Рішення № 32489023, 11.07.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.07.13р. Справа № 904/3949/13За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова група "Вершина", м. Дніпропетровськ

До Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" в особі структурного підрозділу гірничо-збагачувальний комплекс "УКРМЕХАНОБР", м. Кривий Ріг

Про стягнення 409 536,78 грн.

Суддя Крижний О.М.

Представники:

Від позивача: Кургузов Ю.В., наказ №7-К від 30.11.2009 року, директор

Від відповідача: Коробенко О.Ю., довіреність №09/81 від 03.01.2013 року, представник

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-промислова група „Вершина" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" заборгованість у розмірі 396 720,00 грн., пеню у розмірі 10 632,10 грн. та 2184,68 грн. - 3% річних; судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем договору матеріально-технічних ресурсів № 85-12 ГОК від 23.10.2012 року в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2013 року (суддя Петренко І.В.) порушено провадження по справі № 904/3949/13.

На підставі Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у зв'язку із знаходженням судді Петренко І.В. на лікарняному, справу № 904/3949/13 розпорядженням господарського суду Дніпропетровської області № 453 від 04.06.2013 року передано для розгляду судді Золотарьовій Я.С.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2013 року (суддя Золотарьова Я.С.) прийнято справу до провадження та призначено до розгляду на 25.06.2013 року.

25.06.2013 року заступником керівника апарату господарського суду Дніпропетровської області прийнято розпорядження № 588 "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ" у зв'язку з перебуванням судді Золотарьової Я.С. на лікарняному.

Згідно автоматизованої системи розподілу справу № 904/3949/13 передано на розгляд судді Крижному О.М.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2013 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11.07.2013 року.

11.06.2013 року позивач надав до господарського суду Дніпропетровської області клопотання з уточненням позовних вимог, а саме: просить стягнути з відповідача: суму основного боргу у розмірі 396 720,00 грн., суму 3 % річних у розмірі 3 358,53 грн., суму пені у розмірі 16 344,86 грн. та судовий збір у розмірі 8 328,47 грн.

01.07.2013 року представник відповідача надіслав до господарського суду Дніпропетровської області заперечення проти позовної заяви, в якому зазначає, що підстави для застосування штрафних санкцій у вигляді пені відсутні та просить в частині стягнення пені відмовити.

11.07.2013 року представник позивача надав у судовому засіданні заяву про зменшення основного боргу до 336 720,00 грн. та заяву про збільшення розміру позовних вимог у частині пені та 3 % річних, а саме просить стягнути з відповідача пеню за період з 15.03.2013 року по 11.07.2013 року у сумі 18 083,82 грн. та 3 % річних за період з 15.03.2013 року по 11.07.2013 року у розмірі 3 715,85 грн.

У судовому засіданні 11.07.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

23.10.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова група "Вершина" (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (Покупець) було укладеного договір "матеріально-технічних ресурсів № 85-12 ГОК" (а.с.6-8).

Відповідно до п. 1.1 договору Постачальник зобов'язується передати, а Покупець - прийняти та оплатити матеріали, а саме великогабаритні шини до великовантажним автомобілів (далі-ресурси) на умовах, передбачених даним договором.

Кількість, номенклатура ресурсів вказується у специфікаціях до даного договору, які є його невід'ємною частиною (пункт 2.1 договору).

Специфікаціями № 1 від 29.10.2012 року, № 2 від 26.11.2012 року, № 3 від 25.12.2012 року, № 4 від 05.02.2013 року, № 5 від 20.02.2013 року, № 6 від 04.03.2013 року та № 7 від 11.03.2013 року сторони узгодили конкретний асортимент, ціну, кількість, умови та строк поставки товару (а.с.9-15).

Відповідно до пункту 4 вищевказаних специфікацій № 1,2,3,4,7 формою оплати ресурсів - за фактом поставки 1 банківський день, у специфікаціях № 5 і 6 встановлено строк оплати - 7 календарних днів.

Згідно з умовами договору, позивач поставив відповідачу ресурси, що підтверджується видатковими накладними:

- № 1 від 08.01.2013 року на суму 299 010,24 грн.;

- № 2 від 09.01.2013 року на суму 149 505,12 грн.;

- № 11 від 13.02.2013 року на суму 299 010,24 грн.;

- № 13 від 14.02.2013 року на суму 299 010,24 грн.;

- № 14 від 26.02.20113 року на суму 19 920,00 грн.;

- № 19 від 12.03.2013 року на суму 221 040,00 грн.;

- № 20 від 13.03.2013 року на суму 301 680,00 грн. (а.с.16-22).

Даний товар отриманий відповідачем за довіреностями:

- № 196 від 04.03.2013 року;

- № 1 від 02.01.2013 року;

- № 158 від 22.02.2013 року;

- № 93 від 07.02.2013 року (а.с.24-27)

Відповідач частково сплатив поставлений товар у розмірі 1 192 455,84 грн., тому заборгованість відповідача перед позивачем на момент подання позову складає 396 720,00 грн. про що складений акт звіряння за період з 01.01.2013 - 15.05.2013, який підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств (а.с.23).

Позивач зазначає, що Публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" своєчасно не здійснило розрахунки у повному обсязі за поставлений товар, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, що і є причиною спору.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України). Відповідно до пункту 4 специфікацій, строк оплати поставленого товару за вищевказаними накладними є таким, що настав.

Під час судового розгляду позивач надав заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині основного боргу, у зв'язку із частковою сплатою відповідачем суми основного боргу у розмірі 60 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1971 від 08.07.2013 року на суму 15 000,00 грн., № 1856 від 01.07.2013 року на суму 25 000,00 грн. та № 1601 від 10.06.2013 року на суму 20 000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 336 720,00 грн.

Доказів оплати вартості товару відповідач не надав. За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 336 720,00 грн.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати ресурсів покупець сплачує пеню у розмірі 0,04 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді.

Таким чином, сторони передбачили можливість не стягнення пені у випадку, якщо прострочення триває не більше 30 календарних днів. Однак, оскільки прострочення триває більше 30 календарних днів, то пеня підлягає стягненню за весь період прострочення. Суд зазначає, що дана умова договору не встановлює виключення з передбаченого ч.2 ст. 232 ГК України строку нарахування пені, а лише встановлює умови, за наявності яких пеня не підлягає стягненню.

Позивачем, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог в частині пені, нараховано пеню за загальний період з 15.03.2013 року по 11.07.2013 року у розмірі 18083,82 грн.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність, а тому пеня підлягає стягненню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення 3 % річних просить стягнути 3% річних за загальний період з 15.03.2013 року по 11.07.2013 року у розмірі 3 715,82 грн.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність, а тому 3% річних підлягають стягненню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті. Невиконанням обов'язку щодо оплати отриманого товару відповідач порушує права позивача, безпідставно не передаючи грошові кошти (вартість товару) у власність позивача.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається, зокрема, у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Позивачем, з урахуванням заяви від 10.06.2013 року № 43, якою збільшено розмір позовних вимог, оплачено судовий збір у розмірі 8328,47 грн. (а.с.4, 43)

11.07.2013 року представник позивача надав у судовому засіданні заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основного боргу та про збільшення розміру позовних вимог у частині стягнення пені та 3 % річних. З урахуванням цього ціна позову складає 358519,66 грн. Таким чином, дана заява за своєю правовою природою є заявою про зменшення позовних вимог, оскільки зменшилася ціна позову. Відповідно до чинного законодавства, за подання позовної заяви з такою ціною позову підлягає сплаті судовий збір у розмірі 7 170,39 грн.

Отже, з державного бюджету України позивачеві підлягає поверненню судовий збір у розмірі 1158,08 грн. (8 328,47 грн. - 7 170,39 грн.)

Відповідно до п. 5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України": питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення може зазначатися у тому числі в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).

Сплачений судовий збір у іншій частині, а саме в сумі 7 170,39 грн., підлягає розподілу між сторонами в загальному порядку, а саме: відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у розмірі 7 170,39 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Шевченка, буд. 1; ідентифікаційний код 00191129) в особі структурного підрозділу гірничо-збагачувального комплексу "УКРМЕХАНОБР" (50007, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Демиденко, буд. 2; ідентифікаційний код 33653605) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова група "Вершина" (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, 2; ідентифікаційний код 36641427) основний борг у розмірі 336 720,00 грн., пеню у розмірі 18 083,82 грн., 3% річних у розмірі 3 715,82 грн. та судовий збір у розмірі 7170,39 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова група "Вершина" (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, 2, ідентифікаційний код 36641427) з державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі 1 158,08 грн. (одна тисяча сто п'ятдесят вісім грн. 08 коп.), перерахований згідно платіжних доручень № 1050 від 17.05.2013 року та № 1083 від 07.06.2013 року, які знаходяться в матеріалах справи.

Повне рішення складено - 11.07.2013 року.

Суддя О.М. Крижний