Рішення № 32485322, 09.07.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2013 р. Справа № 909/569/13 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Калашник В. О.

при секретарі судового засідання Кричовський Р. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Львівський домобудівний комбінат ",

вул. Поліська, 10, м. Львів, 79024

до відповідача: Івано-Франківське обласне відділення Антимонопольного комітету України

вул. Незалежності, 6, м.Івано-Франківськ, 76018

про визнання недійсним та скасування рішення №28 від 28.03.2013

за участю представників сторін:

від позивача: не з"явився

Від відповідача: 1. Перекліта І.В.-головний експерт-юрисконсульт 2-го відділу досліджень і розслідувань, (довіреність №01-31/546 від 17.04.2013р.);

2. Тимків В.В - начальник 1-го відділу досліджень і розслідувань (довіреність №01-31/411 від 20.03.2013р.);

3. Вітрак Ю.В. - заступник начальника 1-го відділу досліджень і розслідувань (довіреність №01-31/692 від 27.05.2013р.)

Встановив:

В судовому засіданні 11.06.2013 оголошена перерва до 11год 30хв. 09.07.2013.

Позивач, ТзОВ "Фірма "Львівський домобудівний комбінат " звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.03.2013 за №28 "Про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу".

Вказаним рішенням визнано, що товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Львівський домобудівний комбінат ", протягом 2012 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з технічного забезпечення електропостачання споживачів, які проживають у будинку №275а по вул.Б.Хмельницького у м.Львові (в якому розташовані технологічні мережі товариства) із часткою 100%.

Також, визнані дії товариства, які полягають у здійсненні нарахування споживачам до оплати коштів за спожиту електричну енергію в необгрунтованих розмірах, як порушення, передбачені пунктами 2 ст. 50, п.1 ч.2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Цим же рішенням, відповідно до ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" на ТзОВ "Фірма "Львівський домобудівний комбінат " накладено штраф у розмірі 15000 грн.

Позивач з рішенням Відповідача не погодився, вважає його таким, що прийняте без належного з"ясування всіх обставин, які мають значення для справи.

В зв"язку з цим , вважає його незаконним і таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що відповідно до положень Закону України "Про захист економічної конкуренції", для визначення суб"єкта господарювання таким, що здійснює монопольне становище на ринку, обов"язковою умовою є наявність хоча б одного з двох факторів, а саме: відсутність конкурента; неможливість доступу до ринку інших суб"єктів господарювання.

Однак, Позивач вважає, що товариство не є єдиним суб"єктом господарювання, який здійснює постачання електричної енергії споживачам, які проживають у будинку №275а по вул.Б.Хмельницького у м.Львові. Електропостачання вказаного будинку проводить також ПАТ "Львівобленерго".

Крім цього, позивач вказав, що для встановлення факту порушення нарахування споживачам коштів до оплати за спожиту електроенергію в необгрунтованих розмірах, Відповідач керувався Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 23.04.2013 "Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню", яка на день проведення перевірки не набула чинності.

На підставі викладеного, представник позивача вважає оскаржене рішення відповідача необгрунтованим та незаконним, а тому просив суд позовні вимоги задовольнити повністю, визнати незаконним та скасувати рішення адміністративної колегії Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.03.2013 за №28 "Про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу".

Відповідач позов не визнав, вважає його необгрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню. Свої заперечення виклав у відзиві на позовну заяву за №06-18/14 від 27.05.2013 та письмових поясненнях за №06-18/18 від 08.07.2013.

Представник відповідача в судовому засіданні вказав, що висновок про наявність або відсутність монопольного (домінуючого) становища може бути здійснено лише за результатами спеціального дослідження, яке включає з"ясування як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку, причому застосування структурних показників зумовлюється встановленням об"єктів аналізу, визначення товарних, теритериторіальних (географічних), часових меж ринку тощо, на підставі інформації, що може бути використана для визначення монопольного становища.

Таке дослідження проводиться органами Антимонопольного комітету України в порядку передбаченому Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб"єктів господарювання, затвердженою розпорядженням Антимонопольного комітету України за №49р від 05.03.2002, розробленого відповідно до ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Під-час проведення перевірки ТзОВ "Фірма "Львівський домобудівний комбінат ", та розгляду справи Івано-Франківським обласним територіальним відідленням Антимонопольного комітету України, проведено аналіз структурних і поведінкових показників, а саме: визначено товарні межі ринку - послуга з технічного забезпечення електропостачання споживачів; територіальні межі ринку - будинок №275а по вул.Б.Хмельницького у м.Львові; часові межі ринку - 2012 рік; споживачів послуг - побутові споживачі, які проживають у будинку №275а по вул.Б.Хмельницького у м.Львові; наявність адміністративних бар"єрів - відповідно до ч.9 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та пункту 13 Постанови Кабінету міністрів України №461 від 13.04.2011 "Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об"єктів", зареєстрована декларація або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об"єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії тощо.

Відповідно до договору про постачання електричної енергії від 10.10.2007 №69552, укладеного з ВАТ "Львівобленерго", позивач отримував електричну енергію для потреб будівельного майданчика. В даному випадку, будівельним майданчиком є багатоквартирний житловий будинок №275а по вул.Б.Хмельницького у м.Львові.

В результаті дослідження встановлено, що Позивач у 2012 році займав монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з технічного забезпечення електропостачання споживачів, які проживають у будинку №275а по вул.Б.Хмельницького у м.Львові із часткою 100%.

Відповідач вважає, що твердження Позивача про те , що побутовим споживачам, які проживають у вказаному будинку здійснює постачання електричної енергії крім нього, ще і ПАТ "Львівобленерго" не відповідає дійсності, оскільки до здачі будинку в експлуатацію вини не мали можливості на укладення прямих договорів з іншою електропостачальною організацією, та сплачувати за спожиту електроенергію, згідно встановлених для населення тарифів.

Публічне акціонерне товариство "Львівобленерго", своїм листом №112-3757 від 27.06.2013 повідомило Відповідача про те, що протягом 2012року, між ПАТ "Львівобленерго" та власниками (наймачами) квартир по вул.Б.Хмельницького, №275а у м.Львові, жодного договору про постачання електроенергії не було укладено.

Відповідач вважає також безпідставним твердження Позивача про застосування ним під-час проведення перевірки нормативно-правових актів, які не набули законної сили.

Позивач звернув увагу суду на те, що Відповідач, як доказ порушення ним законодавства про захист економічної конкуренції послався на рахунки -фактури виставлені окремими споживачами вказаного вище багатоквартирного будинку за спожиту електроенергію, згідно Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 23.04.2012 №497 "Про встановлення тарифів на електроенергію", що відпускається населенню", яка набула чинності лише 01.05.2012.

Відповідно до зазначеної Постанови, затверджено тарифи для категорії споживачів населення, зокрема: за обсяг спожитий до 150 кВт/год електроенергії на місяць (вимоги) 0,2802грн. за 1кВт/год; за обсяг спожитий понад 150 кВт/год до 800кВт/год електроенергії на місяць (вимоги) 0,3648грн. за 1кВт/год.

Позивач вказав, що лише 4 особи споживали електроенергію в обсязі менше ніж 150 кВт/год, а враховуючи, що обсяг інших 13 осіб перевищив 150 кВт/год, ним було застосовано тариф за 1кВт/год - 0,36грн.

Відповідач вважає помилковим такі твердження Позивача та вказав, що до набрання чинності Постанови НКРЕ від 23.04.2012 №497, відповідно до Постанови НКРЕ №8 від 13.01.2011 "Про заміну тарифів на електричну енергію, що відпускається населенню і населеним пунктам", з 01.02.2011 були введені блочні тарифи за спожиту електроенергію для населення, а з 1 квітня 2011р. до 1 травня 2012року, згідно Постанови НКРЕ від 17.03.2011 №343 ( яка втратила чинність на підставі прийнятої Постанови НКРЕ від 23.04.2012 №496), тариф на електроенергію за обсяги її споживання до 150 кВт/год та від 150 кВт/год до 800кВт/год на місяць (вимоги) не змінювався.

Таким чином, для мешканців будинку №275а по вул.Б.Хмельницького у м.Львові, Позивач зобов"язаний був виставляти до оплати рахунки за споживання електроенергії за обсяг до 150 кВт/год- 0,28грн. і за обсяг понад 150 кВт/год - 0,36грн.

Відповідач стверджує, що в порушення чинних нормативно-правових актів України, Позивач встановив розмір плати за спожиту електроенергію без врахування обсягу споживання, тобто в необгрунтованих розмірах, які були кваліфіковані відповідачем, як порушення , передбачене п.2ст.50 , п.1ч.2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

При винесенні оспорюваного рішення, адміністративна колегія врахувала невірний підхід при застосуванні Позивачем тарифу, а не кількість споживачів, до яких цей тариф був застосований.

Крім цього, на Подання територіального відділення від 15.03.13 за №69, Позивач у своїй відповіді за №86 від 25.03.13 не надав своїх заперечень та зауважень, а просив відповідача при винесенні рішення врахувати обставини кризової ситуації в будівництві та на підприємстві загалом.

Враховуючи викладені обставини, відповідач вважає доводи Позивача в обгрунтування позовних вимог безпідставними, а тому просить суд в позові відмовити.

Заслухавши в процесі розгляду справи доводи представників сторін, дослідивши обставини у справі та подані сторонами докази, оцінивши їх в сукупності відповідно до вимог 43 ГПК України, суд вважає позовні вимоги необгрунтованими, не доведені належними засобами доказування, а тому у позові слід відмовити, приймаючи до уваги наступне:

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

В розумінні ст. 12 Закону , монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Розпорядженням Антимонопольного комітету України за №49р від 05.03.2002 затверджено Методику визначення монопольного (домінуючого) становища суб"єктів господарювання на ринку, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України за №317/6605 від 01.04.2002 з наступними змінами.

З врахуванням вимог Методики, Відповідачем проведено аналіз структурних і поведінкових показників, в результаті яких встановлено, що Позивач у 2012 році займав монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з технічного забезпечення електропостачання споживачів, які проживають у будинку №275а по вул.Б.Хмельницького у м.Львові із часткою 100%.

Між Позивачем, ТзОВ "Фірма "Львівський домобудівний комбінат " та ВАТ "Львівобленерго", 10.10.2007 був укладений договір про постачання електричної енергії для потреб будівельного майданчика, яким в даному випадку є багатоквартирний житловий будинок №275а по вул.Б.Хмельницького у м.Львові.

До введення вказаного будинку в експлуатацію, споживачі, які проживали у будинку не мали можливості укласти прямі договори про користування електричною енергією з ВАТ "Львівобленерго" та сплачували за спожиту електроенергію, згідно встановлених тарифів.

В підтвердження цих обставин є лист публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" №112-3757 від 27.06.2013, в якому вказало, що протягом 2012року, між ПАТ "Львівобленерго" та власниками (наймачами) квартир по вул.Б.Хмельницького, №275а у м.Львові, жодного договору про постачання електроенергії не було укладено.

Відповідно до ч.1, ч2 ст. 12 Закону , суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Однак, Позивачем не доведено, що він у 2012 році зазнав значної конкуренції, а тому, суд вважає, що здійснюючи постачання електричної енергії споживачам збудованого будинку №275а по вул.Б.Хмельницького у м.Львові, він був єдиним суб"єктом господарювання, який надавав такі послуги.

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, відповідно до положень ст. 13 Закону, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Як встановлено в судовому засіданні, Позивач виставляв рахунки мешканцям, які проживають у вказаному вище будинку за спожиту електроенергію, як за обсяг спожитий понад 150 кВт/год електроенергії за тарифом 0,3648грн. незважаючи на те, що окремі споживачі споживали електричну енергію за обсягами споживання до 150 кВт/год електроенергії на місяць, тариф за 1 кВт/год, якої становив 0,2802грн.

Таким чином, Позивач невірно застосував тарифи за спожиту електроенергію, тобто, для мешканців будинку №275а Позивач зобов"язаний був виставляти до оплати рахунки за споживання електричної енергії за обсяг до 150 кВт/год- 0,28грн. і за обсяги понад 150 кВт/год - 0,36грн.

Таким чином, в порушення Постанови НКРЕ №343 від 17.03.2011 ( яка втратила чинність на підставі прийнятої Постанови НКРЕ від 23.04.2012 №496), Позивач встановлював розмір плати за спожиту електроенергію без врахування обсягу споживання, тобто в необгрунтованих розмірах, що було правомірно кваліфіковано відповідачем, як порушення , передбачене п.1ч.2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за допущені порушення вимог ст. 50 цього Закону на юридичних осіб накладається штраф.

На підставі наведеної статті Закону, Відповідачем правомірно накладено штраф у розмірі 15000грн. за порушення Позивачем вимог законодавства України, щодо захисту економічної конкуренції , а тому у суда не має правових підстав для визнання незаконним та скасування рішення адміністративної колегії Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.03.2013 за №28 .

Крім цього, відповідно до ст. 33 ГПК України, обов"язок доказування та подання доказів покладається на сторони.

Однак, Позивачем не подано належних доказів в підтвердження позовних вимог.

З врахуванням викладених обставин, суд вважає що в позові слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати залишити за Позивачем.

На підставі викладеного, у відповідності до ст. 124 Конституції України, у відповідності до ст. 12, 13, 50 , 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", керуючись ст. 33, 43, 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Львівський домобудівний комбінат " до Відповідача, Івано-Франківське обласне відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.03.2013 за №28 "Про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу".

Судові витрати залишити за Позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.07.13

Суддя Калашник В. О.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Попович В. В. 19.07.13