Рішення № 32489305, 20.06.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.06.2013р. Справа № 39/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Класс Трейд», м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Восход», м. Донецьк,

про: стягнення 256693грн.30коп.

За участю представників сторін

від позивача: Шафінська І.І. - за довіреністю від 15.01.2013р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Класс Трейд», м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Восход», м. Донецьк про стягнення 256693грн.30коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 216144грн.62коп., 3% річних у сумі 10288грн.48коп., інфляційних витрат у сумі 30260грн.20коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № RM 1556/4 від 16.03.2009р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 01.04.2011р. зустрічну позовну заяву по справі №39/14 у зв'язку з відпусткою судді Морщагіної Н.С. передано для розгляду судді Марченко О.А.

Ухвалою від 01.04.2011р. суд повернув без розгляду зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Восход», м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Класс Трейд», м.Київ, про визнання видаткової накладної №PH-000003 від 23.03.2009р. недійсною.

У зв'язку із находженням від відповідача за первісним позовом апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Донецької області від 01.04.2011р. та необхідністю направлення матеріалів справи до Донецького апеляційного господарського суду, суд ухвалою від 05.04.2011р. зупинив провадження по справі.

Ухвалою від 23.09.2011р. судом було поновлено провадження по справі та призначено її розгляд на 03.10.2011р.

Ухвалою від 26.09.2011р. суд зупинив провадження по справі через надходження від Товариства з обмеженою відповідальністю «Восход» апеляційної скарги на ухвалу господарського суду від 05.04.2011р.

25.12.2012р.через канцелярію позивач надав заяву №320 від 21.12.2012р. про відвід судді, у задоволенні якої ухвалою від 27.12.2012р. відмовлено.

Ухвалою від 27.12.2012р. судом було поновлено провадження по справі та призначено її розгляд на 17.01.2013р.

Ухвалою від 15.01.2013р. суд зупинив провадження по справі через надходження запиту справи від Донецького апеляційного господарського суду у зв'язку з надходженням касаційної скарги від Товариства з обмеженою відповідальністю «Восход» на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 29.09.2011р. про повернення апеляційної скарги.

Суд ухвалою від 12.06.2013р. поновив провадження по справі та призначив до розгляду на 20.06.2013р.

Розпорядженням голови господарського суду від 19.06.2013р. справу №39/14 у зв'язку з відрядженням судді Морщагіної Н.С. передано для розгляду судді Макарової Ю.В.

20.06.2013р. позивач через канцелярію суду надав письмові пояснення стосовно узгодження розбіжностей, викладених в протоколах розбіжностей.

В судовому засіданні 20.06.2013р. позивач підтримав позовні вимоги, повідомив про відсутність будь-яких інших доказів в обґрунтування позиції зі спору.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не забезпечив участь свого представника в суді першої інстанції, вимог ухвал суду не виконав, в тому числі не надав суду правової позиції зі спору по суті вимог. Факт обізнаності відповідача про розгляд справи підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленнями про отримання ухвал господарського суду, в тому числі про поновлення провадження по справі від 12.06.2013р.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Про необхідність витребування від сторін будь-яких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося.

З врахуванням вищенаведеного суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 ГПК України, суд ВСТАНОВИВ:

16.03.2009р. між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) був укладений договір № RM 1556/4 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити обладнання (товар), у асортименті та кількості згідно Додатку №1 від 16.03.2009р. що є невід'ємною частиною цього договору на суму: 360241грн.03коп., крім того ПДВ 72048грн.21коп., всього разом з ПДВ 432289грн.24коп. на умовах викладених у цьому договорі.

Відповідно до п. 2.1 договору вартість товару, що передається за даним договором, складає: 360241грн.03коп., крім того ПДВ 72048грн.21коп., всього разом ПДВ 432289грн.24коп.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що оплата за товар здійснюється покупцем наступним чином:

Першу частину, що складає 50% -216144грн.62коп., покупець перераховує на рахунок, зазначений продавцем протягом семи банківських днів з моменту отримання письмового повідомлення (факс) про прибуття товару на склад продавця у м. Київ.

Другу частину, що складає 10% - 43228грн. 92коп., покупець сплачує протягом трьох банківських днів, але не пізніше 16 квітня 2009р.

Третю частину оплати, що складає 10% - 43228грн.92коп., покупець сплачує протягом трьох банківських днів, але не пізніше 16 травня 2009р.

Четверту частину оплати, що складає 10% - 43228грн.92коп., покупець сплачує протягом трьох банківських днів, але не пізніше 16 червня 2009р.

П'яту частину оплати, що складає 10% - 43228грн. 92коп., покупець сплачує протягом трьох банківських днів, але не пізніше 16 липня 2009р.

Шосту частину оплати, що складає 10% - 43228грн.94коп., покупець сплачує протягом трьох банківських днів, але не пізніше 16 серпня 2009р.

У відповідності із п. 4.3 договору передання товару покупцю продавцем здійснюється у день постачання товару на підставі видаткової накладної. Покупець зобов'язується передати продавцю у день отримання товару довіреність та підписаний екземпляр видаткової накладної.

Пунктом 7.3 сторони погодили, що цей договір вступає в дію з моменту підписання сторонами цього договору (надходження першої частини оплати -30% від суми договору) та діє до повного виконання умов договору.

Наявний в матеріалах справи договір викладений у формі єдиного документа, підписаний сторонами та скріплений печатками.

16.03.2009р. сторони уклали Додаткову угоду №1 до договору, якою виклали п. 2.1 договору в наступній редакції - вартість товару, що передається за даним договором, складає: 360241грн.03коп., крім того ПДВ 72048грн.21коп., всього разом ПДВ 432289грн.24коп., що складає еквівалент (1евро-11,4044356грн.) 37905,36евро на день підписання договору.

Вказаною додатковою угодою сторони також доповнили п. 3 договору п.п. 3.1.1., 3.1.2, у яких зазначили що вартість товару у разі збільшення курсу евро до гривні змінюється прямо пропорційно зміні курсу евро. Оплата за поставлений товар повинна здійснюватися у національній валюті України з урахуванням курсу МВБ (покупка) + 4%, діючого на момент платежу. Безпосередньо у п. 3.1.2. сторони визначили порядок оплати частинами у грошовій одиниці евро.

На виконання п.1.1 договору сторони уклали додаток №1 від 16.03.2009р. до договору №RM 1556/4 від 16.03.2009р., яким визначили фірму, найменування, ціну за одиницю без урахування ПДВ, кількість, вартість у гривні без урахування ПДВ.

Матеріали справи містять протоколи розбіжностей від 16.03.2009р. до договору №RM 1556/4 від 16.03.2009р. та до Додаткової угоди №1 до договору, однак як встановлено судом протоколи не підписані з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Класс Трейд», м. Київ.

Відповідно до п. 4 ст. 181 Господарського кодексу України, за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Як вбачається зі штампів про погодження на протоколах розбіжностей погодження редакції вказаних протоколів відбувалося ТОВ «Восход» з 05.05.2009р. до 07.07.2009р.

В той же час відповідач своїми діями шляхом здійснення 16.03.2009р. та 18.03.2009р. першої частини платежу у розмірі 216144грн. 62коп. відповідно до умов п. 3.1. договору №RM 1556/4 підтвердив виконання умов вказаного договору, наразі перерахування коштів здійснювалося відповідачем з посиланням в призначенні платежів на договір №RM 1556/4.

Як стверджує позивач, він листом №57 від 06.08.2009р. повідомив відповідача про не прийняття протоколів розбіжностей, оскільки вважає, що ТОВ «Восход» після отримання договору ще до моменту надіслання позивачу протоколів розбіжностей своїми діями з оплати обладнання та прийняття обладнання у власність підтвердило згоду з умовами визначеними договором, протоколи були надіслані позивачу з порушенням порядку та строків, передбачених ст. 181 Господарського кодексу України.

Через викладені обставини ТОВ «Євро Класс Трейд» у письмових поясненнях суду 20.06.2013р. наполягає на тому, що протоколи розбіжностей не були визнані та підписані з боку позивача.

Згідно з пункту 6 ст. 181 Господарського кодексу України, у разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Матеріали справи не містять доказів досягнення сторонами згоди щодо умов, зазначених у протоколах розбіжностей до договору №RM 1556/4 від 16.03.2009р. та до Додаткової угоди №1 до вказаного договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилається на те, що відповідачем було сплачено першу частину оплати товару двома платежами 16 березня 2009р. у розмірі 31644грн.62коп. та 18.03.2009р. у розмірі 184500грн.00коп., що разом становить 216144грн.62коп., в свою чергу позивачем 23 березня 2009р. здійснено поставку товару відповідачу згідно видаткової накладної №РН-000003 від 23.03.2009р. на суму 432289грн.24коп., однак отримавши товар, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасного та остаточного розрахунку за товар не виконав, внаслідок чого за відповідачем виникла заборгованість у сумі 216144грн. 62коп.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову є стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 216144грн.62коп., 3% річних у сумі 10288грн.48коп., інфляційних витрат у сумі 30260грн.20коп.

Відповідно до позовної заяви підставою позову є невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №RM 1556/4 від 16.03.2009р. щодо повної та своєчасної оплати товару, отриманого за видатковою накладною №РН-000003 від 23.03.2009р.

Договір №RM 1556/4 від 16.03.2009р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.

Судом встановлено, що позивач на виконання умов договору №RM 1556/4 від 16.03.2009р. відповідно до видаткової накладної №РН-000003 від 23.03.2009р. здійснив поставку обумовленого в сторонами у додатку №1 до вказаного договору товару відповідачу на загальну суму 432289грн.24коп.

Факт отримання товару відповідачем за накладною №РН-000003 від 23.03.2009р. підтверджується підписом його представника за довіреністю №257694/520 від 23.03.2009р. в графі „отримав".

Господарський суд приймає також до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання поставити товар позивач виконав відповідно до умов договору №RM 1556/4 від 16.03.2009р.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У відповідності з пунктом 3.1 договору сторони погодили, що оплата за товар здійснюється покупцем наступним чином:

Першу частину, що складає 50% -216144грн.62коп., покупець перераховує на рахунок, зазначений продавцем протягом семи банківських днів з моменту отримання письмового повідомлення (факс) про прибуття товару на склад продавця у м.Київ.

Другу частину, що складає 10% - 43228грн.92коп., покупець сплачує протягом трьох банківських днів, але не пізніше 16 квітня 2009р.

Третю частину оплати, що складає 10% - 43228грн.92коп., покупець сплачує протягом трьох банківських днів, але не пізніше 16 травня 2009р.

Четверту частину оплати, що складає 10% - 43228грн.92коп., покупець сплачує протягом трьох банківських днів, але не пізніше 16 червня 2009р.

П'яту частину оплати, що складає 10% - 43228грн.92коп., покупець сплачує протягом трьох банківських днів, але не пізніше 16 липня 2009р.

Шосту частину оплати, що складає 10% - 43228грн.94коп., покупець сплачує протягом трьох банківських днів, але не пізніше 16 серпня 2009р.

Так, на вимогу суду позивачем 20.06.2013р. через канцелярію суду для приєднання до матеріалів справи надана засвідчена копія повідомлення від 16.03.2009р. про прибуття товару на склад продавця.

Як встановлено судом, відповідач на виконання умов вказаного договору 16.03.2009р. та 18.03.2009р. здійснив першу частину оплати товару в розмірі 216144грн.62коп., що складає 50%. Фактично спір між сторонами виник через несплату відповідачем після поставки товару другої, третьої, четвертої, п'ятої та шостої частин оплати, що разом складає суму у розмірі 216144грн.62коп.

Враховуючи, що сторони у п.3.1. договору визначили граничний строк оплати кожної частини грошових коштів, а саме оплата другої частини повинна бути здійснена не пізніше 16.04.2009р., тобто 17.04.2009р. почалося прострочення виконання зобов'язання; оплата третьої частини, повинна бути виконана не пізніше 16.05.2009р., тобто 17.05.2009р. почалося прострочення виконання зобов'язання; оплата четвертої частини, повинна бути виконана не пізніше 16.06.2009р., тобто 17.06.2009р. почалося прострочення виконання зобов'язання; оплата п'ятої частини, повинна бути виконана не пізніше 16.07.2009р., тобто 17.07.2009р. почалося прострочення виконання зобов'язання; оплата шостої частини, повинна бути виконана не пізніше 16.08.2009р., тобто 17.08.2009р. почалося прострочення виконання зобов'язання, на підставі викладеного вбачається, що станом на час звернення з позовом вже почалося прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання щодо повного розрахунку за отриманий товар.

Відповідачем такий висновок не спростований.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Докази погашення боргу в сумі 216144грн.62коп. суду не представлені, розмір боргу не спростований відповідачем, вказана сума основного боргу в тому числі підтверджується довідкою № 16 від 23.02.2011р. за підписом директора ТОВ «Євро Класс Трейд», в результаті викладеного позовні вимоги у розмірі 216144грн.62коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у сумі 10288грн.48коп., які нараховані наступним чином: за період з 17.04.2009р. по 16.05.2009р. на суму 43228грн.92коп., з 17.05.2009р. по 16.06.2009р. на суму 86457грн.84коп., з 17.06.2009р. по 16.07.2009р. на суму 129686грн.76коп., з 17.07.2009р. по 16.08.2009р. на суму 172915 грн.68коп., з 17.08.2009р. по 01.02.2011р. на суму 216144грн.62коп. та інфляційні втрати в сумі 30260грн.20коп., які нараховані на суму основного боргу у розмірі 216144грн.62коп. наступним чином: за період з вересня 2008р. по березень 2010р. включно, з серпня 2010р. по грудень 2010р. включно.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошей, строк оплати яких наступив, але не сплачених.

Враховуючи те, що суд не має права виходити за межі періодів нарахування позивачем інфляційних збитків, суд, перевіривши представлений позивачем розрахунок цих вимог, встановив, що заявлений до стягнення розмір інфляційних не перевищує розмір, який може бути нарахований за обраний позивачем період, внаслідок чого вимоги в цій частині у розмірі 30260грн.20коп. підлягають задоволенню.

Суд перевіривши арифметичний розрахунок позивача в частині стягнення 3% річних, за формулою: Сума санкції = С х 3 х Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, встановив, що заявлений розмір 3% річних не перевищує розмір, який може бути нарахований за обраний позивачем період, внаслідок чого вимоги в цій частині у розмірі 10288грн.48коп. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Класс Трейд», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Восход», м. Донецьк про стягнення 256693грн.30коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 216144грн.62коп., 3% річних у сумі 10288грн.48коп., інфляційних витрат у сумі 30260грн.20коп. - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Восход» (юридична адреса: 83102, м. Донецьк, пр-т. Ленінський, 11-б, ЄДРПОУ 31018243) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Класс Трейд» (юридична адреса: 02002, м. Київ, вул. Степана Сагайдака, буд. 101, код ЄДРПОУ 36068723; поштова адреса: 83045, м. Донецьк, вул. Професорів Богуславських, 7Б) суму основного боргу 216144грн.62коп., 3% річних у сумі 10288грн.48коп., інфляційні втрати у сумі 30260грн.20коп., витрати на оплату державного мита в сумі 2566грн.93коп. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 20.06.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 25.06.2013р.

Суддя Ю.В. Макарова