Рішення № 32481204, 16.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8216/13 16.07.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор»

До Міністерства оборони України

Про стягнення 26 937 061,80 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Стецик Н.В. представник за довіреністю № б/н від 02.01.13.

Від відповідача: Кривошия Д.А. представник за довіреністю № 220/1012/д від 12.12.12.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач) про стягнення 26 937 061,80 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідно до укладених між сторонами Договору № 281/1/12/24 від 27.11.12. та Договору № 286/1/12/25 від 27.11.12. позивач поставив відповідачу товар, який не був оплачений останнім в порушення взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим позивач вирішив звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.13. порушено провадження у справі № 910/8216/13 та призначено її до розгляду на 21.05.13.

В судовому засіданні 21.05.13. представником відповідача подано письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого Міністерство оборони України проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.

В судовому засіданні 21.05.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 11.06.13.

05.06.13. від позивача через відділ діловодства суду надійшли письмові заперечення на відзив відповідача.

В судовому засіданні 11.06.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 25.06.13.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, розгляд справи № 910/8216/13 було призначено на 16.07.13.

Стосовно клопотання позивача про об'єднання на підставі ст. 58 ГПК України в одне провадження спору про стягнення заборгованості за Договором № 281/1/12/24 та за Договором № 286/1/12/25, суд відзначає, що приписами ч. ч. 1, 2 ст. 58 ГПК України встановлено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

В даному випадку має місце об'єднання двох вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення та поданими доказами. В свою чергу, порушуючи провадження в даній справі, суд дійшов висновку, що сумісний розгляд вказаних об'єднаних вимог сприятиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін.

В судовому засіданні 16.07.13. представником позивача підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.07.13. проти позову заперечував.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/8216/13.

В судовому засіданні 16.07.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.11.12. між позивачем (далі - Постачальник) та відповідачем (далі - Замовник) укладено Договір № 281/1/12/24 про постачання для державних потреб продуктів нафтоперероблення рідких, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) (далі - Договір-1), відповідно до умов якого (п. 1.1) Постачальник зобов'язується постачати у 2012 році для потреб Міністерства оборони України продукти нафтоперероблення рідкі (далі - продукція) згідно Специфікації, а Замовник забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно специфікації, а саме: бензин автомобільний А-95-Євро виду І загальною вартістю за 450,00 тонн 6 966 000,00 грн.

27.11.12. між позивачем (далі - Постачальник) та відповідачем (далі - Замовник) укладено Договір № 286/1/12/25 про постачання для державних потреб продуктів нафтоперероблення рідких, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) (далі - Договір-2), відповідно до умов якого (п. 1.1) Постачальник зобов'язується постачати у 2012 році для потреб Міністерства оборони України продукти нафтоперероблення рідкі (далі - продукція) згідно Специфікації, а Замовник забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно специфікацій, а саме: бензин автомобільний А-80 загальною вартістю за 1 409,082 тонн 20 121 690,96 грн.; бензин автомобільний А-80 загальною вартістю за 240,918 тонн 3 440 309,04 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору-1, ціна договору становить: без ПДВ 5 805 000,00 грн., крім того, ПДВ 1 161 000,00 грн. Ціна договору, що підлягає оплаті становить 6 966 000,00 грн. в т.ч. ПДВ, вартість вантажних робіт в місцях завантаження та транспортні витрати.

Відповідно до п. 3.2 Договору-2, ціна договору становить 23 562 000,00 грн. в т.ч. ПДВ, вартість вантажних робіт в місцях завантаження та транспортні витрати (за Специфікацією № 1 - 20 121 690,96 грн., за Специфікацією № 2 - 3 440 309,04 грн.).

Згідно з п. 4.1 Договору-1 та Договору-2, розрахунок за фактично постачену продукцію здійснюється протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання Постачальником до Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України належним чином оформлених документів, передбачених Договорами.

Постачальник зобов'язаний надати Замовнику після постачання продукції наступні документи: рахунок-фактуру на відвантажену продукцію, акт прийому форма № 4, видаткову накладну, повідомлення форма № 280, копію паспорту якості на відвантажену продукцію, акт прийому-передачі (п. 4.2 Договору-1 та Договору-2).

Пунктом 4.3 Договору-1 та Договору-2 сторонами погоджено, що без вищезазначених документів або відсутності у них встановленої інформації, оплата поставленої продукції не здійснюється.

Приписами п. п. 5.1, 5.3 Договорів встановлено, що продукція постачається на умовах DDP склад Замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року згідно з встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт та збереження в межах термінів установлених діючими технічними умовами. Витрати по навантаженню, транспортні витрати по доставці продукції до одержувачу Замовника включені у загальну вартість продукції.

Строк дії Договору-1 сторонами погоджено п. 10.1 з дати підписання сторонами (27.11.12.) до 31.12.12., а в частині розрахунків до повного їх завершення.

Строк дії Договору-2 сторонами погоджено п. 10.1 з дати підписання сторонами (27.11.12.) до 31.12.12., а в частині розрахунків до повного їх завершення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у повному обсязі виконав зобов'язання з поставки продукції, що підтверджується відповідними видатковими накладними, актами прийому та листом № 286/7/1977 від 17.04.13.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо оплати поставленої продукції.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлену ним продукцію, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві її вартості, позовні вимоги мають бути задоволені у сумі 26 937 061,80 грн., що складає борг відповідача станом на момент прийняття даного рішення.

При цьому, судом враховано, що проти розміру заборгованості та факту отримання продукції від позивача відповідач не заперечував, проте, посилався на те, що отримав документи, що підтверджують отримання пального (продукції) за Договорами, після закінчення бюджетного року, внаслідок чого оплату за продукцію не здійснив.

Додатково, суд відзначає наступне.

Пунктом 15 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12. № 11 «Про деякі питання практики застосування законодавства про державний матеріальний резерв» зазначено, що відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення Держрезерву України від виконання зобов'язань перед відповідальними зберігачами матеріальних цінностей державного резерву, оскільки відповідно до приписів статті 617 ЦК України та частини другої статті 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів. Така правова позиція відповідає статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод та рішенням Європейського суду з прав людини зі справи "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та зі справи "Бакалов проти України" від 30.11.04.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у своєму інформаційному листі від 13.07.12. № 01-06/908/2012.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, б. 6; ідентифікаційний код 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор» (43010, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кременецька, б. 38; ідентифікаційний код 37425075) 26 937 061 (двадцять шість мільйонів дев'ятсот тридцять сім тисяч шістдесят одну) грн. 80 коп. - основного боргу, 68 820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.07.13.

Суддя Т.М. Ващенко