Рішення № 32481197, 17.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10520/13 17.07.13

за позовомКомунального підприємства "Діловий центр "Чернігівської обласної ради" до Українського інституту експертизи сортів рослин простягнення 8 298,94 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача Дайнеко В.І. - представник за довіреністю № 1 від 04.04.12від відповідача Палійчук В.О. - представник за довіреністю № 7 від 16.07.13

В судовому засіданні 17.07.13. в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Діловий центр" Чернігівської обласної ради звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Українського інституту експертизи сортів рослин заборгованості з відшкодування витрат за комунальні послуги за договором № 47-12 від 27.12.12. в розмірі 8 298,94 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умовам укладеного між сторонами договору про відшкодування витрат за надані комунальні послуги та витрат на утримання орендованого майна № 47-12 від 27.12.2012, відповідачем з грудня 2012 по квітень 2013 не сплачувалась в повному обсязі відповідні платежі, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість у розмірі 8 298,94 грн., з яких 8 088,88 грн. - борг з відшкодування витрат за комунальні послуги та утримання майна, 210,06 грн. - пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2013 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/10520/13 та призначено розгляд справи на 17.07.2013.

У судовому засіданні 17.07.13 представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду від 04.06.2013 та подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої зазначив, що відповідач частково погасив заборгованість, відповідно до уточненого розрахунку позивач просить стягнути з відповідача 1 570,00 грн. основного боргу, 210,06 грн. пені.

Відповідно до п.17 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Керуючись ч.4 ст. 22 ГПК України, суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з урахуванням заяви про зменшення.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що станом на момент вирішення спору заборгованість частково погашена, сума основного боргу складає 1 563 грн. 86 коп.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

14 січня 2011 року між Чернігівським обласним державним центром експертизи сортів рослин з державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Чернігівської області (орендар) та Управлінням комунального майна Чернігівської обласної ради (орендодавець) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області № 59. Відповідно до умов вказаного договору орендодавець передає, а орендар приймає в стокове платне користування напівпідвальні нежитлові приміщення загальною площею 163,27 кв.м. за адресою м. Чернігів, просп. Миру, 61.

На виконання умов договору № 59 від 14.01.11 орендодавець передав, а орендар прийняв нежилі приміщення загальною площею 163,27 кв.м., що підтверджується актом прийому-передачі від 14.01.2011 р. (копія якого знаходиться у матеріалах справи).

Додатковими угодами № 2 від 13.04.11 та № 6 від 27.12.12 до договору № 59 від 14.01.11 було внесено зміни щодо найменування сторін, а саме орендодавець - КП «Діловий центр» Чернігівської обласної ради (позивач), орендар - Український інститут експертизи сортів рослин (відповідач).

Крім того, 27 грудня 2012 року між позивачем та відповідачем в особі філії Українського інституту експертизи сортів рослин «Чернігівський обласний державний центр експертизи сортів рослин» було укладено договір № 47-12 про відшкодування витрат за надані комунальні послуги та витрат на утримання орендованого майна орендарем, відповідно до умов якого орендодавець забезпечує обслуговування та експлуатацію будівлі, що знаходиться за адресою: просп.. Миру, 61, загальною площею 372,00 кв.м., а орендар бере участь у витратах орендодавця щодо обслуговування та експлуатації пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих орендодавцем за договором.

Відповідно до п.1.4 договору № 47-12 до витрат на утримання (експлуатаційні витрати) орендованого майна відносяться: послуги електрика, слюсаря-сантехника, прибиральниці та охорони. До плати за надані комунальні послуги входить: водопостачання, водовідведення, електрична та теплова енергія.

Згідно з п.2.2.3 договору № 47-12 орендар зобов'язаний компенсувати у 5-ти денний термін відповідно виставленого рахунку, який надається орендарю одночасно з рахунком про сплату орендної плати, здійснені ним витрати за надані комунальні послуги постачальними організаціями та вартість експлуатаційних витрат пропорційно орендованій площі.

Як свідчать матеріали справи, за грудень 2012 - квітень 2013 року позивачем було надано комунальних послуг та експлуатаційних витрат, що підлягають компенсації відповідачем, на суму 8088,88 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи копіями рахунків-фактур та актів надання послуг за вказаний період, що підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

В той же час, з наявних в матеріалах справи доказів (копії платіжних доручень та виписки з банківських рахунків сторін) вбачається, що станом на момент вирішення спору відповідачем було сплачено на рахунок позивача 6 525,02 грн., що також підтверджено поясненнями представників сторін в судовому засіданні.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором № 47-12 від 27.12.12, в той час як надані сторонами докази свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо внесення платежів, в результаті чого виникла заборгованість, яка станом на день вирішення спору складає 1 563,86 грн. Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, станом на момент розгляду справи заборгованість позивачем не погашена.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошових зобов'язань по відшкодуванню позивачу витрат за надані комунальні послуги та на утримання майна в розмірі 1563,86 грн. та настання строку виконання таких зобов'язань. Оскільки позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення складають 1570,00 грн., то в частині стягнення 6 грн. 14 коп. основної заборгованості слід відмовити.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 210,06 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 224 Господарського процесуального кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2.3 Договору № 47-12 сторони погодили, що у разі несвоєчасної або в неповному обсязі сплати вартості комунальних послуг та компенсації вартості витрат з утримання будівлі відповідно до п.2.2 цього договору орендар повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу, за кожен день такого прострочення.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 210,06 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, з яким погоджується суд.

Оскільки заборгованість в сумі 6 525,02 грн. була сплачена відповідачем 19.06.13, тобто після звернення позивача з даним позовом до суду, судовий збір в цій частині позовних вимог, з урахуванням норм ст. 49 ГПК України, покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Українського інституту експертизи сортів рослин (03041 м. Київ, вул. Генерала Родімцева, будинок 15, ідентифікаційний код 00488332) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Комунального підприємства "Діловий центр" Чернігівської обласної ради (14000 м. Чернігів, просп. Миру, будинок 49а, ідентифікаційний код 33469496) основну суму заборгованості в розмірі 1 563 (одна тисяча п'ятсот шістдесят три) грн. 86 коп., пеню в сумі 210 (двісті десять) грн. 06 коп., 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. В частині позовних вимог про стягнення 6 грн. 14 коп. відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.07.2013 р.

Суддя Пукшин Л.Г.