Постанова № 32485655, 11.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2013 р. Справа№ 910/6251/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Скрипки І.М.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання: Ликові В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Рекотова Т.А. - довіреність б/н від 13.05.2013 року,

від відповідача: Рабчун Р.О. - довіреність б/н від 12.12.2012 року,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Мірус Компані» на рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2013 року

у справі № 910/6251/13 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом Приватного підприємства «Мірус Компані»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко»

про стягнення 101 207,48 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва із позовом про стягнення на свою користь з відповідача 101 207,48 грн. заборгованості за договором поставки № 6832 К від 01.01.2010 року, з яких 21 629, 33 грн. основного боргу, 479, 99 грн. пені, 25 946,16 грн. вартості залишку виготовленої продукції та 53 152,00 грн. вартості упаковки.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.05.2013 року (повний текст рішення підписано 20.05.2013 року) позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 21 629,33 грн. основної заборгованості та 479,99 грн. - пені. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ПП «Мірус Компані» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2013 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити в повному обсязі, а в іншій частині рішення залишити без змін, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

ТОВ «Еко» у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить суд апеляційну скаргу ПП «Мірус Компані» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2013 року - без змін.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 року для розгляду справи № 910/6251/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Скрипка І.М., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін на 11.07.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні 11.07.2013 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу ПП «Мірус Компані» задовольнити з підстав викладених вище.

Представник відповідача проти доводів позивача викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив суд апеляційну скаргу ПП «Мірус Компані» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2013 року - без змін.

У судовому засіданні, яке відбулось 11.07.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ПП «Мірус Компані» слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2013 року - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.01.2010 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки № 6832 К (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору, у відповідності до замовлення, супровідної документації і прийнятих сторонами змін і доповнень до договору, що є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п. 3.1. договору, ціна на товар, визначається на підставі калькуляції на товар, Додаток № 2, що є невід'ємною частиною даного договору. У погоджену сторонами ціну товару входять усі витрати, що несе постачальник на виготовлення та поставку товару.

Підтвердження асортименту та цін на товар здійснюється шляхом підписання сторонами специфікації, Додаток № 1, що є невід'ємною частиною даного договору.

Ціна товару міститься у видаткових накладних, які надаються постачальником покупцю разом із партією товару.

Відповідно до п. 3.4. договору оплата партії товару здійснюється в гривнях шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі наданих при поставці видаткових накладних підписаних уповноваженими представниками постачальника і покупця згідно з додатковими умовами чи замовлення.

Датою приймання товару вважається дата підписання відповідної накладної уповноваженим представником покупця. Днем здійснення платежів вважається день, у який сума, що підлягає оплаті, списується з банківського рахунка покупця на рахунок постачальника.

Підставою для сплати поставленого за договором товару є: передача покупцю, оформлених у встановленому чинним законодавством порядку видаткової накладної і податкової накладної. При відсутності одного з зазначених документів, включаючи неналежне їх оформлення, розбіжності у відомостях чи даних, оплата за поставлений Товар Покупцем не здійснюються до усунення постачальником такого порушення та надання всіх належним чином оформлених документів.

Пунктом 3.5 договору сторони погодили, що оплата за товар проводиться протягом 45 календарних днів з моменту прийняття товару покупцем за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені податкові та видаткові накладні на адресу покупця протягом не більше, ніж 7 днів з дня поставки в разі їх коригування чи дооформлення. Якщо постачальник не надасть видаткові та податкові накладні вчасно, покупець має право затримати розрахунок на відповідний час затримки у наданні документів.

Згідно п. 7.6 договору, у разі розірвання даного договору з ініціативи покупця чи постачальника, покупець зобов'язується викупити всі залишки упаковки, в повному обсязі, виготовленої чи придбаної для виготовлення продукції ТМ Softy ,за фактичною собівартістю, що документально підтверджено виробником. Підставою для розірвання договору, з боку постачальника, в односторонньому порядку вважається порушення (прострочення) термінів оплати за поставлений товар більше ніж на 40 календарних днів.

Відповідно до договору про внесення змін до договору поставки № 6832 К від 01.01.2010 року, даний договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012 року, а в частині зобов'язань, що залишились не виконаними на вказану дату - до повного виконання таких зобов'язань сторонами.

Умови договору поставки № 6832 К від 01.01.2010 року свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, постачальник на виконання умов договору поставив покупцю товар на суму 32 667,84 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № МК - 0002689 від 11.12.2012 року, яку підписано представниками позивача та відповідача і скріплено печатками юридичних осіб.

В свою чергу відповідач, за отриманий товар розрахувався частково, сплативши 11 038, 51 грн., що підтверджується обома сторонами, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виник борг в сумі 21 629,33 грн.

При цьому, відповідач стверджує, що дана суму боргу була погашена сторонами на суму 3 891,11 грн. шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, виходячи з наведеного.

01.08.2012 року між сторонами було підписано договір № 1 про внесення змін та доповнень до договору поставки № 6832 від 01.01.2010 року, відповідно до якого сторони погодили доповнити договір додатком № 1.

Згідно п. 2.1. додатку № 1 до договору покупець взяв на себе зобов'язання за плату та для належного виконання постачальником умов цього договору, надати особисто та/або з залученням третіх осіб послуги постачальнику (тільки по товару, який поставляється на склад покупця), а саме виконати для постачальника розвантажувально-завантажувальні роботи. Відповідно до п. 2.2. додатку №1 до договору вартість послуг за календарний місяць, наданих покупцем постачальнику та зазначених в цьому додатку, складає 6% від загальної суми поставленого постачальником на склад покупця товару в поточному місяці.

Згідно із п. 2.3. додатку № 1 до договору сторонами встановлено, що постачальник зобов'язаний сплатити послуги, які було надано покупцем в календарному місяці не пізніше 20-го числа календарного місяця, послідуючого за місяцем надання послуг, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок покупця зазначеного в цьому договорі. Підставою здійснення платежів для постачальника за надані покупцем послуги являється цей договір, що не потребує оформлення покупцем будь-яких додаткових документів. При цьому, грошові зобов'язання постачальника за послуги по цьому договору можуть бути припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відмітка складу покупця на товаросупровідних документах постачальника є достатнім та беззаперечним підтвердженням прийняття постачальником наданих послуг та є підставою для їх оплати.

Відповідно до п. 2.4. додатку № 1 до договору, за результатами наданих покупцем постачальнику в календарному місяці послуг, покупець щомісячно складає акт наданих постачальнику послуг та передає його для підписання постачальнику. Постачальник зобов'язаний підписати акт протягом 5-ти робочих днів з дня отримання його від покупця або в той же строк надати свої письмові зауваження. У випадку, не отримання покупцем у вказаний в даному пункті договору строк підписаного постачальником акту або письмових зауважень постачальника про надані послуги, послуги вважаються наданими покупцем в повному обсязі у відповідності до умов даного договору та даного додатку.

Відповідач стверджує, що під час поставки товару згідно видаткових накладних № МК - 0002448 від 19.10.2012 року, № МК - 0002582 від 20.11.2012 року, № МК - 0002689 від 11.12.2012 року покупцем було надано постачальнику розвантажувальних послуг на суму 6 704,12 грн. (6% від вартості поставленої продукції), оскільки поставка товару здійснювалась на склад покупця, відповідно у постачальника виникло грошове зобов'язання перед покупцем на відповідну суму, строк виконання якого настав. Постачальник вказане грошове зобов'язання виконав частково, оплативши 10.01.2013 року надані послуги на суму 2 813, 01 грн.

В матеріалах справи міститься заява про зарахування зустрічних однорідних вимог від 20.02.2013 року відповідача, відповідно до якої відповідач повідомляє про зарахування однорідних вимог за зобов'язаннями визначеними у п. 1 і п. 2 цієї заяви, що тягне за собою припинення з боку відповідача на користь позивача зобов'язань на суму 3 891, 11 грн., проте доказів направлення заяви позивачеві матеріали справи не містять, як і не містять акту зарахування зустрічних однорідних вимог.

Проте, вірним є висновок місцевого господарського суду, що оскільки матеріали справи не містять актів наданих постачальнику послуг, відповідно до п. 2.4. додатку № 1 до договору та не містять доказів направлення позивачу та/або отримання позивачем заяви про зарахування зустрічних вимог від 20.02.2013 року, то відповідні доводи відповідача про зарахування зустрічних вимог в сумі 3 891, 11 грн. відхиляються та задоволенню не підлягають.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що зібраними у справі доказами підтверджується, що покупець не виконав свої зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної сплати грошових коштів за поставлений товар, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 21 629,33 грн.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що відповідач будь-яких доказів щодо повної оплати поставленого позивачем товару не надав, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 21 629,33 грн. є законними, обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 479, 99 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки щодо вказаної суми боргу за поставлений товар, відповідно до п. 7.2. договору за період з 27.01.2013 року по 21.03.2013 року (54 дні).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі прострочення оплати покупцем термінів оплати товару, більше чим на 15 (п'ятнадцять) банківських днів, передбачених цим договором, без суттєвих на те причин постачальник має право зупинити поставку товару, до моменту оплати покупцем вартості товару, по якому сплив строк оплати та покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру простроченої суми оплати за кожний день прострочення.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Провівши відповідні розрахунки, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги в частині стягнення 479, 99 грн. пені є законними, арифметично вірними та підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 53 152,00 грн. вартості залишку упаковки та 25 946,16 грн. вартості залишків виготовленої продукції за замовленням відповідача, які сформувалися в наслідок зупинення позивачем поставки товару відповідачу, відповідно до п. 7.2. договору в період дії договору, в зв`язку з простроченням оплати товару відповідачем.

За твердженням позивача листами від 27.08.2012 року та 29.08.2012 року відповідач визнав умови договору щодо зобов'язання покупця викупити всі залишки пакувального матеріалу та готової продукції, а також просив повідомити про залишки готової продукції та упаковки для формування графіку виробки продукції від позивача.

Крім того, 13.02.2013 року позивач направив відповідачу претензію № 1 Вих. № 54, якою повідомив щодо необхідності викупу залишків упаковки та виготовленої продукції на загальну суму 79 098,16 грн., а також погашення заборгованості по оплаті товару у строк до 22.02.2013 року.

Колегія суддів, дослідивши листи від 27.08.2012 року та 29.08.2012 року, погоджується із висновком суду першої інстанції, що з їх тексту не вбачається зобов'язання покупця саме по оплаті залишків пакувального матеріалу та готової продукції, яка знаходиться у позивача, та встановлення ціни такої продукції та пакувального матеріалу, а також визначення строків такої оплати.

Пунктом 7.6 договору сторони погодили, що у разі розірвання даного договору з ініціативи покупця чи постачальника, покупець зобов'язується викупити всі залишки упаковки, в повному обсязі, виготовленої чи придбаної для виготовлення продукції ТМ Softy за фактичною собівартістю, що документально підтверджено виробником.

Згідно п. 7.7 договору покупець звільняється від зобов'язання щодо придбання пакувального матеріалу у разі виявлення покупцем невідповідності залишків пакувальних матеріалів вимогам стандартів та (або) умовам цього договору, або у разі дострокового розірвання цього договору з підстав істотного порушення постачальником умов договору, які наведені у п. 7.5. договору.

Отже, вірним є висновок місцевого господарського суду, що інших положень щодо зобов'язання покупця викупити залишки пакувального матеріалу, окрім наведених, договір не містить, як і не містить жодних положень, щодо зобов'язання покупця викупити залишки готової продукції, а відтак, відповідно до умов договору, покупець зобов'язаний оплатити тільки поставлений товар.

При цьому, договором визначено умови поставки на склад покупця, однак, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували досягнення згоди сторін щодо ціни, кількості та строків оплати вищезазначеного товару, а також доказів такої поставки позивачем щодо залишків товару та пакувального матеріалу.

Згідно із ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Отже, умови договору не містять обов'язку відповідача викуповувати у позивача будь-яку непоставлену продукцію чи упаковку до неї та оплачувати їх вартість.

Із аналізу п. 7.6. договору випливає зобов'язання покупця викупити залишки пакувального матеріалу у випадку розірвання договору.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Матеріали справи не містять доказів письмового розірвання договору сторонами, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача згідно п. 7.6 договору вартості залишків пакувального матеріалу.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що у відповідача на підставі договору, станом на момент винесення рішення по справі, не виникло зобов'язання перед позивачем по оплаті залишків пакувального матеріалу та готової продукції, відповідно позивачем не обґрунтоване порушення відповідачем його прав в цій частині, а відтак позовні вимоги в частині стягнення 25 946,16 грн. вартості залишку виготовленої продукції та 53 152,00 грн. вартості упаковки задоволенню не підлягають.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем, всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень, викладених в апеляційній скарзі, доводи скаржника не підтверджуються наявним у справі доказами та спростовуються чинним законодавством.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2013 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Мірус Компані» на рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2013 року у справі № 910/6251/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2013 року у справі № 910/6251/13 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

4. Справу № 910/6251/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 16.07.2013 року.

Головуючий суддя Остапенко О.М.

Судді Скрипка І.М.

Руденко М.А.