе зобов'язань щодо надання послуг з прання і сухого чищення білизни, обмундирування спецодягу й іншого речового майна.

Приписами ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що оскільки ціна договору була змінена після фактичного виконання його умов, відтак укладення сторонами Додаткової угоди № 4 від 16.03.2012р. відбулось всупереч положенням ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України.

Твердження відповідача про можливість зміни (зменшення) ціни договору судом відхиляються з огляду на таке.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) зміни ціни за одиницю товару не більш як на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі;

4) продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі форс-мажорних обставин, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі;

5) зміни умов, у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті;

6) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

7) зміни ціни, у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;

8) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу інфляції, зміни курсу іноземної валюти у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни залежно від зміни такого курсу, зміни біржових котирувань, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Суд відзначає, що матеріали справи не містять, а відповідачем належними та допустимими доказами, в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не доведено настання обставин, з якими положення ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» пов'язують можливість зміни сторонами істотних умов договору.

Також не заслуговують на увагу посилання відповідача на ст. 35 Господарського процесуального кодексу України та обставини, встановлені під час розгляду справи № 5011-23/11186-2012, оскільки питання правомірності укладання Додаткової угоди № 4 від 16.03.2012р. до Договору про надання послуг з прання і сухого чищення для Державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/11/1 від 18.04.2011р. та відповідність її умов вимогам чинного законодавство не було предметом спору у справі № 5011-23/11186-2012.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Отже, відповідно до положень чинного законодавства України, визнання правочину недійсним ставиться в залежність від його відповідності вимогам чинного законодавства та актам органів державної влади.

З огляду на те, що положення Цивільного кодексу України забороняють зміну ціни договору після його фактичного виконання, суд дійшов висновку, що Додаткова угода № 4 від 16.03.2012р. до Договору про надання послуг з прання і сухого чищення для Державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/11/1 від 18.04.2011р. не відповідає вимогам цивільного законодавства, що згідно ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання її недійсною.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс» про визнання недійсною Додаткової угоди № 4 від 16.03.2012 р. до Договору про надання послуг з прання і сухого чищення для Державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/11/1 від 18.04.2011р. з моменту її укладення правомірними та обґрунтованими.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною з моменту укладення Додаткову угоду № 4 від 16.03.2012р. до Договору про надання послуг з прання і сухого чищення для Державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/11/1 від 18.04.2011 р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс» та Міністерством оборони України.

3. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс» (04211, м. Київ, вул. Л.Гавро, 6; код ЄДРПОУ 34344528) судовий збір у розмірі 1147,00 грн. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 18.07.2013 р. Суддя А.І. Привалов А.І. Привалов