Ухвала суду № 32486157, 12.07.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2515/9024/2012 Провадження № 22-ц/795/1438/2013 Головуючий у I інстанції -Маслюк Н. В. Доповідач - Губар В. С.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіГубар В.С.,суддів:Мамонової О.Є., Шемець Н.В.,при секретарі:Шкарупі Ю.В., Халимон Т.Ю., Рудик І.І.за участю:сторін та їх представників

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 квітня 2013 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» до ОСОБА_7 про стягнення неповернутої позики,-

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПрАТ «СТ «Гарантія» в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Оскаржуваним рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 квітня 2013 року позовні вимоги ПрАТ «СТ «Гарантія» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ПрАТ «СТ «Гарантія» 73380,00 грн. заборгованості за позикою. Вирішено питання про розподіл судових витрат та стягнуто 4560 грн. 72 коп. витрат, пов'язаних із проведення судової експертизи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що єдиним документом, який може слугувати громадянину України в якості доказу проведення розрахунків з підприємством, є квитанції до прибуткових касових ордерів, які були надані апелянтом, що підтверджують повернення позики на загальну суму 564260,00 грн.

Апелянт наголошує, що висновком судово-технічної експертизи відтиск печатки від імені ПрАТ «СТ «Гарантія» на корінці до приходно-касового ордеру від 24.07.2008 року на суму 75000,00 грн., ймовірно, нанесений печаткою ПрАТ «СТ «Гарантія», що свідчить про справжність бланку квитанції, справжність відбитку печатки, яка належить ПрАТ «СТ «Гарантія», який був свідомо наданий апелянту, а кошти використані та викрадені посадовими особами ПрАТ «СТ «Гарантія».

На думку апелянта, висновком судово-економічної експертизи від 19.02.2013 року та поясненнями в судовому засіданні представника ПрАТ «СТ «Гарантія» встановлений факт, що позика в сумі 9295,00 грн. не була надана особисто ОСОБА_7, а була перерахована невстановленій особі «за запчастини», однак судом даний факт не врахований.

Апелянт вважає, що повністю виконав зобов'язання за отриманою позикою, що підтверджується наявними в матеріалах справи прибутковими касовими ордерами.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та касові і бухгалтерські книги, аналізи рахунка 30:1 та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Як вбачається з ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, і кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ПрАТ «СТ «Гарантія» суд першої інстанції виходив з того, що у період з 07.07.2008 року по 16.09.2008 року відсутній бухгалтерський запис про внесення відповідачем до каси товариства 75000,00 грн., що свідчить про порушення зобов'язання ОСОБА_7 щодо повернення позики, однак, порушення посадовими особами вимог касової дисципліни і правил ведення бухгалтерського обліку не можуть бути підставою для відмови у задоволені позову про стягнення боргу за договором позики.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.

Судом по справі встановлено, що за період з 07 березня 2008 року по 06 липня 2009 року між ПрАТ «СТ «Гарантія» та ОСОБА_7 були укладені договори безвідсоткової позики та видано кошти на загальну суму 567400,00 грн. , що підтверджується наявними у справі доказами (т.1 а.с. 5-19,58-59, 20-24,50-57). В апеляційному суді зазначені обставини ОСОБА_7 не заперечував і не спростував ніякими доказами.

30.11.2012 року ОСОБА_7 звільнений з посади спеціаліста врегулювання страхових випадків ПрАТ «СТ «Гарантія» на підставі наказу №95-1К.

За умовами укладених між сторонами договорів позики, у випадку розірвання трудового договору, позичальник зобов'язаний повернути позику протягом 3-х робочих днів з моменту розірвання трудового договору.

На підтвердження належного виконання зобов'язань за договорами позики ОСОБА_7 надав суду 19 квитанцій до прибуткових касових ордерів на загальну суму 567750 грн., в чому числі квитанцію до прибуткового касового ордеру від 24.07.2008 року про внесення в касу товариства 75000 грн., проте зазначена квитанція на суму 75000,00 грн. не прийнята судом першої інстанціїх в якості належного і допутьимого доказу і такий висновок апеляційний суд визнає правильним, зважаючи на таке.

В ході розгляду даної справи були призначені судові експертизи, які встановили наступне.

Висновком судово-почеркознавчої експертизи №11358/10-11 від 10.03.2011 року Київського науково-дослідного інституту судових експертиз встановлено, що рукописні записи в пошкодженому розчинником оригіналі квитанції до прибуткового касового ордеру від 24.07.2008 року на суму 75000 грн. виконані не ОСОБА_8, а іншою особою.

Підпис від імені ОСОБА_8 в графі «касир» в пошкодженому розчинником оригіналі квитанції до прибуткового касового ордеру від 24.07.2008 року на суму 75000 грн., виконаний не ОСОБА_8, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_8 (а.с.144-146,т.1). В апеляційному суді ОСОБА_7 не надав ніяких доказів, які б спростували вказаний висновок почеркознавчої експертизи.

За результатами судово-технічної експертизи документів № 10130/11-33 від 06.12.2011 року Київського науково-дослідного інституту судових експертиз встановлено, що у квитанції до прибуткового касового ордеру від 24.07.2008 року на суму 75000 грн. зміст рукописних записів, підпис від імені касира, а також фрагмент відтиску печатки змінам не піддавався і є первісним.

Відтиск печатки від імені ВАТ «СТ «Гарантія», фрагмент якого міститься у квитанції до прибуткового касового ордеру від 24.07.2008 року на суму 75000 грн., ймовірно, нанесений печаткою ВАТ «СТ «Гарантія» (а.с.206-211,т.1).

На підставі судово-економічної експертизи №2839/2840/2841/12/24 від 19.02.2013 року Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз встановлено, що сума внесеної позики ОСОБА_7 за період з червня 2008 року по 28.08.2009 року становить 214020 грн.; за період з червня 2008 року по 28.09.2009 року - 494020 грн.

Документально не підтверджується відображення в бухгалтерському обліку ПрАТ «СТ«Гарантія» факту внесення грошових коштів ОСОБА_7 до каси ПрАТ СТ«Гарантія» в розмірі 75000 грн., відповідно до квитанції прибуткового касового ордеру від 24.07.2008 року (а.с.53-60,т.2).

За висновокм судово-економічної експертизи №834/13-24 від 16.04.2013 року Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз визначено, що недотримання ПрАТ «СТ»Гарантія» приписів п.1ст.9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, п.2.6, ст.2, п.3.3, п.3.10, п.3.11 ст.3 постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» від 15.12.2004 року №637, призвело до несвоєчасного відображення у бухгалтерському обліку касових операцій по оприбуткуванню готівкових коштів при поверненні ОСОБА_7 позик за договорами безвідсоткової позики.

Згідно із роз'ясненнями, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», у випадках, коли в справі щодо одного і того ж предмета проведено декілька експертиз, у тому числі комплексну, комісійну, додаткову чи повторну, суд повинен дати оцінку кожному висновку з точки зору всебічності, повноти й об'єктивності експертного дослідження. Такій оцінці також підлягають окремі висновки експертів - членів комісійної чи комплексної експертизи, які не підписали висновок.

Враховуючи викладене, судово-почеркознавчою експертизою встановлено, що підпис від імені ОСОБА_8 в графі «касир» у квитанції до прибуткового касового ордеру від 24.07.2008 року на суму 75000 грн., виконані не ОСОБА_8 Проте, в ході апеляційного розгляду справи представник ПрАТ «СК «Гарантія» надав належним чином завірений табель обліку робочого часу, довідку, витяг з наказів про відпустку за липень 2008 року, за якими встановлено, що 24.07.2008 року ОСОБА_8 не перебувала у відпустці, у відрядженні, на лікарняному; іншій особі печатка не передавалась та знаходилась у неї як в особи, що несе повну матеріальну відповідальність (а.с. 156-161,т.2) .

Згідно договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 01.11.2006 року працівник, що займає посаду заступника головного бухгалтера та виконує роботу касира, безпосередньо пов'язану із зберіганням, обробкою, продажем (відпусткою), переданих йому цінностей, приймає на себе повну матеріальну відповідальність за збереження довірених йому адміністрацією матеріальних цінностей і у зв'язку із викладеним зобов'язується вести облік, складати і надавати у встановленому порядку товарно-грошові та інші звіти (а.с.28,т.2).

Крім того, згідно судово-технічної експертизи відтиск печатки від імені ПрАТ «СТ «Гарантія», фрагмент якого міститься у квитанції до прибуткового касового ордеру від 24.07.2008 року на суму 75000 грн., ймовірно, нанесений печаткою ПрАТ «СТ «Гарантія». Такий висновок встановлений експертом, так як оригінал квитанції пошкоджений розчинником, що унеможливлює встановити точні, конкретні та беззаперечні висновки про ідентичність печатки ПрАТ «СК «Гарантія» на відтиску квитанції до прибуткового касового ордеру від 24.07.2008 року на суму 75000 грн.

Зважаючи на сукупність обставин дано справи, апеляційним судом встановлено, що саме заступник головного бухгалтера ОСОБА_8, яка також одночасно виконувала і обов»язки касира відповідача, здійснювала за посадою грошові операції з готівкою, видачу та облік прибуткових і видаткових касових документів, а відтак апелянтом не доведено суду, що спірна квитанція до прибуткового касового ордеру на суму 75000 грн. була видана 24.07.2008 р. або могла бути видана йому не ОСОБА_8, а іншою службовою особою страхової компанії. В апеляційному суді ОСОБА_7 не надав пояснень, ким з працівників компанії, окрім ОСОБА_8, зазначена спірна квитанція до прибуткового касового ордеру на суму 75000 грн. йому була видана.

Зважаючи, що згідно ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, апеляційним судом не встановлено достовірних та безспірних доказів, які б підтверджували ідентичність печатки ПрАТ «СК «Гарантія» на відтиску оскаржуваної квитанції до прибуткового касового ордеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу.

В судовому засіданні учасникам судового розгляду роз'яснювалося положення ст. 10 ЦПК про те, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Проте, ОСОБА_7 під час апеляційного розгляду справи відмовлявся скористатися наданим йому законом правам про витребування у ПрАТ «СК «Гарантія» доказів, які підтверджують його доводи апеляційної скарги.

Одночасно, судово-економічною експертизою не встановлено документального підтвердження внесення грошових коштів ОСОБА_7 до каси в розмірі 75 000 грн. та згідно оглянутої в судовому засіданні касової книги за період з 07.07.2008 року по 16.09.2008 року, відсутній бухгалтерський запис про внесення відповідачем до каси товариства 75 000 грн. відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру від 24.07.2008 року. (а.с.29,т.2), а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що кошти в сумі 75 000 грн. відповідачем не вносились до каси ПрАТ «Страхове товариство «Гарантія».

Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відтак, ОСОБА_7 порушив зобов'язання щодо повернення позики, тому позовні вимоги ПрАТ «Страхове товариство «Гарантія» про стягнення з ОСОБА_7 73380 грн. 00 коп. заборгованості за договорами позики є обґрунтованими.

Інші доводи апеляційної скарги апеляційний суд відхиляє як такі, що не можуть вплинути на вирішення спору по суті.

Сукупність обставин справи та наявних у справі доказв, аналіз висновків судових експертиз приводить апеляційний суд до переконання, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини між сторонами і їм надана вірна юридична оцінка. Оскаржуване рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених доказах, оцінка яких проведена у відповідності до положень ст. ст. 57-66 ЦПК України і доводи апеляційної скарги їх не спростовують та не містять передбачених законом підстав для скасування вірного по суті і справедливого рішення суду.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: