Рішення № 32486266, 17.07.2013, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/487/13-ц

Провадження № 2/553/446/2013

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17.07.2013м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого Андрущенка С.А.

при секретарі Павленко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах недієздатного ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі - продажу недійсним та зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягненняґ коштів сплачених на виконання договору,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду в інтересах недієздатного ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі продажу - квартири недійсним, посилаючись на те, що рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 08.01.2013 року визнано недієздатним ОСОБА_2 та його призначено опікуном останнього. Йому стало відомо, що 28.12.2012 року ОСОБА_2 уклав договір купівлі - продажу належної йому квартири АДРЕСА_1 з гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Даний договір було укладено після проведення судової психіатричної експертизи 03.12.2012 року по справі про визнання ОСОБА_2 недієздатним, згідно якого ОСОБА_2 страждає на стійкий психічний розлад у вигляді хронічного маячного розладу та даний розлад позбавляє його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Тому просив визнати зазначений договір недійсним, зобов'язати відповідачів повернути квартиру ОСОБА_2, скасувати державну реєстрацію прав власності за відповідачами на квартиру та стягнути на його ОСОБА_1 користь судові витрати.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 та його опікуна ОСОБА_1 грошових кошті та судових витрат.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримав, зустрічний позов не визнали, посилаючись на те, що опікун не повинен відповідати, оскільки правочин було вчинено до визнання учасника правочину недієздатним та до призначення опікуна.

Відповідачі позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні, оскільки правочин вчинено ще дієздатною особою, в дієздатності ОСОБА_2 ні в кого ніяких сумнівів не було, зустрічний позов підтримали.

Представник прокуратути поклався на розсуд суду, інші треті сторони надали заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, матеріали цивільних справ № 2-о/553/4/2013 та 2-38/06 вважає позов ОСОБА_1 підлягаючим частковому задоволенню, та зустрічний позов підлягаючим до часткового задоволення.

Так в судовому засіданні встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та ОСОБА_4 28.12.2012 року було укладено договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, який посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_5 Рішенням суду від 08.01.2013 року ОСОБА_2 було визнано недієздатним та призначено опікуна ОСОБА_1 Згідно акту амбулаторної судово-психіартичної експертизи № 886 від 03.12.2012 року проведеної по справі № 2-о/553/4/2013, згідно якого ОСОБА_2 страждає на стійкий хронічний психічний розлад у вигляді хронічного маячного розладу, даний розлад позбавляє його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Згідно ст. 225 ЦК України:

1. Правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

2. У разі наступного визнання фізичної особи, яка вчинила правочин, недієздатною позов про визнання правочину недійсним може пред'явити її опікун.

Таким чином встановлено, що правочин - договір купілі - продажу квартири АДРЕСА_1 було вчинено ОСОБА_2, який згідно висновку експертизи страждає на стійкий хронічний психічний розлад у вигляді хронічного маячного розладу, даний розлад позбавляє його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, тому він повинен бути визнаний недійсним.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За таких обставин відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зобов'язані повернути ОСОБА_2 квартиру, а ОСОБА_2, зобов'язаний повернути їм кошти, отримані за продаж квартири.

Але приймаючи до уваги те, що ОСОБА_2 визнаний недієздатним, то суд не може покласти на нього зобов'язання, щодо повернення зазначеного.

Вирішуючи питання за зустрічним позовом, то суд вважає, що вимоги до опікуна безпідставні.

Відповідно до ст. 226 ЦК України опікун зобов'язаний повернути дієздатній стороні все одержане недієздатною фізичною особою за нікчемним правочином.

Таким чином вбачається, що правочин щодо купівлі - продажу квартири було вчинено ОСОБА_2, коли він не був визнаний недієздатним та над ним не було встановлено опіку, тому вимоги про стягнення коштів з опікуна задоволенню не підлягають.

Разом з тим понесені відповідачами кошти на придбання майна за правочином, який визнається недійсним, повинні бути їм відшкодовані, позивач ОСОБА_1 категорично заперечує проти відшкодування ним зазначених коштів, посилаючись на те, що під час вчинення правочину ОСОБА_2 не був визнаний недієздатним та він не був назначений опікуном останнього. За таких обставин суд не може зобов'язати опікуна повернути кошти отримані за правочином та не може зобов'язати недієздатного вчинити певні дії, тому вимоги про стягнення коштів з ОСОБА_2 підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_2 має у власності майно на яке можливо звернути стягнення, тому суд вважає за можливе задовольнити вимоги про стягнення коштів саме з ОСОБА_2

Разом з тим приймаючи до уваги, те що відповідачі придбали частини квартир, то суд вважає за необхідне задовольнити вимоги не про стягнення коштів в сумі 175000 грн. на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а по ? частині, а саме по 67500 грн. кожному.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, то суд вважає за необхідне стягнути судові витрати з позивача ОСОБА_1, оскільки останній звернувся до суду з позовом про визнання договору недійсним, в зв'язку з чим спонукав відповідачів звертатися до суду з зустрічним позовом.

На підставі викладеного ст. 216, 225, 226 ЦК України, керуючись ст.ст. 8, 10, 88, 208, 209, 213 - 215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 в інтересах недієздатного ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі - продажу недійсним - частково задовольнити

Договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 укладений 28.12.2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, який посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_5 визнати недійсним.

Зобов'язати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повернути другій стороні, а саме ОСОБА_2, продажу квартиру АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі по 57,36 грн. з кожного.

В іншій частині вимог відмовити за безпідставністю.

Зустрічний позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 за рахунок належного йому майна на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4 по 87500 грн. кожному, в рахунок повернення коштів за правочином, визнаним судом недійсним.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4 судові витрати по 875 грн. кожному.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави С. А. Андрущенко