Рішення № 32489075, 18.07.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РIШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.07.2013 Справа № 901/2178/13За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтохімкомплект», м.Сімферополь

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», м. Сімферополь

про стягнення 305 490,00 грн.

Суддя С.О. Лукачов

Представники:

Від позивача - Ляшенко С.В., наказ № 7 від 02.10.2009 р., директор.

Від відповідача - не з'явився, повідомлений належним чином.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтохімкомплект» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» про стягнення грошових коштів у сумі 305 490,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не сплатив кошти за поставлений позивачем товар на підставі договору поставки № 1302 від 28.11.2012 р.

Відповідач не забезпечив явку свого представника у судове засідання, про час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 27). Відзив на позовну заяву не надав.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи, у зв'язку з чим, справа розглядається за наявними у ній матеріалами в порядку статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

встановив:

28 листопада 2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтохімкомплект» (постачальник) та публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (покупець) був укладений договір поставки № 1302 (а. с. 9-13).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати (поставити) у визначений строк у власність покупця товар згідно Специфікації № 1, (додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених даним договором.

Поставка товару здійснюється протягом 15 днів з моменту отримання постачальником письмової заявки від покупця (пункт 2.2).

Згідно п. 2.3 договору право власності на товар переходить з моменту отримання товару покупцем та підписання сторонами накладної та акту прийому-передачі.

Розділом 4 «Ціна та порядок розрахунків» передбачено, що сума договору складає 876 570,00 грн. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника з відстрочкою платежу протягом 120 днів після поставки товару та підписання акту прийому-передачі.

Відповідно до п. 7.1.1 договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплатити поставлений товар.

Як вбачається з матеріалів справи позивач постави відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною № РН-0001561від 04.12.2012 р. на загальну суму 305 490,00 грн., актом прийому-передачі № 81 від 04.12.2012 р., товарно-транспортною накладною від 04.12.2012 р. та податковою накладною № 2 від 04.12.2012 р., які підписані сторонами та скріплені відповідними печатками (а. с. 15-18).

Проте відповідач за поставлений товар грошові кошти не сплатив. У зв'язку з чим за останнім склалась заборгованість у розмірі 305 490,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 305 490,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Відповідач не представив суду належних доказів відсутності з його боку заборгованості, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 49 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 109,80 грн., покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (код ЄДРПО України 00153117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтохімкомплект» (код ЄДРПО України 32100265) грошові кошти у сумі 305 490,00 грн. та судовий збір у розмірі 6 109,80 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені - 18.07.2013р.

Повне рішення складено - 19.07.2013р.

Суддя С.О. Лукачов