Ухвала суду № 32482331, 04.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-1158/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

04 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Призма Бета» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.08.2011 року№0005702304 та від 21.11.2011 року №15756/1506/0,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2012 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Призма Бета» звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.08.2011 року№0005702304 та від 21.11.2011 року №15756/1506/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2012 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог позивача.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представників відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт свої вимоги обґрунтовує тим, що спірні податкові повідомлення - рішення прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається, що співробітником Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва 03.11.2011 року проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на прибуток, за результатом, якої було складено акт камеральної перевірки від 03.11.2011 року № 33/15-06.

Актом перевірки встановлено, що при складані податкової декларації з податку на прибуток за ІІ квартали 2011 року позивачем порушено п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, що призвело до завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та відповідно, до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 285 150 561 грн..

Зазначена сума складає суму від'ємного значення об'єкта оподаткування, отриманого за результатами діяльності в 2010 році та, на думку відповідача, неправомірно включеного позивачем в декларацію за ІІ квартал 2011 року з огляду на положення п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.11.2011 року №15756/1506/0, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 285 150 561 грн..

Згідно акту планової перевірки від 22.06.2011 року № 1532/23-09/34001316, зазначена сума збитків 2010 року сформована позивачем за рахунок валового доходу, валових витрат та амортизації за 2008-2010 роки, правомірність формування яких була перевірена відповідачем у період з 29.04.2011 року по 15.06.2011 року.

За результатами розгляду заперечень позивача на акт перевірки від 22.06.2011 року № 1532/23-09/34001316, відповідач прийняв рішення про проведення позапланової документальної перевірки з питань, порушених в запереченнях, з урахуванням додатково наданих документів.

На підставі пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України в період з 20.07.2011 року по 02.08.2011 року співробітниками відповідача проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань, що стали предметом оскарження, з метою з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та з урахуванням заперечень позивача від 06.07.2011 року № 453/11 до акта планової перевірки за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт позапланової перевірки від 09.08.2011 року № 1814/23-04/34001316.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 4.1.2 та 4.1.3, пп. 5.2.1, пп. 5.3.2, абз. 4 пп. 5.3.9, пп. 5.5.2, 5.5.3 та 5.5.4, п. 6.1, пп. 7.3.3 та 7.3.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 5.1 ст. 5 та пп. 15.1.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 1 ст. 9 р. ІІІ, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1.6 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПАУ від 29.03.2003 року № 143, Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 року № 415, що, на думку відповідача, призвело до завищення позивачем валових витрат та заниження валового доходу в 2008-2010 роках на суму 260 82 088,00 грн., та до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 26 109 672 грн..

На підставі акта позапланової перевірки від 09.08.2011 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.08.2011 року № 0005702304, яким в зв'язку з порушеннями, встановленими в акті перевірки збільшено позивачеві суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 26 109 672 грн., та 6 527 418 грн. штрафних санкцій.

В результаті адміністративного оскарження, податкове повідомлення-рішення від 30.08.2011 року № 0005702304 залишено без змін.

Вирішуючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень колегія судів зважає на наступні обставини справи.

З матеріалів справи вбачається, що сума в розмірі 285 150 561 грн., зменшена за результатами камеральної перевірки податковим повідомленням-рішенням від 21.11.2011 року № 15756/1506/0, поглинає суму в розмірі 260 82 088 грн., на яку відповідач встановив заниження валового доходу та завищення валових витрат за результатами позапланової перевірки позивача.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Призма Бета» подано декларацію з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року від 29.04.2011 року, у рядку 06 якої "скориговані валові витрати" зазначена сума у розмірі 321 793 052 грн., яка складається, з показника рядка 04.9 "від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року" в розмірі 285 150 561 грн..

У рядку 8 декларації "об'єкт оподаткування позитивний (+) від'ємний (-) ((+/-03(+/-06)-07)" складає 292 164 338 грн..

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва прийнято податкову декларацію позивача з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року від 02.09.2011 року, у рядку 06.6. "від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду "від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року)", визначено від'ємне значення у розмірі 292 164 338 грн., в рядку 7 податкової декларації "об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності (01 - рядок - рядок 04) (+,-)" зазначена сума 285 424 319 грн..

Податковим повідомленням-рішенням від 21.11.2011 року №15756/1506/0 зменшена сума в розмірі 285 150 561 грн. є від'ємним значенням об'єкта оподаткування 2010 року (з врахуванням збитків 2008 та 2009 року), перенесеного позивачем в рядок 04.9 декларації за І квартал 2011 року, та в рядок 06.6 декларації за ІІ квартал 2011 року.

Згідно пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, якщо за результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до п.3 підрозділу 4 розділу ХХ Прикінцевих положень Податкового кодексу України пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Обґрунтування вимог апеляційної скарги, про те, що у зв'язку з набранням 01.04.2011 року чинності розділу ІІІ Податкового кодексу України, не підлягають включенню до валових витрат першого кварталу 2011 року суми від'ємного значення об'єкту оподаткування 2010 року є помилковими.

Правовий аналіз норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України дають підстави для висновку, що позивач правомірно врахував у складі витрат другого кварталу 2011 року від'ємне значення отриманого платником податків за перший квартал 2011 року з урахуванням від'ємного об'єкту оподаткування 2010 року.

З урахуванням практики Вищого адміністративного суду України, суд першої інстанції надав належну правову оцінку правомірності формування спірних збитків 2010 року в розмірі 285 150 561 грн..

На підтвердження джерел та правомірності формування суми збитків в розмірі 24 323 473 грн. в матеріалах справи наявні журнали рахунків, обліково-сальдові відомості по рахункам 65, 66, що підтверджують валові витрати позивача на виплату заробітної плати, страхування у 2008 році в розмірі 2 921 539 грн., у 2009 році у розмірі 2 989 064 грн., у 2010 році 5 241 650 грн., договори та первинні документи, що підтверджуються витрати операційної діяльності у 2008 році (контрагент ТОВ «Коллієрз Інтернешнл») в розмірі 557 604,17 грн., у 2009 році (контрагент ТОВ «Івар») у розмірі 579 841,67 грн. та у 2010 році (контрагенти ТОВ «Івар» та ТОВ «Медіамаркет») у загальному розмірі 1 766 859,19 грн., бухгалтерську довідку, що підтверджує нараховану суму амортизації за 2008 рік в розмірі 746 433 грн., за 2009 рік в розмірі 5 580367 грн. та за 2010 рік в розмірі 12 448 186 грн..

Правомірність формування вказаних валових доходів та валових витрат в 2008-2010 роках не заперечується відповідачем в акті планової перевірки та акті позапланової перевірки, оскільки перевіркою повноти визначення амортизаційних відрахувань за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року не встановлено їх заниження або завищення.

Згідно акту позапланової перевірки відповідач встановив порушення позивачем пп. 4.1.2 та 4.1.3 ст. 4 та пп. 7.3.3 та 7.3.5 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвели до заниження позивачем валового доходу за операціями з іноземною валютою у 2008 році на суму 21 826 181 грн., у 2010 році 6 319 640 грн., а також завищення валового доходу у 2009 році на суму 20 681 496 грн..

В акті перевірки зазначено, що позивач в деклараціях з податку на прибуток за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року занизив показники в рядку 01.6 декларації на загальну суму 28 145 821,00 грн..

Податковим органом встановлено, що сума, яка підлягає декларуванню позивачем у складі рядка 01.6 декларації за 2008 рік складає 239 554 024,00 грн..

Валові доходи у зазначеній сумі визначені відповідачем на підставі даних бухгалтерського обліку щодо продажу іноземної валюти за гривні, переоцінки валюти на рахунках позивача та щодо переоцінки суми заборгованості у іноземній валюті.

Позивач задекларував 217 727 842 грн. в декларації за 2008 рік, у зв'язку з чим різниця між даними перевірки та декларації складає 21 826 182 грн..

В декларації за 1 квартал 2009 року у рядку 02.2 позивачем самостійно виправлена сума 20 681 496 грн., також зазначена сума 17 093 605 грн., яка була визначена позивачем як різниця між 20 681 496 грн. (сума заниженого валового доходу за півріччя 2008 року по операціях з іноземною валютою) та 3 587 891 грн. (сума завищеного валового доходу за 2007 рік).

Правомірність коригування позивачем підтверджується актом позапланової перевірки де зазначено, що порушень відображення показника у рядку 05 декларацій "Коригування валових витрат" за 2009 рік в сумі 20 684 251 грн. не встановлено.

Висновки апелянта про завищення позивачем валового доходу за 2009 рік на 20 681 496 грн. не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Згідно п. 17.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Коригування позивачем валових доходів 2008 року в декларації за 1 квартал 2009 року відповідає приписам податкового законодавства.

Відповідно до п. 4.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» скоригованим валовим доходом вважається валовий доход, визначений згідно з пунктом 4.1 цієї статті без врахування доходів, зазначених у пункті 4.2 цієї статті.

Відповідно до вимог п.п. 7.2.3. п. 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно п.п. 7.3.3 п. 7.3 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення). У такому ж порядку підлягає перерахунку балансова вартість іноземної валюти, отриманої як аванс або виручка чи внаслідок проведення будь-яких інших операцій (включаючи прямі чи портфельні інвестиції), яка обліковується на банківських рахунках платника податку або у його касі на дату закінчення звітного періоду.

З урахуванням зазначених положень Закону, у відповідача були відсутні правові підстави для визначення валового доходу від операцій, пов'язаних з перерахунком балансової вартості заборгованості в іноземній валюті, на підставі даних бухгалтерського обліку без визначення прибутку за кожним перерахунком балансової вартості.

В порушення вимог п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, акт позапланової перевірки в частині визначення валового доходу позивача за 2008 рік у розмірі 239 554 024 грн. містить виключно посилання на рахунки бухгалтерського обліку.

Обґрунтування апелянта про порушення позивачем пп. 4.1.2 та 4.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не заслуговують на увагу, оскільки не визначено зміст самого правопорушення, відсутній переліку господарських операцій, в результаті яких здійснено таке порушення, та жодних посилань на первинні документи, що підтверджують наявність факту порушення.

Стосовно збільшення позивачем валових доходів за 2010 рік за рядком 01.6 від операцій, пов'язаних з перерахунком балансової вартості заборгованості в іноземній валюті, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Податковий орган визначив валовий доход позивача за 2010 рік в сумі 127 736 429 грн. без наведення в акті позапланової перевірки розрахунків чи даних, які б підтверджували таку суму доходу.

В апеляційній скарзі відповідач наводить перелік операцій з іноземною валютою, дохід від яких мав бути, на його думку, відображений позивачем у складі інших доходів за 2008 та 2010 роки.

Відповідач розрахунки виводить на підставі бухгалтерської документації позивача, без посилання на первинні документи.

Висновки акта позапланової перевірки стосовно заниження позивачем валового доходу в 2008-2010 роках, та завищення валового доходу в 2009 році, на суму заниження 7 464 325 грн., в зв'язку операціями з іноземною валютою є необґрунтованими та безпідставними.

Необґрунтованість висновків акта перевірки в значеній частині також підтверджена висновком судово-економічної експертизи по справі.

Стосовно висновків апелянта щодо необхідності капіталізації відсотків за борговими зобов'язаннями перед нерезидентами, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено договори позики та кредитні договори, копії яких наявні в матеріалах справи, та дослідженні судом першої інстанції в повному обсязі.

Згідно виписок банку та платіжних документів загальна сума відсотків нарахованих позивачем на користь нерезидентів за договорами позики та кредитним договором складає 225 021 179 грн..

Згідно з пунктом 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.5.1 п. 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Вказана норма не передбачає капіталізації відсотків за борговими зобов'язаннями, натомість передбачаючи включення таких відсотків до складу валових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на пп. 5.3.2 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким не підлягають включенню до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Статтею 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено поняття амортизації, встановлено перелік витрат, які підлягають та не підлягають амортизації, порядок визначення та нарахування сум амортизаційних відрахувань тощо.

Відповідно до пп. 8.1.1. п. 8.1. статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» амортизація основних фондів і нематеріальних активів - це поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Відповідно до правил ведення бухгалтерського обліку витрати, пов'язані зі створенням основних засобів не включаються до складу фінансових витрат підприємства лише у тому випадку, якщо обліковою політикою такого підприємства передбачена їх капіталізація.

Відповідно до наказу №1/1 від 15.03.2006 року «Про облікову політику на підприємстві, податковий облік та документообіг на підприємстві» та з урахуванням змін, внесених додатком № 1 від 20.03.2006 року до наказу №1/1 від 15.03.2006 року, затвердженим директором ТОВ «Призма Бета», обліковою політикою позивача не передбачено капіталізацію фінансових витрат, пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу.

Додаток № 1 від 20.03.2006 року до наказу №1/1 від 15.03.2006 року залишений поза увагою апелянтом.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачалося необхідності амортизувати відсотки за борговими зобов'язаннями на користь нерезидентів.

Висновок податкового органу про зобов'язання позивача здійснити дооцінку основних засобів на суму відсотків по борговим зобов'язанням є помилковим.

Зазначена позиція узгоджується з висновком судово-економічної експертизи по даній справі.

Обґрунтування вимог апеляційної скарги в зазначеній частині є помилковим, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність завищення позивачем валових витрат на суму відсотків по кредиту, що пов'язані з будівництвом основних фондів та підлягають амортизації на суму 225 021 179 грн..

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з пунктом 22.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

З матеріалів справи вбачається, що до І та ІІ кварталів 2010 року позивач переніс від'ємне значення об'єкта оподаткування 2009 року у повному розмірі.

Починаючи з ІІІ кварталу 2010 року, позивач включив до складу витрат від'ємне значення об'єкта оподаткування 2009 року у розмірі 20 %, що відповідає вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно даних декларації з податку на прибуток позивача за 3 квартали 2010 року та за 2010 рік, сума коригування валових витрат, відображена в рядку 05.2 декларацій складає 29 167 384,0 грн..

Позивач включив до складу валових витрат 3 квартали 2010 року та 2010 року загалом від'ємне значення об'єкта оподаткування, що утворилося у 2008 році, у розмірі 20%, що у свою чергу відповідає вимогам пп. 6.1 та 22.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З урахуванням зазначених вище обставин відносно відсутності порушень у позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про відсутність завищення позивачем значення рядку 04.9 декларації за 2010 рік в розмірі 11 827 537 грн. та про відсутність завищення позивачем показників в рядку 05.2 декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2010 року на суму 16 514 047 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги, висновки акта перевірки про порушення позивачем пп. п.п. 5.5.2, 5.5.3, 5.5.4, та 5.3.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Вимоги пп. 5.5.2, 5.5.3 та 5.5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дозволяють включати до складу валових витрат витрати на сплату відсотків на користь нерезидентів-пов'язаних осіб в розмірі, розрахованому відповідно до положень вказаних статей.

Підпунктом 5.3.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» забороняється віднесення витрат до складу валових в зв'язку з необхідністю їх амортизації, що поширюється і на витрати на сплату відсотків на користь нерезидентів.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що ці правила є взаємовиключними - витрати можуть бути або частково включені до складу валових витрат, або ж повністю не включені в зв'язку з їх амортизацією, і одночасне застосування обох правил є неможливим.

До складу загальної суми завищення валових витрат за період з 2008 по 2010 рік у розмірі 253 362 763,00 грн. сума завищення валових витрат, пов'язаних з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями проведені при розрахунку з нерезидентами, пов'язаними особами у розмірі 194 241 284,00 грн. не була включена.

Зазначена позиція узгоджується з висновком судово-економічної експертизи.

Судом першої інстанції досліджено питання про пов'язаність позивача з нерезидентами-кредиторами, та встановлено, що матеріали справи доказів такої пов'язаності не містять.

Відповідно до п. 54.3 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (п/п. 54.3.2).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Призма Бета» починаючи з 2007 року, уклав ряд попередніх договорів та договорів оренди.

Відповідно до умов зазначених договорів контрагенти позивача (орендарі) зобов'язувалися внести гарантійний платіж за два останні місяці оренди на забезпечення виконання грошових зобов'язань за відповідними договорами.

Договорами передбачено, що сплачена сума гарантійного платежу зараховується в рахунок плати за оренду приміщення та здійснюється до моменту передачі приміщення позивачем-орендодавцем.

За період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року позивач отримав дохід у вигляді гарантійних платежів за попередніми договорами та договорами оренди у розмірі 26 541 414 грн. та відніс такий дохід до складу валових доходів.

Відповідно до п. 4.1. статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно п.п. 11.3.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Позивач включив суму гарантійних платежів, отриманих за попередніми договорами та договорами оренди за датою першої події зарахування коштів.

З урахуванням вимог п.п. 7.9.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач не мав права у 2008-2010 роках включати до складу валових доходів суми гарантійних платежів за попередніми договорами та договорами оренди в розмірі 26 541 414, 00 грн. за датою першої події, у зв'язку з чим позивачем завищені валові доходи на суму гарантійних платежів за попередніми договорами та договорами оренди.

Відповідно до наявної в матеріалах справи бухгалтерської довідки до декларації з податку на прибуток за 2008 рік позивачем не заявлено у 2008 році до складу валових витрат фактичні витрати на загальну суму 3 402 954 грн., з яких 2 785 832 грн. - по контрагенту ТОВ «Джонс Ленг Ласаль», 382 905 грн. - Київенерго, 36 496 грн. - Трансекспо ІСК, 189 721 грн. - ТОВ «Чистий світ» та 8 000 грн. - ТОВ «Шиндлер».

Судом першої інстанції досліджено умови виконання договорів укладених з зазначеними контрагентами.

Судово-економічною експертизою встановлено, що наявними в матеріалах справи документами підтверджується заниження позивачем у 2008 році валових витрат на загальну суму 3 402 954 грн..

При складанні акта позапланової перевірки перевіряючим органом не враховано зазначені вище обставини.

Податковим органом не спростовано висновок суду першої інстанції про відсутність порушення позивачем пп. 4.1.2 та 4.1.3, пп. 5.2.1, пп. 5.3.2, абз. 4 пп. 5.3.9, пп. 5.5.2, 5.5.3 та 5.5.4, п. 6.1, пп. 7.3.3 та 7.3.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 5.1 ст. 5 та пп. 15.1.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що призвело до завищення позивачем валових витрат та заниження валового доходу на суму 260 82 088 грн., та не надано належних доказів.

У зв'язку з відсутністю завищення позивачем валових витрат та заниження валового доходу на суму 260 82 088 грн. в 2008-2010 роках, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що податкове повідомлення-рішення від 30.08.2011 року № 0005702304 є неправомірним та підлягає скасуванню.

Апелянтом не оскаржується рішення суду першої інстанції стосовно недотримання відповідачем положень пп. 78.1.5 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції не досліджує підстави правомірності проведення позапланової перевірки позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 08.07.2013 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Усенко В.Г.

Оксененко О.М.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Усенко В.Г.