Ухвала суду № 32482335, 10.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/963/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О. В. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

10 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі: Старової Н. Е. Маслія В. І., Файдюка В. В. Духно І. М.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київський завод «Аналітприлад» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Київський завод «Аналітприлад» (далі позивач, Товариство) до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва (далі відповідач, УПФУ), третя особа - ОСОБА_5 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Публічне акціонерне товариство «Київський завод «Аналітприлад» з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва, третя особа - ОСОБА_5 про визнання протиправною бездіяльності щодо зарахування пільгового стажу роботи ОСОБА_5 за Списком № 1 за період з 07.08.1978 року по 18.01.1987 року і перерахунку пенсії, зобов'язання відповідача зарахувати пільговий стаж роботи третьої особи за вказаний період і здійснити перерахунок пенсії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 березня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, а представник відповідач заперечував проти її задоволення, зазначав, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та вирішено її з належним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, третя особа працював в ПАТ «Київський завод «Аналітприлад» з 07.08.1978 року по 18.01.1987 року ливарником на машинах для лиття під тиском, а з 19.01.1987 року по 26.12.1994 року - ливарником пластмаси.

На підставі поданих ПАТ «Київський завод «Аналітприлад» документів (подання про призначення пенсії № 3 від 11.03.2008 року (а. с. 43), картки умов праці (а. с. 47), довідки для оформлення пільгової пенсії № 21-к від 20.03.2008 року) ОСОБА_5 було призначено пенсію на пільгових умовах як працівнику, зайнятому повний робочий день на роботі зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників.

На підставі ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідач здійснював розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсії та надсилав їх для покриття ПАТ «Київський завод «Аналітприлад» (а. с. 82-125).

22 жовтня 2010 року УПФУ було проведено перевірку нарахування коштів на покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, в частині пенсій, призначених відповідно до п. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за результатами якої, встановлено заборгованість ПАТ «Київський завод «Аналітприлад» у розмірі 100 196,38 грн (а. с. 80).

У зв'язку із відмовою Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва про зарахування періоду роботи ОСОБА_5 з 07.08.1978 року по 18.01.1987 року на посаді ливарника на машинах для лиття під тиском до стажу роботи по Списку № 1 та, відповідно перерахунку пенсії, ПАТ «Київський завод «Аналітприлад» звернувся з даним позовом до суду.

Колегія суддів не вбачає неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків суду обставинам справи, на які посилається апелянт, та вважає, що судом надана їм правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

У відповідності до позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта, тобто необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

У випадку, якщо суб'єкт у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, особа не може вважатися такою, права якої порушено діями чи бездіяльністю такого суб'єкта владних повноважень, а, отже, звернення до суду з позовом особи, якій не належить право вимоги (неналежний позивач), є підставою для відмови у задоволенні такого позову, оскільки права, свободи чи інтереси цієї особи у сфері публічно-правових відносин не порушено.

З аналізу правових норм Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій випливає, що пенсія - це періодичний платіж, який отримує конкретна застрахована особа, яка відповідно до Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися, у встановленому законом порядку, страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тобто дана виплата має персоніфікований характер.

З вищенаведеного випливає, що право на перерахунок пенсії нерозривно пов'язане з його носієм, в даному випадку, третьою особою, тому виключно цій особі належить право на судовий захист. Право на звернення до органів Пенсійного фонду України з приводу призначення чи перерахунку пенсії надається виключно громадянам, які мають право на призначення або перерахунок пенсії, підприємствам - роботодавцям таке право не надано.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, правовідносини з приводу зарахування періоду роботи гр. ОСОБА_5 з 07.08.1978 року по 18.01.1987 року на посаді ливарника на машинах для лиття під тиском до стажу роботи по Списку № 1 та, відповідно, перерахунку пенсії третій особі виникають між двома учасниками суспільних відносин, а саме: Управлінням Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва та безпосередньо ОСОБА_5, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, здійснює зарахування стажу та перерахунок пенсії саме фізичної особи, що має право на отримання такої виплати, а тому оскаржувана позивачем бездіяльність може порушувати права самого ОСОБА_5, як особи, яка має право на пенсійне забезпечення з урахування особливостей виконуваної нею роботи.

Оскаржуючи дії відповідача, позивач вважає, що своєю бездіяльністю щодо зарахування пільгового стажу та перерахунку пенсії, УПФУ порушує права Товариства, що проявляється в неправомірному стягненні коштів з позивача, обов'язку покриття фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Однак, колегія суддів вважає, що безпосередньо на права позивача впливав акт Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі міста Києва № 1856 від 22.10.2010 року, яким Товариству визначено до сплати суму фактичних витрат на доставку пенсій, призначених відповідно до пп. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у розмірі 100196, 38 грн, тобто, породжував обов'язок відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій.

Як свідчать матеріали справи, зазначений акт УПФУ було оскаржено в судовому порядку, за результатами розгляду якого, постановою суду першої інстанції від 17.12.2010 року в задоволенні позову було відмовлено (а. с. 66-69) та залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного сулу від 05.04.2011 року (а. с. 70-71), тобто рішення, яким визнано правомірність відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій позивачем, набрало законної сили.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність правовідносин виключає можливість надання судового захисту, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки з позовом звернулась особа, права, свободи чи інтереси цієї особи у сфері публічно-правових відносин не порушено та якій, відповідно, не належить право вимоги (неналежний позивач).

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає неповного зясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Київський завод «Аналітприлад», не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 06 березня 2013 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст. 200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київський завод «Аналітприлад» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 березня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Маслій В.І.

Файдюк В.В.