Постанова № 32487423, 10.07.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/3485/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

при секретарі - Петренко О.В.,

за участю:

представника позивача - Несіна С.В.,

представника відповідача - Гаспаряна С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства "Світло-Енерго" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

14 червня 2013 року Приватне підприємство "Світло-Енерго" (надалі- позивач; ПП "Світло-Енерго") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (надалі - відповідач; ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.05.2013 № 0007081503.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що вказане податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом на підставі висновків перевірки про порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3 та 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України під час господарських правовідносин із приватним підприємством "Рест-профі" (надалі - ПП "Рест-профі") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтако" (надалі - ТОВ "Інтако"). Позивач вважає такі висновки необґрунтованими з огляду на те, що вказані контрагенти на момент здійснення господарської операції були зареєстрований як суб'єкти підприємницької діяльності, перебували на податковому обліку, позивачем було отримано відповідні товари на виконання умов договорів. Правомірність формування податкового зобов`язання з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій підтверджено належними документами.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення зазначав, що перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3 та 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України під час формування податкового кредиту з ПДВ за наслідками господарських взаємовідносин з ПП "Рест-профі" та ТОВ "Інтако". Вказував, що надані позивачем в ході проведення перевірки документи не підтверджують реальності здійснення господарської операції. Зазначав, що актами перевірок по спірним контрагентам встановлено відсутність підприємств за юридичною адресою, а також відсутність матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності. А тому податковим органом правомірно констатовано заниження податку на додану вартість та донараховано позивачу відповідні податкові зобов'язання.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Приватне підприємство "Світло-Енерго" зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Полтавської міської ради 27.08.2007, ідентифікаційний код 35360095, номер запису 1 588 107 0001 006960, свідоцтво серії А00 № 712626, а також перебуває на податковому обліку у відповідача, має статус платника ПДВ, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписки про державну реєстрацію юридичної особи, свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ (а.с. 8-12).

У період з 12.04.2013 по 18.04.2013 головним державним податковим ревізором-інспектором відділу контролю за правомірністю бюджетного відшкодування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб ДПІ у м. Полтаві, інспектором податкової служби ІІ рангу, Штефан Яніною Вікторівною, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Світло-Енерго" з питань достовірності нарахування суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за лютий 2012 року в частині взаємовідносин із ПП "Рест-профі", та за квітень - червень 2012 року в частині взаємовідносин із ТОВ "Інтако", за результатами якої складено акт від 23.04.2013 № 2265/15.3/35360095 (а.с. 15-29), в якому відображено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3 та 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 1848,00 грн за лютий 2012 року, в розмірі 9402,00 грн за квітень 2012 року, в розмірі 340,00 грн за червень 2012 року та завищено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 84,00 грн за травень 2012 року.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 17.05.2013 № 0007081503, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) у розмірі 14 487,50 грн, в тому числі 11590,00 грн - за основним платежем, 2897,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 13).

Позивач не погодився із вказаним податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 17.05.2013 № 0007081503, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) у розмірі 14 487,50 грн, в тому числі 11 590,00 грн - за основним платежем, 2897,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, суд виходить з наступного.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, діючого на момент подання позивачем декларації з ПДВ за лютий-травень 2012 року, закріплено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.5 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Суд також враховує, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень частини першої та третьої статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, протягом періоду, що перевірявся, між позивачем (надалі-покупець) та ПП "Рест-профі" (надалі - продавець) укладено договір поставки №0102 від 01.02.2012. За умовами даного договору продавець зобов'язується передати належний йому товар у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар та сплачувати за нього на умовах договору. Найменування, асортимент, кількість та ціна на товари за цим договором вказується в погоджених сторонами рахунках на оплату. Оплата товару здійснюється покупцем у грошовій формі впродовж 30-ти банківських днів після отримання рахунку у формі 100% оплати (а.с. 95).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії наступних документів:

- податкових накладних від 03.02.2012 № 16 та від 13.02.2012 № 75 (а.с.30-31);

- видаткових накладних від 03.02.2012 № РН-030201 та від 13.02.2012 № РН-130207 (а.с.41-42);

- журналу реєстрації довіреностей (а.с. 83-86);

- рахунків - фактури від 13.02.2012 № СФ-130212-05 та від 03.02.2012 № СФ-030212-01 (а.с.103-104).

На підтвердження здійснення позивачем оплати отриманих товарів, позивачем надано копії платіжних доручень від 20.04.2012 № 61, від 24.04.2012 № 62 та від 10.05.2012 №67 (а.с.105-107).

З пояснень представника встановлено, що транспортування придбаного товару здійснювалось від ПП "Рест-профі" до покупця виключно за рахунок постачальника міжміськими автобусними рейсами до м. Полтава. З огляду на те, що придбаний товар був дуже дрібним, він не потребував спеціального складського приміщення для зберігання. Частина даного товару була реалізована підприємством позивача в день його доставки. Інша частина кілька діб зберігалась у власному авто директора (засновника) ПП "Світло-енерго", а потім також була реалізована в межах господарської діяльності іншим контрагентам (а.с.140).

16.02.2012 між ТОВ "Інтако" (надалі - продавець) та ПП "Світло-Енерго" (надалі - покупець) укладено договір поставки № 1604. За умовами даного договору продавець зобов'язується передати належний йому товар у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар та сплачувати за нього на умовах договору. Найменування, асортимент, кількість та ціна на товари за цим договором вказується в погоджених сторонами рахунках на оплату. Оплата товару здійснюється покупцем у грошовій формі впродовж 30-ти банківських днів після отримання рахунку у формі 100% оплати (а.с. 92).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії наступних документів:

- податкових накладних від 20.04.2012 №154, від 27.04.2012 №201, від 30.05.2012 №233, від 18.05.2012 № 137, від 14.05.2012 №90, від 10.05.2012 №68, від 07.06.2012 № 47, від 18.06.2012 № 135, від 25.06.2012 №213 (а.с.32-40);

- видаткових накладних від 20.04.2012 № 2004-2, від 27.04.2012 № 2704-1, від 10.05.2012 № 1005-3, від 14.05.2012 № 1405-6, від 18.05.2012 № 1805-9, від 30.05.2012 № 3005-4, від 07.06.2012 № 0706-1, від 18.06.2012 № 1806-1, від 25.06.2012 № 2506-1 (а.с.43-51);

- журналу реєстрації довіреностей (а.с.83-91);

- рахунків - фактури від 25.06.2012 № СФ-250612-02, від 18.06.2012 № СФ-180612-01, від 07.06.2012 № СФ-070612-01, від 30.05.2012 № СФ-300512-04, від 18.05.2012 № СФ-180512-09, від 14.05.2012 № СФ-140512-06,від 10.05.2012 № СФ-100512-03, від 20.04.2012 № СФ-200412-02, від 27.04.2012 № СФ-270412-01(а.с.94-1103).

На підтвердження здійснення позивачем оплати отриманих товарів, позивачем надано копії платіжних доручень від 19.07.2012 № 113, від 10.05.2012 № 68, від 31.08.2012 № 137 (а.с.108-110).

Транспортування товару здійснювалось покупцем самостійно, транспортним замобом, який належить директору (засновнику) ПП "Світло-енерго" (а.с. 138, 138а).

Судом встановлено, що товари придбані позивачем у спірних контрагентів використані в межах господарської діяльності, а саме: в межах господарських операцій щодо реалізації даних товарів, що підтверджено долученими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами (а.с.141-178, 111-137). Відповідно до довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 734701, основним видом діяльності ПП "Світло-енерго" є 46.43 - оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення (а.с. 10).

Посилання відповідача, як на доказ нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами відсунтність у позивача товаро-транспортних накладних, як доказу транспортування придбаного товару, суд оцінює критично з огляду на наступне.

Відповідно до преамбули Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила перевезення вантажів), правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

При цьому замовником вважається вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів.

Перевізником - є особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування.

Тобто, з цього слідує, що Правила перевезення вантажів, та, відповідно, обов'язкове застосування ТТН, поширюється лише на ті випадки, коли перевезення вантажу здійснюється третьою особою - перевізником на підставі укладеного з ним договором.

Відповідно до пункту 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 № 207, для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб: - накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; - посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Товарно-транспортні накладні є обов'язковими лишу у випадку, коли вантажні перевезення здійснюються на договірних умовах, що встановлено пунктом 1 Переліку.

Таким чином, обов'язковість товарно-транспортної накладної для перевезень для власних потреб чинним законодавством не передбачена.

Отже, в даному випадку для переміщення товару позивач не був зобов'язаний мати товарно-транспортні накладні, а тому їх відсутність не може свідчити про безтоварність вищезазначених господарських операцій.

Господарські операції позивача здійснювались в межах основних видів діяльності позивача за КВЕД (а.с. 10).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача зі спірними контрагентами у перевіряємий період мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ПП "Рест-профі" та ТОВ "Інтако" ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Посилання на застереження в актах перевірки контрагентів щодо відсутності у останніх трудових ресурсів, виробничого, транспортного та торгівельного обладнання, сировини також не може розцінюватись судом як належне підтвердження завищення податкового кредиту, оскільки в даному випадку зазначені обставини не вплинули на належне виконання умов угоди. Окрім того, зазначені застереження не враховують нічим не обмежені права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди (користування) приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на не підтвердження реальності вчинення господарських операцій ПП "Рест-профі" та ТОВ "Інтако" з постачальниками як на доказ завищення ПП "Світло-Енерго" податкового кредиту.

Крім того, статтями 61, 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальністю особи має індивідуальний характер.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Таким чином, опираючись на практику Європейського суду з прав людини, можна стверджувати, що платник ПДВ не втрачає права на податковий кредит та бюджетне відшкодування у випадку вчинення зловживань його контрагентами за ланцюгом постачання товару.

Посилання представника відповідача у запереченнях, а також у висновках акту перевірки на допущені описки при складанні податкової накладної №201 від 27.04.2012, як на факт, який свідчить про фіктивність господарських операцій з контрагентом позивача, судом оцінюється критично. По-перше, дані описки були виправлені контрагентом позивача про що було повідомлено відповідача ще на стадії надання відповіді на запит податкового органу, по-друге, вони жодним чином не впливали та не спростовували факт придбання товару позивачем. Описка в визначенні організаційно-правової форми товариства та номеру і дати договору жодним чином не пов'язана із розміром суми податкового зобов'язання, яке було підтверджене іншими документами, які надавалися як в момент перевірки так і під час розгляду справи в суді.

Отже, доводи, якими податковий орган мотивував правомірність оскаржуваного податкового рішення не є переконливими, а відображені в акті перевірки висновки перевіряючих не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам правових норм.

Таким чином, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність господарських операцій з придбання товарів, встановлено факт понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість, а також використання таких товарів у подальшій господарській діяльності позивача.

Беручи до уваги наведене, спірне податкове повідомлення-рішення, суперечить вимогам Податкового кодексу України, винесене без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знайшов у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і прийшов до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо набуття права на податковий кредит та має документальне підтвердження їх розміру.

Суд не погоджується з позицією відповідача у справі з мотивацій, наведених вище та вважає, що відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України, відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте необґрунтовано та не на підставі закону, а тому вони є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємства "Світло-Енерго" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 17.05.2013 № 0007081503.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на користь приватного підприємства "Світло-Енерго" витрати зі сплати судового збору у розмірі 145 грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 15 липня 2013 року.

Суддя І.Г. Ясиновський